Рішення № 31183983, 14.05.2013, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"14" травня 2013 р. Справа № 918/543/13

За позовом Прокурора м.Кузнецовська в інтересах держави в особі Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція"

до відповідача Кузнецовське міське комунальне підприємство

про стягнення в сумі 395 788 грн. 04 коп.

Суддя Павлюк І.Ю.

Представники:

від позивача- Стрілець В.В., юрисконсульт (довіреність №1648 від 15.06.2012р.);

від відповідача- Прохорович О.М., представник (довіреність №848 від 28.03.2012р.);

від прокуратури - Місько Н.В.

Суть спору: Прокурор в інтересах позивача звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача 388 487 грн. 88 коп. заборгованості по розрахунках за надані послуги водопостачання та 6083 грн. 47 коп. пені згідно укладеного договору на постачання теплової енергії в гарячій воді №3 від 01.10.2002р., а також 1216 грн. 69 коп. 3% річних.

В судовому засіданні 14.05.2013р. представники прокурора та позивача позовні вимоги підтримали повністю.

В судовому засіданні 14.05.2013р. представник відповідача підтримав поданий відзив №577 від 08.05.2013р., відповідно до якого позовні вимоги визнав, наявність заборгованості пояснив складним фінансовим становищем підприємства, при цьому просить суд при прийнятті рішення зменшити розмір штрафних санкцій (пені) на 50 %.

В результаті розгляду матеріалів справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" та Кузнецовське міське комунальне підприємство - абонент 01.10.2002р. уклали Договір №1 на подачу питної води з водопроводу Рівненської АЕС, а 06.07.2010р. Додаткову угоду №1 до Договору №1 від 01.10.2002р. Згідно з п.1 Договору Рівненська АЕС бере на суму зобов'язання забезпечити абонента питною водою, яка відповідає чинному стандарту або дозволу держстандарту України та Міністерства охорони здоров" я України на відхилення від стандарту, в розмірі встановленого ліміту в об'ємі 2880000м3 /рік

240000м3 /місяць

7890,4 м3 /добу

з максимальною подачею 420,0 м3 /годину.

Згідно п.4.1 Договору розрахунки за використану воду здійснюються між Рівненькою АЕС та абонентом шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок РАЕС до 20- го числа місяця наступного за звітним. Договір та Додаткова угода до договору підписані уповноваженими представниками позивача та відповідача і скріплені відбитками їх печаток. (а.с.5-7).

Фактично, на виконання умов вищезазначеного договору позивач протягом січня-лютого 2013р. забезпечив відповідача питною водою, проте, відповідач свої зобов'язання за Договором не виконав, вартість наданих послуг водопостачання за вказаний період згідно рахунків №СП000014-тв від 31.01.2013р. на суму 209 567 грн. 09 коп. та №СП000119 від 28.02.2013р. на суму 178 920 грн. 79 коп. у встановлений договором строк не оплатив.

Позивач звернувся до відповідача з претензією №001-15/2209 від 07.03.2013р., відповідно до якої просив погасити заборгованість. Однак, відповідач залишив вказану претензію без відповіді та задоволення. (а.с.9).

Таким чином, станом на час розгляду справи сума основного боргу відповідача становить 388 487 грн. 88 коп.

Покликаючись на п.4 Договору (у редакції згідно додаткової угоди №1) позивач за несвоєчасне проведення розрахунків нарахував пеню в сумі 6 083 грн. 47 коп. за період з 20.02.2013р. по 11.04.2013р.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України позивач за прострочення виконання грошового зобов'язання нарахував 1216 грн. 69 коп. 3% річних за період з 20.02.2013р. по 11.04.2013р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, встановивши обставини справи і давши їм оцінку, господарський суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, - зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.(ст.526 ЦК України).

Згідно ст. 714 ЦК України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Неустойкою (штрафом, пенею), згідно ст.549 ЦК України, - є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором (ч.2 ст.625 ЦК України).

Що стосується клопотання відповідача про зменшення пені, то суд зауважує, що стаття 83 Господарського процесуального кодексу України надає господарському суду право, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Приписами частини 3 ст. 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до статті 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

У пункті 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» вказано, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України. Якщо відповідні санкції застосовуються не у зв'язку з порушенням зобов'язання, а з інших передбачених законом підстав (наприклад, за порушення вимог конкурентного законодавства), їх розмір не може бути зменшено судом.

З урахуванням наведеного, виходячи із фактичних обставин справи, взявши до уваги майновий стан сторін, які беруть участь у справі, враховуючи, що основною причиною невиконання зобов`язань відповідачем є його важкий фінансовий стан, обумовлений невідповідністю фактичної вартості послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувались органами місцевого самоврядування, суд вважає можливим зменшити розмір пені на 50%. За таких обставин, вимога позивача про стягнення пені підлягає частковому задоволенню в сумі 3041 грн. 74 коп.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст. 49 ГПК України та постановою № 18 від 26.12.2011 р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", відповідно до якої судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки. Оскільки спір доведено до суду саме з вини відповідача судовий збір покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, заявлені позивачем вимоги стверджуються Договором, Додатковою угодою, рахунком, претензією, відповідними розрахунками, іншими матеріалами справи і підлягають частковому задоволенню на підставі ст.ст. 509, 526, 549, 625, 714 Цивільного кодексу України та ст.ст. 173, 193, 230, 232 Господарського кодексу України.

Доказів сплати боргу відповідач суду не подав.

Позов підлягає частковому задоволенню в сумі 392 746 грн. 31 коп. На відповідача покладаються витрати по сплаті судового збору на підставі частини першої ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 33, 43, 46-49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Кузнецовського міського комунального підприємства, яке знаходиться в м.Кузнецовськ Рівненської області, майдан Незалежності,2 (код ЄДРПОУ 30536302) на користь Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція", який знаходиться в м.Кузнецовськ Рівненської області (код ЄДРПОУ 05425046) 388 487 грн. 88 коп. заборгованості по розрахунках за надані послуги водопостачання, 3041 грн. 74 коп. пені та 1216 грн. 69 коп. 3% річних.

3. Стягнути з Кузнецовського міського комунального підприємства, яке знаходиться в м.Кузнецовськ Рівненської області, майдан Незалежності,2 (код ЄДРПОУ 30536302) в доход державного бюджету України 7 854 грн. 93 коп. судового збору.

4. Відмовити у задоволенні решти позовних вимог.

5. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя І.Ю. Павлюк

Рішення підписане суддею "14" травня 2013 р.