Рішення № 31186716, 13.05.2013, Комсомольський районний суд м.Херсона

Справа № 2114/281/12

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2013 року Комсомольський районний суд м. Херсона в складі:

головуючого Стамбули Н.В.

при секретарі Тавожнянській А.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Херсоні цивільну справу за позовом Публічного Акціонерного Товариства «Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, суд -

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду з позовом, посилаючись на те, що відповідно до укладеного договору №DNH4KP22870016 від 11/05/2006 року, відповідач отримав кредит у розмірі 4521.39 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 25,08 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 11.11.2008р.

У порушення зазначених норм закону та умов договору відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав.

У зв'язку з зазначеними порушеннями зобов'язань за кредитним договором відповідач станом на 04.11.2011 року має заборгованість 40030,52 грн., яка складається: 3860,55 грн. - заборгованість за кредитом, 14768,04 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 19019,52 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов»язань за договором; а також штрафи відповідно до п.5.3. умов та правил надання банківських послуг: 500 грн. - штраф (фіксована частина) та 1882,41 грн. - штраф (процентна складова). Просить стягнути з відповідача зазначену суму заборгованості та судові витрати.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю. Просить позов задовольнити в повному обсязі за обставинами, викладеними в позовній заяві. Пояснила, що з відповідачем був укладений кредитний договір, за користування якого він своєчасно не оплачував, в зв»язку з чим виникла заборгованість. Відповідачем частково проводилося погашення кредитної заборгованості, що свідчить про визнанням ним боргу. Проти висновку експертизи заперечувала та просила не брати його до уваги як належний доказ, посилаючись на те, що експерт Руцький Ю.Є. не має права проводити подібні експертизи, оскільки він не атестований та не внесений до реєстру судових експертів.

Відповідач в судове засідання не з»явився, про час та місце слухання справи повідомлявся належним чином.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечувала, пояснила, що кредитний договір № DNH4KP22870016 від 11.05.2006 року між сторонами укладено не було, про що свідчить відсутність його у матеріалах справи; надано лише заяву позичальника від 11.05.2006 року. Зазначила, що у ОСОБА_1 в ПАТ «КБ «Приватбанк» оформлена пенсійна картка, з якої перераховувалися кошти на погашення кредиту, про наявність якого він лише так і дізнався.

Крім того, відповідно до заяви позичальника від 11.05.2006 року, відсоткова ставка складає 25,08,%. Однак, із розрахунку, який надавався до не існуючого Договору, чітко вбачається підвищення відсоткової ставки з 25,08 % до 72,0% (графа в розрахунку «% ставка (прострочена заборгованість»)); підняття відсоткової ставки в односторонньому порядку без попередження про це позичальника заборонено. Також позивачем не доведено право розпочати дострокове стягнення заборгованості (відсутні листи про стягнення достроково заборгованості).

Вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали висновку експерта № 2520 від 17.01.2013р., судом встановлено, що позов задоволенню не підлягає.

На підставі пояснень сторін та наявних в матеріалах справи письмових доказів, судом встановлені наступні обставини.

Відповідно вимог ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

За вимогами ч.1 ст.1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі. Таким чином, кредитний договір є двосторонньою угодою і повинен бути підписаний сторонами.

Між сторонами по справі, згідно доводів позивача, укладено кредитний договір №DNH4KP22870016 від 11.05.2006 року, згідно якого відповідач отримав кредит у розмірі 4521.39 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 25,08 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 11.11.2008р.

Однак ні під час подання позовної заяви, ні під час судового розгляду справи копії кредитного договору, на який посилається позивач, суду надано не було.

Укладення даного договору заперечується відповідачем, який вказує, що підпису на кредитному договорі він не ставив та кредитного договору не укладав, ніяких коштів в ПАТ «КБ «Приватбанк» не отримував, заяви позичальника №DNH4KP22870016 від 11.05.2006 року не подавав, акту прийому передачі товару №DNH4KP22870016 від 11.05.2006 року не підписував, ніякого пакету документів для отримання кредиту не подавав і не підписував.

Ч.3 та ч.5 ст.203 ЦК України (загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину) встановлено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Таким чином, судом встановлено, що у відповідача було відсутнє вільне волевиявлення, яке б відповідало його внутрішній волі, на укладення Кредитного договору.

Для встановлення факту підробки підпису на заяві позичальника DNH4KP22870016 від 11.05.2006 за клопотанням відповідача призначалася судова почеркознавча експертиза.

Із висновку експерта № 2520 від 17.01.2013 року вбачається, що:

« 1. Підпис в графі «Позичальник: (підпис)» на зворотньому боці Заяви Позичальника №№DNH4KP22870016 від 11.05.2006 року виконаний не ОСОБА_1, а іншою особою з наслідуванням підпису ОСОБА_1

2. Рукописні записи в графах Заяви Позичальника №DNH4KP22870016 від 11.05.2006р. виконані не ОСОБА_1, а іншою особою.

3. Встановити, чи виконані рукописні записи в графах Заяви Позичальника №DNH4KP22870016 від 11.05.2006р. з наслідуванням почерку ОСОБА_1, не представилося можливим.»

Судово-почеркознавчу експертизу виконав старший експерт науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при УМВС України в Херсонській області підполковником міліції Руцький Ю.Є., який має вищу технічну освіту, спеціальну підготовку, кваліфікацію судового експерта з правом проведення почеркознавчої експертизи (свідоцтво НОМЕР_1, видане ЕКК МВС України 29.10.1998 р., свідоцтво про підтвердження кваліфікації судового експерта НОМЕР_2 від 07.06.2009р.) та стаж експертної роботи з 1995 року.

Експерт попереджений про кримінальну відповідальність за дачу свідомо неправдивого висновку та відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків. При проведенні експертизи експертом були виконані всі вимоги згідно Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України №53/5 від 08.01.1998 року (у редакції наказу Міністерства юстиції України 26.12.2012р. №1950/5).

У відповідності до ч. 2 ст.10 ЦПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1 ст.57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Оцінюючи висновок судово-почеркознавчої експертизи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд приходить до висновку про належність, допустимість та достовірність даного доказу, а також його достатність та взаємозв»язаність з іншими доказами в їх сукупності.

У відповідності з вимогами ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу. Відповідно до вимог ст.60 ч. 4 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, суд вважає, що позивачем по справі не доведені обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, тому суд не приймає їх до уваги з огляду на недоведеність цих обставин у ході судового розгляду справи.

З урахуванням викладеного та в межах заявлених позовних вимог до ОСОБА_1 суд не знаходить підстав для задоволення позову ПАТ «КБ «Приватбанк».

Оскільки у задоволенні позову відмовлено, то судом також не встановлено, у порядку ст.88 ЦПК України, підстав для присудження позивачеві з відповідача понесених ним судових витрат.

Крім того, суд присуджує стягнути з позивача на користь відповідача 2250,24 грн., сплачених відповідачем за проведення експертизи відповідно до вимог ч.2 ст.86 ЦПК України; зазначена обставина документально підтверджена копією рахунку - фактури №1550 від 25.12.2012р.

Керуючись ст.ст.10,60,61,88, 169,212,213,215 ЦПК України, ст.ст. 526, 527, 530 Цивільного кодексу України, суд -

В и р і ш и в :

У задоволенні позовних вимог Публічного Акціонерного Товариства «Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у сумі 40030,52 грн. та судового збору у сумі 400,31 грн. відмовити за необґрунтованістю.

Стягнути з Публічного Акціонерного Товариства «Комерційний банк «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 витрати, сплачені за проведення експертизи у сумі 2250,24 грн.

На рішення протягом 10 днів може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Херсонської області через Комсомольський районний суд м. Херсона.

СуддяН. В. Стамбула