Рішення № 31201662, 17.04.2013, Переяславський міськрайонний суд Київської області (до 25.04.2025 - Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області)

Справа № 373/432/13-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2013 року Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді Потоцького В.В.,

при секретарі Олійник Ю.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Переяслав-Хмельницький справу за позовом ОСОБА_1 до Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав» про визнання незаконним наказу про накладення дисциплінарного стягнення, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 просить визнати неправомірним та скасувати наказ генерального директора Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав» ОСОБА_2 від 19.10.2012 №11-ДС «Про застосування дисциплінарних стягнень» в частині накладення на неї дисциплінарного стягнення, посилаючись на те, що оспорюваний наказ є необґрунтованим та незаконним, оскільки в тексті наказу спотворені факти, що мали місце 20 вересня 2012 року у відділі науково-фондової роботи Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав». В тексті наказу зазначені пункти Інструкції, які позивачкою були порушені, тоді як в п. 8 перелічені права та обов'язки головного зберігача; п. 11 регламентує порядок заміщення головного зберігача у випадку його відсутності (відпустка, хвороба та ін.); п. 155 є загальним пунктом і визначає завдання музейного зберігання; п. 171 визначає умови та порядок зберігання експонатів, а також вимоги до режиму охорони; примітка 1 до п. 30 Інструкції передбачає порядок проникнення до сховища в разі відсутності зберігача у випадку крайньої необхідності, тоді як такої необхідності 20 вересня 2012 року не було. В наказі не наведено суті порушення пунктів 1.5; 2.7.3; 4.1; 4.2; 5.1 посадової інструкції наукового співробітника відділу науково-фондової роботи.. Позивач та її представник у судовому засіданні підтримали позов, просили його задовольнити.

Представник відповідача Черненька М.В. позов не визнала, посилаючись на те, що відповідачем не порушено будь-яких вимог вищевказаної Інструкції, а також КЗпП України. Зокрема, 11.09.2012 було звільнено головного зберігача фондів ОСОБА_4, а 19.09.2012 обов'язки головного зберігача були покладені на заступника генерального директора з питань обліку те зберігання музейних цінностей за суміщенням ОСОБА_5 У зв'язку з цим, вимоги ОСОБА_5 20.09.2012, у тому числі до позивача, щодо перенесення музейних предметів до кімнати фондосховища були правомірними та відповідали положенням вищевказаної Інструкції. При цьому, відповідач посилається на потребу вчинення таких дій через виниклу крайню необхідність. Відмова у погодженні накладення дисциплінарного стягнення профспілкою, на думку відповідача, є немотивованою.

Суд вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

ОСОБА_1 працює в Національному історико-етнографічному заповіднику «Переяслав» на посаді старшого наукового співробітника відділу науково-фондової роботи. Наказом №11-ДС від 19 жовтня 2012 року ОСОБА_1 оголошена догана за порушення вимог пп. 8; 11; п. 1 примітки до п. 30; пп. 155; 171 Інструкції з обліку та зберігання музейних цінностей, затвердженої наказом Міністерства культури СРСР № 290 від 17 липня 1985 року, шляхом перешкоджання законним діям генерального директора ОСОБА_2 та заступника генерального директора з питань обліку та збереження музейних цінностей за суміщенням ОСОБА_5 перенести музейні предмети основного фонду Заповідника в фондосховище з метою покращення безпеки їх зберігання; а також за порушення пп. 1.5; 2.7.3; 4.1; 4.2; 5.1 посадової інструкції наукового співробітника відділу науково-фондової роботи.

Діяльність працівників Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав» регламентується «Інструкцією з обліку та зберігання музейних цінностей, що знаходяться в державних музеях СРСР», затвердженої 17 липня 1985 року наказом Міністерства культури СРСР №290.

Згідно примітки до п. 4; пп. 28; 31 зазначеної Інструкції, в музеях, де головний зберігач (зав. фондами) являється одночасно і зберігачем музейних цінностей, він несе у встановленому порядку також матеріальну відповідальність за збереження зібрань, що є на його зберіганні. При звільненні чи переході зберігача на іншу роботу в цьому музеї дирекція зобов'язана забезпечити своєчасне передання музейних цінностей, що перебувають на його зберіганні новому працівнику, а у випадку неможливості цього - спеціально створеній комісії. Зберігач має право пломбувати чи опечатувати місця зберігання своїм пломбіром чи своєю печаттю. Зняття пломби чи печаті зберігача іншою особою забороняється.

На посаді головного зберігача фондів Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав» працювала ОСОБА_4, з якою був укладений договір про повну матеріальну відповідальність за збереження музейних цінностей. 18 вересня 2012 року сплив термін її строкового трудового договору, однак, вона не здійснила передання музейних цінностей іншому працівнику або спеціально створеній комісії, як це передбачено законодавством. 20 вересня 2012 року, коли ОСОБА_6 на роботі була відсутня у зв'язку з хворобою, близько 16 години до робочої кімнати відділу науково-фондової роботи, з метою огляду кімнати фондосховища та вибору місця розташування шаф, прибули генеральний директор НІЕЗ «Переяслав» ОСОБА_2 та начальник юридичного відділу, за суміщенням - заступник генерального директора з питань обліку та збереження музейних цінностей, ОСОБА_5 Для доступу до приміщення фондосховища необхідні були ключі, які зберігалися в сейфі, опечатаному матеріально-відповідальною особою ОСОБА_6 Генеральний директор в категоричній формі став вимагати від ОСОБА_1 відчинити сейф та фондосховище. ОСОБА_1 цю вказівку директора виконувати відмовилась і запропонували їм самим взяти ключі і зайти до приміщення фондосховища. Ніхто з присутніх не чинив будь-яких перешкод для цього, однак, всі працівники вважали, що для входження до приміщення, де зберігаються музейні цінності, усної вказівки директора недостатньо, для цього необхідно наказом генерального директора створити спеціальну комісію, якій мають бути передані музейні цінності, оскільки на членів комісії покладається матеріальна відповідальність за збереження цінностей.

З показів свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 слідує, що 20.09.2012 близько 17 години до приміщення робочої кімнати відділу науково-фондової роботи зайшли генеральний директор НІЕЗ «Переяслав» ОСОБА_2, заступник генерального директора НІЕЗ «Переяслав» ОСОБА_5 Там перебували наукові співробітники ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_1, ОСОБА_13, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_14, ОСОБА_7 Між вказаними особами тривала суперечка щодо відкриття фондосховища. ОСОБА_5 та ОСОБА_2 запропонували присутнім науковим співробітникам (не особисто, а всім разом) відкрити сейф, де знаходились ключі від фондосховища, та фондосховище. Причиною відкриття було вказано необхідність перенесення шаф з музейними предметами, які перебували у цій робочій кімнаті. ОСОБА_1, ОСОБА_13, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_14, ОСОБА_7 та позивач відмовились приймати в цьому участь, зазначивши, що вказана вимога є незаконною. Вони розуміли, що єдиною особою, яка має право входити до фондосховища, є головний зберігач ОСОБА_4 і заявили, що вимога керівництва буде виконана, якщо їм буде надана вказівка у письмовій формі. Крім того, вони заявили, що ОСОБА_2, ОСОБА_5 можуть це зробити самі, залучивши ОСОБА_11, ОСОБА_12, які згоду на участь у цій комісії надали одразу. Присутнім на момент інциденту не було відомо про покладення обов'язків головного зберігача на ОСОБА_5, жодних перешкод співробітники у доступі до сейфа та фондосховища керівництву НІЕЗ «Переяслав» не чинили, але вважали їх дії незаконними, у зв'язку з чим викликали міліцію. Крайньої необхідності у відкритті фондосховища на той час не було, в подальшому вищезазначені шафи були перенесені до фондосховища лише 07.12.2012, незважаючи на те, що за цей час фондосховище відкривалось багато разів. На вимогу керівництва НІЕЗ «Переяслав» позивачем та свідками 28.09.2012 на ім'я генерального директора НІЕЗ «Переяслав» ОСОБА_2 подані службові записки про причини відмови виконувати усні вказівки керівництва.

Свідок ОСОБА_4 пояснила, що 20.09.2012 вона на роботі в НІЕЗ «Переяслав» не була, так як перебувала на стаціонарному лікуванні в Переяслав-Хмельницькій районній лікарні. Однак, повідомила, що між нею та ОСОБА_5 напередодні відбулась зустріч, під час якої між ними було досягнуто згоди про передання останній ключів від фондосховища та підписання відповідного акту. Однак, про те, що обов'язки головного зберігача покладено на ОСОБА_5 ОСОБА_4 не знала. Передача здійснювалась ОСОБА_5 як заступнику генерального директора з питань обліку та збереження музейних цінностей.

Свідок ОСОБА_5 зазначила, що станом на 20.09.2012 поряд із основною роботою виконувала обов'язки головного зберігача НІЕЗ «Переяслав» за суміщенням. Про це було доведено ОСОБА_4, а також вранці 20.09.2012 - ОСОБА_7 Завітавши до робочої кімнати разом із ОСОБА_2, ОСОБА_11 та ОСОБА_12, вона повідомила усіх присутніх там про покладення на неї обов'язків головного зберігача та запросила усіх присутніх взяти участь у відкритті фондосховища (не вказуючи конкретних осіб). У зв'язку з невиконанням її вказівки цю вказівку продублював ОСОБА_2 (не вказуючи конкретних осіб). Однак, з боку усіх присутніх, у тому числі позивача, була висловлена категорична незгода. Потім була висловлена вимога про видання з цього приводу письмового наказу. З боку цих осіб також лунала пропозиція щодо відкриття фондосховища ОСОБА_2, ОСОБА_5 із залученням ОСОБА_11 та ОСОБА_12 самотужки. Свідок ОСОБА_5 вказала про існування крайньої необхідності, яка полягала у небезпеці знищення музейних цінностей, що знаходились у шафах цієї робочої кімнати. Про недотримання умов зберігання та негайне усунення цих порушень вказувала прокуратура у відповідному поданні. При цьому, інших можливостей уникнення небезпеки, крім як відкриття фондосховища, у неї не було. Повністю переміщення музейних цінностей з робочої кімнати до фондосховища здійснено 07.12.2013. Також, ОСОБА_5 вказала, що ОСОБА_4 не була матеріально відповідальною особою. На ОСОБА_5 матеріальна відповідальність за збереження музейних цінностей не покладалась, музейні цінності не приймала.

Згідно ст. 34 Конституції України, кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.

Статтею 55 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, а також закріплене право кожного будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до вимог ст. 60 Конституції України, ніхто не зобов'язаний виконувати явно злочинні розпорядження чи накази. За віддання і виконання явно злочинного розпорядження чи наказу настає юридична відповідальність.

Згідно ст. 139 КЗпП України, працівники зобов'язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

У відповідності із ст. 141 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган повинен правильно організувати працю працівників, створювати умови для зростання продуктивності праці, забезпечувати трудову і виробничу дисципліну, неухильно додержувати законодавства про працю і правил охорони праці, уважно ставитися до потреб і запитів працівників, поліпшувати умови їх праці та побуту.

Таким чином, позивач на момент надання усної вказівки ОСОБА_2 та ОСОБА_5 про відкриття фондосховища, вважала її незаконною. У зв'язку цим, її відмова від виконання цієї вказівки є правомірною. У той же час, вимогу позивача про видання керівництвом НІЕЗ «Переяслав» письмового розпорядження щодо відкриття фондосховища, суд визнає такою, що ґрунтується на законі, оскільки таким способом вони мали можливість захистити свої права від протиправного посягання, а також забезпечити належну реалізацію права на оскарження цього рішення керівництва НІЕЗ «Переяслав», у тому числі в суді.

При цьому, суд вважає, що обов'язок позивача, як працівника, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу у даному випадку не був порушений, оскільки цей обов'язок, з огляду на вищезгадані положення та ст. 8 Конституції України, не є безумовним. Відмова виконувати усну вказівку керівництва НІЕЗ «Переяслав» була пов'язана із відмовою останнього надати таку вказівку у письмовому вигляді, від виконання якої позивач не відмовлялась.

Суд визнає безпідставним посилання відповідача на факт ознайомлення позивача на момент інциденту 20.09.2012 з положеннями наказу НІЕЗ «Переяслав» від 19.09.2012 №152-ос про доручення ОСОБА_5 виконання поряд з основною роботою додаткової роботи за вакантною посадою головного зберігача фондів у порядку суміщення посад з 19.09.2012 р. При цьому, доведення до відома працівників інформації про призначення (у даному випадку доручення виконання обов'язків) їх керівників є необхідною умовою для дотримання ними трудової дисципліни та належного виконання посадових обов'язків.

Абзацом 2 п. 177 Інструкції з обліку та зберігання музейних цінностей, затвердженої наказом Міністерства культури СРСР від 17.07.1985 №290, передбачено, що зняття печатей й пломб без відповідної матеріально відповідальної особи заборонено, за виключенням особливих випадків, передбачених у п. 30 цієї Інструкції.

Пунктом 1 примітки до п. 30 вказаної Інструкції, у випадку крайньої необхідності відкриття сховища або вітрини у відсутність зберігача воно здійснюється комісією у складі трьох співробітників музею з обов'язковою участю в їх числі головного зберігача (зав. фондами) або директора, а у відсутність директора - його заступника. При відкритті сховища обов'язково складається акт, фіксуючий причини й результати відкриття.

Визначення поняття крайня необхідність у вказаній Інструкції відсутнє. Разом з тим, чинне законодавство визначає поняття крайньої необхідності як:

усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода (ст. 18 КУпАП);

усунення небезпеки, що безпосередньо загрожує особі чи охоронюваним законом правам цієї людини або інших осіб, а також суспільним інтересам чи інтересам держави, якщо цю небезпеку в даній обстановці не можна було усунути іншими засобами і якщо при цьому не було допущено перевищення меж крайньої необхідності (ч. 1 ст. 39 КК України);

усунення небезпеки, що загрожувала цивільним правам чи інтересам іншої фізичної або юридичної особи, якщо цю небезпеку за даних умов не можна було усунути іншими засобам (ч. 1 ст. 1171 ЦК України).

При таких обставинах, суд прийшов до переконання, що у смислі положень п. 1 примітки до п. 30 вищевказаної Інструкції, відкриття сховища або вітрини у відсутність зберігача допускається для усунення небезпеки, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами. Таким чином, доводи відповідача про те, що надання позивачеві усної вказівки щодо відкриття фондосховища було викликано крайньою необхідністю, суд вважає безпідставними, оскільки подання Переяслав-Хмельницької міжрайонної прокуратури про усунення порушень вимог законодавства щодо збереження музейних цінностей, на що посилається відповідач, датована пізнішою за 20.09.2012 р. датою, а усунення порушень щодо зберігання музейних цінностей у частині переміщення їх з робочої кімнати до фондосховища керівництвом НІЕЗ «Переяслав» здійснено лише через 2,5 місяці у грудні того ж року. При цьому, відповідач міг створити комісію в порядку, визначеному п. 1 примітки до п. 30 вищевказаної Інструкції.

Отже, суд не вбачає в діях (бездіяльності) позивача 20.09.2012 р. ознак перешкоджання законним діям генерального директора ОСОБА_2 та його заступника з питань обліку та збереження музейних цінностей по перенесенню музейних цінностей у фондосховище з метою забезпечення безпеки їх зберігання.

Пункти 8, 11 «Інструкції з обліку та зберігання матеріальних цінностей» передбачають права та обов'язки головного зберігача, а тому не можуть бути порушеними позивачем, так як вона вказані обов'язки не виконувала.

Пункт 155 зазначеної Інструкції передбачає задачі музейного зберігання, що також не стосується позивача та її посади у контексті подій 20.09.2012 р.

Пунктом 171 цієї Інструкції визначені окремі норми щодо порядку зберігання та використання ключів від сховищ, шаф, сейфів тощо, режиму охорони, поводження із пломбірами й печатями. Вказана норма не співвідноситься із тими діями по перешкоджанню перенесенню музейних предметів, які ставляться у вину позивачеві в оскаржуваному наказі.

Таким чином, суд не встановив порушень позивачем п. 1.5 посадової інструкції.

Пункт 2.7.3 посадової інструкції позивача не співвідноситься із тими діями по перешкоджанню перенесенню музейних предметів, які ставляться у вину позивачу в оскаржуваному наказі.

Крім того, судом встановлено, що позивачем у контексті подій 20.09.2012 точно дотримані пп. 4.1, 4.2 посадової інструкції позивача щодо вимог знати та виконувати чинне законодавство в галузі культури, нормативні і керівні матеріали з питань музейної роботи.

Пункт 5.1 посадової інструкції позивача передбачає відповідальність за невиконання, неналежне виконання вимог чинного законодавства України, організаційно-розпорядчих, нормативних документів Заповідника та керівництва. Відповідальність за невиконання усної вказівки керівництва НІЕЗ «Переяслав» у цій нормі не передбачено.

Крім того, відповідачем при винесенні оскаржуваного наказу безпідставно, на думку суду, не врахована позиція ППО ВПС «Захист справедливості» працівників НІЕЗ «Переяслав» щодо притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності за події 20.09.2012 р., а також залишено поза увагою заперечення ППО ВПС «Захист справедливості» працівників НІЕЗ «Переяслав» до наказу НІЕЗ «Переяслав» №11-ДС від 19.10.2012 р.

Вимоги п. 10.2 Статуту НІЕЗ «Переяслав», не передбачають повноважень генерального директора щодо усних вказівок працівникам, обов'язкових до виконання. Абз. 17 вказаного пункту передбачає можливість видання генеральним директором НІЕЗ «Переяслав» в межах своєї компетенції локальних актів розпорядчого характеру, організацію та контроль їх виконання.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що оскаржуваний наказ винесений із порушенням правових приписів, оскільки відповідачем неправильно застосовані норми законодавства при оцінці дій позивача, у тому числі щодо дотримання та забезпечення вищезазначених конституційних прав позивача, а також при визначенні порядку та умов відкриття фондосховищ.

Відповідно до п. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» ОСОБА_1 звільнена від сплати судового збору.

На підставі ст.ст. 2; 150; 232; 233 КЗпП України, керуючись ст.ст. 10; 11; 60; 209; 213; 214; 215; 218 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Визнати незаконним та скасувати наказ генерального директора Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав» ОСОБА_2 від 19 жовтня 2012 року за №11-ДС «Про застосування дисциплінарних стягнень» в частині накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді догани.

Стягнути з Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав» (код ЄДР 02219369) на користь держави судовий збір в розмірі 114 (сто чотирнадцять) грн. 70 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Київської області через суд першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. В разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя В. В. Потоцький