Рішення № 31201007, 13.05.2013, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"13" травня 2013 р.

Справа № 916/523/13-г

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КРАФТ";

до відповідача Державного підприємства "Одеський завод будівельних матеріалів" Міністерства оборони України

про стягнення 90694,3грн.

Суддя Літвінов С.В.

Представники:

Від позивача: не з’явився;

Від відповідача: не з’явився;

СУТЬ СПОРУ: Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю " КРАФТ ", звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Державного підприємства "Одеський завод будівельних матеріалів" Міністерства оборони України про стягнення заборгованості у розмірі 90694,3грн., а саме: основного боргу у розмірі 83300грн., 3%річних у розмірі 4895,30грн., індекс інфляції у розмірі 2499грн..

15.04.2013р. представник позивача звернувся до суду з заявою про зменшення позовних вимог, в якій просить стягнути з Державного підприємства "Одеський завод будівельних матеріалів" Міністерства оборони України основного боргу у розмірі 48225,15грн., 3%річних у розмірі 2022,62грн., індекс інфляції у розмірі 289,51грн..

Ухвалою господарського суду Одеської області від 24.04.13р. строк розгляду справи продовжено відповідно до ст. 69 ГПК України.

Відповідач в судове засідання з’являвся, однак при цьому відзив на позов та витребувані судом документи не надав, про поважність причин відсутності не повідомив, своє право на захист не використав, у зв’язку з чим справа розглядається по наявним в ній матеріалам у порядку ст.75 ГПК України.

08.05.2013р. до канцелярії суду надійшло клопотання представника позивача про розгляд справи за його відсутності.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив.

30.11.2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «КРАФТ» та Державним підприємством "Одеський завод будівельних матеріалів" Міністерства оборони України був укладений договір купівлі-продажу №11/09-52 (далі - «Договір») за яким позивач зобов'язався поставити у визначений строк, а відповідач прийняти та оплатити металопродукцію.

ТОВ « КРАФТ » свої обов'язки в частині поставки товару за договором виконало у повному обсязі та поставило відповідачу товар, що підтверджується накладною № К16-02-1 від 16.02.2011 р. загальною вартістю з ПДВ 83300 грн..

Відповідно до п. 4.2 договору остаточний розрахунок здійснюється на протязі 7 банківських днів з моменту відвантаження товару

Відповідач свої зобов”язання по договору виконав частково отже, сума боргу за неналежне виконання договору складає 48225,15грн..

Враховуючи невиконання відповідачем взятого на себе за договором обов’язку щодо оплати заборгованості за отриманий товар, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою, згідно якої просить суд стягнути з відповідача основного боргу у розмірі 48225,15грн., 3%річних у розмірі 2022,62грн., індекс інфляції у розмірі 289,51грн. та судові витрати.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

Статтю 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі – продажу одна сторона (продавець) передає або зобов”язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов”язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.509 Цивільного кодексу України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, а саме: цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Він може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ст.ст.202, 205 Цивільного кодексу України).

Ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст.193).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), що визначено в ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Так, судом встановлено наявність поставки позивачем відповідачу товару, існування заборгованості Державного підприємства "Одеський завод будівельних матеріалів" Міністерства оборони України по оплаті вартості отриманого товару, у зв’язку з чим позовна вимога позивача щодо стягнення з відповідача вартості поставленого товару в сумі 48225,15грн. є обґрунтованою та підлягає судом задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги щодо стягнення з відповідача трьох процентів річних у сумі 2022,629грн. та індекс інфляції у сумі 289,51грн.

Згідно ст.625 зазначеного кодексу боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи приписи законодавства, встановлення судом заборгованості Державного підприємства "Одеський завод будівельних матеріалів" Міністерства оборони України за отриманий товар, заявлені позивачем позовні вимоги щодо стягнення з відповідача трьох процентів річних в сумі 2022,629грн. та індекс інфляції у сумі 289,51грн., підлягає судом задоволенню в повній мірі.

Станом на день розгляду справи, відповідач борг не сплатив, документів спростовуючих позовні вимоги не представив.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Під час розгляду справи відповідачем не було належним чином доведено суду та доказано виконання своїх зобов’язань.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст. 43 ГПК України).

Враховуючи вищезазначені обставини справи та перевіривши правильність наданого позивачем розрахунку сум заявлених до стягнення, позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "КРАФТ" до відповідача Державного підприємства "Одеський завод будівельних матеріалів" Міністерства оборони України про стягнення основного боргу у розмірі 48225,15грн., 3%річних у розмірі 2022,62грн., індексу інфляції у розмірі 289,51грн., є обґрунтованими, підтвердженими наявними у справі матеріалами та підлягають задоволенню.

Згідно ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України слід стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору у розмірі 1720,50грн.

Керуючись ст.ст.44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Державного підприємства "Одеський завод будівельних матеріалів" Міністерства оборони України (65039, м. Одеса, пров. 4-й Басейний, 7, код ЄДРПОУ 08336521) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю " КРАФТ " (65017, м. Одеса, вул. Косовська, 2, код ЄДРПОУ 31760612) основний борг у розмірі 48225,15грн., 3%річних у розмірі 2022,62грн., індексу інфляції у розмірі 289,51грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1720грн.50коп.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено 16.05.2013р.

Суддя Літвінов С.В.