Постанова № 31203841, 14.05.2013, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

14 травня 2013 р. № 820/3095/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Піскун В.О.,

при секретарі судового засідання - Мараєвій О.В.,

за участі:

представника позивача - Мосіюк О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Слобожанський миловар" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд з урахуванням наданих уточнень скасувати податкове повідомлення-рішення від 05 квітня 2013 року № 0000084400, яким зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 20934,00 гривень та штрафні (фінансові санкції) у розмірі 10467,00 гривень; скасувати податкове повідомлення-рішення від 05 квітня 2013 року № 0000074400, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт/ послуг) за основним платежем у розмірі 17095,00 гривень та штрафні (фінансові санкції) у розмірі 8547,50 гривень; скасувати податкове повідомлення-рішення від 05 квітня 2013 року № 0000064400, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем у розмірі 660,00 гривень та штрафні (фінансові санкції) у розмірі 330,00 гривень.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що не погоджується з висновками акту перевірки від 27.03.2013 року № 184/440-08/30357250 та оскаржуваними податковими повідомленнями - рішеннями, прийнятими на підставі цих висновків, вважає їх протиправними та такими, що підлягають скасуванню. При цьому позивач посилався на те, що його підрядні взаємовідносини з ТОВ «Главмет» виконані в повному обсязі, що підтверджується належним чином оформленими первинними документами, а тому, позивач вважає, що він має усі законодавчі підстави задіяти податкові накладні виписані підрядником у ході формування податкового кредиту відповідного періоду. Позивач також вважає, що він правомірно збільшував собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) та в результаті вірно визначив об'єкт оподаткування від усіх видів діяльності. Позивач зазначив, що висновки податкового органу про безпідставне збільшення балансової вартості основних засобів на вартість ремонтних робіт, безпідставне завищення амортизаційних відрахувань, завищення собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг), завищення відповідно витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, заниження суми податку, яка підлягає нарахуванню та сплати в бюджет, завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ підрядним взаємовідносинам з ТОВ «Главмет» та залучення у ході формування податкового кредиту відповідного періоду податкових накладних, що були ним виписані - ґрунтуються лише на висновках акту про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента - ТОВ «Главмет». На думку позивача, зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку на додану вартість права на податковий кредит у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо його формування та має всі документальні підтвердження його розміру.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити їх у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про що свідчать матеріали справи, про причини своєї неявки до суду не повідомив, заяви про відкладення розгляду справи чи розгляд справи за його відсутності не надавав. Надав до суду заперечення проти позову, в яких посилався на неможливість та нереальність проведених операцій між ТОВ «Слобожанський миловар» та ТОВ «Главмет». При цьому, зазначив, що під час проведення перевірки позивача встановлено, що для виконання наданих послуг необхідно мати відповідну кількість працівників - від 1 до 10. На підставі отриманої інформації ДПІ у Київському районі м. Харкова від 27.03.2013 року №1584/7/22.4-11 фактично на ТОВ «Главмет» відповідно Реєстру 1ДФ кількість працюючих - 1 особа. Згідно отриманих в ході перевірки пояснень генерального директора ТОВ «Слобожанський миловар» ремонтні роботи від ТОВ «Главмет» виконувало три особи, що пі протирічить інформації отриманої від ДПІ у Київському районі та обсягам виконаних робіт. Також, зазначив, що за результатами перевірки не можливо встановити зв'язок понесених витрат по взаємовідносинам з ТОВ «Главмет» з фінансово-господарською діяльністю ТОВ «Слобожанський миловар». Оскільки, перевіркою встановлено, що взаємовідносини з ТОВ «Главмет» не пов'язані з фінансово-господарською діяльністю підприємства, що перевіряється, то, на думку податкового органу, витрати, сформовані за рахунок вартості ремонтних робіт, придбаних у ТОВ «Главмет» не підлягають формуванню у податковому обліку ТОВ «Слобожанський миловар» та включенню до складу витрат на підставі наданих первинних документів. Таким чином, дії про донарахування сум податкових зобов'язань ТОВ «Слобожанський миловар» відповідач вважає законними та обґрунтованими.

Відповідно до ч. 2, ч. 4 ст. 128 КАС України неприбуття в судове засідання без поважних причин представника сторони або третьої особи, які прибули в судове засідання, або неповідомлення ним про причини неприбуття не є перешкодою для розгляду справи. Проте за клопотанням сторони та з урахуванням обставин у справі суд може відкласти її розгляд. У разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Суд вважає, що неявка відповідача у судове засідання не перешкоджає розгляду справи за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, зібрані у справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Слобожанський миловар» (надалі - ТОВ «Слобожанський миловар») є діючою юридичною особою, зареєстровано 04.05.1999 року Харківською районною державною адміністрацією, що підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України серії АА №604161, копія якої приєднана до матеріалів справи.

ТОВ «Слобожанський миловар» станом на час розгляду справи перебуває на обліку Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби (надалі - СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові ДПС) та є платником податку на додану вартість з 23.12.2002 року, що підтверджується довідкою про взяття на облік платника податків від 19.08.2011 року №121 та свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість №100264665 (а.с. 82-83 том 1).

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що фахівцями СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові ДПС було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Слобожанський миловар» (код ЄДРПОУ 30357250) з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість за період березень - грудень 2012 року, січень 2013 року та податку на прибуток за 2012 рік по взаємовідносинам з ТОВ «Главмет» (код ЄДРПОУ 37577455), на підставі якої було складено акт від 27.03.2013 року № 184/440-08/30357250 (а.с. 23-59 том 1).

Висновками акту перевірки від 27.03.2013 року № 184/440-08/30357250 встановлені наступні порушення позивачем:

- п. 138.1., п. 138.8. ст. 138, п. 144.1. ст. 144, п.п. 145.1.5 п 145.1 ст. 145, п. 146.1., п.146.3., п.146.11 ст. 146 Податкового кодексу України, за рахунок безпідставного збільшення балансової вартості основних засобів на вартість ремонтних робіт згідно Договору підряду №19/07-12 від 19.07.2012 р., Договору підряду №01/03-12 від 01.02.2012 р., Договору підряду №18/02-СМ від 18.02.2012 р., укладеними ТОВ «Слобожанський миловар» з ТОВ «Главмет» та актам виконаних робіт за 2012р. на загальну суму 137986,65 грн., по яким не підтверджено факту реальності здійснення господарських операцій на загальну суму 137986,65 грн., підприємством безпідставно завищені амортизаційні відрахування у сумі 3145,00 грн., у тому числі по податковим періодам: а саме 2 кв. 2012р. - 640,06 грн., 3 кв 2012р. - 989,18 грн. 4 кв. 2012р.-1515,76 грн. В результаті завищена собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) та відповідно витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за 2 кв. 2012р. на 640,06 грн., за 3 кв. 2012р. на 989,18 грн., за 4 кв. 2012р. на 1515,76 грн. Що призвело до заниження податку на прибуток за 2 кв. 2012р. у сумі 134 грн., за 3 кв. 2012р. у сумі 208 грн., за 4 кв. 2012р. у сумі 318 грн.;

- п. 198.3 ст. 198, п. 200.1, 200.2, 200.3, абз. «а» п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податку, яка підлягає нарахуванню та сплати в бюджет на загальну суму 17095 грн., у тому числі: за березень 2012 року у сумі 8977,00 грн., за червень 2012 року у сумі 4560,00 грн., за липень 2012 року у сумі 3558,00 грн. та завищенню суми бюджетного відшкодування ПДВ у загальній сумі 20934 грн., у тому числі за травень 2012 року на суму 1164,00 грн., за жовтень 2012 року на суму 1221,00 грн., за листопад 2012 року на суму 8969,00 грн., за січень 2013 року на суму 9580,00 грн.

На підставі зазначених висновків акту перевірки 05.04.2013 року відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення №0000084400, яким зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 20934,00 гривень та штрафні (фінансові санкції) у розмірі 10467,00 гривень; №0000074400, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт/ послуг) за основним платежем у розмірі 17095,00 гривень та штрафні (фінансові санкції) у розмірі 8547,50 гривень; №0000064400, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем у розмірі 660,00 гривень та штрафні (фінансові санкції) у розмірі 330,00 гривень (а.с. 60-65).

Як вбачається з акту перевірки від 27.03.2013 року № 184/440-08/30357250, підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень стали встановлені в ході перевірки обставини формування позивачем витрат по проведеним ремонтним роботам наданим ТОВ «Главмет» шляхом збільшення балансової вартості основних фондів на вартість ремонтних робіт з подальшим нарахуванням амортизаційних відрахувань відповідно актів виконаних робіт у 2012 році, а також включення до складу податкового кредиту у березні - грудні 2012 року та січні 2013 року суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних виписаних ТОВ «Главмет» за відсутності факту реальності здійснення господарських операцій між «Слобожанський миловар» та ТОВ «Главмет».

Вищевикладене, на думку відповідача, призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 660,00 грн. за рахунок безпідставного збільшення балансової вартості основних засобів на вартість ремонтних робіт на загальну суму 137986,65 грн. та завищення амортизаційних відрахувань у сумі 3145,00 грн., а також до заниження суми податку, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет на загальну суму 17095,00 грн. та завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ у загальній сумі 20934,00 грн.

З цього приводу, суд зазначає, що правила формування витрат платниками податку на прибуток підприємств з 01.04.2011 року визначаються положеннями Податкового кодексу України.

Так, відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Виходячи із змісту положень Податкового кодексу витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником) (п.п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Відповідно до п.п. 145.1.5. п. 145.1 ст. 145 Податкового кодексу України амортизація основних засобів нараховується із застосуванням таких методів: 1) прямолінійного, за яким річна сума амортизації визначається діленням вартості, яка амортизується, на строк корисного використання об'єкта основних засобів; 2) зменшення залишкової вартості, за яким річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації. Річна норма амортизації (у відсотках) обчислюється як різниця між одиницею та результатом кореня ступеня кількості років корисного використання об'єкта з результату від ділення ліквідаційної вартості об'єкта на його первісну вартість; 3) прискореного зменшення залишкової вартості, за яким річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації, яка обчислюється відповідно до строку корисного використання об'єкта і подвоюється. Метод прискореного зменшення залишкової вартості застосовується лише при нарахуванні амортизації до об'єктів основних засобів, що входять до груп 4 (машини та обладнання) та 5 (транспортні засоби); 4) кумулятивного, за яким річна сума амортизації визначається як добуток вартості, яка амортизується, та кумулятивного коефіцієнта. Кумулятивний коефіцієнт розраховується діленням кількості років, що залишаються до кінця строку корисного використання об'єкта основних засобів, на суму числа років його корисного використання; 5) виробничого, за яким місячна сума амортизації визначається як добуток фактичного місячного обсягу продукції (робіт, послуг) та виробничої ставки амортизації. Виробнича ставка амортизації обчислюється діленням вартості, яка амортизується, на загальний обсяг продукції (робіт, послуг), який підприємство очікує виробити (виконати) з використанням об'єкта основних засобів.

Згідно з п.п. 146.1, 146.3, 146.11 ст. 146 Податкового кодексу України облік вартості, яка амортизується, ведеться за кожним об'єктом, що входить до складу окремої групи основних засобів, у тому числі вартість ремонту та поліпшення об'єктів основних засобів, отриманих безоплатно або наданих в оперативний лізинг (оренду) або отриманих в концесію чи створених (збудованих) концесіонером відповідно до Закону України "Про особливості передачі в оренду чи концесію об'єктів централізованого водо-, теплопостачання і водовідведення, що перебувають у комунальній власності", як окремий об'єкт амортизації.

Амортизаційні відрахування розрахункового кварталу за кожним об'єктом основних засобів визначаються як сума амортизаційних відрахувань за три місяці розрахункового кварталу, обчислених із застосуванням обраного платником податку методу нарахування амортизації відповідно до кожної групи основних засобів.

Первісна вартість основних засобів збільшується на суму витрат, пов'язаних із ремонтом та поліпшенням об'єктів основних засобів (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція), що приводить до зростання майбутніх економічних вигод, первісно очікуваних від використання об'єктів у сумі, що перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів, що підлягають амортизації, на початок звітного податкового року з віднесенням суми поліпшення на об'єкт основного засобу, щодо якого здійснюється ремонт та поліпшення.

Суд також зазначає, що з 01.01.2011 року відносини з приводу формування податкового кредиту врегульовані Податковим кодексом України.

Положеннями Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу ( п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України).

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим. У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України); ї) номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п. 200.1. ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України). При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 200.4. ст. 200 Податкового кодексу України якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг.

Отже, з урахуванням вищевикладеного, до складу витрат включаються будь-які витрати, які пов'язані з господарською діяльністю платника податку та підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, а наявність у платника податку (позивача у справі) виданих йому податкових накладних і сплата вартості отриманих послуг (робіт) з ПДВ є достатніми підставами для визначення податкового кредиту з урахуванням підтвердження реального здійснення господарської операції та з метою подальшого використання послуг (робіт) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, з урахуванням суми якого визначається сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню).

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем (замовник) та ТОВ «Главмет» (підрядник) було укладено наступні договори підряду, копії яких приєднані до матеріалів справи:

- №18/02-СМ від 18.02.2012 року по виконанню ремонтно-будівельних робіт за адресою: Харківська обл., Дергачівський р-н, с. Подвірки, вул. Свердлова, 53.

Договором передбачено наступне: п.2.1. Вартість договору визначається погодженими договірними цінами; п.2.2. Фактична вартість робіт за Договором залежить від об'ємів робіт і визначається по актам виконаних робіт, підписаних сторонами; п.2.3. Розрахунок за виконані роботи здійснюється після підписання акті в виконаних робіт за фактичними об'ємами, протягом 3-х банківських днів з моменту підписання актів виконаних робіт.

- №19/07-12 від 19.07.2012 року по влаштуванню системи кондиціювання за адресою: Харківська обл., Дергачівський р-н, с. Подвірки, вул. Свердлова, 53.

Договором передбачено наступне: п.2.1. Вартість Договору визначається узгодженим протоколом згоди договірної ціни, що складає 5110,00 грн., у т.ч. ПДВ - 851,70 грн. Сплата здійснюється у без рахунковому порядку протягом 3-х банківських днів з моменту підписання акту приймання передачі обладнання; п.3.1. Строк виконання робіт - протягом 5 робочих днів з моменту підписання цього договору.

- №01/03-12 від 01.02.2012 року по влаштуванню системи вентиляції, згідно проектних рішень затверджених замовником, а замовник зобов'язується прийняти та сплатити виконані підрядчиком роботи згідно узгодженої сторонами смітної вартості, яка є невід'ємною частиною цього договору, в строк та на умовах згідно цього договору; п.1.2. Підрядчик виконує, власними силами та на свій риск усі передбачені цим Договором роботи; п.2.1. Вартість договору визначається узгодженим протоколом згоди договірної ціни, що складає 27360,00 грн., у т.ч. ПДВ - 4560,00 грн. Сплата здійснюється у без рахунковому порядку протягом 3-х банківських днів з моменту підписання акту приймання - передачі обладнання; п.3.1. Строк виконання робіт - протягом 24 робочих днів з моменту підписання цього договору.

На виконання умов вказаних договорів ТОВ «Главмет» надані замовнику податкові накладні №9 від 20.03.2012 року на загальну суму 53862,36 грн., у т.ч. ПДВ - 8977,06 грн., №1 від 11.04.2012 року на загальну суму 6983,56 грн., у т.ч. ПДВ - 1163,93 грн., №8 від 05.06.2012 року на загальну суму 18560,00 грн., у т.ч. ПДВ - 3093,33 грн., №16 від 08.06.2012 року на загальну суму 8800,00 грн., у т.ч. ПДВ - 1466,67 грн., №7 від 17.07.2012 року на загальну суму 16237,34 грн., у т.ч. ПДВ - 2706,22 грн., №11 від 27.07.2012 року на загальну суму 5110,00 грн., у т.ч. ПДВ - 851,67 грн., №127 від 26.09.2012 року на загальну суму 7324,00 грн., у т.ч. ПДВ - 1220,67 грн., №151 від 29.10.2012 року на загальну суму 11836,07 грн., у т.ч. ПДВ - 1972,68 грн., №152 від 29.10.2012 року на загальну суму 9081,07 грн., у т.ч. ПДВ - 1513,51 грн., №6 від 28.11.2012 року на загальну суму 16762,28 грн., у т.ч. ПДВ - 2793,71 грн., №7 від 28.11.2012 року на загальну суму 16137,30 грн., у т.ч. ПДВ - 2689,55 грн., №4 від 25.12.2012 року на загальну суму 15266,06 грн., у т.ч. ПДВ - 2544,34 грн., №3 від 25.12.2012 року на загальну суму 26615,16 грн., у т.ч. ПДВ - 4435,86 грн., №2 від 25.12.2012 року на загальну суму 15596,93 грн., у т.ч. ПДВ - 2599,49 грн. (а.с. 67-80 том 1).

Сторонами зазначених договорів підписані наступні акти приймання виконаних будівельних робіт, копії яких приєднані до матеріалів справи: №1 від 20.03.2012 року на загальну суму 53862,36 грн., у т.ч. ПДВ - 8977,06 грн., №1 від 11.04.2012 року на загальну суму 6983,56 грн., у т.ч. ПДВ - 1163,93 грн., №1 від 08.06.2012 року на загальну суму 18560,00 грн., у т.ч. ПДВ - 3093,33 грн., №1 від 08.06.2012 року на загальну суму 8800,00 грн., у т.ч. ПДВ - 1466,67 грн., №1 від 17.07.2012 року на загальну суму 16237,34 грн., у т.ч. ПДВ - 2706,22 грн., б/н від 27.07.2012 року на загальну суму 5110,00 грн., у т.ч. ПДВ - 851,67 грн., б/н від 26.09.2012 року на загальну суму 7324,00 грн., у т.ч. ПДВ - 1220,67 грн., №1 від 29.10.2012 року на загальну суму 11836,07 грн., у т.ч. ПДВ - 1972,68 грн., №1 від 29.10.2012 року на загальну суму 9081,07 грн., у т.ч. ПДВ - 1513,51 грн., №1 від 28.11.2012 року на загальну суму 16762,28 грн., у т.ч. ПДВ - 2793,71 грн., №1 від 28.11.2012 року на загальну суму 16137,30 грн., у т.ч. ПДВ - 2689,55 грн., №1 від 25.12.2012 року на загальну суму 15266,06 грн., у т.ч. ПДВ - 2544,34 грн., б/н від 25.12.2012 року на загальну суму 26615,16 грн., у т.ч. ПДВ - 4435,86 грн., б/н від 25.12.2012 року на загальну суму 15596,93 грн., у т.ч. ПДВ - 2599,49 грн., а також довідки про вартість виконаних будівельних робіт (та витратах) за період з березня по грудень 2012 року.

Як вбачається з акту перевірки від 27.03.2013 року № 184/440-08/30357250 та не заперечується позивачем по справі, ТОВ «Слобожанський миловар» у бухгалтерському обліку по взаємовідносинах з ТОВ «Главмет» зроблено запис: Дт.1522, Кт. 631-167343,44 грн., Дт. 6442, Кт. 631-33468,69 грн. Дт. 103, Кт. 1522 - 167343,44 грн., Дт. 1522, Кт. 631-22800,00 грн., Дт. 631, Кт. 3711-18560,00 грн., Дт.6442, Кт. 631-1467,67 грн., Дт. 6441, Кт. 631-3093,33 грн., Дт. 103, Кт. 1522-22800,00 грн.

ТОВ «Слобожанський миловар» у безготівковій формі перераховано грошові кошти на загальну суму 228172,10 грн., у т.ч. ПДВ - 38028,69 грн., на розрахунковий рахунок ТОВ «Главмет» за платіжними дорученнями №1013 від 12.04.2012 року, №1442 від 23.05.2012 року, №1664 від 13.06.2012 року, №2048 від 27.07.2012 року, №2106 від 03.08.2012 року, №2498 від 14.09.2012 року, №2677 від 01.10.2012 року, №2696 від 04.10.2012 року, №3033 від 31.10.2012 року, №3338 від 30.11.2012 року, №1569 від 05.06.2012 року, №1052 від 22.03.2012 року, №1729 від 27.12.2012 року, №1755 від 10.01.2013 року, №31 від 08.01.2013 року, копії яких приєднано до матеріалів справи.

В податковому обліку ТОВ «Слобожанський миловар» у 2012 році сформовано витрати по проведеним ремонтним роботам наданим ТОВ «Главмет» шляхом збільшення балансової вартості основних фондів на вартість ремонтних робіт з подальшим нарахуванням амортизаційних відрахувань відповідно вищезазначених актів виконаних робіт, та включено до складу податкового кредиту у березні - грудні 2012 року та січні 2013 року суми податку на додану вартість на підставі вищезазначених податкових накладних виписаних ТОВ «Главмет», що не заперечується сторонами по справі.

Як вбачається з залучених до матеріалів справи документів, договори, укладені позивачем з ТОВ «Главмет», є договорами будівельного підряду, а тому при їх оцінці слід куруватися приписами ст. 875 ЦК України. Дана норма встановлює, що за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта.

Відповідно до ст. 877 ЦК України підрядник зобов'язаний здійснювати будівництво та пов'язані з ним будівельні роботи відповідно до проектної документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт та до кошторису, що визначає ціну робіт. Підрядник зобов'язаний виконати усі роботи, визначені у проектній документації та в кошторисі (проектно-кошторисній документації), якщо інше не встановлено договором будівельного підряду. Договором будівельного підряду мають бути визначені склад і зміст проектно-кошторисної документації, а також має бути визначено, яка із сторін і в який строк зобов'язана надати відповідну документацію. За змістом ст. 879 ЦК України підрядник зобов'язаний здійснювати будівництво та пов'язані з ним будівельні роботи відповідно до проектної документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт та до кошторису, що визначає ціну робіт. Підрядник зобов'язаний виконати усі роботи, визначені у проектній документації та в кошторисі (проектно-кошторисній документації), якщо інше не встановлено договором будівельного підряду. Кошторис це документ, в якому зазначається постатейний перелік витрат на виконання робіт і який є додатком до договору підряду, його невід'ємною частиною. Він дозволяє встановити не тільки розмір ціни, а і чітко визначити її складові елементи. Скласти його може як замовник так, і підрядник. Для договорів підряду в будівельному середовищі кошторис складається в обов'язковому порядку.

Таким чином, посилання на проектно-кошторисну документацію, як підставу для виконання робіт, і наявність такої документації при виконанні робіт є обов'язковим.

Проте, позивачем не надано до суду проектно-кошторисної документації за вищезазначеними договорами, у тому числі:

- за договором №18/02-СМ від 18.02.2012 року по виконанню ремонтно-будівельних робіт за адресою: Харківська обл., Дергачівський р-н, с. Подвірки, вул. Свердлова, 53 - кошторисної документації, складання якої передбачено умовами цього договору (п. 1.1, п. 1.2 договору), а також проектної документації, відомості про яку не містяться в зазначеному договорі;

- за договором №19/07-12 від 19.07.2012 року по влаштуванню системи кондиціювання за адресою: Харківська обл., Дергачівський р-н, с. Подвірки, вул. Свердлова, 53 - кошторисної документації, відомості про яку не містяться в зазначеному договорі;

- за договором №01/03-12 від 01.02.2012 року по влаштуванню системи вентиляції за адресою: Харківська обл., Дергачівський р-н, с. Подвірки, вул. Свердлова, 53 - проектної документації, складання якої передбачено умовами цього договору (п. 1.1 договору), а також кошторисної документації, відомості про яку не містяться в зазначеному договорі;

За відсутності проектно-кошторисної документації також не можливо встановити обсяги робіт, їх вартість, заплановані механізми та кількість працівників.

Також суд зазначає, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформлюється актом, підписаним обома сторонами. Для спрощення порядку прийняття робіт встановлені типові форми документів, необхідні для їх передання-прийняття, а саме «Акт приймання виконаних підрядних робіт» (ф. № КБ-2в); «Довідка про вартість виконаних підрядних робіт» (ф. № КБ-3). Зазначена в актах сума витрат, що відносяться до виконаних робіт, являє собою собівартість виконаних робіт. У довідці визначається вартість таких робіт. На підставі зазначених документів замовник робить розрахунки за виконаний підрядником обсяг робіт. Крім того, «Акт приймання виконаних підрядних робіт» (ф. № КБ-2в) і «Довідка про вартість виконаних підрядних робіт» (ф. № КБ-3) призначені винятково для обліку виконаних підрядних робіт і їхньої вартості.

Таким чином, надані позивачем до суду акти приймання виконаних будівельних робіт та довідки про вартість виконаних будівельних робіт (та витратах), копії яких приєднані до матеріалів справи, є підставою для здійснення позивачем розрахунків за виконаний обсяг робіт та призначені винятково для обліку виконаних підрядних робіт і їхньої вартості.

Крім того, як вбачається з акту перевірки від 27.03.2013 року № 184/440-08/30357250, порушення позивачем податкового законодавства відповідач пов'язує з тим, що будівельно-ремонтні роботи не могли бути виконані саме ТОВ «Главмет» у зв'язку з відсутністю у нього такої можливості відповідно до отриманої інформації ДПІ у Київському р-ні м. Харкова від 27.03.2013 року №1584/7/22.4-11.

З цього приводу суд зазначає, що з обсягу та характеру робіт за вищезазначеними актами вбачається, що для виконання вказаних робіт необхідно мати відповідну кількість працівників. Відповідно до інформації ДПІ у Київському р-ні м. Харкова від 27.03.2013 року №1584/7/22.4-11, копія якої приєднана до матеріалів справи, фактично на ТОВ «Главмет» відповідно Реєстру 1ДФ кількість працюючих - 1 особа. Згідно наданих до матеріалів справи документів, при виконані зазначених робіт підрядні організації не залучались, єдиним виконавцем робіт є ТОВ «Главмет». Згідно наданих в ході перевірки пояснень генерального директора ТОВ «Слобожанський миловар» ремонтні роботи від ТОВ «Главмет» виконувало три особи, що протирічить інформації отриманої від ДПІІ у Київському р-ні м. Харкова та обсягам виконаних робіт.

Приєднана до матеріалів справи копія службової записки від 18.02.2012 року щодо надання дозволу на вхід на територію ТОВ «Слобожанський миловар» робітників ТОВ «Главмет» для виконання будівельно-ремонтних робіт в кількості 8 чоловік, також протирічить інформації отриманої від ДПІІ у Київському р-ні м. Харкова та наданим в ході проведення перевірки поясненням генерального директора ТОВ «Слобожанський миловар».

Крім того, як вбачається з акту перевірки від 27.03.2013 року № 184/440-08/30357250, по контрагенту позивача було проведено зустрічну звірку, за результатам якої було складено акт №48/22.4-07/37577455 від 05.02.2013 року, висновками якого встановлено відсутність ознак реальності вчинення господарських операцій ТОВ «Главмет» за період з 01.08.2011 року по 31.12.2012 року. Вказані висновки були враховані під час проведення перевірки позивача.

Доказів оскарження висновків акту №48/22.4-07/37577455 від 05.02.2013 року про неможливість проведення зустрічної звірки або дій щодо проведення цієї звірки до суду не надано.

В ході проведеного аналізу обсягів господарських операцій ТОВ «Главмет», СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові ДПС встановлено, що в періоді проведених взаємовідносин між ТОВ «Главмет» та ТОВ «Слобожанський миловар», ТОВ «Главмет» здійснював господарські операції також з іншими контрагентами. Так, обсяг реалізації послуг ТОВ «Главмет» на адресу ТОВ «Слобожанський миловар» складає від 0,05 до 0,5 % щомісячно від загальної сукупності обсягу реалізації за період встановлених взаємовідносин. Тобто, ТОВ «Слобожанський миловар» не був основним покупцем послуг (робіт) у ТОВ «Главмет», що також свідчить про необхідність мати вказаним підприємством ресурсів для здійснення відповідного обсягу господарських операцій (основні фонди, кількість працівників), відсутність, яких встановлена висновками акту №48/22.4-07/37577455 від 05.02.2013 року про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Главмет».

Окрім цього, з наданих позивачем до суду відкритих листів на переміщення будівельних матеріалів від 11.04.2012 року, від 27.07.2012 року, від 14.09.2012 року, від 26.10.2012 року, від 26.10.2012 року, від 28.10.2012 року, від 24.12.2012 року, від 24.12.2012 року за договором №18/02-СМ від 18.02.2012 року, з довіреностями на отримання цих будівельних матеріалів №11/04-3 від 11.04.2012 року, №17/07-2 від 17.07.2012 року, №Г-003 від 04.09.2012 року, №26 від 26.10.2012 року, №26/11-1 від 26.10.2012 року, №25 від 24.12.2012 року, №24 від 24.12.2012 року, копії яких приєднані до матеріалів справи, не вбачається яким чином вказані будівельні матеріали були передані ТОВ «Главмет», як вони перевозились та де зберігались. Таких доказів позивачем до суду не надано.

Крім того, позивачем не надано до суду доказів та не зазначено хто саме з працівників ТОВ «Слобожанський миловар» отримував обладнання встановлене ТОВ «Главмет» на виконання умов вищезазначених договорів.

Також, позивачем не доведено наявності обґрунтованої потреби в проведенні ремонтно-будівельних робіт за вищезазначеними договорами та пов'язаність вказаних робіт з господарською діяльністю підприємства.

Щодо посилання позивача на Положення про безпечну та надійну експлуатацію виробничих будівель і споруд, затверджено наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України і Держнаглядохоронпраці України від 27 листопада 1997 р. № 32/288, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 6 липня 1998 р. за № 424/2864, в якості доказу обґрунтованості проведення вказаних робіт, суд зазначає, що зазначене Положення передбачає правила експлуатації і ремонту виробничих будівель разом з інженерними комунікаціями, санітарно-технічними пристроями, включаючи вводи водопроводу і каналізаційні випуски, електричне освітлення, планування прилеглої безпосередньо до будівлі території і брукування навколо будівель і споруд, у тому числі внутрішньозаводських і під'їзних залізничних і автомобільних доріг, водопровідно-каналізаційних споруд, мереж теплофікації і газозабезпечення, електрозабезпечення і зв'язку, а також різних естакад, платформ, відкритих складів та інших споруд. Положення є обов'язковим при проведенні планово-запобіжного ремонту виробничих будівель і споруд.

Проте, позивачем не надано доказів обов'язковості проведення ремонту виробничих будівель і споруд, складання актів щодо наявності потреби в проведенні такого ремонту, прийняття підприємством рішень щодо проведення цих робіт.

Щодо наданих позивачем до суду свідоцтв про право власності на нерухоме майно, витягів про реєстрацію права власності на нерухоме майно та інвентарних карток обліку основних засобів, копії яких приєднані до матеріалів справи, суд зазначає, що вказані документи лише засвідчують, що приміщення та цехи, в яких здійснювались зазначені ремонтні роботи, знаходяться у ТОВ «Слобожанський миловар» на праві приватної власності, на балансі підприємства та їм присвоєно інвентарний номер. Проте, вказані документи не підтверджують обґрунтованої потреби в проведенні ремонту цих приміщень та монтаж системи вентиляції та кондиціонування гліцеринового цеху, що належать та використовуються підприємством у ході господарської діяльності (виробництво мила та гліцерину відповідно до зареєстрованих видів діяльності підприємства).

Отже, суд вважає, що матеріалами справи не підтверджена реальність господарських операцій, здійснених між позивачем та його контрагентом ТОВ «Главмет» за період з березня по грудень 2012 року.

З урахуванням викладеного, суд погоджується з висновками відповідача, викладеними в акті перевірки від 27.03.2013 року № 184/440-08/30357250.

Таким чином, суд приходить до висновку, що зменшення суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 20934, 00 гривень та застосування штрафних (фінансових) санкції у розмірі 10467,00 гривень; збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт/ послуг) за основним платежем у розмірі 17095,00 гривень та застосування штрафних (фінансових) санкції у розмірі 8547,50 гривень; а також збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем у розмірі 660,00 гривень та застосування штрафних (фінансових) санкції у розмірі 330,00 гривень, за оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями є обґрунтованим та правомірним.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України суд перевіряє чи дотримувався суб'єкт владних повноважень, приймаючі (вчиняючи) рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Позивачем не було надано належних та достатніх доказів щодо неправомірності та необґрунтованості прийнятих відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Проте, відповідачем було доведено правомірність, законність та обґрунтованість прийнятих податкових повідомлень - рішень від 05.04.2013 року №0000084400, №0000074400 та №0000064400.

Виходячи з вищевикладеного, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є необґрунтованими, а отже не підлягають задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст. ст. 94, 160, 161, 162, 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Харківський окружний адміністративний суд -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Слобожанський миловар" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити в повному обсязі.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 16.05.2013 року.

Суддя Піскун В.О.