Рішення № 31203027, 13.05.2013, Ковельський міськрайонний суд Волинської області

Справа № 159/1439/13-ц

Провадження № 2/159/508/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Ковель 13.05.2013 р..

Ковельський міськрайсуд Волинської обл..

в складі: головуючого - судді Логвинюк І. М.,

при секретарі Щесюк Н.Й.,

за участю: представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідачів - адвоката ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ковелі Волинської обл. цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про усунення перешкод у користуванні квартирою та стягнення витрат, понесених на її утримання,

в с т а н о в и в:

Позивач звернулась до суду з вказаним позовом до ОСОБА_4, мотивуючи тим, що 07.05.04 р. її брат - ОСОБА_7 подарував їй АДРЕСА_1 за договором дарування від 07.05.04 р., посвідченим нотаріально. Однак, вона не має можливості розпорядитись спірною квартирою на власний розсуд, так як відповідач ОСОБА_4 заволодів ключами від спірної квартири і не впускає її туди. Вона неодноразово намагалась потрапити у спірну квартиру, однак, відповідач відмовляється віддати ключі. Виламувати двері, що призведе до пошкодження її майна, вона не бажає. Більше 6 р. вона позбавлена можливості користуватись та розпоряджатись квартирою, проживати у ній, здавати її в оренду. Відповідач не сплачував передбачених ст. ст. 67, 68 ЖК України витрат, а вона хоча і не проживала у спірній квартирі, не користувалась нею і не споживала послуг, однак, сплачувала за рахунками і сплатила суму 9 249 грн. 79 коп., яку вважає, що відповідач має сплатити їй, так як саме його неправомірні дії позбавили її права користатись власністю. Вона усно неодноразово зверталась до відповідача з вимогою про повернення ключів від спірної квартири та усунення перешкод у користуванні квартирою, однак, безрезультатно. Зазначає, що на даний час спірна квартира необхідна їй для власного проживання. Просить позов задовольнити та зобов»язати відповідача ОСОБА_4 не чинити перешкод у користуванні спірною квартирою, повернути ключа від спірної квартири, стягнути з відповідача ОСОБА_4 на її користь 9 249 грн. 79 коп. витрат, пов»язаних з оплатою нею утримання спірної квартири, судові витрати у справі.

За ухвалою суду від 26.04.13 р. в якості співвідповідачів у справі було залучено ОСОБА_5, ОСОБА_6.

Позивач та її представники - ОСОБА_8, адвокат ОСОБА_9 в судове засідання 13.05.13 р. не з»явились, хоча належно оповіщені, про причини неявки суду не повідомили.

Представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні 13.05.13 р. позов підтримав повністю, обґрунтувавши його вищенаведеними доводами, суду додатково пояснив, що у спірній квартирі з 2006 по 2010 р. р. проживав відповідач ОСОБА_5 з відповідачем - своєю дружиною - ОСОБА_6 з відома відповідача ОСОБА_4 як племінник останнього. Позивач сплачувала витрати, пов»язані з утриманням спірної квартири. Просить позов задовольнити.

Відповідачі ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 в судове засідання 13.05.13 р. не з»явились, хоча належно оповіщені. Про причини неявки суду не повідомили, письмового заперечення проти позову від жодного з них до суду не надійшло. Попередньо відповідач ОСОБА_10 подав до суду письмову заяву з проханням розглядати справу у його відсутності, зазначивши, що позову не визнає, просить у позові відмовити.

Представник відповідачів ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 в судовому засіданні 13.05.13 р. позову не визнала, суду пояснила, що позивач не передавала відповідачам ключа від спірної квартири та навіть при передачі одного з ключів, має можливість скористатись іншими з набору, що додається до дверного замка. Зазначила, що відповідач ОСОБА_4 мешкає з іншою сім»єю і не у спірній квартирі, жодної угоди з приводу квартирі з позивачем не укладав. Крім того, просить відмовити у позові у зв»язку з пропуском позивачем строку позовної давності. Просить у позові відмовити.

На думку суду, розгляд справи можливий у відсутності осіб, які не з»явились.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, показання свідків, дослідивши докази, зібрані у справі, приходить до висновку, що позов підставний та підлягає до часткового задоволення.

Як зазначено у ст. ст. 316, 317 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Відповідно до змісту ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

За змістом ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, серед іншого, припинення дії, яка порушує право.

Як зазначено у ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Як показав у судовому засіданні свідок ОСОБА_11, він як голова ЖБК «Волинь», до якого входить будинок, у якому знаходиться спірна квартира, цікавився її мешканцями у зв»язку з необхідністю зібрати кошти на утримання будинку та прибудинкової території з мешканців будинку. Йому відомо, що в період з 2006 по 2010 р. р. у спірній квартирі проживав квартирант на ім»я ОСОБА_5 з дружиною, який повідомив йому у 2008 р., що спірна квартира належить його дядькові, він у квартирі проживає з відома відповідача у справі - ОСОБА_4 який і є його дядьком та питанням проведення необхідної оплати буде займатись останній. Після звернення свідка до ОСОБА_5 платежі здійснювались ОСОБА_5 - квартирантом, який пояснював, що ці питання він погоджує зі своїм дядьком. У 2010 р. відповідачі ОСОБА_5, ОСОБА_6 виселились із спірної квартири, забравши з неї свої речі, які він допомагав їм вантажити, квартиру закрили та виїхали у м. Нововолинськ. В даний час проживають у іншому населеному пункті. Після виселення відповідачів ОСОБА_5, ОСОБА_6 у спірній квартирі через нетривалий проміжок часу та нетривалий час (близько 2 - х тижнів) проживали двоє чоловіків, які повідомили йому, що поселились у квартирі з відома ОСОБА_4, є його родичами та виконують роботи по замовленню. Обіцяли повідомити про необхідність внесення платежів ОСОБА_4 для вирішення такого питання. В даний час у квартирі ніхто не проживає. Заборгованість по спірній квартирі, в дійсності, була погашена у 2010 р. відповідачем ОСОБА_4, а у 2011 - 2012 р. р. - колишньою дружиною відповідача ОСОБА_4. - представником позивача - ОСОБА_8, а у виданій за його підписом довідці № 27 від 06.04.13 р. міститься опечатка в тій частині, що заборгованість по спірній квартирі була погашена і у 2011 р. відповідачем ОСОБА_4. У 2011 р. він телефонував відповідачеві ОСОБА_4 з приводу погашення заборгованості по платежах, який платежі сплатив, повідомив йому, що у нього негаразди у сім»ї, але він має намір помиритись з дружиною, дав телефон останньої. До дружини ОСОБА_4 - ОСОБА_8 свідок телефонував і вона у подальшому, дійсно, погасила заборгованість по платежах Про те, що власником спірної квартири є позивач, він дізнався лише у квітні 2013 р. при виданні довідки про відсутність заборгованості по оплаті коштів на утримання будинку та прибудинкової території.

Аналізуючи показання вказаного вище свідка, суд враховує, що він особисто, з»ясовуючи у різних мешканців спірної квартири питання сплати коштів на утримання будинку та прибудинкової території, чув, у т. ч. і від відповідача ОСОБА_5, що вказане питання буде вирішено саме відповідачем ОСОБА_4 і саме його буде повідомлено про необхідність проведення оплати. Тобто, відповідачі ОСОБА_5, ОСОБА_6 проживали у спірній квартирі з відома та за сприяння відповідача ОСОБА_4 як квартиранти.

Свідок ОСОБА_12, ствердила у судовому засіданні, що у грудні 2012 р. була свідком розмови її подруги - представника позивача у справі - ОСОБА_8 та незнайомого їй чоловіка, під час якої представник позивача вимагала у вказаного чоловіка віддати ключі від квартири її тітки, назвавши його на прізвище - «ОСОБА_8». Останній категорично відмовився, зазначивши, що у квартирі знаходяться його речі, а тому застеріг від проникнення у квартиру. Після того, як вказаний чоловік пішов, представник позивача повідомила їй, що щойно розмовляла зі своїм колишнім чоловіком, який відмовляється віддати ключі від квартири.

Аналізуючи показання вищезазначеного свідка, суд вважає, що вони свідчать про те, що при зверненні представника позивача до відповідача ОСОБА_4 по питанню надання ключів від спірної квартири, останній не тільки не заперечував наявності у нього таких, а й повідомляв представника позивача у справі - ОСОБА_8 про наявність у квартирі його речей за станом на грудень 2012 р., що відповідає доводам, наведеним позивачем у позовній заяві.

Як показав суду свідок ОСОБА_13, восени 2011 р. він мав намір винайняти спірну квартиру, про що повідомив представникові позивача ОСОБА_8. Вона сказала, що така квартира є і вона може зайнятись питання її здачі. Прибувши до будинку, у якому знаходилась квартира, він висловив бажання оглянути квартиру, у зв»язку з чим представник позивача ОСОБА_8 повідомила йому, що зателефонує до свого чоловіка. У його присутності зателефонувала чоловікові та просила дати ключі від спірної квартири, мотивуючи тим, що має намір показати квартиру йому, однак, отримала відмову і чоловік по телефону повідомив, що у квартирі знаходяться його речі і після того, як він їх вивезе, він ключі віддасть. Квартиру тоді свідок не оглянув, не винайняв її, хоча мав і має таке бажання.

Як стверджується копією договору дарування спірної квартири від 07.05.04 р., посвідченого нотаріально, позивач отримала в дар від ОСОБА_7 спірну квартиру без заборгованості за комунальними платежами, їй було передано ключі від спірної квартири без зазначення їх кількості, а також будинкову книгу, техпаспорт, документи з оплати комунпослуг, інші документи, що стосуються експлуатації та утримання спірної квартири, і є власником спірної квартири. З цього слідує, що на час посвідчення договору дарування спірної квартири позивачеві передався один, а не кілька ключів від квартири, що спростовує доводи представника відповідачів про наявність у позивача кількох примірників ключів від спірної квартири.

Згідно з довідкою № 27 від 06.04.13 р., виданою ЖБК «Волинь» за підписом його голови - свідка ОСОБА_11, у спірній квартирі ніхто не зареєстрований, платежі по утриманню будинку та при будинкової території з 2006 по 2011 р. сплачував відповідач ОСОБА_4, а за 2012, 1 кв. 2013 р. - представник позивача ОСОБА_8. Вказана довідка, з врахуванням показань свідка ОСОБА_11 про обставини формування її змісту при виданні, стверджує, що по 2011 р. включно відповідач ОСОБА_4 вважав за необхідне та доцільне сплачувати платежі по утриманню будинку та при будинкової території того будинку, у якому розташована спірна квартира позивача.

Відповідно до ст. 9 ЖК України, ніхто не може бути обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

За змістом ст.ст. 150, 155 ЖК України, громадяни, які мають у приватній власності квартиру, користуються нею для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд в межах закону. Квартири, що є в приватній власності громадян, не може бути в них вилучено, власника не може бути позбавлено права користування квартирою, крім випадків, установлених законодавством.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до вимог ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 10 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України.

Згідно вимог ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Представником відповідача не доведено суду тієї обставини, що відповідач ОСОБА_4 не мав доступу до спірної квартири у 2006 - 2012 р. р., не перешкоджає позивачеві потрапити у квартиру без злому вхідних дверей, не має ключа від спірної квартири і відповідачі ОСОБА_5, ОСОБА_6, інші особи безпідставно посилались на нього як на особу, якою вони були поселені у спірну квартиру і з якою вирішували питання про внесення необхідних проплат у ЖБК «Волинь», як про це показав свідок ОСОБА_11.

Відповідно до вимог ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

В судовому засіданні достовірно встановлено, що позивач є власником спірної квартири, її право власності обмежене діями відповідача ОСОБА_4, який мав і надавав відповідачам ОСОБА_5, ОСОБА_6, а також - іншим особам - проживати у спірній квартирі у 2006 - 2011 р. р. і за станом на грудень 2012 р. мав ключ від спірної квартири, заявляв про зберігання у ній його речей, що порушує право власності позивача на вказані спірну квартиру, а саме: на безперешкодне користування нею.

Посилання представника відповідачів на те, що позивач має можливість зламати дверний замок чи має інші ключі з набору ключів до дверного замка спірної квартири не спростовують доводів позивача та показань свідків і на увагу не заслуговують. А тому позов в частині зобов»язання відповідача ОСОБА_4 надати їй ключ від спірної квартири, слід задовольнити.

Однак, як слідує з копій квитанцій за 2011 - 2013 р., наданих позивачем до позовної заяви на підтвердження понесених нею витрат по утриманню спірної квартири, оплату комунальних та інших послуг по спірній квартирі було проведено не нею, а ОСОБА_8 та ОСОБА_7. Жодної квитанції про понесені позивачем витрати, що свідчили б про те, що вони пов»язані з утриманням спірної квартири, позивач суду не надала. Крім того, як встановлено в судовому засіданні, відповідачі ОСОБА_5, ОСОБА_6 мешкали у спірній квартирі лише в період з 2006 по 2010 р.. А тому у задоволенні позовних вимог в частині стягнення зазначених витрат з усіх трьох відповідачів, слід відмовити.

Суд вважає, що з огляду на існування фактів, стверджених свідками, про те, що у 2010 - грудні 2012 р. р. відповідач ОСОБА_4 не втратив свого інтересу до спірної квартири та заявляв про відмову передати ключа від неї на вимогу представника позивача; зберігання у квартирі свої речей; поселяв у квартиру своїх родичів та займався вирішенням питання, пов»язаного з оплатою коштів на утримання будинку, у якому знаходиться спірна квартира, та прибудинкової території, хоча з 2004 р. квартира перебуває у власності позивача, остання не пропустила загальний термін позовної давності для звернення з розглядуваним позовом до суду.

Обговорюючи питання розподілу витрат, суд вважає, що ці витрати має бути покладено на відповідача ОСОБА_4 лише в частині задоволеної судом вимоги немайнового характеру.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 10 - 12, 213 - 218, 60, 88 ЦПК України, ст. 47, п. 3 Конституції України, ст. ст. 9, 150, 155 ЖК України, ст. ст. 16, 391, 316, 317, 319 ЦК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Зобов»язати ОСОБА_4 усунути перешкоди у користуванні ОСОБА_3 квартирою АДРЕСА_1 шляхом надання ключа від квартири.

В решті позову - відмовити.

В позові до ОСОБА_5, ОСОБА_6 - відмовити у повному обсязі.

Стягнути зі ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 114 (сто чотирнадцять) грн. 70 коп. судових витрат.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Волинської обл. через Ковельський міськрайсуд Волинської обл. у слідуючому порядку: апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 10 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу подано не було.

У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Головуючий:І. М. Логвинюк