Постанова № 31181333, 14.05.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2013 року Справа № 5015/582/12 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючого Овечкіна В.Е.,суддівКузьменка М.В., Чернова Є.В.,за участю представників:позивача -Гарбузюк Р.О.,відповідача -Поліщак І.Р.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПАТ по газопостачанню та газифікації "Львівгаз"на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 12.03.2013у справі№5015/582/12 за позовомМПП "ГРО"доПАТ по газопостачанню та газифікації "Львівгаз"про стягнення 125329,59 грн. збитків у вигляді упущеної вигоди ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Львівської області від 20.11.2012 (суддя Ділай У.І.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 12.03.2013 (судді: Бонк Т.Б., Бойко С.М., Марко Р.І.), позов задоволено частково шляхом стягнення з відповідача на користь позивача 96329,06 грн. збитків (з врахуванням індексу інфляції) у вигляді неодержаної орендної плати за період з 01.11.2009р. по 30.09.2010р. В решті позовних вимог відмовлено у зв'язку з їх необґрунтованістю та недоведеністю.

ПАТ по газопостачанню та газифікації "Львівгаз" в поданій касаційній скарзі просить рішення та постанову скасувати, справу на правити на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення та неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, а саме ст.ст.22,614,714,1166 ЦК України та ст.ст.35,43 ГПК України. Зокрема, скаржник вважає, що суди, роблячи висновок про неправомірність дій відповідача по припиненню газопостачання посилалися лише на правову оцінку фактів, зроблену іншим судом при розгляді справи №20/110, хоча зобов'язані були самостійно встановити усі елементи складу цивільного правопорушення, за наявності яких настає цивільна відповідальність у вигляді відшкодування збитків.

Колегія суддів, перевіривши фактичні обставини справи на предмет правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення присутніх у засіданні представників сторін, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржувані рішення та постанова - скасуванню в частині задоволення позовних вимог про стягнення 96329,06 грн. збитків (з врахуванням індексу інфляції) з передачею справи в цій частині позову на новий розгляд до господарського суду Львівської області з наступних підстав.

Залишаючи без змін первісне рішення про часткове задоволення позову, апеляційний господарський суд виходив з того, що:

Починаючи з листопада 2002 року ВАТ "Львівгаз" за укладеними з МПП "Гро" договорами постачав підприємству природний газ та надавав послуги з його транспортування своїми мережами.

09.12.2008р. позивач листом №54 звернувся до відповідача з проханням укласти договори на постачання та транспортування газу на 2009 рік. Однак, в укладенні договору на газопостачання позивачу було безпідставно відмовлено.

20.02.2009р. позивачу вручено припис від 19.02.2009 №856/09, в якому відповідач повідомив про припинення постачання МПП "Гро" газу і його відключення з 23.02.2009р. у зв'язку з відсутністю угоди на постачання газу та ліміту на січень і лютий 2009 року. 23.02.2009р. подачу газу позивачу було припинено та вентиль опломбовано, про що складено акт (а.с.25 том 1).

20.03.2009р. відповідач надав позивачу проект договору від 01.01.2009 № Г-094 з постачання природного газу та рахунок №212638 від 03.03.2009 на оплату газу у березні 2009р. на суму 1479,06 грн.

Позивачем розглянуто зазначений проект договору та складено протокол розбіжностей, який у двох примірниках разом з належно оформленим та підписаним договором 06.04.2009р. надіслано відповідачу, а рахунок №212638 оплачено 24.03.2009р. платіжним дорученням №37/9.

Протокол розбіжностей відповідач позивачу не повернув, проти редакції вказаного протоколу не заперечив, а тому, як встановлено судом у справі №20/110, договір з постачання газу №Г-094 набув чинності 01.01.2009р. разом з протоколом розбіжностей в редакції позивача.

Незважаючи на наявність договору та попередню оплату, постачання газу не було відновлено. 12.05.2009 р. позивач звернувся до відповідача з листом-вимогою №34 про відновлення газопостачання, проте, відповіді не отримав.

Відтак, невиконання відповідачем своїх зобов'язань та протиправне припинення постачання газу призвело до понесення позивачем збитків.

Вищевикладені факти встановлено рішенням господарського суду Львівської області від 20.08.2009 у справі №20/110, залишеним без змін постановами Львівського апеляційного господарського суду від 10.12.2009 та Вищого господарського суду України від 13.04.2010.

Припинення газопостачання у приміщення МПП "Гро", що знаходиться за адресою: м.Львів, вул. На Викопах, 10, та неможливість подальшого використання даного приміщення за призначенням стало причиною дострокового припинення договору оренди приміщення, укладеного 11.09.2009р. між МПП "Гро" та ВАТ АСК "Дністер" строком до 30.09.2010р. Даний договір оренди припинив свою дію з 01.11.2009р. Причинно-наслідковий зв'язок між припиненням газопостачання у приміщення МПП "Гро" та розірванням договору оренди даного приміщення встановлено рішеннями господарського суду Львівської області у справі №19/140 від 21.12.2010 та у справі №7/244 (10) від 03.11.2011, а також підтверджується повідомленням про припинення договору оренди ВАТ АСК "Дністер" від 30.10.2009 №684-10/09 (а.с.18 том 1).

Рішенням господарського суду Львівської області від 20.08.2009 у справі №20/110 встановлено, що внаслідок безпідставної відмови відповідача від укладення з МПП "Гро" договору про постачання природного газу на 2009 рік, 23.02.2009р. подачу газу позивачу було припинено та вентиль опломбовано (а.с.25 том 1).

Таким чином, у зв'язку з відсутністю газопостачання у приміщення МПП "Гро" було достроково припинено договір оренди від 11.09.2009, укладений з ВАТ АСК "Дністер" (рішення господарського суду Львівської області від 21.12.2010 у справі №19/140 та від 03.11.2011 у справі №7/244(10)).

З огляду на наведене, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що внаслідок неправомірного припинення відповідачем газопостачання у приміщення МПП "Гро" останній не отримав доходів, які міг реально одержати за умови дії договору оренди від 11.09.2009. Тобто в даному випадку наявний склад цивільного правопорушення: порушення права позивача на отримання прибутку від оренди приміщення; завдання позивачу збитків у вигляді упущеної вигоди; причинний зв'язок між протиправними діями відповідача та завданими збитками, що встановлений рішенням господарського суду Львівської області від 03.11.2011 у справі №7/244(10); наявність винної поведінки відповідача, що встановлена рішеннями господарського суду Львівської області від 20.08.2009 у справі №20/110 та від 03.11.2011 у справі №7/244(10).

Проте, перевіривши розрахунок завданих збитків, суд першої інстанції дійшов висновку, що загальна сума упущеної вигоди з період з 01.11.2009р. по 30.09.2010р. становить 86997,32 грн., оскільки згідно п.5.4 договору оренди від 11.09.2009 термін його дії визначено з 01.10.2009р. по 30.09.2010р., тому упущену вигоду, яка полягає у неотриманій орендній платі, позивач має право розраховувати лише у межах строку, на який було укладено договір оренди - по 30.09.2010 р. Докази в підтвердження наміру сторін продовжити дію договору оренди на новий строк суду не надані та в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до ч.3 ст.22 ЦК України збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Оскільки зазначена стаття закріплює принцип повного відшкодування збитків, останні (реальні та упущена вигода) підлягають відшкодуванню з урахуванням офіційного індексу інфляції. Відтак, інфляційні втрати за період з 01.11.2009 р. по 01.01.2012р. становлять 9331,74 грн. (а.с.7-8 том 2) і правомірно стягнені судом першої інстанції.

Однак, колегія не може погодитися з передчасними висновками судів попередніх інстанцій в частині задоволення позовних вимог, з огляду на таке.

У відповідності до ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення:

1)протиправної поведінки;

2)збитків та їх розміру;

3)причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками;

4)вини.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Важливим елементом доказування наявності збитків у вигляду упущеної вигоди є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

Відповідно до ч.2 ст.35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Як вбачається з матеріалів справи, чинними судовими рішеннями господарського суду Львівської області у справах №№20/110;7/244(10);19/140;3/91 між тими ж сторонами встановлено такі преюдиціальні факти: припинення відповідачем газопостачання до належних позивачу приміщень 23.02.2009р.; відновлення газопостачання лише 05.02.2010р.; дострокове припинення з 01.11.2009р. договору оренди від 11.09.2009, укладеного між МПП "ГРО" та ВАТ "АСК "Дністер".

Колегія не приймає до уваги висновки судів попередніх інстанцій щодо встановлення вказаними судовими рішенням інших фактів, що мають преюдиціальне значення, а саме щодо доведеності протиправної поведінки відповідача (неправомірного припинення газопостачання в період дії договору оренди), вини заявника та причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача і понесенням позивачем збитків у вигляді упущеної вигоди, оскільки суди помилково ототожнюють факти в розумінні ст.35 ГПК України та вміщені у вищевказаних судових рішеннях оціночні судження (висновки) судів. Зокрема, у постанові ВГСУ від 13.04.2010 у справі №20/110 зазначено про правильність висновку місцевого господарського суду про неправомірне припинення постачання газу позивачу.

Більше того, як роз'яснено в абзаці 4 п.2.6 постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме фактам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), але не правовій оцінці таких фактів, здійсненій іншим судом чи іншим органом, який вирішує господарський спір.

Таким чином, в обґрунтування підстав для часткового задоволення позову суди обмежилися посиланнями на встановлення вказаних елементів складу цивільного правопорушення судовими рішеннями в інших справах, предметом позову у яких не є стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди, що, в свою чергу, переконливо свідчить про те, що в порушенням вимог ст.ст.43,84,101,105 ГПК України суди ухилилися від самостійного встановлення обов'язкових елементів складу цивільного правопорушення, за відсутності хоча б одного з яких цивільна відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.

Відтак, касаційна інстанція погоджується з твердженням заявника про те, що в підтвердження неправомірності дій відповідача суди послалися лише на правову оцінку фактів щодо наявності складу цивільного правопорушення, здійснену господарським судом Львівської області при розгляді інших справ, хоча така правова оцінка (оціночні судження суду) сама по собі не має преюдиціального значення.

Разом з тим, колегія зазначає наступне.

Як роз'яснено в п.11 постанови Пленуму ВГСУ від 24.10.2011 №11 "Про деякі питання практики застосування розділу XII1 Господарського процесуального кодексу України", суд касаційної інстанції не зв'язаний доводами касаційної скарги щодо порушення чи неправильного застосування нижчими судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права та може встановлювати порушення чи неправильне застосування відповідних норм, на які не було посилання в такій скарзі.

Згідно з ч.ч.2,3 ст.226 ГК України сторона, яка порушила своє зобов'язання або напевно знає, що порушить його при настанні строку виконання, повинна невідкладно повідомити про це другу сторону. У протилежному випадку ця сторона позбавляється права посилатися на невжиття другою стороною заходів щодо запобігання збиткам та вимагати відповідного зменшення розміру збитків. Сторона господарського зобов'язання позбавляється права на відшкодування збитків у разі, якщо вона була своєчасно попереджена другою стороною про можливе невиконання нею зобов'язання і могла запобігти виникненню збитків своїми діями, але не зробила цього, крім випадків, якщо законом або договором не передбачено інше.

Однак, суди не дослідили, чи в період, що передував укладенню договору оренди від 11.09.2009, повідомлявся позивач відповідачем про невиконання своїх зобов'язань за договором з постачання природного газу від 01.01.2009 №Г-094 (в частині неможливості відновлення газопостачання, відключеного 23.02.2009р.).

Водночас, відповідно до ст.ст.42,44 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Підприємництво здійснюється, зокрема, на основі принципів комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.

Враховуючи встановлені обставини обізнаності позивача з припиненням відповідачем газопостачання з 23.02.2009р. та відсутності його відновлення незважаючи на письмову вимогу позивача в травні 2009р. (лист №34 від 12.05.2009), яка залишилася без реагування, позивач (орендодавець) фактично на свій комерційний ризик уклав з контрагентом договір оренди від 11.09.2009, забезпечити належні умови виконання якого (в частині опалення орендованих приміщень) позивач об'єктивно не міг. Таким чином, не переконавшись у готовності відповідача відновити газопостачання перед початком опалювального періоду, позивач не мав необхідних передумов для укладення договору оренди, оскільки саме відсутність опалення унеможливила використання орендарем приміщень та стала підставою для дострокового припинення договору оренди.

Наведене не виключає наявність достатніх підстав вважати, що дії МПП "ГРО" щодо укладення з ВАТ "АСК "Дністер" договору оренди ґрунтуються на принципах комерційного розрахунку та власного комерційного ризику орендодавця.

Судами попередніх інстанцій також не враховано ту обставину, що відповідно до приписів ст.142 ГК України прибуток (доход) суб'єкта господарювання є показником фінансових результатів його господарської діяльності, що визначається шляхом зменшення суми валового доходу суб'єкта господарювання за певний період на суму валових витрат та суму амортизаційних відрахувань.

Водночас, спірна сума збитків, яку просить стягнути позивач, обґрунтовується умовним припущенням про можливість отримання ним прибутку в результаті випадкового збігу обставин, а саме внаслідок ймовірного відновлення в жовтні 2009р. газопостачання, припиненого відповідачем ще в лютому 2009р. За таких обставин, наявність лише теоретичного обґрунтування можливості отримання прибутку ще не є підставою для його стягнення.

З огляду на те, що припинення газопостачання відбулося задовго до укладення договору оренди від 11.09.2009, а не в період його дії (з 01.10.2009р. по 01.11.2009р.), колегія вважає передчасним висновок суду першої інстанції про існування безпосереднього причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою відповідача у вказаний період та завданням позивачу збитків у вигляді неодержаної орендної плати.

Крім того, згідно з ч.4 ст.623 ЦК України при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Проте, судами не встановлено, чи вживалися позивачем заходи щодо одержання доходів у вигляді орендної плати, а також заходи, спрямовані на уникнення збитків. Зокрема, чи звертався позивач під час дії договору оренди від 11.09.2009 (з 01.10.2009р. по 01.11.2009р.) з вимогою до відповідача відновити газопостачання в опалювальний період з метою недопущення одностороннього розірвання орендарем договору оренди та запобігання таким чином виникненню збитків у вигляді неодержаної орендної плати.

За таких обставин, апеляційний господарський суд дійшов передчасного висновку про доведеність завдання позивачу збитків у вигляді упущеної вигоди з вини відповідача.

Отже, наведене вище вимагає від суду касаційної інстанції встановлювати фактичні обставини справи, зокрема, щодо наявності чи відсутності протиправної поведінки відповідача, причинно-наслідкового зв'язку між такою поведінкою та завданням збитків, вини, дійсного розміру збитків позивача, що безумовно виходить за межі перегляду справи в порядку касації (ч.2 ст.1117 ГПК України) та є підставою для скасування рішення і постанови з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції у зв'язку з неповним встановленням та з'ясуванням судами обставин справи, які мають істотне значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до п.3 ст.1119 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Вказані вище процесуальні порушення, які були допущені судами першої та апеляційної інстанцій, неможливо усунути на стадії касаційного перегляду справи в силу недопустимості виходу касаційної інстанції за межі перегляду справи в порядку касації, оскільки відповідно до імперативних приписів ч.ч.1,2 ст.1117 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Правомірність відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення 26392,56 грн. збитків (з врахуванням індексу інфляції) за період з жовтня по грудень 2010 року не є предметом даного касаційного оскарження, в зв'язку з чим, законність та обґрунтованість судових рішень в цій частині касаційною інстанцією не перевіряється виходячи з меж перегляду справи в порядку касації.

Зважаючи на вищенаведене, колегія вбачає підстави для часткового задоволення скарги.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.1115,1117-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ПАТ по газопостачанню та газифікації "Львівгаз" задовольнити частково.

Рішення господарського суду Львівської області від 20.11.2012 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 12.03.2013 у справі №5015/582/12 скасувати в частині задоволення позовних вимог про стягнення 96329,06 грн. збитків (з врахуванням індексу інфляції) з передачею справи в цій частині позову на новий розгляд до господарського суду Львівської області.

Головуючий, суддя В.Овечкін

Судді: М.Кузьменко

Є.Чернов