Рішення № 31183387, 14.05.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

14.05.2013р. Справа № 905/1899/13

Господарський суд Донецької області у складі судді Макарової Ю.В., при секретарі судового засідання Гречух В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні господарського суду справу за позовом: Державного підприємства «Луганське лісомисливське господарство», м.Луганськ,

до відповідача: Приватного акціонерного товариства «Бетон нова», Донецька обл., м. Дебальцеве,

про: стягнення 12220грн.00коп.

За участю представників сторін

від позивача: Супрун О.Л. - за довіреністю №14 від 09.01.2013р.,

Оганесян К.Я.- за довіреністю №207 від 03.04.2013р.;

від відповідача: не з'явився;

СУТЬ СПОРУ

Позивач, Державне підприємство «Луганське лісомисливське господарство», м.Луганськ звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Приватного акціонерного товариства «Бетон нова», Донецька обл., м. Дебальцеве про стягнення 12220грн. 00коп.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором постачання № 4 від 21.01.2009р. щодо своєчасної та повної оплати поставленого товару.

14.05.2013р. через канцелярію суду позивач в порядку ст.22 ГПК України звернувся з заявою про зменшення розміру позовних вимог, у якій просить стягнути з відповідача суму боргу у розмірі 4220грн. 00коп.

За змістом заяви позивач зменшив розмір позовних вимог внаслідок часткової оплати відповідачем 04.04.2013р. та 08.04.2013р. суми основного боргу у загальному розмірі 8000грн. У підтвердження викладеного суду надані відповідні банківські виписки.

Відтак, суд в порядку ст.22 ГПК України приймає до розгляду заяву позивача від 14.05.2013р. і у подальшому розглядає позовні вимоги з її урахуванням. У даному випадку має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.

Вказаною заявою позивач також підтвердив, що заявлена до стягнення сума боргу виникла у зв'язку з неоплатою відповідачем товару, поставка якого здійснювалася за товарно-транспортною накладною №009245 від 26.03.2010р.

У зв'язку з неявкою відповідача, з метою надання йому права на захист, справа слуханням відкладалась на14.05.2013р., але відповідач у судові засідання не з'явився, своєї позиції по суті спору до відома суду не довів.

Судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення відповідача про місце, дату та час проведення судових засідань. Ухвали суду направлялися Приватному акціонерному товариству «Бетон нова» за адресою, вказаною у позові, Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 27.03.2013р. - 84791, Донецька обл., м.Дебальцеве, смт Миронівський, вул. Совєтська, 42, код ЄДРПОУ 32406629. Достовірність відомостей з Єдиного державного реєстру встановлена ст. 18 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців". Факт обізнаності відповідача про розгляд справи підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленнями про отримання ухвал суду відповідачем.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

З врахуванням вищенаведеного суд визнав за можливе розглянути справу у відсутність представника відповідача.

Враховуючи вищевикладене, а також беручи до уваги те, що позивач в судовому засіданні 14.05.2013р. підтримав позовні вимоги з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, повідомив про відсутність будь-яких додаткових доказів на обґрунтування власної правової позиції по суті спору, суд вважає розглянути справу у відсутність представника відповідача.

Вислухавши під час судового засідання представників позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд ВСТАНОВИВ:

21.01.2009р. між позивачем (продавцем) та відповідачем (покупцем) був укладений договір купівлі-продажу №4 відповідно до якого покупець зобов'язується передати у власність покупцю, а покупець прийняти та сплатити пиломатеріали згідно специфікації, котра є невід'ємною частиною даного договору.

Пунктом 2.1 договору сторони визначили загальна вартість договору складає 229600грн.00коп. з урахуванням ПДВ.

Згідно із п. 4.1 договору оплата покупцем провадиться шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця.

Пунктом 7.6 договору сторони погодили, що даний договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2009р., однак додатковою угодою №1 від 04.01.2010р. до спірного договору, сторони визначили що строк договору №4 від 21.01.2009р. продовжено до 31.12.2010р.

На виконання п. 1.1 договору сторони уклали специфікацію №1 до договору № 4 від 21.01.2009р., якою погодили предмет договору, визначивши його найменування, одиницю виміру, кількість, ціну за одиницю, загальну вартість, яка як і передбачено п. 2.1 договору складає 229600грн.00коп.

Позивач в обґрунтування позовних вимог стверджує, що у виконання умов договору № 4 від 21.01.2009р. відповідно до товарно-транспортної накладної №009245 від 26.03.2010р. здійснив поставку товару відповідачу, в свою чергу отримавши товар відповідач лише частково оплатив його вартість, внаслідок чого виникла сума основного боргу в розмірі 4220грн.00коп.

Позивач звернувся до відповідача з претензією № 40 від 21.01.2013р. з вимогою сплатити суму боргу, на що відповідач направив позивачу відзив на претензію №10-1216 від 20.02.2013р., у котрому зазначив про необґрунтованість означеної претензії

Оскільки вказану вимогу відповідач залишив задоволення, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги позивача до відповідача такими, що підлягають задоволенню повністю, враховуючи наступне:

Враховуючи статус сторін та характер правовідносин між ними, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладеного між ними договорів.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Предметом позову, враховуючи заяву про зменшення розміру позовних вимог, є вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 4220грн.00коп. за поставлений товар. Підставою позову є договір № 4 від 21.01.2009р.

Договір № 4 від 21.01.2009р. є підставою для виникнення у його сторін прав і обов'язків, визначених ним та за своїм змістом та правовою природою є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм статті 712 ЦК України та статей 264-271 ГК України. В частині, що не суперечить Договору, до вказаного правочину також застосовуються норми ЦК України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 ЦК України).

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона-постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні -покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

На виконання умов вказаного договору, позивач згідно товарно-транспортної накладної №009245 від 26.03.2010р.поставив відповідачу товар на загальну суму 17220грн. 00коп Поставлений товар на підставі довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей серії ААА №746906 від 25.03.2010р. прийнято уповноваженою особою відповідача, що підтверджується підписом останньої на вказаній накладній. Тобто, продаж товару фактично відбувся.

Господарський суд приймає до уваги, що покупцем при отриманні товару не подавалося жодних заперечень щодо неналежності виконання постачальником прийнятих зобов'язань з поставки товару.

У подальшому відповідач здійснив часткову оплату товару, як стверджує позивач до звернення з даним позовом лише у розмірі 5000грн.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 692 вказаного Кодексу покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений інший строк оплати товару.

У договорі № 4 від 21.01.2009р. сторони не визначили строки оплати товару. Доказів узгодження сторонами строку або терміну оплати поставленого товару, в розумінні ст.ст. 251-252 Цивільного кодексу України, матеріали справи не містять.

Відповідно до загальних умов виконання зобов'язання викладених в ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивач в порядку ст. 530 Цивільного кодексу України направив відповідачу претензію № 40 від 21.01.2013р. з вимогою сплатити суму боргу у розмірі 12220грн.00коп. Докази направлення вказаної претензії 21.01.2013р. наявні в матеріалах справи.

Факт отримання претензії відповідачем 25.01.2013р. підтверджується підписом представника відповідача на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення.

Враховуючи викладене, станом на час звернення позивача з позовом вже почалося прострочення виконання відповідачем його грошового зобов'язання зоплати спірного товару.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Станом на момент винесення рішення доказів оплати суми боргу за отриманий товар у розмірі 4220грн. 00коп. матеріали справи не містять.

Враховуючи, що матеріалами справи доведений факт отримання відповідачем товару та не оплати на суму 4220грн. 00коп. у встановлений строк, господарський суд задовольняє позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідно до п. 4.6. Постанови Пленуму ВГСУ від 26 грудня 2011 року N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» якщо зменшення розміру позовних вимог пов'язане з частковим визнанням та задоволенням позову відповідачем після подання позову, то судовий збір у відповідній частині з урахуванням припису частини другої статті 49 ГПК може бути покладений на відповідача.

Приймаючи до уваги, що з вини відповідача виник цей спір, враховуючи, що зменшення розміру позовних вимог пов'язане з частковою оплатою відповідачем суми основного боргу вже після подання позову, відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати у розмірі, передбаченому діючим законодавством, покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 11, 509, 525, 526, 530, 692 Цивільного кодексу України, ст.ст. 22, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Державного підприємства «Луганське лісомисливське господарство», м.Луганськ, до Приватного акціонерного товариства «Бетон нова», Донецька обл., м. Дебальцеве, про стягнення 4220грн.00коп. - задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Бетон нова» (84791, Донецька обл., м.Дебальцеве, смт Миронівський, вул. Совєтська, 42, код ЄДРПОУ 32406629) на користь Державного підприємства «Луганське лісомисливське господарство» (91019, м. Луганськ, вул. Комісара Санюка, будинок 52, код ЄДРПОУ 26023234) суму основного боргу в розмірі 4220грн.00коп., витрати на оплату судового збору в розмірі 1720грн. 50коп.

У судовому засіданні 14.05.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Видати наказ після набрання рішення законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Повний текст рішення складено та підписано 16.05.2013р.

Суддя Ю.В. Макарова