Постанова № 31197607, 12.03.2013, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

м. Сімферополь

12 березня 2013 р. 12:23 Справа №2а-9542/12/0170/7

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Маргарітова М.В., при секретарі Ходус Д.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об'єднання "ТехноМаш-Крим"

до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державна податкова служба України

про скасування податкових повідомлень-рішень

за участю:

від позивача - представник Волкова С.О.

від відповідача - представники Луговець К.І., Мирошниченко К.С.

третя особа - не з'явилася

Обставини справи: ТОВ «ВО «Техномаш - Крим» звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби та, з урахуванням уточнень позовних вимог, просить:

- скасувати в частині зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на суму 3649146грн. податкове повідомлення - рішення від 05.09.2012р. №0003552204, яким ТОВ «ВО «Техномаш - Крим» зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток всього у розмірі 3891791грн.

- скасувати податкове повідомлення - рішення від 29.03.2012р. №0000302204, яким ТОВ «ВО «Техномаш - Крим» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 39480грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на необґрунтованість висновків відповідача зроблених під час проведення перевірки щодо порушення позивачем норм Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та Податкового кодексу України, в результаті чого було встановлено заниження податку на прибуток та зроблено висновки про наявність підстав для зменшення від'ємного значення об'єкту оподаткування з податку на прибуток.

Позивач вважає, що таки висновки про завишення позивачем валових витрат були включені відповідачем до акту перевірки безпідставно, оскільки зроблені без з'ясування питань чи пов'язано з господарською діяльністю позивача отримання та використання сум кредиту (позики), за користування яким позивач нараховував проценти та відносив їх до складу валових витрат.

У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Відповідач заперечує щодо позовних вимог та просить відмовити у їх задоволенні. Вважає, що ним не було порушено вимог діючого законодавства при проведенні перевірки позивача та встановленні за її наслідками порушень. Правова позиція відповідача ґрунтується на даних акту перевірки, який став підставою для прийняття оскаржуваних повідомлень - рішень.

Третя особа у судове засідання не з'явилася, про дату час та місце його проведення повідомлена належним чином. Причини неявки суду не повідомила. У судових засіданнях, які відбулися раніше проти позову заперечувала, підтримала позицію відповідача.

Вивчивши обставини справи, заслухавши представників сторін, дослідивши надані докази та оцінивши їх у сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у м. Сімферополі АР Крим ДПС була проведена планова виїзна перевірка ТОВ «ВО «Техномаш - Крим» з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010р. по 31.12.2011р., за результатом якої складений акт перевірки від 15.03.2012р. №447/22-8/34581914 (т.1а.с.4-92), (далі - акт перевірки).

У пункті 1 висновку акту перевірки встановлено порушення п.п. 1.32 ст. 1, п.п. 5.2.6, п.5.2, ст.5, п.п. 5.5.1 п.5.5 ст.5, п.п. 5.2.9 п. 5.2 ст.5, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст.5, п.п. 5.6.1, п.5.6, ст.5, п.6.1 ст. 6, п.22.4 ст.22 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п.п. 14.1.27, п.п.14.1.36, п.14.1 ст.14 розділу І, п.138.2, п.п. 138.10.5, п. 138.10 ст.138 розділу III, п.139.1.3, п.139.1, ст. 139, п.п. 139.1.5 п.139.1 ст.139, п. 146.6 с.146 розділу III, п.150.1, ст.150 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за період з 01.07.2010р. по 31.12.2011р. у сумі 39480грн., в т.ч. за III кв. 2011р. у сумі 31409 грн., та за ІV кв. 2011р. у сумі 8071 грн.

Також зменшено від'ємне значення об'єкту оподаткування з податку на прибуток за: 2010р. у сумі 881838 грн., І кв.2011р. у сумі 1669376 грн. та ІІ-ІV кв.2011р. у сумі 8238861 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем були прийняті:

- податкове повідомлення - рішення від 29.03.2012р. №0000312204, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 8238861грн. (т. 1 а.с.10).

- податкове повідомлення - рішення від 29.03.2012р. №0000302204, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 39480грн. (т.2 а.с.164).

За результатом оскарження позивачем в адміністративному порядку податкового повідомлення - рішення від 29.03.2012р. №0000312204, відповідачем, на підставі рішення ДПС України від 15.08.2012р. №645/0/71-12/10/2215, було прийнято податкове повідомлення - рішення від 05.09.2012р. №0003552204 (т.2 а.с.78), яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на суму 3891791грн.

Позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Щодо податкового повідомлення - рішення від 05.09.2012р. №0003552204.

Податкове повідомлення - рішення від 05.09.2012р. №0003552204 оскаржується позивачем в частині зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 3649146грн., отже під час вирішення справи оцінюванню підлягає правомірність податкового повідомлення - рішення у цій частині.

З матеріалів справи вбачається, що зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 3649146грн. стало причиною встановлення перевіркою наступних обставин.

Так, актом перевірки було встановлено використання позивачем у березні 2011 року дизельного палива не в господарських цілях у сумі 1258грн., чим було порушено п. 5.9. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Крім того, актом перевірки було встановлено неправомірне віднесення позивачем до складу валових витрат за 1 кв. 2011р. у сумі 599657грн., за 2-4кв. 2011р. на суму 3023030грн. та у 3 кв. 2011р. у сумі 196882грн. сум відсотків сплачених банку за користування кредитними коштами за кредитними договорами.

В акті перевірки відповідач, в обґрунтування встановлених порушень вказує, що до складу валових витрат нараховані відсотки відносяться за умови, якщо вони пов'язані з веденням господарської діяльності платника податків. Фактично нарахування відсотків використовувалося як схема мінімізації податків та збільшення валових витрат.

Матеріали справи свідчать, що віднесення позивачем до складу валових витрат у 1 кв. 2011р. суми у розмірі 599657грн., у 2-4кв. 2011р. суми у сумі 3023030грн. та у 3 кв. 2011р. суми у розмірі 196882грн. стало наслідком нарахування та сплати відсотків за договорами кредиту (позики).

Згідно договору про перевід боргу №1/2007 від 09.10.2007р., сторонами якого є ТОВ «Черкаситехномаш» (первісний боржник), ТОВ «Техномаш Крим» (Новий боржник), ВАТ «Державний експортно - імпортний банк України» (кредитор), до ТОВ «Техномаш Крим» перейшли зобов'язання первісного боржника перед кредитором.

Відповідно до вказаного вище договору до позивача перейшли зобов'язання за кредитним договором від 20.07.2006р. №18106К28/2156 з додатковими договорами, укладеним між ТОВ «Черкаситехномаш» (позичальник) та ВАТ «Державний експортно - імпортний банк України» (банк), відповідно до умов якого банк надає позичальнику кредит на умовах повернення, відкличності, платності та цільового використання відповідно до положень та умов договору. Договором встановлено, що позичальник сплачує банкові проценти за користування кредитом.

Позивачем також були укладені договори позики з Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Ф`южн Капітал Партнерз» від 29.03.2011р. №П-09/11, від 14.04.2011р. №П-12/11, від 14.04.2011р. №П-11/11, умовами яких також передбачений обов'язок позивача сплачувати проценти від суми позики.

У ході розгляду справи сторонами не заперечується факт формування позивачем витрат за рахунок процентів, що нараховані та сплачені за договорами позики (кредитними договорами) у розмірі встановленими актом перевірки та відображення цих сум у податкової звітності. Також не заперечується факт підтвердження витрат позивача із сплати процентів первинними бухгалтерськими документами. Відсутність у позивача первинних бухгалтерських документів не була встановлена актом перевірки. Отже ці факти, в силу ч. 3 ст. 72 КАС України, не підлягають доказуванню перед судом.

Виходячи із змісту акту перевірки, оцінюванню підлягає наявність у позивача встановлених податковим законодавством підстав для віднесення сум сплачених в рахунок процентів за користування кредитом (позикою) до складу валових витрат.

01.01.2011р. набрав чинності Податковий кодекс України (далі ПК України). У період, що перевірявся був також чинним Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28 грудня 1994 року N 334/94-ВР.

Частинами 1,2 ст. 3 Господарського кодексу України встановлено, що під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.

Частиною 1 ст. 42 Господарського кодексу України встановлено, що відприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Пунктом 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Пунктом 3.1 ст.3 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону, на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Статтею 5.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.5.2.1 п. 5.2. ст. 5 вказаного Закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.5.1 п.5.5. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що до складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України: витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з п.п. 138.10.5 п. 138.10 ст. 138 ПК України, до складу інших витрат включаються фінансові витрати, до яких належать витрати на нарахування процентів (за користування кредитами та позиками, за випущеними облігаціями та фінансовою орендою) та інші витрати підприємства в межах норм, встановлених цим Кодексом, пов'язані із запозиченнями (крім фінансових витрат, які включені до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку).

З акту перевірки вбачається, що відповідачем не було встановлено понесення позивачем фінансових витрат, які включені до собівартості кваліфікаційних активів. У ході розгляду справи відповідачем, в порядку ч. 2 ст. 71 КАС України, не надано належних доказів понесення позивачем фінансових витрат, які включені до собівартості кваліфікаційних активів. Таки факти з матеріалів справи судом не вбачаються.

Аналіз операцій, що мали місце між позивачем та позикодавцями свідчить, що операції з нарахування процентів за користування кредитом (позикою) призвели до змін активів позивача за період, який перевірявся.

Відповідно до статуту ТОВ «Виробниче об'єднання «Техномаш-Крим» предметом діяльності товариства є діяльність пов'язана з виробництвом автомобілів, автобусів; розробка, технічна підготовка, впровадження в виробництво нових модернізованих моделей автотранспортних засобів; торгівля автомобілями; ремонт і обслуговування автотранспортної техніки, реалізація послуг автосервіса, мойка автомобілів, організація автогосподарства; виконання робіт по відновленню запасних деталей, вузлів, агрегатів авто техніки; здавання в оренду власного нерухомого майна та інше.

З матеріалів справи вбачається, що залучення грошових коштів у вигляді позик та кредитів, були використані позивачем, для придбання у власність нежитлових будівель, що знаходяться у м. Сімферополі, пров. Лавандовий, 2 та устаткування, з використанням якого позивачем здійснювалася господарська діяльність. Придбання вказаного майна підтверджується договорами купівлі - продажу, укладеними позивачем з ТОВ «Черкаситехномаш» 12.01.2007р., 26.12.2006р., акти приймання - передачі майна та витяги про реєстрацію права власності Сімферопольського міжміського бюро реєстрації і технічної інвентаризації від 30.01.2007р.

Так, матеріали справи свідчать, що позивачем за плату надавалися послуги з сервісного та гарантійного технічного обслуговування, поточного та непередбачуваного ремонту транспорту, про що свідчить договір, укладений 31.01.2011р. між ТОВ «ВО «Техномаш-Крим» (виконавець) та ВАТ «Феодосійська суднобудівна компанія «Море» (замовник).

Також про фактичне здійснення позивачем господарської діяльності за використанням придбаного мана, що знаходяться у м. Сімферополі, пров. Лавандовий, 2, свідчить акт планової документальної перевірки ДПІ у м. Сімферополі АР Крим №5766/1/23-2/34581914, яка проводилася у період з 21.07.2008р. по 04.08.2008р., в якому відображений аналіз діяльності позивача з використанням цього нерухомого майна для ведення господарської діяльності.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується віднесення позивачем до складу валових витрат сум нарахованих відсотків за користування кредитами та позиками, які використані для ведення господарської діяльності позивача.

Отже, з боку позивача дотримані вимоги Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та Податкового кодексу України при формування витрат нарахованих за сплату процентів за користування кредитом (позикою).

Щодо доводів відповідача викладених в акті перевірки з цього питання суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Відповідно до п. 3, 4 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22 грудня 2010 року № 98, акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Пунктом 5.2 розділу ІІ Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22 грудня 2010 року № 98 зазначено, що: у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно: зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення.

В акті перевірки відповідачем не зазначені відповідні первинні документи, інші достовірні данні, а також будь - якого аналізу діяльності позивача, що вказували б на наявність факту порушення, а саме невикористання позивачем отриманих коштів кредиту (позики) не у господарській діяльності або використання їх, але не для провадження господарської діяльності. Актом перевірки взагалі не встановлено за яким призначенням були використані отримані кредит, позика. Таки обставини вказують на необґрунтованість висновків такого акту через порушення встановленого порядку оформлення результатів перевірок.

Викладені в акті перевірки дані про те, що цільовим призначенням отриманих кредитних коштів є створення комплексу по виробництву та фарбуванню автомобілів, зазначені в акті без посилання на первинні документи, отже є необґрунтованими та не можуть бути підставою для висновків про використання коштів не у господарській діяльності.

Відповідачем, в порядку ч. 2 ст. 72 КАС України, не надано суду належних доказів того, що отримані кредитні кошти призначалися для створення комплексу по виробництву та фарбуванню автомобілів, а також належних доказів того, що кредитні кошти не пов'язані з веденням позивачем господарської діяльності.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про необґрунтованість викладених в акті перевірки відповідача висновків про порушення позивачем норм податкового законодавства при формуванні витрат на нарахування відсотків за користування кредитами (позиками).

Стосовно висновків акту перевірки про порушення позивачем п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в частині завищення задекларованих показників у рядку 01.2 «приріст балансової вартості запасів» декларації з податку на прибуток підприємств, через встановлення відповідачем використання у березні 2011р. дизельного палива не в господарських цілях у сумі 1258грн., суд зазначає наступне.

Пунктом 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

Вартість запасів оплачених, але не отриманих (не оприбуткованих) платником податку - покупцем, до приросту запасів не включається.

Вартість запасів оплачених, але не відвантажених (не знятих з обліку) платником податку - продавцем, до убутку запасів не включається.

У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів платника податку у такому звітному періоді.

У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду є меншою за їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових витрат платника податку у такому звітному періоді.

Як зазначалося вище, відповідно до п.5.2.1 п. 5.2. ст. 5 вказаного Закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Між ТОВ «ВО «Техномаш - Крим» (постачальник) та ВАТ «Феодосійська суднобудівна компанія «Море» (покупець) у 31.01.2011р. був укладений договір №003/11-001, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити міські автобуси для перевезення пасажирів.

Відповідно до п 5.1 вказаного договору, постачання товару здійснюється на умовах СРТ - місто розташування складу постачальника (згідно правил Інкотермс -2000).

Відповідно до специфікації та виписаних видаткових накладних, позивачем були поставлені ВАТ «Феодосійська суднобудівна компанія «Море» автобуси «Богдан».

Транспортування автобусів здійснювалося залученими позивачем особами. Так, ТОВ «ВО «Техномаш - Крим» з гр. ОСОБА_4 був укладений договір від 10.03.2011р. за умовами якого, за завданням позивача виконавець ОСОБА_4 зобов'язується надавати послуги з транспортування автомобільного транспорту позивача. ТОВ «ВО «Техномаш - Крим» з гр. ОСОБА_5 був укладений договір від 10.03.2011р. за умовами якого, за завданням позивача виконавець ОСОБА_5 зобов'язується надавати послуги з транспортування автомобільного транспорту позивача.

В акті перевірки відповідач посилається на фінансовий звіт №ТМ-0000145 від 05.04.2011р. підзвітної особи ОСОБА_5

Матеріали справи свідчать, що дизельне паливо у встановленому актом перевірки обсягу, на загальну суму 1258,30грн., витрачалося для заправки транспортних засобів, які поставляв позивач, з метою їх транспортування.

За таких обставин суд дійшов висновку, що дизельне паливо використовувалося позивачем саме у господарських цілях.

Отже висновки відповідача в цій частині також є необґрунтованими.

На підставі викладеного суд вважає неспроможними доводи відповідача, по яких він просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Враховуючи викладене, податкове повідомлення - рішення, прийняте на підставі таких висновків акту перевірки є протиправним та підлягає скасуванню в частині зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на суму 3649146грн.

Щодо податкового повідомлення - рішення від 29.03.2012р. №0000302204, яким ТОВ «ВО «Техномаш - Крим» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 39480грн.

Дане рішення було прийнято відповідачем через встановлення актом перевірки викладених вище порушень та через зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток і, відповідно, збільшення бази оподаткування податком на прибуток.

Рішенням ДПС України від 15.08.2012р. №645/0/71-12/10/2215, прийняте за результатом оскарження позивачем в адміністративному порядку податкових повідомлень - рішень, було скасовано податкове повідомлення - рішення, яким було зменшено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток.

Наслідком прийняття рішення ДПС України, на підставі якого податкове повідомлення - рішення від 29.03.2012р. №0000312204, яким було зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 8238861грн. було скасовано та прийнято нове податкове повідомлення - рішення від 05.09.2012р. №0003552204, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на суму 3891791грн., стало збільшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування у позивача на 4347070грн., відповідно база оподаткування зменшилась.

Отже, підстави для збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 39480грн. відсутні, що свідчить про протиправність та наявність підстав для скасування податкового повідомлення - рішення від 29.03.2012р. №0000302204.

Таки обставини не заперечуються з боку відповідача.

На підставі викладеного позов підлягає задоволенню.

Під час судового засідання оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Постанову складено у повному обсязі 18.03.2013р.

Керуючись ст.ст.160-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби від 05.09.2012р. №0003552204 в частині зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на суму 3649146грн.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби від 29.03.2012р. №0000302204, яким ТОВ «ВО «Техномаш - Крим» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 39480грн.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче об'єднання «Техномаш-Крим» 2146грн. судового збору шляхом списання із рахунку суб'єкта владних повноважень - Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби.

Постанова може бути оскаржена в Севастопольський апеляційний адміністративний суд через Окружний адміністративний суд АР Крим шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду в десятиденний строк з дня її проголошення.

У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Маргарітов М.В.