Ухвала суду № 31184252, 13.05.2013, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

______________

Головуючий у 1-й інстанції: Фещук А.В.

Суддя-доповідач:Охрімчук І.Г.

УХВАЛА

іменем України

"13" травня 2013 р. Справа № 806/599/13-а

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Охрімчук І.Г.

суддів: Бондарчука І.Ф.

Моніча Б.С.

при секретарі Кошиль О.Ю.

за участю сторін:

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Новоград - Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової служби на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "26" лютого 2013 р. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Труд" до Новоград - Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Труд" звернулося з позовом до Новоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0006402200 від 25.10.2012 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі розміром 398595 грн. за основним платежем та у сумі розміром 78424 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 26.02.2013 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу. В своїй апеляційній скарзі відповідач посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 26.02.2013 року та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права при прийнятті оскаржуваної постанови, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що апеляційна скарга відповідача не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Труд" (далі - ТОВ "Труд") є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за номером 13720486, перебуває на податковому обліку в Новоград-Волинській об'єднаній державній податковій інспекції Житомирської області.

Відповідачем здійснено позапланову виїзну документальну перевірку позивача на предмет дотримання вимог податкового законодавства, достовірності нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах з фірмою "Капітель" (код ЄДРПОУ 31095815), ПП "Ротонда Торг" (код ЄДРПОУ 36165656), ПП "Габарит-Груп" (код ЄДРПОУ 35941644), ПП "Укрторгпартнер" (код ЄДРПОУ 36693415), ПП "Пан Буд" (код ЄДРПОУ 37081614), ПП "Мобкримторг" (код ЄДРПОУ 37081792), ПП "Візит Торг" (код ЄДРПОУ 37081939) за період 01.01.2009 року по 31.03.2012 року, за наслідками якої складено акт №1169/22-00/13720486 від 10.10.2012 року (далі - акт перевірки).

Актом перевірки зафіксовано порушення позивачем вимог п. 198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, та ч.1 ст.203, ст.215, ст.216, ст.228, ст.662, ст.655, ст.656 Цивільного кодексу України в частині здійснення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, що призвело до завищення суми податкового кредиту з податку на додану вартість на суму розміром 656423 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0006402200 від 25.10.2012 року, яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі розміром 477019 грн., з яких: 398595 грн. - основний платіж; 78424 грн. - штрафні (фінансові) санкції. Такі висновки були зроблені податковим органом, виходячи з виявлення ознак нікчемності угод укладених між позивачем та ПП "Ротонда Торг", ПП "Габарит-Груп", ПП "Укрторгпартнер", ПП "Пан Буд", ПП "Мобкримторг", ПП "Візит Торг".

Перевіряючи оскаржуване рішення на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, суд першої інстанції прийшов до висновку, що зазначене рішення відповідача не може бути визнане таким, що не узгоджується з правовими положеннями законів України і з таким висновком суду першої інстанції погоджується судова колегія апеляційного адміністративного суду, зважаючи на наступне.

Відповідно до наданих первинних бухгалтерських документів, судом встановлено, що за перевіряємий період позивач мав фінансово-господарські взаємовідносини з ПП "Ротонда Торг", ПП "Габарит-Груп", ПП "Укрторгпартнер", ПП "Пан Буд", ПП "Мобкримторг", ПП "Візит Торг".

TOB "Труд" уклало господарські договори з суб'єктами підприємницької діяльності, а саме:

- договір купівлі-продажу №163 від 01.09.2010 року, відповідно до умов якого Приватне підприємство "Ротонда Торг" ("Продавець") зобов'язується передати у власність, а ТОВ "Труд" ("Покупець") зобов'язується прийняти та оплатити товар - запасні частини та комплектуючі до дробильного устаткування, авто та електрообладнання (далі - Товар), за ціною, визначеною в Додатках які є невід'ємною частиною даного договору;

- договір купівлі-продажу №04-01/10/103 від 04.01.2010 року, на виконання умов якого Приватне підприємство "Габарит Груп" ("Продавець") зобов'язується передати у власність, а ТОВ "Труд" ("Покупець") зобов'язується прийняти та оплатити товар - запасні частини та комплектуючі до дробильного устаткування, авто та електрообладнання (далі - Товар), за ціною, визначеною в Додатках які є невід'ємною частиною даного договору;

- договір купівлі-продажу №143 від 01.09.2010 року, відповідно до умов якого Приватне підприємство "Укрторгпартнер" ("Продавець") зобов'язується передати у власність, а ТОВ "Труд" ("Покупець") зобов'язується прийняти та оплатити товар - запасні частини та комплектуючі до дробильного устаткування, авто та електрообладнання (далі - Товар), за ціною, визначеною в Додатках які є невід'ємною частиною даного договору;

- договір купівлі-продажу №01/10/10/55 від 01.09.2010 року, на виконання умов якого Приватне підприємство "Пан Буд" ("Продавець") зобов'язується передати у власність, а ТОВ "Труд" ("Покупець") зобов'язується прийняти та оплатити товар - запасні частини та комплектуючі до дробильного устаткування, авто та електрообладнання (далі - Товар), за ціною, визначеною в Додатках які є невід'ємною частиною даного договору;

- договір купівлі-продажу №1-03/12/3 від 01.03.2012 року, відповідно до умов якого Приватне підприємство "Мобкримторг" ("Продавець") зобов'язується передати у власність, а ТОВ "Труд" ("Покупець") зобов'язується прийняти та оплатити товар - запасні частини та комплектуючі до дробильного устаткування, авто та електрообладнання (далі - Товар), за ціною, визначеною в Додатках які є невід'ємною частиною даного договору;

- договір купівлі-продажу №99 від 01.06.2011 року року, на виконання умов якого Приватне підприємство "Візит Торг" ("Продавець") зобов'язується передати у власність, а ТОВ "Труд" ("Покупець") зобов'язується прийняти та оплатити товар - запасні частини та комплектуючі до дробильного устаткування, авто та електрообладнання (далі - Товар), за ціною, визначеною в Додатках які є невід'ємною частиною даного договору.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Датою виникнення права орендаря (лізингоотримувача) на збільшення податкового кредиту для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем.

Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 цього ж кодексу, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.10 Податкового кодексу України).

Згідно з п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

На виконання умов договорів позивачу його контрагентами виписано видаткові накладні та податкові накладні.

Судом встановлено, що фактично умови договорів, укладених між позивачем та ПП "Ротонда Торг", ПП "Габарит-Груп", ПП "Укрторгпартнер", ПП "Пан Буд", ПП "Мобкримторг", ПП "Візит Торг", виконувалися сторонами у спірному періоді.

Факт виконання договорів за вказаний період підтверджуються, податковими та видатковими накладними, платіжними дорученнями, доказами подальшого використання позивачем придбаних товарно-матеріальних цінностей у господарській діяльності.

Оплата вартості товару позивачем на користь ПП "Ротонда Торг", ПП "Габарит-Груп", ПП "Укрторгпартнер", ПП "Пан Буд", ПП "Мобкримторг", ПП "Візит Торг" здійснено шляхом безготівкового розрахунку, що підтверджується платіжними дорученнями.

Оскільки встановлено, що в даному випадку господарські операції з придбання товарів були вчинені реально, з метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, позивач має право на податковий кредит.

З огляду на зазначені обставини суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що про безпідставність зменшення позивачу розміру від'ємного значення з податку на додану вартість та донарахування внаслідок цього податкового зобов'язання з податку на додану вартість.

Крім того, частина 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", зокрема, визначає, що податкова та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Стаття 1 цього Закону визначає, що первинний документ це документ, який місить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Наявні у позивача первинні документи, а саме: податкова та видаткова накладна, платіжні доручення підтверджують фактичне виконання вищевказаного договору, що свідчить про помилковість висновку податкового органу про неправомірність включення до складу податкового кредиту.

Відтак, первинними документами бухгалтерського обліку повністю підтверджується факт здійснення господарських операцій з придбання у ФОП товарів для господарських потреб, а отже і правомірність віднесення позивачем до складу податкового кредиту зазначених сум.

Суд враховує, що відповідачем при обґрунтуванні обставини нікчемності правочинів порушені вимоги підпункту 2.3.4. пункту 2.3. Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 року № 327, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 року за № 925/11205. Згідно з вказаним підпунктом цього порядку не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання (наприклад, "приховування об'єкта оподаткування", "розкрадання", "привласнення", "описка" тощо).

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Як вбачається з матеріалів справи посадові особи підприємства позивача не були визнанні винними вироком суду, щодо проведення безтоварних фінансово-господарських операцій із субєктами господарювання та в намірі порушити публічний порядок.

Відповідно до частини 2 статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Згідно із статтею 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Посилання відповідача на недійсність правочину, тобто його укладення без наміру створення цивільно-правових наслідків, лише з метою отримання певної преференції, зокрема, права на формування податкового кредиту та формування валових витрат, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні.

Відповідачем не було доведено, що сторони, укладаючи господарські зобов'язання, мали умисел на укладення угод з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Проте в судовому засіданні була доведена дійсність вищезазначеної угоди, виходячи з фактичного її виконання.

За таких обставин суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що позовні вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Новоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області №0006402200 від 25.10.2012 року підлягали задоволенню.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції не допустив порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судового рішення чи вчиненні процесуальних дій.

З урахуванням наведеного, постанова суду першої інстанції у даній справі є обґрунтованою та законною, а тому її слід залишити без змін, доводи відповідача є не переконливими, спростовуються наведеним вище та відповідно, не можуть бути підставою для скасування постанови суду, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Новоград - Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "26" лютого 2013 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис) І.Г. Охрімчук

судді: (підпис) (підпис) І.Ф.Бондарчук Б.С. Моніч

З оригіналом згідно: суддя _______ І.Г. Охрімчук

Повний текст cудового рішення виготовлено "16" травня 2013 р.

Роздруковано та надіслано:

1- в справу

2 - позивачу Товариство з обмеженою відповідальністю "Труд" вул.Гранітна, 24,м.Новоград-Волинський,Житомирська область,11700

3- відповідачу Новоград-Волинська об'єднана державна податкова інспекція Житомирської області Державної податкової служби вул. Ушакова, 3,м. Новоград-Волинський,Житомирська область,11700