Рішення № 31181182, 29.04.2013, Апеляційний суд міста Севастополя

29.04.2013

Апеляційний суд міста Севастополя

Справа № 22ц/797/1031/2013р. Головуючий у першій

інстанції Шкірай М.І.

Категорія 52 Доповідач у апеляційній

інстанції Володіна Л.В.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 квітня 2013 року колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду міста Севастополя в складі:

головуючого судді - Володіної Л.В.,

суддів - Птіціної В.І., Козуб О.В.,

секретар - Мазнєв Ю.М.,

за участю:

представника позивача - ОСОБА_7,

представника відповідача - Поротікова І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Севастополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до Державного підприємства „Придніпровська залізниця" про скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, за апеляційною скаргою Державного підприємства „Придніпровська залізниця" на рішення Балаклавського районного суду м.Севастополя від 22 лютого 2013 року, -

В С Т А Н О В И Л А:

У січні 2012 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до Державного підприємства „Придніпровська залізниця" (далі - ДП „Придніпровська залізниця") і, вточнивши позовні вимоги, просив скасувати: наказ № 2897/ОС від 07.12.2011 року про звільнення, наказ № 631 від 23.12.2011 року про зміну дати звільнення, наказ № 630 від 07.05.2012 року про виправлення описки; поновити його на роботі в посаді провідника пасажирського вагонного резерву провідників Відокремленого структурного підрозділу „Сімферопольське пасажирське вагонне депо" ДП „Придніпровська залізниця", стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 30741,02 грн.

Рішенням Балаклавського районного суду м.Севастополя від 22 лютого 2013 року позов ОСОБА_6 задоволено. Вирішено питання про судові витрати.

В апеляційній скарзі ДП „Придніпровська залізниця" ставить питання про скасування рішення суду, як ухваленого з порушенням норм матеріального та процесуального права, постановлення нового рішення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, який підтримав апеляційну скаргу, представника позивача, який просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що остання підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, що наказом № 43 від 22.01.2002 року ОСОБА_6 прийнятий на роботу на посаду провідника пасажирських вагонів по контракту (а.с.50).

Наказом № 2897/ОС від 07.12.2011 року позивач звільнений з 07.12.2011 року з підстав, передбачених сторонами у контракті, за п.8 ч.1 ст.36 КЗпП України (а.с.60).

У зв'язку зі знаходженням позивача на лікарняному з 02 по 16 грудня 2011 року (а.с.6) наказом № 631 від 23.12.2011 року внесені зміни в наказ № 2897/ОС від 07.12.2011 року „Про звільнення ОСОБА_6." в частині дати звільнення, а саме зазначена дата звільнення позивача з 17.12.2011р. (а.с.63).

07.05.2012 року наказом № 630 виправлена описка у тексті п.1 наказу № 2897/ОС від 07.12.2011 року „Про звільнення ОСОБА_6.", зазначено вірним наступним чином: „ОСОБА_6 ... звільнити 07.12.2011р. по закінченню строку трудового договору, за п.2 ч.1 ст.36 КЗпП України". Наказ № 631 від 23.12.2011 року „Про зміну дати звільнення" скасований (а.с.69).

У відповідності до п.2 ч.1 ст.36 КЗпП України підставою припинення трудового договору є закінчення строку (пункти 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення.

При укладенні трудового договору на визначений строк, цей строк встановлюється погодженням сторін і може визначатись як конкретним терміном, так і часом настання певної події (наприклад, повернення на роботу працівниці з відпустки по вагітності, пологах, догляду за дитиною; особи, яка звільнилась з роботи в зв'язку з призовом на дійсну строкову військову чи альтернативну службу, обранням народним депутатом чи на виборну посаду (або виконання певного обсягу робіт) (п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992р. „Про практику розгляду судами трудових спорів").

З контракту № 1047 від 23.03.2004 року вбачається, що строк його дії зазначений до досягнення позивачем пенсійного віку та на час звільнення не закінчився, жодна сторона трудового договору не ставила вимоги про припинення трудових відносин за умови її фактичного тривання.

Отже, ухвалюючи рішення суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що при звільненні позивача відповідачем не дотримані вимоги трудового законодавства, оскільки підстави для звільнення ОСОБА_6, передбачені нормами КЗпП України та контрактом відсутні, та обґрунтовано задовольнив позов.

Посилання відповідача на ст.8 Закону України „Про зайнятість населення" не свідчить про закінчення дії трудового договору та підстави для звільнення позивача.

Поновивши позивача на роботі, суд дійшов до обґрунтованого висновку про те, що відповідно до ч. 2 ст. 235 КЗпП він має право на виплату йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Утім визначаючи розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд не вказав період за який стягується середній заробіток та не навів його розрахунок.

Виходячи з наданої відповідачем до апеляційного суду довідки-розрахунку (а.с.126-127), положень Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100, з урахуванням знаходження позивача на лікарняному з 02 по 16 грудня 2011 року, сума середнього заробітку позивача за час вимушеного прогулу за період з 17.12.2011 року по 22.02.2013 року (14 місяців 6 днів) складає 28164,40 грн. (1979,12 грн. * 14 міс. = 27707,68 грн.; 76,12 грн. * 6 днів = 456,72 грн.; 27707,68 + 456,72 = 28164,40 грн.).

Доводи позивача про наявність в матеріалах справи довідок про інший розмір заробітної плати не можуть бути прийняті до уваги для розрахунку середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки не відповідають положенням Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100.

За таких умов оскаржене рішення в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу на підставі п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підлягає зміні.

У відповідності до вимог ст.88 ЦПК України, з відповідача на користь держави підлягають стягненню судовий збір в розмірі 281,64 грн.

Керуючись ч.2 ст.235 КЗпП України, Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100, ст.ст. 88, 303, 304, п.3 ч.1 ст.307, п.4 ч.1 ст.309, ст.ст. 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу Державного підприємства „Придніпровська залізниця" задовольнити частково.

Рішення Балаклавського районного суду м.Севастополя від 22 лютого 2013 року змінити в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Стягнути з Державного підприємства „Придніпровська залізниця" на користь ОСОБА_6 заробітну плату за час вимушеного прогулу у розмірі 28164,40 грн. (сума без вирахування обов'язкових платежів і податків).

Стягнути з Державного підприємства „Придніпровська залізниця" в дохід держави судовий збір в сумі 281,64 грн.

В решті позову відмовити.

В іншій частині рішення Балаклавського районного суду м.Севастополя від 22 лютого 2013 року залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя: /підпис/ Л.В. Володіна

Судді: /підпис/ О.В. Козуб

/підпис/ В.І. Птіціна

З оригіналом згідно

Суддя Апеляційного суду

міста Севастополя Л.В. Володіна