Рішення № 31187553, 22.04.2013, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Головуючий 1 інстанції Мащенко С.В.

Категорія 52 Суддя доповідач Супрун М.Ю.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2013 року Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Лоленко А.В.

суддів Супрун М.Ю., Солодовник О.Ф.

при секретарі Папоян К.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Домінанта плюс» та ОСОБА_2 про стягнення заробітної плати, поновлення на роботі та виправлення запису у трудовій книжці

за апеляційною скаргою Приватного підприємства «Домінанта плюс» на рішення Центрально-Міського районного суду міста Макіївки від 06 червня 2012 року ,

В С Т А Н О В И В :

22 листопада 2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищезазначеним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги наступним. З листопада 2008 року він працював в ПП «Доминанта плюс» на посаді начальника техвідділу, де по усній домовленості його заробітна плата повинна складати не менш трьох тисяч гривень в місяць. Протягом 10 місяців з січня 2010 року, в порушення вимог ст. 115 КЗпП України, заробітна плата йому підприємством відповідача не виплачувалась, у зв'язку з чим виникла заборгованість, яку він розраховує виходячи з середньої заробітної плати за 12 місяців 2009 року. В листопаді 2010 року підприємством була видана його трудова книжка, в якій вказано про його звільнення з 01.07.2010 року за ст. 40 п. 1 КЗпП України на підставі скорочення численності штату. З даним звільненням він не згоден, оскільки на підприємстві відповідача фактично не було скорочення. Крім того, у оплачуваній відпустці на підприємстві ПП «Домінанта плюс» він знаходився тільки з 08 по 23.10.2009 року, однак не отримав від підприємства компенсацію за невикористані 40 днів відпустки. Просив стягнути з відповідача на його користь невиплачену йому заробітну плату за 2010 рік та відпускні за 2008-2010 роки в загальній сумі 28411,51 грн, провести оплату за вимушений прогул за час встановлений судом, стягнути з відповідача моральну шкоду в сумі 10000 грн., зобов'язати відповідача провести платежі в Управління пенсійного фонду по персоніфікованому обліку для перерахунку пенсії за час роботи в 2010 році та вимушеного прогулу та змінити запис у трудовій книжці з поновленням його на роботі на тій же посаді на цьому ж підприємстві.

Рішенням Центрально - Міського районного суду м. Макіївки Донецької області від 06 червня 2012 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені. Стягнуто з Приватного підприємства «Домінанта плюс» на користь позивача невиплачена йому заробітна плата за 2010 рік та відпускні за 2008-2010 роки у сумі 28411,51 грн., проведена ОСОБА_1 оплата за весь час вимушеного прогулу в сумі 21743,50 грн., стягнуто з відповідача на користь позивача в рахунок відшкодування моральної шкоди 10000,00 грн. Крім того, відповідач зобов'язаний провести платежі в Управління пенсійного фонду по персоніфікованому обліку для перерахунку пенсії за час роботи в 2010 році та вимушеного прогулу. ОСОБА_1 поновлений на роботі в тій же самій посаді на Приватному підприємстві «Домінанта плюс», змінений запис у трудовій книжці у зв'язку із поновленням позивача на роботі.

В апеляційній скарзі Приватне підприємство «Домінанта плюс» просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, мотивуючи тим, що судом першої інстанції порушено вимоги матеріального та процесуального права.

Представник відповідача ОСОБА_3 підтримала апеляційну скаргу та просила її задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2, належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи, до судового засідання не з'явилась, згідно заяви, просила справу розглянути за її відсутності.

Позивач та його представник ОСОБА_4 заперечували проти задоволення апеляційної скарги, просили її відхилити.

Заслухавши суддю-доповідача, позивача, представників сторін, дослідивши матеріали цивільної справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга Приватного підприємства «Домінанта плюс» підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно ч. 1 ст. 309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Відповідно з ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач з 03 листопада 2008 року перебував у трудових відносинах з відповідачем, працюючи начальником техвідділу та був звільнений 01.07.2010 року по ч. 1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку із скороченням численності штату відповідно до наказу № 41/1-к від 01.07.2010 року (а. с. 4, 28).

Увалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивач звільнений з підприємства відповідача з порушенням вимог трудового законодавства, тому підлягає поновленню на роботі з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу та зобов'язанням відповідача змінити запис у трудовій книжці позивача. Крім того, у зв'язку з невиплатою позивачу заробітної плати та компенсації за невикористані відпустки, суд стягнув заборгованість по вказаним виплатам, зобов'язав відповідача провести платежі в Управління пенсійного фонду по персоніфікованому обліку для перерахунку пенсії.

Проте повністю з такими висновками погодитись на можна.

Апеляційним судом встановлено наступне.

Між сторонами склалися трудові правовідносини.

Згідно п.1 ст. 40 Кодексу законів про працю України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

У відповідності до ст. 49-2 Кодексу законів про працю України, про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. Водночас власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про наступне вивільнення працівника із зазначенням його професії, спеціальності, кваліфікації та розміру оплати праці.

Згідно ч. 1 ст. 235 Кодекс законів про працю України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Як роз'яснює Пленум Верховного Суду України в п. 19 постанови від 06.11.1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів", розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за п. 1 ст. 40 КЗпП, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Доказів того, що підприємством відповідача, у відповідності до вимог закону, був додержаний порядок вивільнення позивача суду не надано, тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що ОСОБА_1 підлягає поновленню на Приватному підприємстві «Домінанта плюс» на попередній посаді начальника техвідділу.

Разом з тим, суд першої інстанції, поновивши на роботі ОСОБА_1 на вказав з якого саме часу позивач поновлюється на роботі, тому оскаржуване судове рішення в даній частині підлягає зміні.

Крім того, ч. 1 ст. 115 КЗпП України визначає, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Аналогічний припис міститься і в ч. 1 ст. 24 Закону України «Про оплату праці»від 24.03.1995 року № 108/95-ВР (зі змінами та доповненнями).

Судом встановлено, що відповідач свої обов'язки по своєчасній виплаті заробітної плати ОСОБА_1 виконував не належним чином, у зв'язку із чим у нього перед позивачем виникла заборгованість за період з 01 січня 2010 року по день звільнення останнього 01 липня 2010 року. Згідно індивідуальним відомостям про застраховану особу, наданим Управлінням Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Макіївки, ОСОБА_1 за січень, лютий, квітень, травень, червень, липень 2010 року заробітна плата ПП Домінанта-Плюс» не нараховувалась. За вказаний рік була нарахована та виплачена заробітна плата позивачу в розмірі 1200 грн тільки за березень (а.с.458).

Суд не приймає до уваги доводи відповідача про те, що ОСОБА_1 за січень, лютий, квітень, травень, червень, липень 2010 року заробітна плата не нараховувалась з тієї причини, що у зв'язку зі зменшенням об'єму проектних робіт позивач фактично не працював на підприємстві. Так, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 у відпустці та на лікарняному в цей період не знаходився, а виконував свої трудові обов'язки, що підтверджується письмовими доказами по справі, в тому числі наказами директора ПП «Домінанта-плюс» про призначення ОСОБА_1 особою, яка відповідає за проведення робіт ( а.с. 337-437).

Разом з тим, не можна погодитися з висновком суду першої інстанції, що заробітна плата позивача за 2010 рік підлягає стягненню із розрахунку середнього заробітку позивача за 12 місяців 2009 року, оскільки згідно наданих підприємством відповідача відомостей розмір окладу ОСОБА_1 з 01 січня 2010 року складає 869,00 грн, з 01 квітня 2010 року - 884,00 грн,(а.с. 464 ), а інших доказів щодо розміру заробітної плати ОСОБА_1 за вказаний період суду не надано. Отже, заборгованість по заробітній платі позивача складає за: січень - 869,00 грн, лютий - 869,00 грн, квітень - 884,00 грн, травень - 884,00 грн, червень - 884,00 грн., всього 4390,00 грн.

Стосовно компенсації за невикористану відпустку, апеляційний суд зазначає наступне.

Згідно ст. 83 Кодексу законів про працю України, у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 23 постанови від 24.12.1999, № 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці", розглядаючи спори про виплату грошової компенсації за невикористану відпустку, необхідно виходити з того, що згідно зі ст. 83 КЗпП вона може бути стягнена на вимогу працівника за всі дні невикористаної ним основної й додаткової щорічної відпустки та додаткової відпустки для працівників, які мають дітей (ст. 182-1 КЗпП), тільки в разі звільнення його з роботи, а під час неї - лише за частину цих відпусток за умови, що тривалість наданих йому при цьому щорічної й додаткової відпусток становить не менше 24 календарних днів та що працівник не є особою віком до 18 років.

Отже, з врахуванням того, що позивач ставить питання про поновлення його на роботі і є підстави для задоволення цих вимог ОСОБА_1, апеляційний суд приходить до висновку в тому, компенсація за невикористану відпустку не підлягає стягненню на користь позивача.

Крім того, згідно ч. 2 ст. 235 Кодексу законів про працю України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Згідно абз 32 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.92 року «Про практику розгляду судами трудових спорів», при присудженні оплати за час вимушеного прогулу зараховується заробіток за місцем нової роботи (одержана допомога по тимчасовій непрацездатності, вихідна допомога, середній заробіток на період працевлаштування, допомога по безробіттю), який працівник мав в цей час.

Згідно з п.2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.95 р. № 100, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

У зв'язку з тим, що позивача звільнено з посади 01 липня 2010 року, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за 2 календарні місяці - травень та червень 2010 року. Таким чином, сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу позивача складає за час вимушеного прогулу з 01 липня 2010 року по 22 квітня 2013 року включно становить 30016 грн 80 коп із розрахунку: 884,00 грн : 21,2 дня = 41,69 грн (середньоденний заробіток ) х 720 днів.

Приймаючи до уваги те, що позивач за місцем нової роботи в ТОВ «Київ-ПІТІЕС-Центр» за період з 01 липня 2010 року по 20 травня 2012 року отримав заробіток в розмірі 40560,00 грн, що перевищує нараховану суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу, рішення суду першої інстанції про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу підлягає скасуванню з винесенням нового рішення про відмову у задоволенні цих позовних вимог ОСОБА_1

Крім того, суд першої інстанції дійшов необґрунтованого висновку про те, що позов в частині зобов'язання відповідача провести платежі в Управління пенсійного фонду по персоніфікованому обліку для перерахунку пенсії за час роботи в 2010 році та вимушеного прогулу, зміну запису у трудовій книжці у зв'язку із поновленням на роботі підлягає задоволенню.

Обов'язкові платежі в Управління пенсійного фонду провадяться підприємствами після здійснення належних працівникові виплат, тому позовні вимоги ОСОБА_1 в даній частині передчасні.

Крім того, згідно ч. 3 ст. 235 Кодексу законів про працю України", у разі визнання формулювання причини звільнення неправильним або таким, що не відповідає чинному законодавству, у випадках, коли це не тягне поновлення працівника на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, зобов'язаний змінити формулювання і вказати в рішенні причину звільнення у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства та з посиланням на відповідну статтю (пункт) закону. У разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Суд першої інстанції не врахував вказану норму закону, яка передбачає зміну формулювання причин звільнення робітника тільки коли це не тягне поновлення працівника на роботі та дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в цій частині.

Згідно зі ст.237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Визначаючи розмір суми, що підлягає стягненню на відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції його завищив, тому апеляційний суд враховує конкретні обставини справи, характер та ступінь моральних страждань позивача, порушення нормального укладу життя й з дотриманням вимог ст.237-1 КЗпП України визначає таке відшкодування в розмірі 1000 грн.

Таким чином, рішення суду першої інстанції у зв'язку з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи, порушенням норм матеріального права, на підставі п.п.1, 3, 4 ч.1 ст.309 ЦПК України в частині стягнення компенсації за невикористану відпустку, середнього заробітку за час вимушеного прогулу, зобов'язання відповідача провести платежі в Управління пенсійного фонду по персоніфікованому обліку для перерахунку пенсії за час роботи в 2010 році та вимушеного прогулу, зміни запису у трудовій книжці у зв'язку із поновленням ОСОБА_1 підлягає скасуванню, а в частині поновлення на роботі та стягнутих сум заборгованості по заробітній платі, моральної шкоди - зміні.

В іншій частині рішення суду необхідно залишити без змін.

Керуючись ст.ст.303-316 ЦПК України, апеляційний суд,

В И Р І Ш И В:

Апеляційну скаргу «Приватного підприємства «Домінанта плюс» задовольнити частково.

Рішення Центрально - Міського районного суду м. Макіївки Донецької області від 06 червня 2012 року в частині стягнення компенсації за невикористану відпустку, середнього заробітку за час вимушеного прогулу, зобов'язання відповідача провести платежі в Управління пенсійного фонду по персоніфікованому обліку для перерахунку пенсії за час роботи в 2010 році та вимушеного прогулу, зміни запису у трудовій книжці у зв'язку із поновленням ОСОБА_1 скасувати, в частині поновлення на роботі та стягнутих сум заборгованості по заробітній платі, моральної шкоди - змінити.

У задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до «Приватного підприємства «Домінанта плюс» про стягнення компенсації за невикористану відпустку, середнього заробітку за час вимушеного прогулу, зобов'язання відповідача провести платежі в Управління пенсійного фонду по персоніфікованому обліку для перерахунку пенсії за час роботи в 2010 році та вимушеного прогулу, зміну запису у трудовій книжці у зв'язку із поновленням на роботі відмовити.

Стягнути з Приватного підприємства «Домінанта плюс» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в сумі 4390,00 грн. ( чотири тисячі триста дев"яносто грн.) без вирахування податків та обов'язкових платежів, моральну шкоду в сумі 1000,00 грн.( одну тисячу грн) .

Доповнити рішення терміном поновлення ОСОБА_1 на роботі „з 01 липня 2010 року".

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення.

Касаційна скарга може бути подана безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили цим рішенням.

Головуючий:

Судді: