Рішення № 31200999, 14.05.2013, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.05.13 Справа №914/1056/13-г

за позовом: Приватного акціонерного товариства «Страхове товариство «Гарантія», м. Київ

до відповідача 1: Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант Авто», м.Київ

до відповідача 2: Комунального підприємства «Червоноградводоканал», м.Червоноград, Львівської області

про стягнення 22' 327,71 грн. страхового відшкодування

Суддя Яворський Б.І.

при секретарі Квик Т.І.

Представники:

від позивача: не з'явився;

від відповідача 1: не з'явився;

від відповідача 2: Гавришко А.М.

На розгляд господарського суду Львівської області Приватним акціонерним товариством «Страхове товариство «Гарантія» подано позов до відповідача 1 Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант Авто» та відповідача 2 Комунального підприємства «Червоноградводоканал» про стягнення 22' 327,71 грн. страхового відшкодування.

Ухвалою суду від 18.03.2013р. порушено провадження у справі, яку призначено до розгляду на 02.04.2013р. Рух справи відображено у відповідних ухвалах суду.

У судове засідання 14.05.2013р. представник позивача не з'явився, про причини неявки суду не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання. У попередніх судових засіданнях позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, просив суд їх задоволити повністю і стягнути з відповідача 1 - 21' 817 грн. страхового відшкодування, з відповідача 2 - 510,00 грн. матеріальної шкоди, а судові витрати в розмірі 1' 720,50 грн. стягнути з відповідачів пропорційно до задоволених позовних вимог.

У судове засідання 14.05.2013р. представник відповідача 1 не з'явився, про причини неявки суду не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, подав відзив на позовну заяву, у якому визнав частину позовних вимог у розмірі 21' 110,59 грн., а в задоволенні решти позовних вимог просить відмовити.

У судовому засіданні 14.05.2013р. представник відповідача 2 проти позову заперечив з підстав, викладених у запереченні на позовну заяву, просить відмовити у задоволенні заявлених до нього позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача 2, повно, всебічно і об'єктивно з'ясувавши усі обставини справи в їх сукупності, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, судом встановлено таке.

30.12.2009р. між Відкритим акціонерним товариством «Страхове товариство «Гарантія» (страховик, позивач по справі) та Закалою Надією Михайлівною (страхувальник) було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту №5-2509/09.047 (надалі по тексту - договір). Транспортний засіб - автомобіль VOLKSWAGEN Golf VI, номер кузова WVWZZZ1KZ9W455327 (п.5 договору). Допущеними до керування транспортним засобом є всі особи, що керують ним на законних підставах (п.6 договору). У свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу VOLKSWAGEN Golf VI, номер кузова WVWZZZ1KZ9W455327 зазначено, що правом керування транспортним засобом володіють Закала Б.В. та Закала Ю.Б.

06.02.2010р. у м.Соснівка по вул.Львівській сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля VOLKSWAGEN Golf VI, державний номерний знак ВС8556СВ, який належить Закалі Надії Михайлівній та яким керував Закала Богдан Васильович, та автомобіля ГАЗ-3307, державний номерний знак 18-77 ЛВП, який належить Червоноградському управлінню водопровідно-каналізаційного господарства, та яким керував Стельмах Михайло Петрович.

Постановою Червоноградського міського суду Львівської області від 04.03.2010р. у справі №3-175/10 Стельмаха М.П. визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КпАП України.

08.02.2010р. Закала Б.В. звернувся до позивача з листом-повідомленням про подію з транспортним засобом, а Закала Н.М. звернулася з заявою про виплату страхового відшкодування. 11.03.2010р. був складений висновок №81 експертного автотоварознавчого дослідження по визначенню вартості відновлювального ремонту, відповідно до якого вартість відновлювального ремонту автомобіля VOLKSWAGEN Golf VI, державний номерний знак ВС8556СВ, становить 21' 620,59 грн. На проведення автотоварознавчої експертизи запрошувався представник ВАТ УСК «Дженералі гарант», що підтверджується листом-повідомленням від 11.02.2010р. вих.№24 з канцелярською печаткою відповідача.

На виконання умов договору 31.03.2010р. було виплачено страхове відшкодування у сумі 22' 327,71 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями.

Відповідно до полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ВС/1054895 (тип №1) забезпеченим транспортним засобом є автомобіль ГАЗ, державний номерний знак 1877 ЛВП. Страхувальником у даному полісі вказано КП «Червоноградводоканал», а страховиком - ВАТ «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант», правонаступником якої є відповідач.

22.11.2010р. позивачем було направлено відповідачу 1 претензію про компенсацію у порядку регресу виплаченого страхового відшкодування у сумі 22' 327,71 грн.,що підтверджується повідомленням про вручення з відміткою про отримання 29.11.2010р., яка залишилася без відповіді.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Відповідно до ст.979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно з ст.3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальника.

Відповідно до ст.5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодування особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Згідно з ст.27 Закону України «Про страхування» та ст.993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Потерпілий використав своє право на звернення до позивача з вимогою про виплату страхового відшкодування у зв'язку з укладенням з останнім договору страхування транспортного засобу №5-2509/09.047 від 30.12.2009р.

Тобто, в розумінні положень ст.27 Закону України «Про страхування» та ст.993 Цивільного кодексу України позивач в порядку регресу набув право на виплату страхового відшкодування до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Згідно з ч.2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Вина водія, який керував автомобілем ГАЗ-3307, державний номерний знак 18-77 ЛВП, підтверджується постановою Червоноградського міського суду Львівської області від 04.03.2010р. у справі №3-175/10.

Цивільно-правова відповідальність в частині заподіяння шкоди майну автомобілем ГАЗ-3307 будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах, була застрахована у відповідача 1 на підставі укладеного договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс №ВС/1054895).

Пунктом 37.4 ст.37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено право страховика в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствами, установами та організаціям, що надають послуги з ремонту пошкодженого майна, лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Таким чином, відповідач 1 є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля VOLKSWAGEN Golf VI, державний номерний знак ВС8556СВ, відповідно до положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в межах передбачених договором страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс №ВС/1054895), а до Приватного акціонерного товариства «Страхове товариство «Гарантія», страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором страхування транспортного засобу №5-2509/09.047, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант Авто» як особи, відповідальної за завдані збитки.

Аналогічна позиція підтримується постановами Верховного Суду України від 26.12.2012р. у справі №4/12-3520-2011 та від 30.01.2012р. у справі №23/106.

У статті 32 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» наведено вичерпний перелік випадків, коли страховик чи МТСБУ не відшкодовують шкоди. Проте, відповідачами не надано доказів наявності таких випадків.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача 1 суму страхового відшкодування у розмірі 21' 817,71 грн., виплаченого позивачем на підставі договору страхування транспортного засобу №5-2509/09.047, що укладений між позивачем та страхувальником стосовно транспортного засобу, який було пошкоджено у ДТП.

Відповідно до п.22.1 ст.22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до страхових сум відшкодовує у встановленому цим законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно з ст.29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Згідно з висновком №81 автотоварознавчого дослідження по визначенню вартості відновлювального ремонту автомобіля VOLKSWAGEN Golf VI, державний номерний знак ВС8556СВ, розмір відновлювального ремонту становить 21' 620,59 грн.

Відповідно до ч.16 ст.9 Закону України «Про страхування» страховим відшкодуванням є страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

Згідно з п. 3 Національного стандарту № 1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 №1440, прямі збитки - це поточна вартість витрат на відтворення, заміщення або відшкодування ринкової вартості об'єкта оцінки, без урахування неотриманих майбутніх вигод.

Згідно з Положенням про порядок та умови проведення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 28 вересня 1996 р. № 1175, страхувальником відшкодовується третій особі завдана внаслідок пошкодження транспортного засобу саме пряма шкода, в якій враховується вартість пошкоджених деталей транспортного засобу на момент ДТП, а саме з урахуванням фізичного зношення транспортного засобу, а не вартість нових деталей. З огляду на те, що пошкоджений автомобіль на момент дослідження був новий, то знос на нього не нараховувався. Отже, матеріальну шкоду слід визначити зважаючи на висновок №81 автотоварознавчого дослідження по визначенню вартості відновлювального ремонту і вона становить 21' 620,59 грн.

Згідно з ч.18 ст.9 Закону України «Про страхування» франшизою є частина збитків, що не відшкодується страховиком згідно з договором страхування. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту (п.12.1 ст.12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»). Відповідно до полісу №ВС/1054895 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в межах якого відповідач 1 є відповідальною особою за завдані збитки, розмір франшизи становить 510,00 грн., тобто відповідач несе цивільно-правову відповідальність за застрахованим автомобілем в розмірі вартості відновлювального ремонту, за винятком 510,00 грн. Таким чином, розмір цивільно-правової відповідальності відповідача 1 становить 21' 110,59 грн. (21' 620,59 грн. розмір шкоди - 510,00 грн. розмір франшизи = 21' 110,59 грн.).

Відповідно до ст.1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Згідно з ч.1 ст.1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

В Узагальненні Верховним Судом України судової практики розгляду цивільних справ, що виникають з договорів страхування зазначено про наступне. Якщо внаслідок ДТП, що сталася з особою, цивільно-правова відповідальність якої була застрахована, шкоду було заподіяно майну, то згідно з вимогами абз. 2 п. 12.1 ст. 12 та п. 37.5 ст. 37 Закону №1961-IV компенсувати позивачу суму франшизи у повному обсязі має страхувальник або особа, відповідальність якої застрахована. Ухвалюючи рішення про стягнення зі страховика розміру франшизи, деякі суди роблять помилкові висновки про включення франшизи до суми майнового збитку та стягнення її зі страховика. Матеріали аналізу свідчать, що правильною є практика місцевих судів, коли різницю між сумою відшкодування, визначеною цим Законом та фактичним розміром збитків, які підтверджуються належними та допустимими доказами у справі, суди постановляють стягнути з особи, винної у заподіянні збитків, яка також притягується до участі у розгляді справи як співвідповідач. У випадках, коли позивач такі вимоги пред'являв лише до страховика і в суді не порушувалося питання про залучення до справи особи, винної в заподіянні збитків, суди робили правильні висновки про відмову в задоволенні позовних вимог, розмір яких перевищував ліміти відповідальності страховика.

Таким чином, позивачем правомірно заявлено до стягнення з відповідача 2 суму франшизи у розмірі 510,00 грн., яка була виплачена позивачем на підставі договору страхування транспортного засобу №5-2509/09.047, що укладений між позивачем та страхувальником стосовно транспортного засобу, який було пошкоджено у ДТП.

Відповідно до ст.27 Закону України «Про страхування» та ст.993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

З огляду на наведені норми закону, у даному випадку до позивача переходить право вимоги, яке сам страхувальник має до особи, відповідальної за заподіяний збиток. Цивільно-правову відповідальність за завданий збиток несе відповідач 1 в розмірі 21'110,59 грн., тобто в межах суми витрат на відновлювальний ремонт за винятком розміру франшизи, яка страховиком не відшкодовується. Крім того, цивільно-правову відповідальність за завданий збиток несе відповідач 2 у розмірі 510,00 грн., тобто розміру франшизи, вартості збитків, які відповідачем 1 не відшкодовуються.

Відповідно до п.2.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» №18 від 26.12.2011р. якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Згідно з ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено факти відшкодування позивачем страхувальнику розміру відновлювального ремонту та виникнення в нього права вимоги, яке страхувальник, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток. Крім того, підтверджено факт про те, що відповідач 1 та відповідач 2 є відповідальними особами за завдані збитки в межах, передбачених договором страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та ст.1172 ЦК України.

Виходячи зі змісту всього наведеного вище, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. З огляду на зазначене, судовий збір, сплачений позивачем підлягає до стягнення з відповідача 1 та відповідача 2 пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 3, 5, ст.12, ст.22, ст.32, ст.37, Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.ст. 9, 27 Закону України «Про страхування», ст.ст. 979, 993, 1187, 1194 Цивільного кодексу України та ст.ст. 3, 12, 33, 34, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант Авто» (01042, м.Київ, пров.Новопечерський, 19/3, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 16467237) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхове товариство «ГАРАНТІЯ» (01601, м.Київ, вул.Печерський узвіз, 3, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 14229456) 21' 110,59 грн. збитків у порядку регресу та 1' 626,71 грн. судового збору.

3. Стягнути з Комунального підприємства «Червоноградводоканал» (80100, Львівська область, м.Червоноград, вул. Лесі Українки, 1, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 00185347) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхове товариство «ГАРАНТІЯ» (01601, м.Київ, вул.Печерський узвіс, 3, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 14229456) 510,00 грн. збитків у порядку регресу та 29,30 грн. судового збору.

4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. Наказ видати відповідно до ст.116 ГПК України.

У судовому засіданні 14.05.2013р. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення, повний текст складений та підписаний 16.05.2013р.

Суддя Яворський Б.І.