Рішення № 31182228, 07.05.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

07.05.2013р. Справа № 905/1507/13-г

Господарський суд Донецької області у складі судді Соболєвої С.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕТС», м.Дружківка Донецької області, ЄДРПОУ 24308872,

до відповідача, Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Макіївка Донецької області, ідентифікаційний номер НОМЕР_1,

про стягнення 15 687,48 грн.,

за участю уповноважених представників:

від позивача: не з'явився,

від відповідача: не з'явився, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕТС», м.Дружківка Донецької області, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Відповідача, Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Макіївка Донецької області, про стягнення 34 287,48 грн., у тому числі 28 600,00 грн. суми основного боргу, 2 156,74 грн. пені, 3 408,23 грн. процентів річних та 122,51 грн. інфляційних витрат.

В обґрунтування своїх вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем грошових зобов'язань за договором поставки №359 від 28.12.2011р., внаслідок чого утворилась заборгованість та виникли підстави для нарахування штрафних санкцій, інфляційних витрат та 24% річних.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав довідку №109 від 26.02.2013р., банківські виписки за особовим рахунком за 04.10.2012р., за 01.11.2012р., за 08.11.2012р., копії: акту звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2012р. по 13.12.2012р., договору поставки №359 від 28.12.2011р. разом із специфікацією №6 від 09.08.2012р. та №7 від 04.09.2012р. до нього, рахунків-фактур №Е-904599 від 09.08.2012р., №Е-904749 від 04.09.2012р., видаткових накладних №Е-00002055 від 04.09.2012р. та №Е-00001833 від 09.08.2012р., довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей №9 від 04.09.2012р. та №9/08-1 від 09.08.2012р.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст.1, 5, 54, 56, 57, 61, 82, 83 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.173, 174, 175, 193, 231, 232 Господарського кодексу України, ст.ст.525, 526, 527, 530, 599, 610, 611, 612, 625 Цивільного кодексу України.

16.04.2013р. Відповідачем подано клопотання про перенесення розгляду справи призначеного на 17.04.2013р. на більш пізнішу дату, з огляду на відсутність можливості явки у призначене судове засідання. Дане клопотання задоволено судом.

17.04.2013р. представником Позивача через канцелярію господарського суду Донецької області подана заява №216 від 12.04.2013р. про зменшення позовних вимог, у якій останній вказує, що після порушення судом провадження по справі Відповідач частково сплатив на користь Позивача суму з основного боргу у розмірі 18 600,00грн., у зв'язку з чим Позивач зменшує позовні вимоги в частині стягнення боргу та просить суд провадження у справі №905/1507/13-г у частині стягнення основного боргу у розмірі 18 600,00 грн. припинити за відсутністю предмету спору. Разом з цим, враховуючи, що Відповідач у добровільному порядку здійснив часткове погашення суми заборгованості після звернення Позивача до суду та порушення провадження по справі, просить судові витрати віднести на рахунок Відповідача в повному обсязі. На підтвердження сплати суми боргу до матеріалів справи долучено: банківські виписки з особового рахунку за 04.01.2013р., за 29.01.2013р., за 30.01.2013р., за 14.03.2013р., за 26.03.2013р., за 28.03.2013р., за 02.04.2013р., за 11.04.2013р., акти звірки взаємних розрахунків за період 01.07.2012р. - 11.04.2013р. та з 01.02.2013р. - 12.04.2013р.

Дослідивши дану заяву, її зміст, подані документи, врахував відсутність посилання на певні норми господарського процесуального законодавства та само найменування означеного документу, суд розцінив його як зменшення суми позовних вимог у порядку ст.22 Господарського процесуального кодексу України, прийняв цю заяву, про що відображено в ухвалі господарського суду Донецької області від 17.04.2013р., та розглядає справу №905/1507/13-г з урахуванням її змісту, тобто щодо предмету позовних вимог, які виражені у стягненні з Відповідача 15 687,48 грн., у тому числі 10 000,00 грн. суми основного боргу, 2 156,74 грн. пені, 3 408,23 грн. процентів річних та 122,51 грн. інфляційних витрат.

Представник Позивача в судове засідання 07.05.2013р. не з'явився, надав телеграму, якою заявив клопотання про відкладення розгляду справи.

Представник Відповідача в судове засідання 07.05.2013р. не з'явився, причин неявки не повідомив та не надав суду витребувані документи.

Оскільки ухвали суду спрямовувались рекомендованою кореспонденцією за адресою Відповідача, яка вказана Позивачем в позовній заяві, а також міститься в інших документах, доданих до матеріалів справи, суд дійшов висновку, що останній повідомлений про час та місце судового засідання належним чином.

Суд вважає за можливе розглянути спір, відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в справі матеріалами. Виходячи з того, вважає за недоцільним відкладення розгляду справи і тому відмовляє у задоволенні клопотання Позивача наданого 07.05.2013р. з цього питання.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

28.12.2011р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕТС» та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 укладено договір поставки №359 строком дії по теперішній час у відповідності до п.9.3 даної угоди.

Оцінивши зміст зазначеного договору, з якого виникли цивільні права та обов'язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України).

Таким чином, в силу статті 265 Господарського кодексу України, статей 712 і 655 Цивільного кодексу України, пункту 1.1 договору Позивач (Постачальник) зобов'язується поставити, а Відповідач (Покупець) зобов'язується прийняти і оплатити товар, в асортименті, кількості та за ціною, зазначеним у специфікаціях, які є невід'ємною частиною цього договору.

Пунктом 1.2 договору встановлено, що поставка товару здійснюється партіями у відповідності до специфікацій на підставі замовлень Покупця. Умови поставки: EXW (Інкотермс 2010): склад Постачальника, м.Донецьк, вул.Софійська, 23б, протягом 3 банківських днів з моменту підписання специфікації, якщо інше не обумовлено у специфікації. За відсутності на складі Постачальника необхідної партії товару поставка здійснюється протягом 15-ти банківських днів. За узгодженням сторін можлива поставка товару на умовах СРТ (склад Покупця). Місце поставки у кожному конкретному випадку може бути обумовлено у специфікації на кожну партію товару.

Датою поставки є дата підписання сторонами видаткової накладної на товар, що постачається (п.2.2 договору).

Специфікацією №6 від 09.08.2012р. до договору поставки №359 від 28.12.2011р. сторони погодили поставку товару: 11.00R20 КАМА - 310 у кількості 4шт. загальною вартістю 11 200,00 грн. з урахуванням податку на додану вартість. Термін поставки визначили у 3 банківські дні з моменту підписання специфікації, умови оплати - не більше 14 календарних днів з дати підписання специфікації.

Специфікацією №7 від 04.09.2012р. до договору поставки №359 від 28.12.2011р. сторони погодили поставку товару: 385/65R22.5 Dunlop SP 244 у кількості 6шт. загальною вартістю 30 600,00 грн. з урахуванням податку на додану вартість. Термін поставки визначили у 3 банківські дні з моменту підписання специфікації, умови оплати - не більше 14 календарних днів з дати підписання специфікації.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», накладні являються первісними звітними документами, на підставі яких проводиться звіт господарської діяльності.

Системний аналіз Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 та інших підзаконних нормативних актів, які регулюють порядок ведення бухгалтерського обліку на підприємствах свідчить про те, що у бухгалтерському обліку повинні відображатися господарські операції, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів на підставі первинних документів. Останні для надання їм юридичної сили доказовості в розумінні статті 34 ГПК України повинні мати крім обов'язкових реквізитів додаткові в залежності від характеру операції, зокрема підставу для здійснення господарських операцій. Тобто, в якості доказу первинні документи мають містити повні дані про конкретні господарські операції та підставу їх здійснення.

Згідно видаткових накладних №Е-00001833 від 09.08.2012р. та №Е-00002055 від 04.09.2012р., Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕТС» передало продукцію Відповідачу на загальну суму 41 800,00 грн. Найменування продукції, вказаної у специфікаціях №6-7 до договору №359 від 28.12.2011р., її вартість за одиницю ідентичні найменуванню та ціні продукції, поставка якої здійснена за наявними у матеріалах справи видатковими накладними. Підставою здійснення господарських операцій з поставки товару визначено означений правочин. Відповідачем товар на згадану суму прийнято, що підтверджується підписом уповноваженої особи Відповідача на даних документах, що скріплений печаткою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1.

Повноваження особи, яка здійснила приймання зазначеної продукції підтверджуються довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей №9/08-1 від 09.08.2012р. та №9 від 04.09.2012р.

Доказів наявності заперечень щодо кількості поставленого товару, а також порядку поставки та інших зауважень суду не представлено.

Виходячи з системного аналізу наведених норм та обставин, суд вважає, що надані Позивачем первинні документи є належним доказом здійснення 09.08.2012р. та 04.09.2012р. передачі Відповідачу товару та прийняття його останнім в межах спірного првочину.

Зазначені обставини у порядку статей 32-36 Господарського процесуального кодексу України не спростовані.

Отже, за викладених обставин, Позивачем належним чином доведено факт виконання обов'язку щодо передачі товару у відповідності до норм статті 664 Цивільного кодексу України та умов, визначених договором поставки №359 від 28.12.2011р.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства , але за аналогією породжують цивільні права і обов'язки.

Згідно із ч.2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до п.3.2 договору поставки, порядок розрахунку за цим правочином встановлюється у специфікаціях.

Як було зазначено вище, у специфікації №6 від 09.08.2012р. сторони встановили умови оплати товару на суму 11 200,00 грн. не більше 14 календарних днів з дати підписання специфікації.

Приймаючи до уваги дату складання цього документу та відсутність інших позначок щодо цього, датою підписання специфікації №6 є 09.08.2012р. Отже, оплата товару 11.00R20 КАМА - 310 у кількості 4шт. загальною вартістю 11 200,00 грн. повинна була бути здійснена не пізніше 23.08.2012р.

Як свідчать наявні матеріали справи, Позивачем Відповідачу виставлений рахунок №Е-904599 від 09.08.2012р. на оплату вказаної продукції у загальній сумі 11 200,00 грн.

У специфікації №7 від 04.09.2012р. умови оплати товару на суму 30 600,00 грн. визначені аналогічно приведеним.

Отже, розрахунок за цю партію шин 385/65R22.5 Dunlop SP 244 у кількості 6шт. загальною вартістю 30 600,00 грн. повинен був бути здійснений не пізніше 18.09.2012р.

На оплату цього товару виставлений рахунок №Е-904749 від 04.09.2012р.

Зважаючи на банківські виписки з особового рахунку та приймаючи до уваги довідку №109 від 26.02.2013р., Відповідач частково розрахувався згідно договору №359 від 28.12.2011р.

Проте, як вбачається з фактичних обставин справи, в порушення статей 525 та 526 Цивільного кодексу України, які передбачають, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, причому одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, грошове зобов'язання Покупця перед Постачальником у сумі 10 000,00 грн. не виконано.

Доказів, що свідчать про сплату цієї суми заборгованості в повному обсязі чи частково у період розгляду або до початку розгляду справи суду не представлено.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення основного боргу у повному обсязі.

Прострочення Відповідачем грошового зобов'язання на підставі статті 625 Цивільного кодексу України тягне за собою обов'язок сплати суми боргу за вимогою кредитора з урахуванням індексу інфляції та 3% річних з простроченої суми за весь час несвоєчасного виконання обов'язку щодо сплати відповідних сум, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Пунктом 4.3 договору сторони передбачили, що у разі порушення Покупцем строку оплати вартості товару, Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла у період нарахування пені, 24% річних та інфляційні витрати. При цьому, нарахування пені здійснюється з дати, коли грошове зобов'язання повинно було бути виконано, до дати його фактичного виконання.

Враховуючи таке, Позивачем нараховано та заявлено до стягнення загальний розмір пені із розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла у період нарахування, в сумі 2 156,74 грн., проценти із розрахунку 24% річних в сумі 3 408,23грн. та інфляційні витрати у розмірі 122,51 грн.

Періодом прострочення при нарахуванні пені визначено за рахунком №Е-904599 від 09.08.2012р. з 24.08.2012р. по 24.02.2013р., при цьому враховано часткові оплати здійснені 04.10.2012р. та 01.11.2012р. (01.11.2012р. - частково в сумі 200,00 грн. приймаючи до уваги довідку №109 від 26.02.2013р.); за рахунком №Е-904749 від 04.09.2012р. з 19.09.2012р. по 25.02.2013р. - враховано оплату здійснену 08.11.2012р.

Розрахунок 24% річних здійснений за аналогічний період стосовно рахунку №Е-904749 від 04.09.2012р., щодо рахунку №Е-904599 від 09.08.2012р. - кінцевою датою визначено 25.02.2013р.

Інфляційні витрати нараховані на суму 11 200,00 грн. за період з 24.08.2012р. по 04.10.2012р. - за вересень 2012р., на 200,00 грн. за грудень 2012р. - січень 2013р. (після сплати 04.10.2012р. та 01.11.2012р.) та на суму 27 600,00 грн. за грудень 2012р. та січень 2013р.

Перевіривши арифметичний розрахунок даних позовних вимог за допомогою програми інформаційно-пошукової системи «Законодавство» у відповідності до методики листа Верховного суду України №62-97р від 03.04.1997р. «Рекомендації відносно порядку застосування індексу інфляції при розгляді судових справ», судом встановлено, що Позивачем не враховано оплати, здійснені Відповідачем 04.01.2013р., 29.01.2013р. та 30.01.2013р.

Врахував дане станом на 25.02.2013р., а також порядок віднесення здійснених Відповідачем оплат відображений у переставленому суду акті звірки взаємних розрахунків за період з 01.07.2013р. - 11.04.2013р., суд дійшов висновку, що загальний розмір пені становить 1 890,51 грн., 24% - 3 024,80 грн. та інфляційних витрат - 106,80грн.

З урахуванням наведеного, позов в цій частині підлягає частковому задоволенню, у розмірі встановленому судом.

Враховуючи, що причиною виникнення спору є протиправне порушення Відповідачем умов правочину, а також норм Цивільного кодексу України, які регулюють загальні умови виконання зобов'язань та правила виконання договорів купівлі-продажу та поставки, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються судом на Відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.1, 4-2, 4-3, 22, 32-38, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд ,-

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕТС», м.Дружківка Донецької області, до Відповідача, Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Макіївка Донецької області, про стягнення 15 687,48 грн., у тому числі 10 000,00 грн. суми основного боргу, 2 156,74 грн. пені, 3 408,23 грн. процентів річних та 122,51 грн. інфляційних витрат, задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (86112, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, р/рНОМЕР_2 у ПАТ «ПУМБ» у відділенні №2 м.Макіївка, МФО 334851) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕТС» (84201, Донецька область, м.Дружківка, вул.Енгельса, б.108, кв.21, ЄДРПОУ 24308872, поштова адреса: 84301, Донецька область, м.Краматорськ, вул.Соціалістична, 35-36, п/р26007053600009 у Краматорській філії ПриватБанку, МФО 335548) 15 022,11 грн., у тому числі 10 000,00 грн. суми основного боргу, 1 890,51 грн. пені, 3 024,80 грн. процентів річних та 106,80 грн. інфляційних витрат.

3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (86112, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, р/рНОМЕР_2 у ПАТ «ПУМБ» у відділенні №2 м.Макіївка, МФО 334851) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕТС» (84201, Донецька область, м.Дружківка, вул.Енгельса, б.108, кв.21, ЄДРПОУ 24308872, поштова адреса: 84301, Донецька область, м.Краматорськ, вул.Соціалістична, 35-36, п/р26007053600009 у Краматорській філії ПриватБанку, МФО 335548) відшкодування сплаченого судового збору в розмірі 1 720,50 грн.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

6. У судовому засіданні 07.05.2013 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

7. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його оголошення. Зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.ст.84, 85 Господарського процесуального кодексу України.

8. Повний текст складено 13.05.2013р.

Суддя С.М. Соболєва