Рішення № 31183949, 13.05.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/2264/13 13.05.13

За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна»

до Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС»

треті особи фізична особа-підприємець Лазоренко Любов Іванівна

Кравець Павло Петрович

про відшкодування шкоди в порядку регресу

суддя Самсін Р.І.

Представники сторін:

від позивача: Дзюба І.М. (довіреність № 13/99 від 15.01.2013р.);

від відповідача: Денисова Н.О. (довіреність № ГО-12/265 від 19.12.2012р.);

В судовому засіданні 13.05.2013р. у відповідності до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Провідна» (надалі ПАТ «СК «Провідна», позивач) звернулось до суду з позовом про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» (надалі ПАТ «Страхова група «ТАС», відповідач) на відшкодування шкоди в порядку регресу 18884, 71 грн..

Позовні вимоги мотивовані тим, що ПАТ «Страхова компанія «Провідна» на підставі договору добровільного комплексного автострахування № 06/0621504/2003/09 від 21.07.2009р., внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди виплачено страхове відшкодування власнику пошкодженого автомобіля марки Toyota, державний номер ВО 0011 АМ, а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України «Про страхування» та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Оскільки цивільна відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля Мерседес, державний номер АЕ 6133 ВА, водій якого визнаний винним у скоєнні ДТП була застрахована ПАТ «Страхова група «ТАС» позивачем було направлено останньому регресну вимогу на виплату страхового відшкодування. Враховуючи, що відповідачем не відшкодовано заявлену суму збитку, позивач просить стягнути з відповідача суму в розмірі 18884, 71 грн. в судовому порядку.

Відповідачем позову не визнано, заперечення проти заявлених вимог, обгрунтовані посиланнями на умови договору страхування обов'язкової відповідальності за полісом ВЕ/5156210, яким передбачено, що дія полісу розповсюджується на водіїв забезпеченого транспортного засобу водійський стаж яких більше 10 років, і при відсутності доказів зазначеного відповідач не має правових підстав для відшкодування в порядку регресу заявленої позивачем суми.

Ухвалою суду від 01.04.2013р. до участі у справі третіми особами залучено фізичну особу-підприємця Лазоренко Любов Іванівну, яка є страхувальником згідно полісу ВЕ/5156210 та Кравця Павла Петровича - водія визнаного винним у вчиненні ДТП 26.06.2010р..

Ухвали суду, які надсилались за вказаними адресами третіх осіб повернуті поштовим відділенням, що свідчить про належне повідомлення зазначених учасників спору щодо розгляду справи в судовому порядку, при врахуванні, також, вимог вміщених у п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р..

Розглянувши подані документи, дослідивши наявні у справі докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

За договором добровільного комплексного автострахування № 06/0621504/2003/09 від 21.07.2009р. у ЗАТ «СК «Провідна» застраховано автомобіль Toyota, державний номер ВО 0011 АМ, страхувальником по договору є Чайківський Іван Адамович, вигодонабувачем - ПУМБ.

Довідкою УДАІ УМВС України в Миколаївській області підтверджено настання ДТП 26.06.2010р. - зіткнення за участю автомобіля Мерседес, державний номер АЕ 6133 ВА, яким керував Кравець П.П. з автомобілем Toyota, державний номер ВО 0011 АМ, під керуванням Чайківського І.А..

ДТП сталася в результаті порушення водієм Кравцем П.П. Правил дорожнього руху України, якого визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення постановою Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська від 01.09.2010р., справа 3-1099/2010.

При цьому, судом враховуються зауваження відповідача з приводу невірно вказаного у довідці ДАІ імені водія автомобіля Мерседес, державний номер АЕ 6133 ВА (зазначено як Кравець Петро Петрович), тоді як у постанові суду від 01.09.2010р. розглянуто адміністративні матеріали у відношенні Кравця Павла Петровича, що в даному випадку свідчить лише про помилку у довідці ДАІ, і не спростовує вимог позивача по вказаній ДТП.

Оцінюючи докази представлені в обгрунтування заявлених вимог у їх сукупності, суд відзначає, що матеріали справи засвідчують факт настання ДТП 26.06.2010р. за участю автомобілів, які були взяті на страхування позивачем (Toyota, державний номер ВО 0011 АМ) та відповідачем (Мерседес, державний номер АЕ 6133 ВА) та при встановленні в судовому порядку вини водія Кравця П.П., який керував забезпеченим транспортним засобом згідно укладеного з відповідачем полісу ВЕ/5156210, визнає вимоги позивача до відповідача обґрунтованими виходячи з наступного.

Загальний розмір матеріальної шкоди, завданої власнику транспортного засобу Toyota, державний номер ВО 0011 АМ в результаті його пошкодження при ДТП, відповідно до звіту № 210 про визначення вартості матеріального збитку завданого автомобілю, що складений суб'єктом оціночної діяльності - оцінювачем ПП «Автоексперт» Майовецьким О.В. (свідоцтво про реєстрацію в Державному реєстрі оцінювачів № 750 від 03.11.2003р.) складає 10426, 62 грн..

За страховим випадком - ДТП що сталась 26.06.2010р. за участю застрахованого автомобіля, згідно складеного страхового акту № 1 2001/06/1330/49497 від 16.09.2010р. по договору страхування № 06/0621504/2003/09 від 21.07.2009р. визначено суму страхового відшкодування в загальному розмірі 19394, 71 грн., виплата якого за договором страхування підтверджується платіжним дорученням № 0049964 від 21.09.2010р..

Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Статтею 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Обов'язок відшкодувати завдану шкоду джерелом підвищеної небезпеки покладається на володільця джерела. Володільцем джерела підвищеної небезпеки є особа, яка на відповідній правовій підставі володіє цим джерелом, на праві власності тощо. Володілець джерела підвищеної небезпеки не є суб'єктом відповідальності за шкоду, якщо доведе, що дане джерело вибуло з його володіння внаслідок неправомірних дій інших осіб.

Жодних доказів, що автомобіль Мерседес, державний номер АЕ 6133 ВА цивільно-правова відповідальність за шкоду заподіяну третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась за участю вказаного транспортного засобу, вибув з володіння страхувальника (згідно договору укладеного з відповідачем (поліс ВЕ/5156210) суду не представлено, жодних доказів що Кравець П.П. неправомірно заволодів застрахованим у відповідача транспортним засобом останнім не надано. Навпаки, матеріали справи свідчать про зворотнє:

- довідка УДАІ УМВС України в Миколаївській області за вих. № 9/4165 від 28.07.2010р. складена компетентним органом за документами представленими учасниками ДТП;

- у постанові Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська від 01.09.2010р. за розглядом матеріалів про притягнення до адміністративної відповідальності Кравця П.П. жодних обставин щодо неправомірного заволодіння транспортним засобом за участю якого здійснено ДТП (зіткнення з автомобілем Toyota, державний номер ВО 0011 АМ) не встановлено.

Матеріалами справи підтверджено, що транспортний засіб - автомобіль Мерседес, державний номер АЕ 6133 ВА, яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди застрахованому у позивача автомобілю Toyota, державний номер ВО 0011 АМ, взято на страхування ПАТ «СГ «ТАС» про що укладено договір (поліс) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ВЕ/5156210, тип полісу - 3, страхувальником вказано приватного підприємця Лазоренко Л.І., у примітці до полісу зроблено відмітку, що дія полісу поширюється на водіїв забезпеченого транспортного засобу, водійський стаж яких, більше 10 років.

Вина водія - Кравця П.П., який керував автомобілем Мерседес, державний номер АЕ 6133 ВА підтверджується постановою Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська від 01.09.2010р..

Доводи відповідача з приводу ненадання доказів, що підтверджують водійський стаж водія (Кравця П.П.) більше 10 років, суд приймає до уваги, натомість при вирішенні спору, який виник між сторонами, враховується відсутність належних доказів зворотнього та наявність відповідного обов'язку по доведенню зазначених обставин саме відповідачем у справі (ст. 33 ГПК України).

В даному випадку, враховуючи посилання відповідача на відповідну судову практику (постанова Київського апеляційного господарського суду від 05.09.2012р. у справі 54/415), слід відзначити, що при розгляді вказаної справи, судом було належними доказами підтверджено факт відсутності у водія забезпеченого транспортного засобу відповідного водійського стажу, а у відношенні Кравця П.П., який керував автомобілем Мерседес, державний номер АЕ 6133 ВА 26.06.2010р. відповідач таких доказів не надав, і його твердження ґрунтуються лише на його припущеннях.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази в сукупності, судом враховується, що відповідно до відомостей про Кравця П.П. (водія, що керував автомобілем Мерседес, державний номер АЕ 6133 ВА 26.06.2010р.) зазначених у постанові Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська від 01.09.2010р., останній 08 жовтня 1965 року народження, а на зворотному боці поштового конверту, в якому направлялась ухвала суду від 15.04.2013р., вчинено напис, що такого за вказаною адресою немає, помер. Належних доказів, що водійський стаж Кравця П.П. станом на 26.06.2010р. становив менше 10 років матеріали справи не містять.

Пунктом 37.4 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів» (в редакції закону на час врегулювання страхового випадку) передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

В редакції закону, яка є чинною з 19.09.2011р. та відповідно застосовується до врегулювання страхових випадків, які стались після вказаної дати, у п. 36.4 закону, також передбачено, що виплата страхового відшкодування здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування, лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Таким чином відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля Toyota, державний номер ВО 0011 АМ відповідно до положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів» в межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності (поліс ВЕ/5156210), а до ПАТ «СК «Провідна» як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором страхування № 06/0621504/2003/09 від 21.07.2009р., перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до ПАТ «СГ «ТАС» як особи, відповідальної за завдані збитки.

Аналогічні висновки по застосуванню положень закону містяться у постанові Верховного Суду України судової палати у господарських справах від 25 листопада 2008 року (справа 11/406-07), а також і у постанові Верховного Суду України 11/104 від 07.11.2011р. (справа № 48/562), які згідно ч. 2 ст. 82 ГПК України є обов'язкові до врахування судом при прийнятті рішення у справі.

За чинним законодавством України окрім особи, винної у завданні шкоди, потерпілий у ДТП має також право одержати майнове відшкодування або за рахунок страхової організації, якою застраховане його майно, за правилами і в порядку, встановленому Цивільним кодексом України та Законом України «Про страхування», або за рахунок страховика, яким застраховано відповідальність особи, що володіє транспортним засобом, водія якого визнано винним у ДТП, за правилами та у порядку, встановленому ЦК України та Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Право потерпілого обрати той чи інший спосіб захисту чинним законодавством не обмежене.

В даному випадку потерпілий звернувся за відшкодуванням майнової шкоди до позивача, який застрахував його майно - автомобіль Toyota, державний номер ВО 0011 АМ.

Правовідносини сторін у такому випадку регулюються нормами ЦК України та ЗУ «Про страхування».

Так, відповідно до ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Статтею 993 ЦК України передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Тобто, в розумінні положень Закону «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» позивач набув (в порядку регресу) право на виплату страхового відшкодування від страховика винної особи.

Згідно ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством ...

Звітом № 210 про визначення вартості матеріального збитку завданого автомобілю складеним на замовлення ПАТ СК «Провідна» підтверджено вартість відновлювального ремонту з урахуванням фізичного зносу (без ПДВ) в сумі 10426, 62 грн..

Сума заявлена до стягнення з відповідача є сумою страхового відшкодування виплаченого позивачем на умовах договору страхування, що укладений між позивачем та страхувальником у відношенні транспортного засобу, який було пошкоджено в ДТП, натомість право регресу до страховика винної особи переходить саме по розміру збитків завданих пошкодженому автомобілю в межах фактичних витрат страховика.

Положення закону (ст. 993 ЦК України, 27 Закону України «Про страхування») передбачають обмеження по розміру збитків, право на вимогу яких переходить до страховика і такий розмір обмежується фактичними витратами страхової компанії, тобто саме розмір збитку обмежується фактичними витратами страхової компанії, а не визначається такий розмір сумою виплаченого страхового відшкодування.

Фактичні витрати страхової компанії по виплаті страхового відшкодування підтверджені по розміру збитків, завданих транспортному засобу - автомобілю Toyota, державний номер ВО 0011 АМ у ДТП 26.06.2010р., що визначений звітом суб'єкта оціночної діяльності № 210 по сумі 10426, 62 грн., а фактичні витрати страхової компанії по виплаті страхового відшкодування своєму страхувальнику є більшими, відповідно саме в межах зазначеного розміру збитку можуть бути заявлені до стягнення з відповідача.

Дані висновку автотоварознавчого дослідження, складеного суб'єктом оціночної діяльності на замовлення страхової компанії не спростовані іншими доказами, відповідно є належним доказом розміру збитку, що завданий застрахованому позивачем автомобілю у ДТП 26.06.2010р..

За договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності (поліс ВЕ/5156210) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну становить 25500 грн., франшиза - 510 грн..

Враховуючи викладене, за встановлених обставин, на користь позивача підлягає стягненню в порядку регресу сума 9916, 62 грн. (10426, 62 грн. (вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу підтверджена висновком спеціаліста в межах фактичних виплат страховика) - 510 грн. розмір франшизи за полісом ВЕ/5156210), а вимоги позивача щодо відшкодування відповідачем іншої частини виплаченого страхового відшкодування не узгоджуються з наведеними положеннями закону, оскільки відповідальність страховика винної особи регламентована положеннями Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та обмежується укладеним договором страхування.

Випадки, коли шкода не відшкодовується страховиком (або МТСБУ) визначені у ст. 32 (в редакції закону на час врегулювання страхового випадку) і доказів наявності таких суду не представлено.

Згідно з положеннями Закону «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів» (п. 37.1) виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів або в строки та в обсягах, визначених рішенням суду.

Таким чином, підстави вважати порушеними права позивача відповідачем при невиплаті суми страхового відшкодування на користь позивача є саме неотримання коштів від відповідача протягом місяця від дня отримання страховою компанією регресної вимоги. Невиконання вказаних вимог є підставою для звернення до суду та стягнення зазначеної суми коштів згідно судового рішення.

Регресна вимога на виплату страхового відшкодування за вих. № 03-17/10464 від 25.07.2012р. міститься в матеріалах справи, а її отримання відповідачем підтверджується відповіддю страхової компанії, поштовим повідомленням про вручення рекомендованого відправлення.

Враховуючи відсутність здійснення виплати на користь позивача згідно вказаної вимоги, заявлений позов підлягає задоволенню частково.

Судові витрати позивача про сплату судового збору в розмірі 1720, 50 грн. відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно задоволених вимог в сумі 894, 66 грн..

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» (03062, м. Київ, пр-т. Перемоги 65, ідент. код 30115243) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» (03049, м. Київ, проспект Повітрофлотський б. 25, ідент. код 23510137) 9916, 62 грн. (дев'ять тисяч дев'ятсот шістнадцять гривень 62 копійки) страхової виплати в порядку регресу, 894, 66 грн. (вісімсот дев'яносто чотири гривні 66 копійок) судових витрат.

3. В іншій частині в позові відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

дата підписання рішення 16.05.2013

Суддя Р.І. Самсін