Рішення № 31180990, 13.05.2013, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 740/241/13-ц Провадження № 22-ц/795/905/2013 Головуючий у I інстанції -Куровський Ю. В. Доповідач - Боброва І. О.Категорія -цивільна

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 травня 2013 року АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіБобрової І.О. суддів:Лакізи Г.П., Скрипки А.А., при секретарі:Руденко О.М., за участю:представника відповідача ОСОБА_5 - ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 в особі представника ОСОБА_6 на рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 20 лютого 2013 року в справі за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_8, ОСОБА_5 про стягнення боргу за спожиті комунальні послуги,

в с т а н о в и в:

У січні 2012 року ОСОБА_7 звернувся з позовом до відповідачів про стягнення солідарно боргу за спожиті комунальні послуги: електроенергію, водопостачання та водовідведення, постачання природного газу у розмірі 92074 грн.

Позовні вимоги обґрунтовувались тим, що у власності позивача та відповідачів перебувають окремі приміщення, розташовані у нежитловому будинку по АДРЕСА_1. Починаючи з 20.03.2009 року жоден із відповідачів не має укладених договорів із постачальниками комунальних послуг (електропостачання, газу, водопостачання та водовідведення) і користуються вказаними послугами за рахунок позивача без проведення належного розрахунку за спожиті послуги. За таких обставин, на думку позивача, заборгованість за спожиті комунальні послуги у розмірі 92074 грн. підлягають солідарному стягненню з відповідачів.

Рішенням Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 20.02.2013 року позовні вимоги ОСОБА_7 задоволені частково. Стягнуто з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_7 у відшкодування витрат за комунальні послуги 34808,93 грн. та на повернення витрат по сплаті судового збору в розмірі 348,08 грн. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_7 у відшкодування витрат за комунальні послуги 7581,12 грн. та на повернення витрат по сплаті судового збору в розмірі 75,81 грн. В задоволенні іншій частині позовних вимог - відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить скасувати рішення суду і ухвалити нове рішення, яким в позові відмовити.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що у порушення ст. 214-215 ЦПК України суд першої інстанції невірно застосував правову норму, що підлягала застосуванню та не вмотивував висновку щодо стягнення заборгованості на користь позивача. Зокрема, приймаючи рішення суд першої інстанції послався на п. 12 Постанови КМУ № 630 від 21.07.2005 року, яка регулює умови сплати за опалення місць загального користування багатоквартирних житлових будинків або будинків садибного типу, тоді як предметом спору є умови споживання газу для опалення окремих нежитлових приміщень. Апелянт наполягає на тому, що приймаючи рішення про стягнення витрат на комунальні послуги суд помилково не взяв до уваги, що ФОП ОСОБА_7 не має ліцензії на постачання газу, водо- та теплопостачання. На думку апелянта, за відсутності самовільного підключення відповідачів до мереж позивача - немає підстав для застосування ст. 1212, 1213 ЦК України для врегулювання даних правовідносин.

Крім того, стягнення коштів з дружини позивача ОСОБА_8 не відповідає ст. 63, 65 СК України та ст. 4, 5, 319 ЦК України. За таких обставин, вважає апелянт, спірні правовідносини виникли штучно з метою стягнення з неї заборгованості в сумі 57265,07 грн.

В судовому засіданні представник апелянта підтримав апеляційну скаргу і просив її задовольнити.

Позивач та його представник, відповідач ОСОБА_8 та її представник в судове засідання не з'явилися про причини неявки суд не повідомили. Про явку до суду були сповіщені належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень на а.с.173-177, т.2 та витяги з журналу реєстрації телефонограм (а.с.178-181, т.2).

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасника судового розгляду, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Таким вимогам рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог щодо ОСОБА_5 не відповідає.

По справі встановлено, що згідно з свідоцтвами про право власності на нерухоме майно в нежитловому приміщенні по АДРЕСА_1 позивачу ОСОБА_7 належить на праві власності приміщення № 1 площею 140,9 кв.м. (т.2 а.с. 94), відповідачу ОСОБА_5 належить на праві власності приміщення № 5 площею 172,6 кв.м. (т.2 а.с. 97), відповідачам ОСОБА_8 та ОСОБА_5 на праві часткової сумісної власності належить по 1/2 частині кожній приміщення № 4 загальною площею 196,1 кв.м. (т.2 а.с. 96), відповідачам ОСОБА_8 та ОСОБА_5 на праві власності відповідно14/25 та 11/25 частин приміщень № 2 та № 3 загальною площею 275,9 кв.м. (т.2 а.с. 95).

За договорами укладеними між ОСОБА_7 та постачальниками комунальних послуг, а саме: договором № 826 від 25.05.2009 року, укладеним із ПАТ «Чернігівобленерго» (т.1 а.с. 181), договорами поставки газу (т.1 а.с. 200 та а.с. 218) та технічного обслуговування системи газопостачання від 01.11.2009 року укладеним із ВАТ «Чернігівгаз» (т.1 а.с. 210), договором № 657 від 01.07.2009 року, укладеним із КП «Ніжинське управління водопровідно-каналізаційного господарства» (т.1 а.с. 212) позивач здійснює оплату послуг з водопостачання, водовідведення, електропостачання та газопостачання.

Факти оплати підтверджується копіями платіжних документів на а.с. 21-132, т.1.

Частково задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що оскільки відповідач ОСОБА_8 визнала позовні вимоги, то позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Колегія суддів апеляційного суду в цій частині погоджується з висновками суду першої інстанції. Апеляційна скарга не містить доводів щодо незгоди з цією частиною рішення.

За змістом ч.1,4 ст. 174 ЦПК України, відповідач може визнати позов протягом усього часу судового розгляду, зробивши усну заяву. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

У клопотанні, що надійшло на адресу Ніжинського міськрайонного суду 20.02.2013 року, відповідач ОСОБА_8 визнала частку із загального боргу за спожиті комунальні послуги (т.1 а.с. 130). Суд першої інстанції взяв до уваги думку відповідача ОСОБА_8 та ухвалив рішення щодо цього відповідача відповідно до вищенаведеної норми процесуального права.

З огляду на викладене, підстави для скасування рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог щодо відшкодування витрат за комунальні послуги з відповідача ОСОБА_8 відсутні.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції зазначив, при визначенні неоплаченої відповідачами частини вартості послуг слід приймати до уваги потужності які споживають електричну енергію та кількість осіб що користуються послугами з водопостачання та іншими чинниками, що свідчать про об'єми спожитої води. А отже, є неможливим визначення недоплаченої відповідачами вартості наданих та використаних послуг з електричної енергії та водопостачання в залежності від частини площ, що належать власникам. Крім того, позивач не надав суду доказів фактичного споживання відповідачами електричної енергії та води. Ці висновки суду є вірними, тому рішення суду в частині відмови позивачу в позові слід залишити без змін.

Стосовно використання послуг з газопостачання, яке використовувалось для опалення приміщень, то об'єм спожитого газу та його вартість суд першої інстанції вважав за можливе встановити в залежності від об'єму приміщень які обігріваються і перебувають у власності сторін, що передбачено п.12 Постанови КМ від 21.07.2005 року №630. З цим висновком колегія суддів погодитися не може виходячи з наступного.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року №630 затверджені Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, що регулюють відносини між суб'єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг, і фізичною та юридичною особою, яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.

В пункті 12 вищезазначеної постанови, на який послався суд першої інстанції, як на підставу для задоволення позову, зазначено, що у разі встановлення будинкових засобів обліку теплової енергії споживач оплачує послуги згідно з їх показаннями пропорційно опалюваній площі (об'єму) квартири (будинку садибного типу) за умови здійснення власником, балансоутримувачем будинку та/або виконавцем заходів з утеплення місць загального користування будинку.

Свої вимоги про відшкодування витрат за комунальні послуги, позивач (в цій частині) обґрунтовував тим, що він одноособово сплачує за постачання природного газу, а не за централізоване опалення. Вочевидь, заявлені вимоги, що виникли з приводу споживання співвласниками природного газу, не можуть регулюватися Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 р. № 630. Суд першої інстанції помилково застосував цю норму закону, при цьому не звернув увагу на те, що обсяг постачання споживачеві природного газу залежить не від площі (об'єму) приміщення, а від кількості газу в куб.м., яка обумовлюється сторонами у договорах поставки природного газу на кожен місяць року окремо. Крім того, пунктом 1.2. договору поставки природного газу від 01.01.2010 р. між ПАТ «Чернігівгаз» та ПП ОСОБА_7 передбачено, що покупець приймає газ виключно для своїх власних потреб. Покупець зобов'язується не продавати та не відчужувати будь-яким іншим способом газ, прийнятий за цим договором.

Зважаючи на викладене вище, апеляційний суд вважає, що доводи апелянта, стосовно невідповідності застосування судом першої інстанції Постанови Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 р. № 630 заслуговують на увагу.

Відносини, в сфері газопостачання регулюються Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 р. № 1729 (зі змінами та доповненнями) «Про забезпечення споживачів природним газом», а також, оскільки договори з поставки природного газу укладалися між ВАТ «Чернігівгаз» та ОСОБА_7, як приватним підприємцем (а.с.204, т.1) додатково ці правовідносини між юридичними особами регулюються постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики від 13.09.2012 № 1181 «Про затвердження Правил користування природним газом для юридичних осіб» (Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 11 жовтня 2012 р. за № 1715/22027).

З відповіді начальника Ніжинського управління по газопостачанню та газифікації від 16.04.2013 р. №01ю/918 вбачається, що, починаючи з 01.10.2009 року, постачання природного газу за адресою АДРЕСА_1 відбувалося на підставі договорів, укладених між ПАТ «Чернігівгаз» та ПП ОСОБА_7, копії яких додані до цього листа.

Для повного та об'єктивного розгляду справи апеляційним судом були витребувані робочий проект газифікації магазину по АДРЕСА_1 та план всієї нежитлової будівлі за вказаною адресою. З цих документів вбачається, що вказане нежитлове приміщення складається з двох поверхів, підвалу, мансарди, прибудов, ганків та пандусу. Газифікація здійснена лише на 1 поверсі. Загальна опалювальна площа становить 181,7 м2. Робочий проект по газифікації цього поверху здійснена замовником ПП ОСОБА_9

Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З наявних у справі доказів не вбачається, що позивач довів ту обставину, що за його кошти та з дозволу інших співвласників за рахунок придбаного ним природного газу опалюється вся площа нежитлового приміщення АДРЕСА_1 зокрема і ті приміщення, що належать відповідачу ОСОБА_5

За таких обставин, висновок суду першої інстанції про можливість стягнення з ОСОБА_10 коштів у відшкодування витрат за комунальні послуги, зокрема за постачання природного газу, є необґрунтованим. В цій частині рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову позивачеві в позові в цій частині.

Розглядаючи апеляційну скаргу у відповідності до вимог ст. 303 ЦПК України, тобто в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що інші доводи викладені в апеляційній скарзі обґрунтованості судових висновків не спростовують.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з позивача на користь відповідача ОСОБА_5 слід частково стягнути судові витрати, понесені останньою при подачі апеляційної скарги, пропорційно до тієї частини вимог, що були задоволені, а саме відшкодуванню підлягає 75,81 грн..

Керуючись ст.ст. 60, 88, 303, 307, 309 ч.1 п.4, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,

В И Р І Ш И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 - задовольнити частково.

Рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 20 лютого 2013 року скасувати в частині стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_7 на відшкодування витрат за комунальні послуги 7581,12 грн. та повернення витрат по сплаті судового збору в розмірі 75,81 грн., відмовивши ОСОБА_7 в задоволенні позовних вимог в цій частині.

В іншій частині рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 20 лютого 2013 року - залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_5 судові витрати понесені при подачі апеляційної скарги в розмірі 75,81 грн.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:Судді: