Рішення № 31184025, 13.05.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" травня 2013 р.Справа № 922/896/13-г

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Смірнової О.В.

при секретарі судового засідання Ямщикової М.Ю.

розглянувши справу

за позовом Державного підприємства "Одеська залізниця" в особі відокремленого підрозділу "Одеська дирекція залізничних перевезень" ( м. Одеса) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросвіт Експорт" (м. Харків) про про стягнення 46050,92 грн. штрафу за участю представників сторін:

позивача - не з"явився;

відповідача - Барішевського О.В., довіреність б/н від 01.06.2012 р.;

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Одеська залізниця" в особі відокремленого підрозділу "Одеська дирекція залізничних перевезень" звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросвіт Експорт" 46050,92 грн. штрафу та додаткових платежів, та судового збору, обгрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідач неправильно зазначив у накладній масу вантажу.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 05 березня 2013 року було прийнято вказану позовну заяву, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 26 березня 2013 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 26 березня 2013 року було відкладено розгляд справи на 18 квітня 2013 року.

18 квітня 2013 року представник позивача надав доповнення по справі, в яких просив суд задовольнити позовні вимоги, та зазначив, що відповідачем було вказано невірно масу вантажу, та коли вантаж прибув на станцію призначення, дані, які були записані в комерційному акті були перевірені, та ставилась відмітка станції призначення Ксенієво про стан вантажу, який прибув з актом попутної станції, та на станції Ксенієво було відмічено, що при комісійному вивантаженні та перевантаженні вагону різниці проти даного комерційного акту не виявлено. Відповідно до абз. 3 п. 3.15 Роз"яснення президії Вищого господарського суду від 29.05.02 за № 04-5/601 при застосуванні ст. 118 Статуту залізниць України слід мати на увазі, що штраф підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником порушень, встановлених залізницею як на станції призначення або під час перевезення, так і на станції відправлення після пред"явлення вантажу до перевезення, незалежно від того, які завдано залізниці, у зв"язку з цим збитки.

В судовому засіданні 18 квітня 2013 року було оголошено перерву до 25 квітня 2013 року.

22 квітня 2013 року позивач просив суд розглядати справу без участі його представника.

25 квітня 2013 року представник відповідача надав заяву, в якій просив суд продовжити строк розгляду справи та відкласти її розгляд, у зв"язку з необхідністю надати додаткові документи.

25 квітня 2013 року представник відповідача надав відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог, та зазначив, що позивачем в обґрунтування позовних вимог надано акт загальної форми 26099 від 23.08.2012 р., відповідно до якого різниця у вазі вантажу у вагоні № 95679825, визначена у розмірі 15200 кг, що на 2650 кг відрізняється від результатів зважування 24.08.2012 р., які відображені у акті загальної форми. Різниця розходження маси вантажу у актах загальної форми 26099 від 23.08.2012 р. та № 257 від 24.08.2012 р. додатково підтверджується листом.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 25 квітня 2013 року було відкладено розгляд справи на 13 травня 2013 року.

13 травня 2013 року представник відповідача надав заяву, в якій зазначив, що на даний час товариство перебуває у скрутному фінансовому становищі, яке викликано світовою фінансовою кризою та її негативними наслідками, що мають місце у нашій державі, зокрема, за результатами господарської діяльності за попередній 2012 рік збитки підприємства склали 2462000 грн., що підтверджується балансом (форма № 1) за 2012 рік та звітом про фінансові результати за 2012 рік. Крім того, відповідач зазначив, що, у зв"язку з неправильним зазначенням у з/д накладній маси вантажу, позивач не зазнав з цього приводу жодних збитків, які б було підтверджено відповідними документами, отже розмір штрафу - 46050,92 грн., що було заявлено позивачем, надмірно великий порівняно зі збитками, які позивачу завдано не було. Відповідач просив суд зменшити розмір штрафу до 5000 грн.

Представник позивача у судове засідання не з"явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представник відповідача у судовому засіданні просив суд зменшити розмір штрафу.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши уповноваженого представника відповідача, судом встановлено наступне.

У серпні 2012 року по відправці № 44685139 зі станції Гракове Південної залізниці ТОВ "Агросвіт Експорт" було відправлено вагон № 95679825 з вантажем "НАСЫПЬ.Ячмень", станція призначення Ксенієво Одеської залізниці, одержувач ТОВ "Іллічівський зерновий термінал".

24 серпня 2012 року станцією Знам"янка Одеської залізниці було складено акт загальної форми № 26099 від 23.08.2012 р., яким засвідчено , що по прибуттю поїзда і одночасному контрольному зважуванні на тензометричних вагах виявлено , що вага у вагоні № 95679825 брутто 68400 кг, тара з документа 20400 кг, нетто 48000 кг, що складає різницю ваги проти документа в сторону зменшення на 12550 кг.

Позивач зазначає, що коли вантаж прибув на станцію призначення, дані, які були записані в комерційному акті були перевірені, та ставилась відмітка станції призначення Ксенієво про стан вантажу, який прибув з актом попутної станції, та на станції Ксенієво було відмічено, що при комісійному вивантаженні та перевантаженні вагону різниці проти даного комерційному акту не виявлено.

Таким чином, при заповненні перевізних документів відповідачем було невірно зазначено масу вантажу, що було виявлено в процесі перевезення, що і стало підставою позивачу для звернення до суду з відповідним позовом.

Отже, позивач за неправильне зазначення в накладній маси вантажу нарахував відповідачеві штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати у сумі 460550,92 грн., який просить стягнути з останнього.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що позивачем в обґрунтування позовних вимог надано акт загальної форми 26099 від 23.08.2012 р., відповідно до якого різниця у вазі вантажу у вагоні № 95679825, визначена у розмірі 15200 кг, що на 2650 кг відрізняється від результатів зважування 24.08.2012 р., які відображені у акті загальної форми. Різниця розходження маси вантажу у актах загальної форми 26099 від 23.08.2012 р. та № 257 від 24.08.2012 р. додатково підтверджується листом.

Крім того, відповідачем надано клопотання про зменшення розміру штрафу, посилаючись на те, що на даний час товариство перебуває у скрутному фінансовому становищі, яке викликано світовою фінансовою кризою та її негативними наслідками, що мають місце у нашій державі, зокрема, за результатами господарської діяльності за попередній 2012 рік збитки підприємства склали 2462000 грн., що підтверджується балансом (форма № 1) за 2012 рік та звітом про фінансові результати за 2012 рік. Крім того, відповідач зазначив, що, у зв"язку з неправильним зазначенням у з/д накладній маси вантажу, позивач не зазнав з цього приводу жодних збитків, які б було підтверджено відповідними документами, отже розмір штрафу - 46050,92 грн., що було заявлено позивачем, надмірно великий порівняно зі збитками, які позивачу завдано не було.

Відповідно до частин 5, 6 статті 306 Господарського кодексу України перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умови перевезення окремих видів вантажів (вибухових речовин, зброї, отруйних, легкозаймистих, радіоактивних та інших небезпечних речовин тощо) визначаються цим Кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з частиною 2 статті 908 Цивільного кодексу України загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Стаття 3 Закону України "Про залізничний транспорт" передбачає, що законодавство про залізничний транспорт загального користування складається з Закону України "Про транспорт", цього Закону, Статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та інших актів законодавства України. Нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту загального користування, безпеки руху, охорони праці, забезпечення громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті України є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.

Статтями 2, 5, 6 Статуту передбачено, що Статут залізниць України визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, які користуються залізничним транспортом; на підставі цього Статуту Мінтрансом затверджені "Правила перевезень вантажів", які є обов'язковими для всіх юридичних осіб; накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.

Пунктом 1.1 розділу 4 Правил оформлення документів, а також статтями 23, 24 Статуту передбачено, що відправник повинен надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Правильність внесених у накладну відомостей, як це передбачено пунктом 2.3 " Правил оформлення перевізних документів" своїм підписом підтверджує представник відправника; вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній.

Частина 1 статті 24 Статуту залізниць України визначає, що вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній.

Стаття 122 Статуту залізниць України встановлює, що за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порту стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Відповідно до статті 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Судом встановлено, що позивач за неправильне зазначення в накладній маси вантажу нарахував відповідачеві штраф згідно статті 118 Статуту залізниць України у розмірі п'ятикратної провізної плати у сумі 46050,92 грн.

За приписами частини першої статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частина 233 Господарського кодексу України передбачає, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Вказана норма кореспондується з пунктом 3 частини першої статті 83 Господарського процесуального кодексу України, згідно з яким господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

В пункті 2.4 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 29.04.94 р. № 02-5/293 "Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань" та пункті 3.9.2 роз'яснення Вищого арбітражного суду від 18.09.1997р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" зазначено, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (п. З ст. 83 ГПК України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Беручи до уваги, що відповідачем своєчасно надано клопотання про зменшення суми нарахованого позивачем штрафу, сума штрафу є надмірно великою, оскільки ним своєчасно було вжито всіх необхідних заходів щодо недопущення господарського правопорушення, не було завдано збитків іншим учасникам господарських відносин, оскільки вагони не простоювали на під'їзних коліях, а були видані та отримані вантажоодержувачем протягом однієї доби на тій самій станції призначення, яка зазначена у провізних документах, що не суперечить вимогам Статуту залізниць України, в результаті чого позивачем не понесено додаткових витрат та на важке фінансове становище, яке сталося внаслідок фінансової кризи в будівельній галузі економіки України, суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви відповідача та зменшення розміру штрафу до 9210,18 грн. (Такої правової позиції дотримується ВГСУ у постанові від 21.07.2011 р. у справі № 5023/254/11).

Відповідно до п. 3.16.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р., судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю без урахування зменшення неустойки.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судовий збір у даній справі покладається на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 526 ЦК України, ст. 233, 5, 6 статті 306 ГК України, ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, ст.ст.82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросвіт Експорт" (61002, м. Харків, вул. Маршала Бажанова, буд. 5, літера "Б-3", р/р № 26008000647401 в АТ "Астра банк" в м. Києві, МФО 380548, код ЄДРПОУ 34391363) на користь Державного підприємства "Одеська залізниця" в особі відокремленого підрозділу "Одеська дирекція залізничних перевезень" (65012, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 19, р/р № 26003000001 в Одеській філії АК "Експресс-Банк", МФО 328801, код ЄДРПОУ 01071315) 9210,18 грн. штрафу, 1720,50 грн. судового збору.

В стягненні 36840,74 грн. штрафу відмовити.

Видати відповідний наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 14.05.2013 р.

Суддя Смірнова О.В.