Постанова № 31194961, 17.04.2013, Луганський окружний адміністративний суд

8.1.5

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 квітня 2013 року Справа № 812/2398/13-а

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Матвєєвої В.В.

при секретарі Захаровій Ю.О.

за участю сторін:

представників позивача

ДПІ у місті Лисичанську

Луганської області Багрінцева С.С., Погорєлової С.А.

представників відповідача

Лисичанської міської ради

Луганської області Шенькарук С.М., Шальнєва А.Л.

представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог

на боці відповідача Комунального підприємства «Лисичанськсвітло» не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції у місті Лисичанську Луганської області Державної податкової служби до Лисичанської міської ради Луганської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на боці відповідача комунальне підприємство «Лисичанськміськсвітло» про звернення стягнення податкового боргу на кошти, -

ВСТАНОВИВ:

11 березня 2013 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Державної податкової інспекції у м. Лисичанську Луганської області Державної податкової служби до Лисичанської міської ради Луганської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на боці відповідача Комунальне підприємство «Лисичанськміськсвітло», яким позивач просить стягнути податковий борг за рахунок коштів органу місцевого самоврядування в загальній сумі 384928,05грн.

В судовому засіданні 11.04.2013 року позивач надав заяву про уточнення позовних вимог, якою зменшив суму стягнення до 243921,45 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивачем зазначено, що в управлінні відповідача перебуває Комунальне підприємство «Лисичанськміськсвітло», яке знаходиться на обліку в ДПІ у м. Лисичанську Луганської області. У зв'язку з несплатою грошових зобов'язань КП «Лисичанськміськсвітло» станом на 08.04.2013 має податковий борг у загальній сумі 243921,45 грн. також позивач посилається на те, що у КП «Лисичанськміськсвітло» відсутні розрахункові рахунки. Крім того, податковим органом встановлено, що у КП «Лисичанськміськсвітло» відсутнє майно, за рахунок реалізації якого можливо погасити наявний податковий борг.

Наводячи норми п. 96.1 ст. 96 Податкового кодексу України, позивач зазначає, що податковий борг КП «Лисичанськміськсвітло» має бути погашено за рахунок коштів місцевого бюджету, рішення про виділення яких має бути прийнято на найближчій сесії відповідної ради. На виконання зазначеної норми позивач звертався до відповідача з пропозицією розглянути на черговій сесії ради питання щодо виділення коштів у погашення боргу КП «Лисичанськміськсвітло», проте станом на 01.03.2013 ДПІ у м. Лисичанську Луганської області відповіді не отримувала.

За таких обставин, посилаючись на вимоги п. 96.3 ст. 96 Податкового кодексу України, позивач просив суд звернути стягнення податкового боргу Комунального підприємства «Лисичанськміськсвітло» в сумі 243921,45 грн. на кошти Лисичанської міської ради Луганської області.

Представники позивача в судовому засіданні підтримали позовні вимоги, надали пояснення, аналогічні викладеним в позові та в заяві про уточнення позовних вимог, просили суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представники відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнали, надали заперечення, в яких зазначено, що податковий орган з метою стягнення податкового боргу платника податків повинен діяти в чіткій послідовності, а саме - спочатку звернути стягнення на кошти на рахунках у банках, а в разі їх недостатності - на майно. Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 14.03.2011 задоволені вимоги позивача щодо стягнення з рахунків КП «Лисичанськміськсвітло» податкового боргу в сумі 1110853,10 грн., та відповідного до якого встановлено спосіб виконання судового рішення шляхом розстрочення його виконання. Також відповідачі посилаються на те, що позивач не надав доказів того, що майно підприємства внесено в податкову заставу, що таке майно було продане та сума коштів від його продажу не покриває суму його податкового боргу. Просили відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Представник третьої особи КП «Лисичанськміськсвітло» в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце проведення розгляду справи повідомлявся, надав заперечення на адміністративний позов та просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст. 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд прийшов до наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, власником Комунального підприємства «Лисичанськміськсвітло» є Лисичанська міська рада, яка здійснює свої права по господарському використанню свого майна як безпосередньо, так і через уповноважений нею орган - Фонд комунального майна Лисичанської міської ради (а. с. 7-11), зареєстроване виконавчим комітетом Лисичанської міської ради Луганської області 29.11.2002 №13811050001000080 (а. с. 15), про що внесено запис до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (а. с. 14). Перебуває на податковому обліку в ДПІ у м. Лисичанську Луганської області Державної податкової служби та є платником податку на додану вартість.

Відповідно до статуту КП «Лисичанськміськсвітло» є юридичною особою, має самостійний баланс, розрахункові та інші рахунки в банківських установах (а. с. 7-11).

Майно підприємства складається з виробничих та невиробничих фондів, а також цінностей, вартість яких відображена в самостійному балансі підприємства.

Майно підприємства є комунальною власністю Лисичанської міської ради і закріплюється за підприємством на праві повного господарського відання. Здійснюючи право господарського відання, підприємство володіє, користується і розпоряджається цим майном відповідно з чинного законодавством і дійсного статуту. Відчуження майна, що закріплено за підприємством і є комунальною власністю, здійснюється підприємством в порядку, установленому власником як безпосередньо, так і через уповноважений ним орган - Фонд комунального майна Лисичанської міської ради

Станом на 01.04.2013 відповідач має податкову заборгованість перед бюджетом з податку на додану вартість в загальній сумі 243921,45 грн., що підтверджується податковими деклараціями з ПДВ, в яких підприємством самостійно визначено суму податкового зобов'язання (а. с. 46-51), та зворотнім боком облікової картки платника (а. с. 52-59).

Відповідач у справі не заперечує проти наявності податкового боргу та його розміру, підтвердженого наданими позивачем документами.

З метою погашення податкового боргу ДПІ у м. Лисичанську Луганської області вживалися заходи з погашення наявного боргу, а саме посадовій особі КП «Лисичанськміськсвітло» були особисто вручені перша податкова вимога від 08.10.2001 № 6580/53а (а. с. 17) та друга податкова вимога від 16.12.2001 № 2/150, що були отримані 11.10.2001 та 14.12.2001 відповідно, що підтверджується підписами в графі «Податкову вимогу отримав».

Зазначені вимоги не були виконані, у встановленому законом порядку не оскаржувалися.

Позивачем вживались заходи щодо часткового погашення податкового боргу шляхом стягнення коштів з рахунків у банку, а саме постановами Луганського окружного адміністративного суду від 14.03.2011 у справі №2а-1438/11/1270 та від 18.03.2013 у справі №812/792/13-а вимоги податкового органу були задоволені, стягнуто податковий борг КП «Лисичанськміськсвітло» з рахунків у банках в загальній сумі 1565138,35 грн.

З метою виконання зазначених судових рішень позивач надсилав до банківських установ інкасові доручення № 27 від 16.01.2013, № 28 від 16.01.2013 та № 85 від 22.01.2013, які поверталися без виконання.

05.12.2012 ДПІ у м. Лисичанську Луганської області Державної податкової служби звернулась до відповідача з поданням за №10727/19, в якому запропонував відповідачу з метою виконання вимог статті 96 прийняти рішення стосовно податкового боргу КП «Лисичанськміськсвітло» (а. с. 16).

Рішенням начальника ДПІ у м. Лисичанську Луганської області ДПС № 3 від 31.01.2013 про розстрочення податкового боргу, КП «Лисичанськміськсвітло» надано розстрочення сплати податкового боргу у сумі 296819,18 грн. з 28.02.2013 по 16.12.2013. Рішенням № 1 від 28.03.2013 було скасовано рішення № 3 від 31.01.2013 про розстрочення податкового боргу у зв'язку з порушенням КП «Лисичанськміськсвітло» умов погашення розстроченого податкового боргу.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Підпункт 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України передбачає, що податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України встановлено обов'язок платника податків сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Підпункт 20.1.18 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України передбачає право податкового органу звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Згідно п. 38.1 ст. 38 ПКУ виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

В силу приписів п. п. 95.1, 95.2, 95.3 ст. 95 Податкового кодексу України, орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Орган державної податкової служби звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття органом державної податкової служби рішення про погашення усієї суми податкового боргу. Рішення органу державної податкової служби підписується його керівником та скріплюється гербовою печаткою органу державної податкової служби. Перелік відомостей, які зазначаються у такому рішенні, встановлюється центральним органом державної податкової служби. Відповідно до п. 95.2. ст. 95 Податкового кодексу України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Виходячи з наведених норм, податковий орган з метою погашення податкового боргу платника податків має право звернутися до суду із позовом про стягнення коштів або погашення боргу за рахунок майна платника податків.

Податковим органом у зв'язку з наявністю податкового боргу КП «Лисичанськміськсвітло» було направлено податкові вимоги, які станом на момент звернення з позовом до суду є чинними (а. с. 17, 18).

З матеріалів справи не вбачається, що майно підприємства передане в податкову заставу. Як пояснив представник позивача, податкова застава майна не застосовувалась. Інші заходи, передбачені ПК України, у тому числі виявлення власного майна підприємства, податковим органом задля погашення податкового боргу також не вчинялись.

Стаття 96 ПК України передбачає особливості погашення податкового боргу державних підприємств, які не підлягають приватизації, та комунальних підприємств.

Відповідно до п. 96.1 ст. 96 ПК України, у разі, якщо сума коштів, отримана від продажу внесеного в податкову заставу майна комунального підприємства, не покриває суму його податкового боргу і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням публічних торгів, або у разі відсутності у такого боржника власного майна, що відповідно до законодавства України може бути внесено в податкову заставу та відчужено, орган державної податкової служби зобов'язаний звернутися до органу місцевого самоврядування чи органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить майно такого платника податків, з поданням щодо прийняття рішення про виділення коштів місцевого бюджету на сплату податкового боргу такого платника податків. Рішення про фінансування таких витрат розглядається на найближчій сесії відповідної ради.

Згідно з п. 96.3. ст. 96 ПК України відповідь щодо прийняття зазначеного рішення надсилається органу державної податкової служби протягом 30 календарних днів з дня направлення звернення.

У разі неотримання зазначеної відповіді у визначений цим пунктом строк або отримання відповіді про відмову у задоволенні його вимог орган державної податкової служби зобов'язаний звернутися до суду із позовною заявою про звернення стягнення податкового боргу на кошти державного органу, в управлінні якого перебуває таке державне (комунальне) підприємство або його майно.

Таким чином, обов'язок податкового органу звернутися до суду із позовною заявою про звернення стягнення податкового боргу на кошти органу місцевого самоврядування, в управлінні якого перебуває комунальне підприємство або його майно, виникає, зокрема, у разі отримання відповіді про відмову у задоволенні його вимог, за умови що сума коштів, отримана від продажу внесеного в податкову заставу майна комунального підприємства, не покриває суму його податкового боргу або у разі відсутності у такого боржника власного майна, що відповідно до законодавства України може бути внесено в податкову заставу та відчужено.

Як зазначалось в судовому засіданні, ДПІ у м. Лисичанську Луганської області ДПС зверталась до Лисичанської міської ради з поданням про вжиття заходів щодо погашення податкового боргу КП «Лисичанськміськсвітло» (а. с. 16).

Суд критично оцінює зазначений доказ та розцінює його як повідомлення про наявність податкового боргу, оскільки даним повідомленням податкова інспекція інформує відповідача про існування загальної податкової заборгованості у КП «Лисичанськміськсвітло», яка складає, без врахування розстрочених сум, 601 тис. грн.

Позивачем не надано суду належних доказів, які б підтверджували вчинення ним повного переліку дій, встановлених законодавчими актами щодо порядку встановлення та стягнення податкового боргу комунального підприємства, зокрема доказів наявності податкової застави, реалізації заставного майна, отримання недостатньої суми грошових коштів від продажу внесеного в податкову заставу майна комунального підприємства або відсутність у третьої особи майна, що може бути внесено в податкову заставу та відчужено.

На підставі викладено суд дійшов висновку, що прийняттю рішення про виділення коштів з місцевого бюджету на погашення податкового боргу комунального підприємства повинна передувати певна процедура погашення податкового боргу, яка в даному випадку податковим органом не була дотримана.

Відповідно до статей 11, 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ст. 86 цього Кодексу).

Зважаючи на те, що відповідач є органом місцевого самоврядування, в управлінні якого перебуває комунальне підприємство, що зумовлює особливий порядок звернення стягнення податкового боргу на кошти державного органу, в управлінні якого перебуває таке комунальне підприємство, дотримання якого не було доведено позивачем, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позовних вимог..

Суд не приймає до уваги доводи позивача стосовно того, що підприємство не має власного майна, майно, яке знаходиться у користуванні підприємства, є власністю територіальної громади, а тому таке майно не може бути передано у податкову заставу, оскільки такі доводи не узгоджуються безпосередньо з приписами ст. 96 Податкового кодексу України, яка прямо передбачає продаж майна комунального підприємства, внесеного у податкову заставу, з метою погашення податкового боргу. Крім того, твердження позивача щодо відсутності майна боржника, яке можливо передати у податкову заставу, як зазначалось, належним чином не підтверджено. Навпаки, матеріалами справи підтверджується наявність закріпленого за КП «Лисичанськміськсвітло» на праві господарського відання майна, що перебуває на балансі підприємства та яке є комунальною власністю територіальної громади м. Лисичанська. Свідченням цього є долучена до матеріалів справи довідка Управління власності Лисичанської міської ради № 391-01/2 від 15.04.2013, що була надана в судовому засіданні представником Лисичанської міської ради.

Суд погоджується з доводами відповідача про те, що вирішення питання про виділення коштів з місцевого бюджету на погашення податкового боргу комунальної установи має здійснюватись за відповідною процедурою.

Так, безпосередньо ст. 96 ПК України, на норми якої посилається позивач у позові, прямо передбачено, що рішення про фінансування таких витрат розглядається на найближчій сесії відповідної ради.

Виходячи з вимог ст. 144 Конституції України, ст. ст. 24, 59, 43, 44 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст. 77 Бюджетного кодексу України, рішення про виділення коштів має прийматися виключно на засіданні ради шляхом голосування за проект рішення більшістю голосів за умови наявності відомостей про перевиконання доходної частини місцевого бюджету, що офіційно визнається місцевими фінансовими органами за підсумками першого півріччя та наступних звітних періодів, не менше, ніж на 5%. Підготовка матеріалів щодо внесення змін до рішення ради, проект рішення, пояснювальна записка та інше, має здійснюватися місцевим фінансовим органом.

Як вбачається з матеріалів справи, питання про виділення коштів на розгляд відповідній сесії міської ради не направлялось, позивач до місцевого фінансового органу з метою ініціювання розгляду вказаного питання не звертався. Тобто, рішення відповідної сесії органу місцевого самоврядування про відмову у виділенні коштів на погашення боргу в даному випадку відсутнє. Крім того, закон не містить обов'язку органу місцевого самоврядування щодо терміну скликання відповідної сесії, йдеться лише про найближчу сесію. Доказів того, що таке засідання відбулось, проте питання про виділення коштів розглянуто не було позивачем не надано. 30-денний строк, встановлений наведеними нормами ст. 96 ПК України, стосується виключно надання відповіді на звернення, який, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем дотримано.

За таких обставин підстав для задоволення позову судом не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись Податковим Кодексом України, статтями 2, 6, 7, 17, 18, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позовних вимог Державної податкової інспекції у місті Лисичанську Луганської області Державної податкової служби до Лисичанської міської ради Луганської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на боці відповідача комунальне підприємство «Лисичанськміськсвітло» про звернення стягнення податкового боргу на кошти у сумі 243 921,45грн.

відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до суду апеляційної інстанції.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови складено та підписано 22 квітня 2013 року.

Суддя В.В. Матвєєва