Рішення № 31194532, 15.05.2013, Тячівський районний суд Закарпатської області

Справа № 307/1460/13-ц

Провадження № 2/307/960/13

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 травня 2013 року Тячівський районний суд Закарпатської області в особі головуючого

судді Гримут В.І.

при секретарі Тиводар В.І.

з участю представника позивача Телецький Й.Й.

відповідачки ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Тячів цивільну справу за позовом ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_2 про звернення стягнення,

В С Т А Н О В И В:

ПАТ КБ «Приватбанк» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_2 про звернення стягнення. Позивач посилається на те, що 28.07.2006 року між банком та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № MKU1GK00000001, за умовами якого відповідачка отримала кредит у розмірі 10000 доларів США зі сплатою 12 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 26.07.2019 р. ОСОБА_2 зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконала. Станом на 15.03.2013 р. за нею рахується заборгованість у сумі 28164.46 доларів США, що за курсом НБУ складає 225034.04 грв., яка складається із заборгованості за кредитом у сумі 9894.71 доларів США, заборгованості по процентам за його користування у сумі 7045.6 доларів США, заборгованості по комісії за користування кредитом у сумі 1197 доларів США та пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором у сумі 10027.15 доларів США. В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між банком та відповідачкою 27.08.2006 р. був укладений договір іпотеки № MKU1GK00000001. Згідно цього договору відповідачка надала в іпотеку належний їй на праві власності будинок, який розташований в АДРЕСА_1. Обумовлена сторонами договору ціна предмету іпотеки дорівнює 63125 грв. Просить суд в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором в сумі 225034.04 грв., звернути стягнення на будинок, який розташований в АДРЕСА_1, виселити ОСОБА_2 та інших осіб, які зареєстровані та/або проживають у житловому будинку за вищевказаною адресою зі зняттям з реєстраційного обліку.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просить суд їх задовольнити.

Відповідачка позов не визнала. Пояснила, що вона визнає ту обставину, що боргує банкові кошти, але не згідна щоб стягнення накладалося на будинок, так як вона не має іншого житла.

Розглянувши матеріали справи суд вважає, що позов слід задовольнити частково виходячи з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що 28.07.2006 року між банком та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № MKU1GK00000001, на підставі якого відповідачка отримала кредитні кошти у вигляді відновлювальної кредитної лінії у розмірі 11688 доларів США на придбання житла у розмірі 10000 доларів та 1688 доларів на сплату страхових платежів, зі сплатою 1 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом та щомісяця в період сплати у розмірі 0.21 % від суми виданого кредиту, на строк до 26.07.2019 р. включно. Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором загальна заборгованість відповідачки станом на 15.03.2013 р. складає 28164.46 доларів, що еквівалентно 225034.04 грв. (1 долар США = 7.99 грв.), яка складається із заборгованості за кредитом у сумі 9894.71 доларів, заборгованості за відсотками у сумі 7045.6 доларів та заборгованості з комісії у сумі 1197 доларів. Крім того, у відповідності до п.п. 4.1 кредитного договору при порушенні позичальником будь-якого зобов'язання, передбачених п.п. 2.2.2., 2.2.3. даного договору, банк має право нарахувати, а позичальник зобов'язується сплатити банку пеню в розмірі 0.15 % від суми простроченого платежу, але не менше 1 гривні за кожний день прострочки. Згідно цього пункту договору ОСОБА_2 нарахована пеня у сумі 10027.15 доларів.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між сторонами було укладено договір іпотеки від 28.08.2006 р., згідно пункту 1.2. якого в іпотеку передано житловий будинок з надвірними спорудами на одну житлову кімнату, загальною площею 52 кв.м., житловою площею 14 кв.м., який знаходиться в АДРЕСА_1, і належить ОСОБА_2 на праві приватної власності. У пункті 1.3. договору вказано, що заставна вартість предмета іпотеки визначається сторонами в сумі 63125 грв. Згідно підпункту 3.1.4. договору іпотеки іпотекодержатель має право, у випадку не виконання іпотекодавцем зобов'язань за цим або за кредитним договором звернути стягнення на предмет іпотеки, реалізувати його відповідно до пункту 6 цього договору, та за рахунок вирученої від реалізації предмета іпотеки суми переважно перед іншими кредиторами задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язань, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, пов'язаних з реалізацією предмета іпотеки.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором кредитор зобов'язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки. Згідно ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в термін передбачений договором, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, боржник не звільняється від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання. За правилами ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлено обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Частиною 2 ст. 612 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно із ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Таке стягнення здійснюється на підставі рішення суду. Відповідно до ч. 1 ст. 7 цього ж закону за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання. Частиною 2 ст. 39 та ч. 1 ст. 40 закону передбачено, що одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя виносить рішення про виселення мешканців за наявності підстав, передбачених законом, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення та звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців.

Пунктом 42 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30.03.2012 р. «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» передбачено, що резолютивна частина рішення суду в разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки має відповідати вимогам як статті 39 Закону України "Про іпотеку", так і положенням пункту 4 частини першої статті 215 ЦПК. Зокрема, у ньому в обов'язковому порядку має зазначатись: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; спосіб реалізації предмета іпотеки - шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу шляхом надання права іпотекодержателю на продаж предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації (при цьому суд може зазначити, що початкова ціна встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій). При цьому суд не може одночасно звернути стягнення на предмет іпотеки та стягнути суму заборгованості за кредитним договором. У такому випадку суд має зазначити в резолютивній частині рішення лише про звернення стягнення на предмет іпотеки із зазначенням суми заборгованості за кредитним договором, а сам розрахунок суми заборгованості має наводитись у мотивувальній частині рішення. Винятком є ситуація, коли особа позичальника є відмінною від особи іпотекодавця з урахуванням положення статті 11 Закону України "Про іпотеку" (або статті 589 ЦК щодо заставодавця). Згідно п. 43 цієї ж постанови при розгляді позову іпотекодержателя про виселення мешканців із житлового будинку чи житлового приміщення в разі задоволення вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки суд має враховувати таке. Згідно з частиною четвертою статті 9, статті 109 Житлового кодексу України, статей 39 - 40 Закону України "Про іпотеку" виселення мешканців із житлового будинку чи житлового приміщення, яке є предметом іпотеки, проводиться в порядку, встановленому законом. При цьому суд за заявою іпотекодержателя одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки за наявності підстав, передбачених законом, ухвалює рішення про виселення мешканців цього житлового будинку чи житлового приміщення. При цьому примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду тільки за певних умов: якщо мешканці добровільно не звільнили житловий будинок чи житлове приміщення, на яке звернуто стягнення як на предмет іпотеки, протягом одного місяця з дня отримання письмової вимоги іпотекодержателя або нового власника або в інший погоджений сторонами строк.

Враховуючи наведенні норми Закону України «Про іпотеку» та те, що позивач пред'явив позов про виселення лише до ОСОБА_2, суд вважає, що виселенню з будинку підлягає тільки вона, а позов у частині виселення інших осіб задоволенню не підлягає.

За таких обставин, враховуючи вищенаведені роз'яснення ВСС України з розгляду цивільних і кримінальних справ, суд приходить до висновку, що в рахунок погашення заборгованості відповідачки за кредитним договором в сумі 225034.04 грв. банку слід надати дозвіл на звернення стягнення на житловий будинок за адресою АДРЕСА_1, Тячівського району, що належить ОСОБА_2 на праві приватної власності, з визначенням початкової ціни для його подальшої реалізації у розмірі 63125 грв.

У відповідності до ст. 88 ЦПК України з відповідачки на користь позивача слід стягнути понесені ним при зверненні в суд з позовною заявою судові витрати у сумі 2479.74 грв.

Тому, керуючись ст.ст. 209, 213-215 ЦПК України, ст.ст. 525, 526, 530, 1048-1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 7, 33, 39, 40 Закону України «Про іпотеку» суд,

Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № MKU1GK00000001 від 28.07.2006 року в сумі двісті двадцять п'ять тисяч тридцять чотири гривні 04 коп. надати публічному акціонерному товариству комерційний банк «Приватбанк» дозвіл звернути стягнення на будинок загальною площею 52 кв.м., житловою площею 14 кв.м., який розташований у АДРЕСА_1, початкова ціна якого складає шістдесят три тисячі сто двадцять п'ять гривень, шляхом його продажу на підставі договору іпотеки від 27.08.2006 року ПАТ КБ «Приватбанк» з укладенням від імені ОСОБА_2 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з проведенням дій щодо коригування технічної документації відповідно до поточного стану нерухомості, її перепланування та перебудови, з проведенням дій щодо оформлення та з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ «Приватбанк» всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмета іпотеки.

Виселити ОСОБА_2 з житлового будинку за адресою АДРЕСА_1, Тячівський район, Закарпатська область, зі зняттям її з реєстраційного обліку.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» дві тисячі чотириста сімдесят дев'ять гривень 74 коп. судових витрат.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Закарпатської області через Тячівський районний суд протягом 10 днів з дня його проголошення

Головуючий: Гримут В.І.