Постанова № 31203755, 18.04.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 квітня 2013 р. Справа №805/3449/13-а

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: «13» година «15» хвилин

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

Головуючого судді Голуб В.А.,

при секретарі Пітель В.М.,

за участю:

позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Григорківа А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за адресою: м. Донецьк-52, вул. 50-ї Гвардійської дивізії, 17, адміністративну справу за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Пролетарському районі м. Донецька про скасування вимоги про сплату боргу від 01.03.2013 року № Ф-239 в розмірі 4 572, 42 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Пролетарському районі м. Донецька про скасування вимоги про сплату боргу від 01.03.2013 року № Ф-239 в розмірі 4 572, 42 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він є пенсіонером за віком з 19.05.2011 року і перебуває на обліку в УПФУ в Пролетарському районі м. Донецька. Окрім того він є приватним підприємцем на спрощеній системі оподаткування.

26.12.2011 року позивачем надано до відповідача звітність про суми нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування фізичними особами-підприємцями, які обрали спрощену систему оподаткування, в якому самостійно зазначив суму, на яку нараховується єдиний внесок за період січень-березень 2011 року, та з цієї суми сплатив єдиний внесок в сумі 973, 00 грн.

Однак, 11.03.2013 року позивачем отримана вимога відповідача без номера від 01.03.2013 року про сплату боргу з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 4 572, 42 гривень. Вказану вимогу позивач вважає неправомірною, оскільки з 2011 року він є пенсіонером та відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» звільнений від сплати за себе єдиного внеску, незважаючи на те, що пенсія за віком йому була призначена на пільгових умовах, відповідно до ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Тому позивач просить суд скасувати вимогу Управління Пенсійного фонду України в Пролетарському районі м. Донецька про сплату недоїмки від 01.03.2013 року № Ф-239 в розмірі 4 572, 42 грн.

У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги, надавши пояснення аналогічні тим, що викладені у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, надав до суду заперечення, в яких зазначив наступне. Позивач зареєстрований в управлінні ПФУ Пролетарського району м. Донецька, як суб'єкт підприємницької діяльності з 21.12.2011 року. Звіт про суми нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування фізичними особами-підприємцями за 2011 рік до управління ПФУ в Пролетарському районі від позивача не надходив.

Представник відповідача зазначає, що згідно з даними державної податкової служби позивач у 2012 році здійснював діяльність на спрощеній системі оподаткування. Тому, оскільки позивачем не подана звітність за 2012 рік то 26.02.2013 року відповідачем складено акт «Про неподання відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку, визначених законодавством» та винесено вимогу про сплату боргу № Ф-239 від 01.03.2013 року.

Також представник відповідача вказує, що у відповідності до вимог п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» звільненню від сплати єдиного соціального внеску підлягають лише ті особи, які обрали спрощену систему оподаткування, які досягли пенсійного віку, встановленому ст. 26 цього Закону - для чоловіків 60 років, жінок 55 років. Оскільки позивачу не виповнилось 60 років і він отримує пенсію за віком, призначену на пільгових умовах, то він повинен сплачувати єдиний внесок у повному обсязі.

Посилаючись на наведене, відповідач просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Вислухавши сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини, що мають значення для вирішення спору та перевіривши їх доказами, наданими сторонами, визначившись із правовою нормою, яку слід застосувати до спірних відносин, суд встановив наступне.

Позивач - ОСОБА_1, зареєстрований як фізична особа - підприємець (а.с. 33) та знаходиться на спрощеній системі оподаткування (фіксований податок), що підтверджується свідоцтвом платника єдиного внеску (а.с. 32), перебуває на обліку в УПФУ в Пролетарському районі м. Донецька, як пенсіонер та отримує пенсію за віком, що підтверджується пенсійним посвідченням № НОМЕР_1, виданим 31.08.2011 року (а.с. 8).

26.02.2013 року УПФУ в Пролетарському районі м. Донецька було складено акт про неподання відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку, визначених законодавством (а.с. 9).

01.03.2013 року УПФУ в Пролетарському районі м. Донецька було сформовано вимогу про сплату боргу № Ф-239, згідно якої станом на 01.03.2013 року заборгованість зі сплати єдиного внеску ОСОБА_1 становить 4 572, 42 гривень (а.с. 7). Зазначена вимога була отримана позивачем 11.03.2013 року.

При прийнятті рішення по даній справі суд виходить з наступних мотивів та керується такими положеннями законодавства.

Відповідач - Управління Пенсійного фонду України в Пролетарському районі м. Донецька є суб'єктом владних повноважень - органом виконавчої влади, який в цих правовідносинах здійснює повноваження, покладені на нього ст. 12 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженим Указом Президента України від 01 березня 2001 року № 121/2001 з наступними змінами та доповненнями.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року № 2464 - VІ (далі - Закон № 2464) єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Відповідно до п. 4. ч. 1. ст. 4 Закону № 2464, платниками єдиного внеску є: фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України» № 3609-VI від 07.07.2011 року, яким ст. 4 Закону № 2464 було доповнено ч. 4 такого змісту: «Особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування».

З аналізу наведених норм законодавства вбачається, що фізичні особи - підприємці, які є пенсіонерами за віком та які обрали спрощену систему оподаткування, до яких з урахуванням встановлених судом обставин відноситься і позивач ОСОБА_1, звільняються від сплати за себе єдиного внеску.

Статтею 2 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року № 1788-ХІІ (далі - Закон № 1788) встановлені види державних пенсій, а саме за цим Законом призначаються: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-VІ (далі - Закону № 1058), особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення чоловіками 60 років, жінками - 55 років та наявності страхового стажу не менше п'яти років.

Види державних пенсій, які призначаються за Законом № 1788, визначені ст.2 цього Закону.

Положення п. "а" ч. 1 ст. 2 Закону № 1788 свідчать про те, що трудові пенсії поділяються на такі види як пенсії за віком, по інвалідності, в разі втрати годувальника та за вислугу років.

Системний аналіз положень ст.ст.12-18 Закону № 1788 свідчить, що законодавець розрізнив пенсії за віком в залежності від умов їх призначення, визначивши загальні умови призначення пенсії за віком, (ст.12), пільгові умови призначення пенсії за віком, (ст.13), а також особливі умови призначення цього виду пенсії окремим категоріям громадян (працівникам, зайнятим на підземних і відкритих гірничих роботах та в металургії, громадянам, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, інвалідам, учасникам війни, сім'ям загиблих (померлих) військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, багатодітним матерям і матерям інвалідів з дитинства тощо (ст.ст.14-18).

Аналізуючи Закон № 1058, який встановлює загальні види пенсійних виплат, Закон № 1788, яким призначаються державні пенсії, суд приходить до висновку, що законодавство встановлює пільги, як в обчисленні стажу, так і в досягненні конкретного віку для окремих категорій громадян. Таким чином, вік і стаж роботи - це характерні ознаки пенсії за віком, однак умови призначення пенсій є різними, тоді як такий вид пенсії, як пенсія за віком є єдиним.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 призначений такий вид пенсії як «пенсія за віком», незважаючи на пільговий характер умов її призначення, отже він є «пенсіонером за віком» і відповідно до ч. 4 ст. 4 Закону № 2464 підлягає звільненню від слати єдиного внеску.

У зв'язку з цим, дії Управління Пенсійного фонду України в Пролетарському районі м. Донецька щодо нарахування фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 заборгованості зі сплати єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 4 572, 42 гривень є неправомірними, оскільки позивач є пенсіонером за віком та добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування не приймає. Виходячи з наведеного, оскаржувана вимога про сплату боргу № Ф - 239 від 01.03.2013 року є протиправною та підлягає скасуванню, оскільки покладає на позивача зобов'язання, від виконання яких останній звільнений на підставі ч. 4 ст. 4 Закону № 2464.

Враховуючи вищенаведене, позовні вимоги ОСОБА_1 суд вважає обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 94 КАС України, суд вважає за необхідне стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору.

На підставі вищевикладеного, керуючись Законами України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», «Про пенсійне забезпечення», Податковим кодексом України, ст. ст. 17, 71, 72, 94, 160-164, 167 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Пролетарському районі м. Донецька про скасування вимоги про сплату боргу від 01.03.2013 року № Ф-239 в розмірі 4 572, 42 грн., - задовольнити повністю.

Скасувати вимогу Управління Пенсійного фонду України в Пролетарському районі м. Донецька про сплату недоїмки від 01.03.2013 року № Ф-239 в розмірі 4 572, 42 грн. (чотири тисячі п'ятсот сімдесят дві гривні сорок дві копійки).

Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 114, 70 грн. (сто чотирнадцять гривень сімдесят копійок).

Постанова прийнята у нарадчій кімнаті та проголошена її вступна та резолютивна частина у судовому засіданні 18 квітня 2013 року. Постанова виготовлена у повному обсязі 23 квітня 2013 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КАС України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Голуб В. А.