Рішення № 31192499, 16.05.2013, Вільхівський районний суд міста Луганська (до 25.04.2025 - Артемівський районний суд м. Луганська)

16.05.2013Справа № 434/907/13-ц

Провадження № 2/434/1482/2013

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

29 квітня 2013 року Артемівський райсуд міста Луганська в складі:

головуючого судді: Зоріка М.В.

при секретарі: Чечельницькій К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залу суду у місті Луганську цивільну справу за позовом Луганського міського комунального підприємства «Теплокомуненерго» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання та гарячого водопостачання,

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом, в обґрунтування якого вказав, що відповідачі, ОСОБА_1, ОСОБА_2, що мешкають за адресою: м.Луганськ, кв.Степной, 5/47, будучі споживачами теплової енергії, особовий рахунок № 3940010, своєчасно розрахунки за надану теплову енергію не здійснювали, у звязку з чим у них перед позивачем утворилась заборгованість за період з 01.07.1996 року по 01.11.2012 року в розмірі 16391,94 грн. Просив стягнути з відповідачів солідарно на користь підприємства позивача заборгованість за послуги теплопостачання та гарячого водопостачання за зазначений період в сумі 16391,94 грн. основного боргу, 6976,55 грн. витрати від інфляційних процесів та 2536,30 грн. 3 % річних, а всього стягнути 25904,79 грн., а також судові витрати по справі у вигляді судового збору.

У судове засідання представник позивача не з'явився, надав суду заяву про слухання справи у його відсутність, просив задовольнити позов, проти винесення заочного рішення не заперечував.

Відповідачі у судове засідання не з'явилися, причини неявки суду не повідомили, про час і місце слухання справи були повідомлені належним чином. Заперечення проти позову та заяву про розгляд справи за їхню відсутність суду не надали.

Відповідно до ст. 224 ч.1 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судом ухвалено справу слухати заочно.

Судом встановлено, що позивач звернувся з вищевказаним позовом у порядку позовного провадження, оскільки ухвалою Артемівського районного суду м. Луганська від 19.12.2012р. позивачу відмовлено у прийнятті заяви про видачу судового наказу про стягнення заборгованості з відповідачів, оскільки із заяви встановлено наявність спору про право (а.с.4).

Як вбачається з довідки Ф-3 № 947 від 14.11.2012р., наданої Міським комунальним підприємством «Жилсервіс» (а.с.5), відповідачі ОСОБА_1, ОСОБА_2, мешкають за адресою: м.Луганськ, кв.Степной, 5/47.

В період з 01.07.1996 року по 01.11.2012 року з метою задоволення комунально-житлових потреб, відповідачі отримували послуги теплопостачання та гарячого водопостачання від позивача, оплату за які здійснювали не своєчасно та не в повному обсязі, у звязку з чим виникла заборгованість у розмірі 16391,94 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості (а. с. 6).

Між сторонами виникли правовідносини щодо надання і споживання послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання, які регулюються нормами Законів України «Про житлово-комунальні послуги», «Про теплопостачання», Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою КМУ № 630 від 21.07.2005р. (далі - Правила) нормами цивільного та житлового кодексів.

Згідно ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюють виключно на договірних засадах, а підпунктом 1 пункту 3 ст. 20 на споживача послуг покладено обовязок щодо укладання договору з надання житлово-комунальних послуг з виконавцем послуг.

Пунктом 8 Правил визначено, що послуги надаються споживачам згідно з типовим договором, який укладається між споживачем і виконавцем послуг.

Нормою ст. 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» обовязок щодо укладання договору із споживачем покладено на виконавця послуг.

Таким чином, вищезазначені норми регламентують обовязковість договірних відносин між виконавцем послуг і споживачем.

Як встановлено судом послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання надаються до квартири відповідачів на підставі договору про умови надання послуг з централізованого опалення і постачання гарячої води №13 від 15.05.2007р., укладеного з ЛМКП «Теплокомуненерго», як виробником послуг, і МКП «Жилсервіс», як виконавцем.

Між тим, згідно п. 2.3. вищезазначеного договору ЛМКП «Теплокомуненерго» за дорученням МКП «Жилсервіс» веде облік нарахувань і оплати споживачами за надані послуги з опалення і гарячого водопостачання, заборгованість споживачів послуг, здійснює юридичні дії щодо стягнення заборгованості, в тому числі і у судовому порядку.

Згідно наданого позивачем розрахунку за житлово-комунальні послуги за особовим рахунком №3940010, відкритим на власника квартири ОСОБА_1, заборгованість за послуги теплопостачання та гарячого водопостачання за період з 01.07.1996р. по 01.11.2012р. складає 16391,94 грн. З зазначеної відомості також вбачається, що відповідачі періодично вносили плату за спірні послуги.

Стаття 162 ЖК України регламентує, що власник квартири зобовязаний вносити плату за комунальні послуги згідно затверджених в установленому порядку тарифами.

Статтею 156 ЖК України передбачений обовязок повнолітніх членів сім'ї власника брати участь у витратах по утриманню будинку (квартири) і при домової території.

Згідно частини 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки.

Пункт 1 частини 2 зазначеної статті регламентує, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обовязків є правочин.

Відповідно до частини 1 статті 202 ЦК України під правочином слід розуміти дію особи, яка спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

З урахуванням встановлених судом правовідносин, суд приходить до висновку, що відсутність договору між сторонами не може вважатись безспірною умовою відсутності підстави для стягнення заборгованості за надані та отримані послуги. Між тим, оскільки згідно розрахунку заборгованості за особовим рахунком № 3940010 відповідачі отримували послуги підприємства позивача, від відповідачів не надійшло заяви про відмову у отриманні послуг відповідача, свідчить про фактичне прийняття відповідачами, які є споживачами послуг, відповідних зобовязань.

З розрахунку загальної суми заборгованості (а.с.6) вбачається, що вона складається з основного боргу у сумі 16391,94 грн., інфляційних нарахувань 6976,55 грн.. та трьох відсотків річних у розмірі 2536,30 грн., а всього 25904,79 грн.

Відповідно до ст. 67 ЖК України плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.

Відповідно до ст. 68 ЖК України споживач послуг зобовязаний своєчасно сплачувати комунальні послуги.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватись належним чином згідно умов договору та вимогам чинного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - згідно звичаям ділового обігу або іншим вимогам, які звичайно ставляться.

Ст. 625 ЦК України передбачає, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ЦК УРСР (1963р.) для звернення до суду з позовом було встановлено трирічний строк позовної давності, який повинен був застосовуватись судом незалежно від волі і думки сторін. Пропуск строку позовної давності був підставою для відмови у позові, за виключенням тих випадків, коли суд за клопотанням позивача визнає поважною причину пропуску строку позовної давності і знайде причини для його поновлення.

Відповідно до ст.. 256 ЦК України позовна давність це строк, в межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 ЦК України, введеного в дію 01.01.2004 року, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Такого клопотання у визначені судом строки і в порядку, встановленому законом, учасники процесу не заявили.

Оскільки позивач звернувся до суду лише 31.01.2013 року, підстави для стягнення боргу за період з 01.07.1996 року по 01.01.2004 року відсутні з причини пропуску позивачем строку позовної давності і відсутності підстав для поновлення строку. Тому в даній частині позовних вимог слід відмовити за пропуском строку позовної давності.

З розрахунку заборгованості за особовим рахунком № 3940010 вбачається, що сума заборгованості за надані послуги з теплопостачання та гарячого водопостачання за адресою: м. Луганськ, кв. Степной, 5/47, за період з 01.01.2004 року по 01.11.2012 року складає 13168,29 грн. основного боргу, 5604,46 грн. встановленого індексу інфляції та 2037,41 грн. 3% річних, а всього 20810,16 грн.

Таким чином, дослідивши матеріали справи та враховуючи, що відповідачі не належним чином виконують свої зобовязання по своєчасній сплаті за послуги позивача, доказів того, що вони не отримували послуг позивача та не мають заборгованості перед позивачем суду не надали, суд вважає, що позов обґрунтований та підлягає частковому задоволенню з урахуванням строку позовної давності за період з 01.01.2004 року по 01.11.2012 року.

На підставі ст. 88 ЦПК України з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у сумі 229,40 грн.

На підставі ст.ст. 256, 257, 322, 360, 526, 625 ЦК України, ст. ст. 67, 68 ЖК України, ст..ст. 19-21 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги», керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 88, 212-215, 224-228, 294 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1, 22.04.1955 р. н., ОСОБА_2, 06.03.1977 р. н., що мешкають за адресою: м. Луганськ, кв. Стєпной, 5/47, на користь Луганського міського комунального підприємства «Теплокомуненерго» (р/р 2600337912501 відділення № 1 ПАТ «Енергобанк» в м.Луганську, МФО 300272, код ЄДРПОУ 24047779) заборгованість за період з 01.01.2004 року по 01.11.2012 року у розмірі 13 168,29 грн. основного боргу, 5604,46 грн,. встановленого індексу інфляції та 2037,41 грн. 3% річних, а всього 20810,16 грн. (двадцять тисяч вісімсот десять) гривень 16 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь Луганського міського комунального підприємства «Теплокомуненерго» судовий збір у сумі по 114,70 грн. з кожного.

В іншій частині позову відмовити за необґрунтованістю.

Копію заочного рішення надіслати відповідачам не пізніше трьох днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідачів, яку може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Заочне рішення може бути оскаржено позивачем до апеляційного суду Луганської області через Артемівський районний суд м. Луганська протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя: М.В.Зорік