Ухвала суду № 31187668, 08.04.2013, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Категорія 79 Головуючий в 1 інстанції Наумова О.С.

Доповідач: Будулуца М.С.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 квітня 2013 року м. Донецьк

Апеляційний суд Донецької області у складі:

Головуючого - судді: Курило В.П.

суддів: Будулуци М.С., Березкіної О.В.

при секретарі Бакунець Я.О.,

розглянувши цивільну справу за скаргою Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго» на дії державного виконавця Гірницького відділу державної виконавчої служби Макіївського міського управління юстиції у Донецькій області Курінної Ю.С. про визнання незаконною постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження, її скасування та зобов'язання відкрити виконавче провадження

за апеляційною скаргою Гірницького відділу державної виконавчої служби Макіївського міського управління юстиції у Донецькій області на ухвалу Гірницького районного суду м. Макіївки Донецької області від 25 лютого 2013 року ,-

В С Т А Н О В И В :

Ухвалою Гірницького районного суду м. Макіївки Донецької області від 25 лютого 2013 року скаргу Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго» в особі відокремленого підрозділу «Макіївський об'єднаний район електричних мереж»(далі - ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» задоволено.

Визнано дії державного виконавця Гірницького відділу державної виконавчої служби Макіївського міського управління юстиції у Донецькій області Курінної Ю.С. щодо винесення постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження ВП № 3594415 від 14 січня 2013 року за судовим наказом Гірницького районного суду м. Макіївки Донецької області № 2-н/0510/1273/2012 від 29 серпня 2012 року такими, що не відповідають вимогам Закону України «Про виконавче провадження».

Визнано незаконною постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження ВП № 35940415 від 14 січня 2013 року за судовим наказом Гірницького районного суду м. Макіївки Донецької області № 2-н/0510/1273/12 від 29 серпня 2012 року, винесеною державним виконавцем виконавця Гірницького відділу державної виконавчої служби Макіївського міського управління юстиції у Донецькій області Курінної Ю.С.

Зобов'язано державного виконавця Гірницького відділу державної виконавчої служби Макіївського міського управління юстиції у Донецькій області Курінну Ю.С. усунути допущені порушення Закону України «Про виконавче провадження» шляхом скасування постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження ВП № 35940415 від 14 січня 2013 року за судовим наказом Гірницького районного суду м. Макіївки Донецької області № 2-н/0510/1273/2012 від 29 серпня 2012 року та відкрити виконавче провадження.

З вказаною ухвалою не погодився Гірницький відділ державної виконавчої служби Макіївського міського управління юстиції у Донецькій області (далі - апелянт) та подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просив ухвалу скасувати і постановити ухвалу з цього питання, якою постанову Гірницького відділу державної виконавчої служби Макіївського міського управління юстиції про відмову у відкритті виконавчого провадження про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за нараховану електричну енергію в сумі 3890 грн. 25 коп. та судового збору в сумі 107 грн. 30 коп. на користь ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» в особі відокремленого підрозділу «Макіївський об'єднаний район електричних мереж» залишити без змін.

В обґрунтування доводів скарги апелянт зазначив, що відповідно до вимог п.3 ч.1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції Закону від 04 липня 2012 року № 5037-VI, у виконавчому документі, яким є судовий наказ, окрім інших необхідних даних, повинно бути зазначено про індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника (для фізичних осіб - платників податків), який відсутній в судовому наказі про стягнення заборгованості. В зв'язку з відсутністю індивідуального ідентифікаційного номера боржника у вказаному виконавчому документі державний виконавець Гірницького відділу державної виконавчої служби Макіївського міського управління юстиції у Донецькій області Курінна Ю.С., керуючись п.6 ч.1 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження», постановою відмовила у прийнятті виконавчого документа та у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання, оскільки виконавчий документ не відповідав вимогам, передбаченим статтею 18 цього Закону.

Суд же помилково визнав дії державного виконавця незаконними, безпідставно скасував зазначену постанову державного виконавця та необґрунтовано зобов'язав останнього усунути допущені порушення Закону України «Про виконавче провадження», яких він не порушував.

В судовому засіданні апеляційного суду представник апелянта - Курінна ЮС. доводи апеляційної скарги підтримала та просила скаргу задовольнити, ухвалу Гірницького районного суду м. Макіївки скасувати.

Представник ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» Чмірьова Л.С. заперечувала проти доводів апеляційної скарги, вважала їх необґрунтованими та просила відмовити в задоволенні скарги.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника Гірницького відділу державної виконавчої служби Макіївського міського управління юстиції у Донецькій області (далі - Гірницький ВДВС) та ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго», перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала - скасуванню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.312 ч.1 п.2 ЦПК України, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд змінює або скасовує ухвалу суду першої інстанції і постановляє ухвалу з цього питання, якщо воно вирішено судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права або при правильному вирішенні було помилково сформульовано суть процесуальної дії чи підстави її застосування.

Так, судом встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що 11 січня 2013 року на виконання до ВДВС надійшов судовий наказ від 29 серпня 2012 року за № 2-н/0510/1273/2012, виданий Гірницьким районним судом м. Макіївки Донецької області, який набрав чинності 5 листопада 2012 року, про стягнення з ОСОБА_2, що зареєстрована в АДРЕСА_1, на користь ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» 3 890 грн. 25 коп. та судового збору у розмірі 107 грн. 30 коп. (а.с.5, 6).

Згідно постанови державного виконавця Гірницького ВДВС Курінної Ю.С. від 14 січня 2013 року відмовлено в прийнятті до провадження виконавчого документа та у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання зазначеного судового наказу, з причин того, що виконавчий документ не відповідає вимогам п.3 ч.1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції Закону від 04 липня 2012 року № 5037-VI, а саме у ньому відсутній індивідуальний ідентифікаційний номер боржника.

Задовольняючи скаргу ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго», суд першої інстанції виходив з того, що вимоги представника ВДВС про обов'язкове зазначення ідентифікаційного номера боржника та дати його народження не ґрунтуються на законі і є помилковими.

При цьому суд дійшов висновку, що норма п.3 ч.1 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» не передбачає обов'язкового зазначення у виконавчому документі ідентифікаційного номера боржника та дати народження фізичної особи, а виходячи з тлумачення цієї норми Закону України «Про виконавче провадження», відомості про індивідуальний ідентифікаційний номер та дату народження боржника мають бути зазначені судом за їх наявності, у разі якщо вони відомі суду. Їх же відсутність у виконавчому документі не є обов'язковою умовою та підставою для відмови у відкритті виконавчого провадження, а відсутність даних про ідентифікаційний код може бути усунута в процесі виконавчого провадження державним виконавцем. Крім того, в Інструкції з діловодства в місцевому загальному суді, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 27 червня 2006 року № 68 (додаток № 47), передбачена форма судового наказу, згідно якої індивідуальний ідентифікаційний номер (для фізичних осіб - платників податків) зазначається у разі його наявності у матеріалах справи. З цих підстав суд першої інстанці дійшов висновку про необхідність задоволення вимоги стягувача, визнав оскаржувану постанову державного виконавця незаконною, зобов'язав останнього її скасувати та усунути допущені порушення Закону України «Про виконавче провадження».

Однак погодитись з таким висновком суду не можна, виходячи з наступного.

Так, до спірних правовідносин слід застосовувати Закон України «Про виконавче провадження» та норми ЦПК України.

Як зазначено в ч. 2 ст.103 ЦПК України, судовий наказ має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України «Про виконавче провадження» та обов'язково містити положення про дату видачі судового наказу стягувачу, дату набрання судовим наказом законної сили та строк пред'явлення його до виконання.

На час постановлення судового наказу від 29 серпня 2012 року, починаючи з 8 серпня 2012 року вже діяла редакція п.3 ч.1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції Закону від 04 липня 2012 року № 5037-VI, відповідно до якого у виконавчому документі (яким є і судовий наказ) повинно бути зазначено про індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника, а також інші данні, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо.

Отже, виходячи із дійсного змісту наведеної норми Закону України «Про виконавче провадження» у виконавчому документі повинен був зазначатися індивідуальний ідентифікаційний номер боржника, який в судовому наказі Гірницького районного суду м. Макіївки Донецької області № 2-н/0510/1273/12 від 29 серпня 2012 року не вказаний.

Втім, задовольняючи скаргу ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго», суд першої інстанції неправильно виклав та прокоментував зміст п.3 ч.1 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції Закону від 04 липня 2012 року № 5037-VI, яка набула чинності 8 серпня 2012 року, а тому дійшов до помилкового висновку про необхідність зазначення у виконавчому документі індивідуального ідентифікаційного номера боржника лише за його наявності.

Як вбачається з матеріалів справи, державний виконавець, діючи в межах Закону України «Про виконавче провадження» з посиланням на п.3 ч.1 ст.18 та п.6 ч.1 ст.26 вказаного Закону, обґрунтовано відмовив в прийнятті до провадження виконавчого документа - судового наказу № 2-н/0510/1273/2012, виданого 05 листопада 2012 року, та у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання, про що виніс відповідну постанову від 14 січня 2013 року (а.с. 6).

Що ж стосується посилання суду на додаток № 47 до Інструкції з діловодства в місцевому загальному суді, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 27 червня 2006 року № 68, де наведена форма судового наказу, якою передбачено, що індивідуальний ідентифікаційний номер (для фізичних осіб - платників податків) зазначається в ньому у разі його наявності у матеріалах справи, то зазначена Інструкція є підзаконним актом і суперечить вимогам п.3 ч.1 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-XIV в редакції, що діє з 8 серпня 2012 року, який має вищу юридичну силу.

Висновки суду про право державного виконавця одержувати безоплатно від органів, установ, організацій, посадових осіб, сторін та учасників виконавчого провадження необхідних для проведення виконавчих дій пояснень, довідок та іншу інформацію, у тому числі конфіденційну, не виключають обов'язку дотримання вимог щодо оформлення виконавчого документа, передбаченого ст. 18 вказаного Закону, та можливості державного виконавця відмовити у відкритті виконавчого провадження у разі невідповідності виконавчого документа вимогам, переліченим в п.3 ч.1 ст. 18 цього Закону.

Окрім цього, як вбачається з матеріалів справи, відмовивши у відкритті виконавчого провадження, державний виконавець відповідно до вимог ч.3 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження», роз'яснив заявникові право на звернення до суду, який видав виконавчий документ, про приведення виконавчого документа у відповідність із вимогами статті 18 цього Закону.

За вказаних обставин слід дійти висновку, що, відмовивши у відкритті виконавчого провадження, державний виконавець діяв в межах наданих йому повноважень державного виконавця і з його боку порушень Закону України «Про виконавче провадження» не вбачається.

Оскільки суд першої інстанції, розглянувши скаргу заявника не врахував вище викладених обставин та постановив ухвалу, яка не відповідає нормам процесуального права, то відповідно до вимог ст. 312 ч.1 п.2 ЦПК України, оскаржувана ухвала суду підлягає скасуванню з постановленням ухвали про відмову в задоволенні скарги ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго», а апеляційну скаргу Гірницького ВДВС слід задовольнити.

Керуючись ст.ст. 303, 312 ЦПК України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Гірницького відділу державної виконавчої служби Макіївського міського управління юстиції у Донецькій області - задовольнити.

Ухвалу Гірницького районного суду м. Макіївки Донецької області від 25 лютого 2013 року - скасувати.

Відмовити в задоволенні скарги Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго» на дії державного виконавця Гірницького відділу державної виконавчої служби Макіївського міського управління юстиції у Донецькій області Курінної Ю.С. про визнання незаконною постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження, її скасування та зобов'язання відкрити виконавче провадження.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Судді: