Постанова № 31182179, 18.04.2013, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" квітня 2013 р. Справа № 809/850/13-a

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Микитин Н.М.

при секретарі судового засідання Жовнірович О.С.

за участю: представника позивача Кічури Г.В.

представника відповідача Джуса О.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську до державного підприємства "Івано-Франківський котельно-зварювальний завод" про стягнення заборгованості в сумі 622252,94 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

14.03.2013 року Державна податкова інспекція в місті Івано-Франківську (далі - позивач) звернулася в суд з адміністративним позовом до державного підприємства "Івано-Франківський котельно-зварювальний завод" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 622 252,94 грн.

18.04.2013 року представником позивача суду подано заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої зменшено розмір податкового боргу відповідача до суми 611358,17 грн. Таке зменшення представник позивача пояснила тим, що в первинну суму позову - 622252,94 грн. було включено пеню, що буде розрахована на суму несплаченого податкового боргу платника податків в розмірі 10894,77 грн. Враховуючи думку представника відповідача, який не заперечив щодо зменшення суми позову, суд ухвалив прийняти таку заяву до розгляду.

Позовні вимоги, з урахуванням заяви про їх уточнення, мотивовані тим, що відповідач протиправно, в порушення податкового обов'язку встановленого підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16, статтею 38 Податкового кодексу України не сплатив узгоджені податкові зобов'язання з податку на додану вартість, податку на доходи фізичних осіб, земельного податку, збір за спеціальне використання води та надходження від викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення. Всього відповідачем утворено 611358,17 грн. податкового боргу, із врахуванням пені, який ним не сплачено.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі, з підстав вказаних в позовній заяві з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог. Додатково пояснила, що на підставі Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо оподаткування підприємств оборонно-промислового комплексу» від 02.10.2012р. № 5414-VI ДПІ в м.Івано-Франківську прийняла рішення від 18.11.2012р. про списання відповідачу податкового боргу, який виник станом на 01.07.2012р. в сумі 3 059 300,00 грн. Вважає, що податковий борг не переривався, що підтверджується карткою особового рахунку відповідача, тому нова податкова вимога не виносилась. Просила позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечив, та суду пояснив, що дана заборгованість була списана рішенням позивача №168/19-139 від 16 листопада 2012 року про списання безнадійного податкового боргу. Крім того, звернув увагу суду на те, що в зв'язку зі списанням податкового боргу що утворився станом на 01.07.12 року, податковий орган повинен був виставити підприємству нову податкову вимогу по новоствореному податковому боргу. Вважає податкові вимоги від 02.09.2009р. та від 08.10.2009р., на які посилається представник позивача, нечинними. Просив у задоволенні позову відмовити.

Розглянувши подані документи та матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовна заява підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що 26.05.2000 року виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради здійснено державну реєстрацію юридичної особи - державного підприємства "Івано-Франківський котельно-зварювальний завод", що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 7-8). Засновником юридичної особи є державний концерн «Укроборонпром».

Відповідач перебуває на податковому обліку в Державній податковій інспекції в місті Івано-Франківську та є платником податків.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно пунктів 6.1, 6.2 статті 6 Податкового кодексу України податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу; збором (платою, внеском) є обов'язковий платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників зборів, з умовою отримання ними спеціальної вигоди, у тому числі внаслідок вчинення на користь таких осіб державними органами, органами місцевого самоврядування, іншими уповноваженими органами та особами юридично значимих дій.

Відповідно статті до 8 Податкового кодексу України в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори (пункту 8.1). До загальнодержавних належать податки та збори, що встановлені цим Кодексом і є обов'язковими до сплати на усій території України, крім випадків, передбачених цим Кодексом (пункту 8.2). До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад (пункту 8.3).

Пунктом 9.1 статті 9 Податкового кодексу України встановлено, що до загальнодержавних належать такі податки та збори: податок на додану вартість, податок на доходи з найманих працівників, земельний податок, збір за спеціальне використання води, екологічний податок (податок по надходженню від викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря).

Згідно пункту 36.1 статті 36 Податкового кодексу України податковим обов'язком є обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Пунктом 31.3 статті 31 Податкового кодексу України визначено, що строк сплати податку та збору встановлюється відповідно до податкового законодавства для кожного податку окремо.

Судом встановлено, що відповідачем допущено заборгованість перед бюджетом в розмірі 611358,17 гривень в тому числі по платежах:

- з податку на додану вартість в сумі 176 021,11 грн., який виник внаслідок несплати узгодженої суми податкового зобов'язання згідно поданих декларацій №9041046765 від 17.07.2012 року на суму 45694,00 грн., №9049703078 від 17.08.2012 року - 28558,00 грн., №9056774966 від 19.09.2012 року - 19612,00 грн. та №9064382519 від 19.10.12 року -43349,00 грн. (а.с.12-15,22); в тому числі податковим повідомленням-рішенням за №0001262201 від 31.10.2012 року збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 30163,00 грн. і нараховано штрафну (фінансову) санкцію в сумі 7540,00 грн. (а.с. 26) та на зазначену суму визначену податковим повідомленням-рішенням відповідно до п.п.129.1.2 ст. 129 Податкового кодексу України нарахована пеня в розмірі 1105,11 грн. (а.с. 88);

- по земельному податку в розмірі 353650,92 грн., який виник внаслідок несплати сум визначених самостійно поданим розрахунком №9006891951 від 20.02.2012 року із місячним платежем 88412,73 грн. за період з червня по вересень 2012 року включно(а.с. 23);

- з податку на доходи найманих працівників заборгованість в сумі 80385,41 грн., яка виникла внаслідок збільшення позивачем сум грошового зобов'язання за штрафними (фінансовими) санкціями податковими повідомленням-рішенням за №0000981791 від 09.07.2012 року в розмірі 57940,84 грн. і пені 10834,92 грн., та податковим повідомленням-рішенням №0002091791 від 31.10.2012 року визначено штрафні санкції в розмірі 11609 грн. - прийнятих на підставі актів №4793/17-1 та №9859/12-1 відповідно;

- збір за спеціальне використання води в розмірі 881,51 грн., який виник внаслідок несплати узгодженої суми податкового зобов'язання згідно поданих податкових розрахунків №9038344800 від 05.07.2012 року - 437,34 грн. та №9061161081від 08.10.2012 року - 444,17 грн. (а.с. 16-19);

- податкові зобов'язання з надходження від викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря в сумі 419,22 грн., який виник внаслідок несплати узгодженої суми податкового зобов'язання згідно поданих декларацій №9044636813 від 30.07.2012 року - 184,73 грн. та №9068768340 від 05.11.2012 року - 234,49 грн. (а.с.20,21).

Відповідно до п.п. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України платники податків і зборів зобов'язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно п.п. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий борг - це сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в порядку оскарження, але несплаченого у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

В пункті 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України зазначено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідачем до Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську було подано податкові декларації з податку на додану за червень 2012 року, липень 2012 року, серпень 2012 року та вересень 2012 року, відповідно до яких сума податкових зобов'язань, визначена відповідачем самостійно, становить 137 213 грн.(а.с.13-15, 22).

Крім того, податковим повідомленням-рішенням за №0001262201 від 31.10.2012 року, відповідачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 30163,00 грн. і нараховано штрафну (фінансову) санкцію в сумі 7540,00 грн. (а.с. 26) та на зазначену суму визначену податковим повідомленням-рішенням відповідно до п.п.129.1.2 ст. 129 Податкового кодексу України нарахована пеня в розмірі 1105,11 грн. Зазначені податкові повідомлення-рішення отримані уповноваженою особою відповідача та не оскаржено відповідачем.

Відповідно до підпункту 14.1.180. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність податковим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Згідно вимог підпункту 168.1.1. пункту 168.1 статті 168 коментованого Кодексу податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані: а) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок; б) подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до органу державної податкової служби за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається.

Судом встановлено, податковим повідомленням-рішенням №0000981791 від 09.07.2012 року позивачу визначено штрафні санкції по податку з доходів найманих працівників в розмірі 57940,84 грн. і пені в сумі 10834,92 грн. Крім того, 31.10.2012 року позивачем, на підставі акту №9859/12-1 від 19.10.2012р., винесено податкове повідомлення-рішення №0002091791, яким визначено відповідачу штрафні санкції по податку з доходів найманих працівників у розмірі 11609 грн. (а.с.25, 27-36) Такі рішення отримані уповноваженою особою ДП «Івано-Франківський котельно-зварювальний завод», про що міститься підпис на корінцях. Наведені податкові повідомлення рішення відповідачем не оскаржувались, що підтверджено в судовому засіданні представником відповідача, тому борг по податку з доходів найманих працівників у розмірі 80385,41 грн. є узгодженим.

Також, відповідачем до Державної податкової інспекції в м.Івано-Франківську 05.05.2012р. та 08.10.2012р. подано податкові декларації за спеціальне використання поверхневих та підземних вод за півріччя 2012 року та ІІІ квартали 2012 року, якими самостійно задекларовано суми податку, що підлягає сплаті в розмірі 434,34 грн. та 444,17 грн. відповідно(а.с.16-19). Термін сплати таких зобов'язань визначено 19.07.2012 та 19.10.2012р.

Платниками збору за спеціальне використання води є водокористувачі - суб'єкти господарювання незалежно від форми власності: юридичні особи, їх філії, відділення, представництва, інші відокремлені підрозділи без утворення юридичної особи (крім бюджетних установ), постійні представництва нерезидентів, а також фізичні особи - підприємці, які використовують воду, отриману шляхом забору води з водних об'єктів (первинні водокористувачі) та/або від первинних або інших водокористувачів (вторинні водокористувачі), та використовують воду для потреб гідроенергетики, водного транспорту і рибництва (пункт 323.1 статті 323 Податкового кодексу України).

Пунктом 326.1 статті 326 Податкового кодексу України визначено, що водокористувачі самостійно обчислюють збір за спеціальне використання води та збір за спеціальне використання води для потреб гідроенергетики і рибництва щокварталу наростаючим підсумком з початку року, а за спеціальне використання води для потреб водного транспорту - починаючи з першого півріччя поточного року, у якому було здійснено таке використання.

Відповідачем свої зобов'язання по сплаті збору за спеціальне використання води не виконано, в зв'язку з чим утворився борг зі сплати такого податку в загальному розмірі 881,51 грн.

Щодо екологічного податку, то суд зазначає наступне.

В пункті 240.1 статті 240 Податкового кодексу України визначено, що платниками екологічного податку є суб'єкти господарювання, юридичні особи, що не провадять господарську (підприємницьку) діяльність, бюджетні установи, громадські та інші підприємства, установи та організації, постійні представництва нерезидентів, включаючи тих, які виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників, під час провадження діяльності яких на території України і в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони здійснюються викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення.

Відповідачем до податкового органу подано податкові деклараціі екологічного податку за викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення № 9044636813 за ІІ квартал 2012 року та № 9068768340 за ІІІ квартал 2012 року, в яких самостійно визначено суми такого податку в розмірі 184,73 грн. та 234,49 грн. відповідно(а.с.20-21). Терміни сплати зазначених зобов'язань 19.08.2012р. та 19.12.2012р.

Пунктом 249.1 статті 249 податкового кодексу України передбачено, що суми екологічного податку обчислюються за податковий (звітний) квартал платниками податку (крім тих, які визначені пунктом 240.2 статті 240 цього Кодексу), податковими агентами (які визначені підпунктом 241.2.1 пункту 241.2 статті 241 цього Кодексу).

Платники податку, крім тих, які визначені пунктом 240.2 статті 240 цього Кодексу, та податкові агенти складають податкові декларації за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, подають їх протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) кварталу, до органів державної податкової служби та сплачують податок протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, за винятком податкових агентів, визначених підпунктом 241.2.2 пункту 241.2 статті 241 цього Кодексу, які сплачують податок до або в день подання митної декларації (пункт 250.2 статті 250 Кодексу).

Згідно пояснень представника відповідача зобов'язання зі сплати екологічного податку не виконано, заборгованість в розмірі 419,22 грн. залишається несплаченою.

Підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлює, що плата за землю - загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно пункту 269.1. статті 269 Податкового кодексу України платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.

Згідно пункту 270.1. статті 270 цього Кодексу об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Пунктом 286.2 статті 286 цього Кодексу встановлено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Згідно з п. 287.3 ст. 287 Податкового кодексу України податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Судом досліджено, що відповідачем 17.02.2012 року подано до державної податкової інспекції в м.Івано-Франківську податкову декларацію з земельного податку за 2012 рік (а.с.23-24). Відповідно до поданої декларації, відповідач самостійно визначив та задекларував суму, яка підлягає сплаті до бюджету в розмірі 353 650,92 за період з червень-вересень (включно) 2012 року із місячним платежем 88412,73 грн. Узгоджене податкове зобов'язання відповідачем не сплачено у встановлені законодавством строки.

За змістом пункту 56.11 статті 56 Податкового кодексу України не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.

Відповідно пункту 59.1. статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Судом встановлено, що позивачем на виконання вимог пункту 59.1. статті 59 Податкового кодексу України надіслано першу податкову вимогу від 02.09.2009р. та другу податкову вимогу від 08.10.2009р.(а.с.9).

Водночас, суд звертає увагу на наступне.

Згідно п.п. 3 п. 3 Закону України, від 02.10.2012, № 5414-VI "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо оподаткування підприємств оборонно-промислового комплексу", що набрав чинності 31.10.2012 року, підлягає списанню податковий борг (у тому числі встановлений судовими рішеннями та реструктуризований) станом на 1 липня 2012 року, не сплачений станом на дату набрання чинності цим Законом, платників податків - підприємств оборонно-промислового комплексу, які включені до складу Державного концерну "Укроборонпром" (далі - підприємства оборонно-промислового комплексу). Контролюючі органи в межах їх компетенції у порядку, передбаченому для списання безнадійного податкового боргу, здійснюють списання зазначених сум протягом десяти робочих днів з дня подання заяви платника податків.

ДП "Івано-Франківський котельно-зварювальний завод" є підприємством оборонно-промислового комплексу, яке включено до складу Державного концерну "Укроборонпром"(а.с.93).

16.11.2012 року ДПІ у м. Івано-Франківську прийнято рішення №168/19-139 про списання безнадійного податкового боргу відповідача станом на 01 липня 2012 року(а.с. 90).

Заявлена до стягнення сума податкового боргу згідно наданих документів виникла з 01.07.2012 року. З цього вбачається, що ні перша, ні друга податкові вимоги не могли включати в собі суму податкового боргу, заявленого до стягнення у позові, що вказує на переривання податкового боргу відповідача. Суд критично оцінює посилання представника позивача на картку особового рахунку, як доказ не переривання боргу, оскільки така носить інформаційний характер. Таким чином, з врахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що позивачу слід було виставити нову податкову вимогу відповідачу по новоствореному боргу. Водночас, допущення такого порушення податковим органом, не може слугувати підставою для звільнення відповідача від сплати податків та зборів.

Відповідно підпункту 20.1.18. пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Згідно пункту 95.3 статті 95 Кодексу стягнення коштів з рахунків платника податків у банках обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Відповідно до пункту 95.4. статті 95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що заявлена до стягнення сума є узгодженою та являється податковим боргом відповідача перед бюджетом, який ним не сплачено та підлягає стягненню з рахунків у банках, що обслуговують відповідача та за рахунок готівки, що йому належить.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими, а позов таким, що підлягає до задоволення.

На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з відповідача - державного підприємства "Івано-Франківський котельно-зварювальний завод"(код ЄДРПОУ 07552205, місцезнаходження - 76002, Івано-Франківська область, м. Івано-Франківськ, вул. Хриплинська,11) із розрахункових рахунків у банках, що обслуговують дане підприємство та за рахунок належної відповідачу готівки в дохід бюджету 611358 (шістсот одинадцять тисяч триста п'ятдесят вісім) гривень 17 копійок податкового боргу.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя: Микитин Н.М.

Постанова складена в повному обсязі 22.04.2013 року.