Рішення № 31207657, 14.05.2013, Зарічний районний суд м. Суми

Справа № 591/1704/13-ц

Провадження № 2/591/1117/13

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 травня 2013 року

Зарічний районний суд м. Суми у складі : головуючого -судді Прокудіної Н.Г.

з участю секретаря -Москаленко Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Приватного підприємства « Грандфінресурс » про визнання договору недійсним та відшкодування збитків,

В С Т А Н О В И В :

Позивачка звернулася до суду з даним позовом, вказуючи, що 16.06.2012 року між нею та Приватним підприємством " Грандфінресурс " було укладений договір №211520 про надання послуг з метою отримання грошової позики в сумі 150 000 грн. для придбання товару на умовах діяльності програми " Альянс Україна ", тобто з метою отримання грошових коштів на придбання товару в групі. На виконання зобов'язань, вона за вимогою адміністратора сплатила на користь відповідача 7 платежів в загальній сумі 11 655 грн., але позику їй не надали, вимагали, щоб вона продовжувала здійснювати платежі на користь відповідача в розмірі, вказаному в додатку №1 до оспорюваного договору. Вважає, що при укладенні договору відповідач увів її в оману відповідно до обставин, які мають істотне значення. Крім того, зазначає, що укладений договір не відповідає вимогам чинного законодавства - статей 18 та 19 Закону України " Про захист прав споживачів ", якими заборонена нечесна підприємницька практика, яка вводить споживача в оману, зокрема така, як утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, заборонено включення до тексту несправедливих умов договору. Окрім того, зазначає, що оспорюваний договір було укладено з порушенням приписів ст. 4 Закону України " Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг ".

За таких обставин, позивачка просить визнати укладений договір недійсним та стягнути з відповідача сплачені кошти в подвійному розмірі в загальній сумі 23 310 грн., а також відшкодувати заподіяну моральну шкоду, розмір якої оцінюється позивачкою у 233 грн.

В судове засідання позивачка не з"явилася, про час розгляду справи повідомлялася, надала заяву про слухання справи у її відсутність.

Представник відповідача в судове засідання також не з'явився, про час розгляду справи відповідач повідомлений належним чином, про що свідчить наявна у справі розписка.

Згідно з ч. 2 ст. 197 ЦПК України, фіксування розгляду справи технічними засобами не здійснювалося.

Суд, дослідивши докази по справі, вважає, що заявлені вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи та як встановлено судом, 16.06.2012 року між позивачкою та Приватним підприємством " Грандфінресурс " було укладений договір №211520 про надання послуг з метою отримання грошової позики в сумі 150 000 грн. для придбання товару на умовах діяльності програми " Альянс Україна ", тобто з метою отримання грошових коштів на придбання товару в групі ( а.с. 5-9 ).

Згідно п. 1.1 вищевказаного договору, адміністратор за згодою клієнта зобов'язується вчинити від імені та за рахунок клієнта певні юридичні дії, спрямовані на придбання товару або відповідної суми у позику, в тому числі : сформувати реєстр учасників, організувати та здійснити оплату товару або відповідної суми у позику на користь учасника.

Відповідно до п.п. 2.1.1, 2.1.2 договору, учасник системи, в день підписання договору сплачує одноразовий платіж та адміністративний платіж, який сплачується не пізніше 15 календарних днів з моменту отримання дозволу; своєчасно, не пізніше 15 числа кожного місяця, сплачує загальний платіж, який включає чистий внесок, за рахунок якого Адміністратор здійснює оплату вартості товару чи надає відповідні суми у позику, та адміністративні витрати, що є платою за послуги Адміністратора з організації діяльності програми.

Із умов програми " Альянс Україна " ( додаток №2 до договору ) вбачається, що дозвіл, який надається адміністратором, є правом на отримання товару, на підставі якого адміністратор проводить оплату товару, організовує його передачу у власність учасника або надає відповідну суму в позику. Дозвіл надається учаснику за результатами заходу по розподілу грошового фонду. При цьому фонд Реєстру - це сума чистих внесків, сплачених учасниками, що витрачаються на їх користь і знаходяться на спеціальному рахунку адміністратора в банківській установі.

На виконання умов договору, позивачка сплатила 11 655 грн. 00 коп., що складається з суми одноразового комісійного внеску в розмірі 6000,00 грн. ( а.с. 10-11 ), щомісячного чистого внеску в розмірі 3765 грн. та адміністративних витрат в розмірі 1890 грн., що підтверджується наданими суду квитанціями.

Із умов договору вбачається, що позивачка сплачувала зазначені кошти не за сам товар, тобто гроші, які вона бажала отримати, а за дозвіл отримати позику. Передбачувана позика сплачується із коштів учасників групи і ні договір, ні умови програми " Альянс Україна " не передбачають залучення власних коштів ПП.

Суду надана візитка ( а.с. 4 ), з якого вбачається, що відповідачем пропонується позика в сумі від 5000 до 300000 грн., без довідки про доходи.

Із витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців вбачається, що види діяльності ПП дослідження кон"юктури ринку та виявлення громадської думки. Відомостей про те, що ПП внесено до Державного реєстру фінансових установ або включено до Переліку юридичних осіб, які мають право надавати фінансові послуги та перебувають на обліку в Держфінпослуг, та відомостей, що це підприємство має статус фінансової установи та відповідні ліцензії Держфінпослуг - суду не надано.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що права на надання фінансових послуг, які рекламує відповідач, у підприємства не має.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною ( сторонами ) вимог, що встановлені частинами 1-3, 5-6 ст. 203 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом ( нікчемний правочин ). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ч.1, п. 7 ч. 3, ч. 6 ст. 19 Закону України " Про захист прав споживачів ", нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика це будь-яка підприємницька діяльність або бездіяльність, що вводить споживача в оману або є агресивною. Забороняються як такі, що вводять в оману : утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції. Правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

Даний Закон встановив недійсність правочинів, здійснених із використанням нечесної підприємницької діяльності, яка полягає зокрема у введені в оману споживачів шляхом залучення їхніх коштів з метою реалізації діяльності пірамідальної схеми, тобто відповідач здійснює нечесну підприємницьку практику, оскільки фонди групи з придбання товару формуються виключно за рахунок внесків інших клієнтів системи, без залучення коштів товариства, а розподіл коштів фонду групи між клієнтами є реалізацією діяльності пірамідальної схеми, а тому суд вважає, що вимога позивача про визнання договору недійсним задоволенню не підлягає, оскільки його недійсність прямо встановлена законом ( нікчемний правочин ).

Враховуючи, що при укладені договору ПП діяло недобросовісно, внаслідок здійснення нечесної підприємницької практики, яка полягає у введенні в оману споживачів шляхом залучення їхніх коштів з метою реалізації діяльності пірамідальної схеми, позивачем було сплачено внески на загальну суму 11655 грн., що підтверджується матеріалами справи, суд вважає, що позивач поніс збитків на зазначену суму, а тому вони підлягають відшкодуванню, а позов в цій частині - задоволенню.

При вирішенні спору, щодо спірних правовідносин між сторонами, суд враховує і правову позицію Верховного Суду України щодо застосування вимог ст. 19 Закону України " Про захист прав споживачів ", висловлену в судовому рішенні від 23.05.2012 року у справі за №6-35цс12.

Між тим, суд не знаходить підстав для задоволення решти позовних вимоги, виходячи з наступного.

Згідно зі ст.ст. 10-11 та 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

У відповідності до ст. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Суду не надано жодних доказів на підтвердження того, що ПП навмисно ввело позивачку в оману щодо обставин, які мають істотне значення. Позивачка добровільно підписала договір, її ніхто не примушував, ні чинив тиску, даних відносно цього суду не надано. усі права та обов'язки сторін були викладені в договорі, з умовами якого позивачка мала можливість спокійно ознайомитися до підписання. Таким чином застосовувати наслідки правочину, вчиненого під впливом обману, у суду підстав не має.

Протилежного позивачкою не доведено.

Крім того, суд вважає, що позивачкою не доведено і факт заподіяння їй моральної шкоди, жодних доказів з цього приводу суду не надано. При вирішенні цієї частини позовних вимог суд виходить з загального правила про те, що моральна шкода відшкодовується у випадках, коли право на її відшкодування прямо передбачено чинним законодавством України. Проте положення ст. 230 ЦК України та ст. 22 Закону України ро захист прав споживачів ", на які позивачка посилається, до спірних правовідносин з приводу відшкодування моральної шкоди застосовані бути не можуть.

Згідно зі ст. 88 ЦПК України, враховуючи що позивач при зверненні до суду був звільнений від сплати судового збору і позов задоволено частково, а саме в частині стягнення грошових коштів, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь держави суму судового збору у розмірі 229,40 грн..

Керуючись ст.ст. 10-11, 57-60, 88, 212-215, 224-226 ЦПК України, ст.ст. 16, 23, 203, 215, 229, 230 ЦК України, ст.ст. 18-19, 22 Закону України " Про захист прав споживачів ", суд -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства " Грандфінресурс " на користь ОСОБА_1 11655 гривень 00 копійок.

В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити за необгрунтованістю.

Стягнути з Приватного підприємства " Грандфінресурс " на користь держави судовий збір в розмірі 229 гривень 40 копійок.

Відповідач протягом 10 днів з дня отримання копії заочного рішення суду має право подати до Зарічного районного суду м. Суми заяву про його перегляд.

Інші особи, що брали участь у розгляді справи, мають право оскаржити рішення суду в апеляційному порядку .

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Сумської області через Зарічний районний суд м. Суми протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя