Постанова № 31186000, 07.05.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 травня 2013 р. Справа № 805/4837/13-а

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардейської дивізії, 17

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Михайлик А.С.

розглянув в порядку письмового провадження в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовом Комунального підприємства «Дільниця по ремонту, утриманню

автошляхів та споруджень на них»

до Управління пенсійного фонду України у м. Краматорську

Донецької області

про скасування рішення

Комунальне підприємство «Дільниця по ремонту, утриманню автошляхів та споруджень на них» звернулося до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Управління пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області про скасування рішення № 1513 від 17 грудня 2012 року.

Згідно викладеного у позові зазначеним рішенням №1513 від 17 грудня 2012 року про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (неперерахування) єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, до підприємства застосований штраф в сумі 11796,71 грн. та нараховано пеню в сумі 235,93 грн. за несвоєчасну сплату єдиного внеску за жовтень 2012 року. В обґрунтування незаконності прийнятого рішення позивач зазначив, що підприємство позивача є комунальним, власником якого є міська рада, а керуючим органом - Управління житлового та комунального господарства м. Краматорськ. Підприємство є балансоутримувачем частини об'єктів благоустрою розташованих на території м. Краматорськ. Згідно положень бюджетного кодексу позивач є отримувачем бюджетних коштів. Розрахунки з бюджетом та державними цільовими фондами підприємство позивача здійснює за рахунок виділених з місцевого бюджету асигнувань. Заборгованість з єдиного внеску в сумі 117 967,71 грн. станом на 20 листопада 2012 року виникла внаслідок несвоєчасного проведення розрахунків контрагентами з підприємством за виконані роботи. Посилаючись на постійне збільшення кредиторської заборгованості позивача через несплату вартості отриманих робіт Управлінням житлового та комунального господарства Краматорської міської ради позивач зауважував на відсутності в нього оборотних коштів, що обумовило несвоєчасну виплату заробітної плати та позбавило підприємство можливості розрахуватися по зобов'язанням з єдиного внеску. Втім, підприємством своєчасно зареєстровані зобов'язання щодо сплати єдиного внеску в Управлінні державної казначейської служби .

Посилаючись на відсутність вини підприємства у затримці сплати єдиного внеску та вчинення підприємством всіх залежних від нього заходів направлених на недопущення господарського правопорушення, положення частини 2 статті 218 Господарського кодексу України, позивач наполягав на протиправності прийнятого пенсійним фондом рішення та наявності підстав для його скасування.

До судового засідання позивач уповноваженого представника не направив, через канцелярію суду надав заяву про розгляд справи за відсутності представника підприємства.

Відповідач до судового засідання представника не направив, надав через канцелярію суду клопотання про розгляд справи за відсутності представника Управління пенсійного фонду України м. Краматорську та заперечення проти позову.

У наданих запереченнях відповідач просив суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. В обґрунтування безпідставності заявлених позивачем вимог відповідач зазначив відсутність в Законі України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" положень, які б звільняли платників єдиного внеску від сплати штрафних санкцій за несплату єдиного внеску у встановлені терміни через тимчасову відсутність коштів в платника внеску.

Дослідивши наявні в матеріалах справи документи, суд,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач – Комунальне підприємство «Дільниця по ремонту, утриманню автошляхів та споруджень на них» є юридичною особою, зареєстровано виконавчим комітетом Краматорської міської ради Донецької області 31 січня 2003 року, номер запису про державну реєстрацію 1 270 120 0000 000439, обліковується в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців за кодом 13489818. Як платник єдиного внеску позивач зареєстрований та обліковується в Управлінні пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області (відповідач у справі).

17 грудня 2012 року відповідачем прийнято рішення № 1513 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату неперерахування або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, яким до комунального підприємства "Дільниця по ремонту, утриманню автошляхів та споруджень на них" застосований штраф в сумі 11 796,71 грн. та нараховано пеню в сумі 235,93 грн. за період з 20 листопада 2012 року по 22 листопада 2012 року (арк. справи 7). Згідно наявних в матеріалах справи картки особового рахунку та розрахунку штрафних санкцій (арк. справи 43-47) зазначене рішення прийнято через несвоєчасну сплату позивачем єдиного внеску за ставками: 36,76%-49,7%, 36,3%, 5,3%; 2,6%, 3,6%; 34,7%; 8,41%. Не погодившись із прийнятим рішенням позивач подав скаргу до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (арк. справи 8 - 9). Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області № 573/08 від 2 січня 2013 року надана позивачем скарга залишена без задоволення, а рішення № 1513 від 17 грудня 2012 року - без змін (арк. справи 10-11).

Рішенням Пенсійного фонду України № 5456/09-10 від 1 березня 2013 року залишено без задоволення повторну скаргу позивача № 118 від 6 лютого 2013 року (арк. справи 12-14, 15).

Наведені обставини встановлені судом на підставі наявних в матеріалах справи документів та не є спірними між сторонами.

Правовідносини, що склалися між сторонами, регулюються нормами Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08 липня 2010 року № 2464-VI (далі за текстом Закон № 2464), який визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Пунктом 2 частини 1 статті 1 Закону № 2464 визначено, що єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування являє собою консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 4 Закону № 2464 платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Позивач як платник єдиного внеску, зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок, про що зазначено у пункті 1 частини 2 статті 6 вищевказаного Закону.

Як вбачається з пункту 1 частини 1 статті 7 Закону № 2464 для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), 2, 3, 6, 7 і 8 частини першої статті 4 цього Закону, єдиний внесок нараховується на суму нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Відповідно до частини 8 статті 9 Закону № 2464 платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом.

Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника (частина 12 статті 9 Закону № 2464).

У разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки Пенсійного фонду днем сплати єдиного внеску є день списання банком або Державним казначейством України суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок Пенсійного фонду (пункт 1 частини 10 статті 9 Закону № 2464).

Відповідно до частини 11 статті 9 Закону № 2464 у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Згідно пункту 2 частини 11 статті 25 Закону № 2464 за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Згідно частини 2 статті 25 Закону № 2464 у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.

На суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу. Пунктом 2 частини 11 статті 25 Закону № 2464 передбачено застосування територіальним органом Пенсійного фонду до платника єдиного внеску за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску штрафні санкції у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Як встановлено судом з особового рахунку позивача єдиний внесок за жовтень 2012 року за ставками: 36,76%-49,7%, 36,3%, 5,3%; 2,6%, 3,6%; 34,7%; 8,41% сплачений позивачем 22 листопада 2012 року із порушенням строку, встановленого Закону № 2464, що є підставою для застосування передбачених цим законом штрафних санкцій та пені.

Що стосується посилань позивача на порушення відповідачем при прийнятті спірного рішення статті 218 Господарського кодексу України, суд зазначає наступне.

Частиною 2 статі 218 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення

Водночас, згідно з частиною 1 статті 2 Закону № 2464-VІ дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та ведення обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Частиною 2 цієї статті зазначено, що виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску та пропорції його розподілу за видами загальнообов'язкового державного соціального страхування; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Крім цього суд вважає за необхідне зазначити, що згідно зі статтею 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Всупереч вимог цієї статті позивачем не надано доказів чинення ним усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. Посилання позивача на договір № 1 від 30 грудня 2011 року та акти звіряння взаємних розрахунків за ним в обґрунтування цих обставин не приймаються судом, оскільки зазначені документи не є належним доказом обставин щодо вчинення позивачем всіх залежних від нього заходів, спрямованих на недопущення правопорушення.

Довід позивача щодо неможливості сплати єдиного внеску у встановлений чинним законодавством строк з посиланням на несвоєчасне проведення розрахунків за виконані роботи з контрагентами судом також не приймається через його суперечність статті 9 Закону України № 2464, згідно якої обов'язок своєчасної сплати єдиного внеску не залежить від фінансового стану платника.

З урахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог про скасування рішення про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (неперерахування) єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування №1513 від 17 грудня 2012 року та відсутності підстав для їх задоволення.

Згідно із вимогами статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, що понесла сторона, не на користь якої ухвалено судове рішення, їй не компенсуються.

З огляду вище викладене, на підставі положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та керуючись ст.ст. 2, 8 - 11, 40,69-72, 94, 122 – 163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволені позову комунального підприємства «Дільниця по ремонту, утриманню автошляхів та споруджень на них» до Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області про скасування рішення № 1513 від 17 грудня 2012 року про застосування фінансових санкцій в сумі 11 796,71 грн. та нарахування пені в сумі 235,93 грн. за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, - відмовити повністю.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 7 травня 2013 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги У випадку подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її отримання апеляційної скарги.

Суддя Михайлик А.С.