Постанова № 311939, 16.10.2006, Харківський апеляційний господарський суд

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

адміністративна Головуючий по 1-й інстанції

справа №АС-27/374-06 суддя Мамалуй О.О.

Доповідач по 2-й інстанції

суддя Кравець Т.В.

“10”жовтня 2006 р. м. Харків

Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду у складі:

головуючого судді Олійника В.Ф., суддів Кравець Т.В., Твердохліба А.Ф.

при секретарі Кобзєвій Л.О.

за участю представників:

позивача –Сиротенка С.Є.

відповідача –Горбань Т.С., Малахової Ю.А.

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі, м. Харків (вх.№ 3018Х /2-5)

на постанову господарського суду Харківської області від 03.07.2006р. по адміністративній справі №АС-27/374-06

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Енергосервіс”, м. Харків

до Державної податкової інспекції у Київському районі, м. Харків

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -

встановила:

У червні 2006 року позивач, ТОВ "Енергосервіс", звернувся до господарського суду Харківської області з позовом про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 0000302307/0 від 25.05.2006 року ДПІ Київського району про зменшення суми бюджетного відшкодування ПДВ на суму 75863грн., як таке, що не відповідає чинному законодавству та фактичним обставинам справи. Судові витрати просить покласти на відповідача.

Постановою господарського суду Харківської області від 3 липня 2006 року по справі № АС-27/374-06 позовні вимоги задоволені, визнано нечинним податкове повідомлення-рішення № 0000302307/0 від 25.05.2006 року, стягнуто з держбюджету на користь позивача витраті по сплаті судового збору на суму 3,40 грн.

Не погодившись з зазначеною постановою, відповідач –ДПІ у Київському районі, звернувся до апеляційного суду зі скаргою, в якої порушує питання про скасування зазначеної постанови та прийняття нової, якою відмовити у задоволенні позову повністю, при цьому посилаючись на те, що судом неповно досліджені обставини справи та вказана постанова винесена з порушенням норм матеріального права.

Позивач у запереченнях на апеляційну скаргу зазначив, що просить залишити постанову місцевого господарського суду без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та докази на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, правильність застосування господарським судом Харківської області норм матеріального та процесуального права та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 195 КАС України, заслухавши суддю-доповідача та представників сторін, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, виходячи з наступного.

Як вбачається с матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, органом ДПС на підприємстві позивача була проведена виїзна позапланова перевірка з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ в рахунок майбутніх платежів ПДВ за травень 2005 року, за результатами якої складено акт № 1313/23-722/30592278 від 22.05.2006 року.

На підставі висновків даного акту, відповідачем 25.05.2006 року, було ухвалене податкове повідомлення-рішення №0000302307/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування ПДВ на 75863 грн.

Перевіркою встановлено, що ТОВ "Енергосервіс" в порушення п.3.1 ст. З та п.п 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»не включило у травні 2005 року в розділі І «Податкові зобов'язання»податкової декларації з ПДВ, грошові кошти, отримані від пайовиків в сумі 379317,00 грн. ПДВ - 75863,00 грн.

Тобто, ТОВ «Енергорсервіс»завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту за травень 2005 року на суму 75 863, 00 грн.

Зменшення суми бюджетного відшкодування відповідач обґрунтовує тим, що ТОВ «Енергосервіс»у травні 2005 року отримало від фізичних осіб грошові кошти в сумі 455180,00 грн., як кошти пайовиків, з якими були заключні договори на пайову участь у фінансуванні будівництва житлового будинку, які підприємство мало бути віднести до валового доходу, відповідно до п.п.4.1.1. п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Також відповідач зазначає, що у підприємства, яке займається будівництвом житла за багатосторонніми договорами, валові доходи виникають відповідно до статті 11 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств», відповідно до п. 11.3.1., якого датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) –дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

Згідно з п. 1.31. ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку і підприємств», продаж товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно- правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари та плату або компенсацію, незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.

Однак, судова колегія зазначає, що не вважаються продажем операції з надання товарів у межах договорів комісії, схову (відповідального зберігання), доручення, інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу прав власності на такі товари.

Отримання позивачем грошових коштів від пайовиків за договорами на пайову участь у фінансуванні будівництва житлового будинку не є тотожним отриманню грошових коштів як плата або передплата за проданий Позивачем товар (роботу, послугу) - окремо виділену квартиру.

Операції по залученню грошей здольщиків для будівництва дома не підпадають під продаж товарів в розумінні п. 1.31. ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», тому грошові кошти у розмірі 455 180, 00 грн. отримані від фізичних осіб у травні 2005 року (кошти пайовиків, з якими були укладені договори на пайову участь у фінансуванні будівництва житлового будинку) не є доходом Позивача.

При одержанні коштів від пайовиків для фінансування будівництва житлового будинку у підприємства виникають боргові зобов'язання перед пайовиками. Ці боргові зобов'язання погашаються підприємством з передачею пайовикам після завершення будівництва документів для оформлення права власності на відповідну частину житлового будинку. Вищезазначені господарські операції підприємства відносяться до операцій з борговими зобов'язаннями, порядок їх оподаткування регулюється п. 7.9 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (далі - Закон).

Відповідно до підпункту 7.9.1 ст. 7 Закону з урахуванням особливостей, встановлених Законом, не включаються до валового доходу і не підлягають оподаткуванню кошти або майно, залучені платником податку у зв'язку з цивільно-правовими договорами, що не передбачають передачі права власності на таке майно.

На підставі викладеного, сума коштів, перерахованих пайовиками для фінансування будівництва житлового будинку згідно з вищезазначеним договором, не включається до валового доходу підприємства, а витрати підприємства, пов'язані з виконанням за дорученням пайовиків відповідних угод від свого імені за рахунок пайовиків, не включаються до його валових витрат. При цьому різниця між сумою коштів, одержаних підприємством від пайовиків для фінансування будівництва житлового будинку згідно з вищезазначеним договором, і розміром фактичних витрат підприємства, пов'язаних з виконанням доручення пайовиків забезпечити фінансування будівництва житлового будинку, вважається доходом підприємства, який включається до його валового доходу.

У зв'язку з вищезазначеним, судова колегія не погоджується з висновком відповідача, про те, що позивачем завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту за травень 2005 року на суму 75 863, 00 грн.

Висновки місцевого господарського суду стосовно неправомірного винесення податкового повідомлення-рішення № 0000302307/0 від 25.25.2006 року, судова колегія, вважає правомірними, в наслідок чого постанова господарського суду Харківської області від 3.07.2006 року по справі № АС-27/274-06 є законною та обґрунтованою, та прийнятою у відповідності до вимог діючого законодавства, а тому підстав для її скасування, колегія суддів, не вбачає.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. ст. 195, 196, п. 1 ст. 198, ст. 206, 209, 211, 212, 254 КАС України, колегія суддів апеляційного суду, одностайно,

ухвалила:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі, м. Харків залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Харківської області від 3 липня 2006 року по справі № АС-27/374-06 залишити без змін.

Дана ухвала набирає чинності з моменту її проголошення.

Адміністративну справу №АС-27/374-06 направити до господарського суду Харківської області.

Роз’яснити сторонам, що вони мають право на дану ухвалу подати касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя Олійник В.Ф.

Судді Кравець Т.В.

Твердохліб А.Ф.