Ухвала суду № 31179307, 16.04.2013, Апеляційний суд Сумської області

Справа №1810/1702/12 Головуючий у суді у 1 інстанції - Стеценко Володимир АнатолійовичНомер провадження 11/788/191/13 Суддя-доповідач - Гончаров М. В. Категорія - Грабіж

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2013 року колегія суддів з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Гончарова М. В.,

суддів - Матуса В. В., Захарченка О. П.,

з участю прокурора - Савостьянової Л.В.,

засудженого - ОСОБА_3,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Суми кримінальну справу за зміненою апеляцією прокурора, який брав участь в розгляді справи судом першої інстанції та за апеляцією засудженого ОСОБА_3 на вирок Лебединського районного суду Сумської області від 09 січня 2013 року, яким

ОСОБА_3,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

мешканець АДРЕСА_2,

раніше судимий:

- 27.10.1995 року за ст. 206 ч. 2 КК України (1960 року) до виправних робіт на строк 2 роки з утриманням 20% заробітку;

- 27.11.1997 року за ст. 101 ч. 3, 43 КК України (1960 року) до 8 років 1 місяця позбавлення волі;

- 18.11.2010 року за ст. 185 ч. 2 КК України до 2 років позбавлення волі з застосуванням ст. 75 КК України з іспитовим строком 2 роки;

- 03.06.2011 року за ст. 185 ч. 2, 71 ч. 1 КК України до 2 років 6 місяців позбавлення волі;

засуджений:

- за ст. 186 ч. 2 КК України до 5 років позбавлення волі;

- за ст. 185 ч. 2 КК України до 3 років позбавлення волі;

На підставі ст. 70 ч. 1 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим йому визначено 5 років позбавлення волі.

На підставі ст. 70 ч. 4 КК України за сукупністю злочинів за цим вироком та за попереднім вироком Лебединського міськрайонного суду Сумської області від 03.06.2011 року, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначено до відбування ОСОБА_3 5 років позбавлення волі.

Постановлено стягнути з ОСОБА_3 на користь НДЕКЦ при УМВС України в Сумській області 168,84 грн. витрат за проведення товарознавчої експертизи, -

ВСТАНОВИЛА:

У відповідності з вироком суду ОСОБА_3 визнаний винним і засуджений за те, що 26.05.2011 року, близько 17.00 год, перебуваючи в жилому будинку за місцем проживання його знайомого ОСОБА_4 по АДРЕСА_3, діючи повторно, з застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, заволодів грошовими коштами потерпілого ОСОБА_4 в сумі 400 грн., в присутності ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які намагалися припинити його злочинні дії.

Крім цього, 28.05.2011 року о 14 год.. ОСОБА_3, прийшовши в АДРЕСА_1, де проживав його знайомий ОСОБА_7, та побачивши, що останній спить на дивані, діючи повторно, викрав у нього мобільний телефон «Нокіа 2626» вартістю 337,24 грн..

У поданих апеляціях:

- прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, вважає, що суд не в повній мірі врахував характер та ступінь суспільної небезпеки вчинених злочинів та дані про особу засудженого, який неодноразово засуджений за вчинення тяжких та корисливих злочинів, вину не визнав, не розкаюється, негативно характеризується та просить скасувати вирок суду та постановити новий вирок, яким призначити ОСОБА_3 за ст. 186 ч. 2 КК України та за сукупністю злочинів 6 років, позбавлення волі, а за сукупністю вироків, остаточно до відбування 7 років позбавлення волі.

- у зміненій апеляції прокурор вважає, що суд допустив неповноту судового слідства, тобто не допитав додаткових свідків, а також, що ОСОБА_3 здавлюючи шию потерпілого паском від одягу застосував насильство, небезпечне для життя та здоров'я, і крім цього призначив йому м'яке покарання, а тому просить скасувати вирок, а справу направити на новий судовий розгляд.

- засуджений ОСОБА_3 у поданій апеляції посилається на необґрунтованість його засудження, вважає, що суд не допитав всіх свідків, а тому не спростував його алібі, крім того вказує на порушення судом норм кримінально-процесуального закону, оскільки не була проведена фіксація судового процесу технічними засобами, тому просить вирок суду скасувати і направити справу на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідь судді про обставини справи і зміст апеляцій, вислухавши засудженого ОСОБА_3, який підтримав подану ним апеляцію, та прокурора, який підтримав змінену апеляцію і просив скасувати вирок суду і направити справу на новий судовий розгляд, провівши судові дебати та вислухавши останнє слово засудженого, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що вони задоволенню не підлягають.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_3 у вчиненні злочинів, за які його засуджено, відповідає фактичним обставинам справи, обґрунтований сукупністю доказів, зібраних по справі та перевірених в судовому засіданні у встановленому кримінально-процесуальним законом порядку, наведених у вироку і належно оцінених судом, і є правильнм.

Доводи в апеляції засудженого про те, що він не вчиняв цих злочинів, є безпідставними.

Ці заперечення проти обвинувачення детально розглядалися судом першої інстанції і спростовані наведеними у вироку доказами, яким суд дав правильну оцінку.

Зокрема, сам ОСОБА_3, не визнаючи свою провину у вчиненні цих злочинів, стверджував, що він 26.05.2011 року проходив лікування в протитуберкульозному відділенні Лебединської ЦРЛ. Щодо вилучення у нього мобільного телефону «Нокіа», то цей телефон дав йому сам ОСОБА_7.

Незважаючи на такі його покази, його винність у вчиненні зазначених злочинів доведена показами потерпілих, свідків та іншими доказами, які суд належним чином дослідив.

Зокрема, з показів потерпілого ОСОБА_8, даних під час судового слідства і оголошених в судовому засіданні вбачається, що 26.05.2011 року він, разом з ОСОБА_6 та ОСОБА_3 в його будинку вживали спиртні напої, а коли вони закінчилося, то ОСОБА_3 почав вимагати гроші, але він відмовив. Після цього ОСОБА_3 почав бити його по обличчю, зваливши на підлогу, а потім накинув на шию пасок та став душити не перестаючи вимагати гроші. В цей час ОСОБА_6 стала кричати і ОСОБА_3 вдарив її по обличчю, від чого вона впала на диван, та продовжив його душити. В цей час в будинок зайшла ОСОБА_9 і ОСОБА_3 примусив її знайти під матрацом папку з документами. Коли вона це зробила, наказав подивитися чи є там гроші, але остання цього не зробила і, разом з ОСОБА_6 вийшла з будинку. Невдовзі після цього вийшов з будинку і ОСОБА_3, а він виявив, що з папки зникли 400 грн..

Ці обставини, підтвердили в допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_9 та ОСОБА_6, які показали, що 26.05.2011 року вони були свідками, коли ОСОБА_3 вимагав гроші у ОСОБА_4, при цьому наносив йому удари та душив його паском від одягу. Коли ОСОБА_6 намагалася припинити злочинні дії ОСОБА_3,, то він вдарив її кулаком в обличчя. Також вони підтверджують, що за наказом ОСОБА_3 вони передали йому папку з документами та грошима потерпілого.

Колегія суддів вважає, що суд обґрунтовано поклав в основу вироку покази цих свідків, оскільки ці покази є послідовними, підстав недовіряти цим показам немає, а також вони підтверджуються іншими доказами у справі.

Зокрема, з висновку судово-медичної експертизи № 151 від 17.06.2011 року, вбачається, що у ОСОБА_4 виявлено ряд синців і саден на обличчі та лівому передпліччі, на правій боковій та передній поверхні шиї - горизонтальне садно розміром 8х1,5 см., які відповідають часу вчиненого злочину і є легкими тілесними ушкодженняи (а.с. 81 т. 1).

Невизнання засудженим своєї вини у вчиненні цього злочину та його алібі було предметом ретельної перевірки в судовому засіданні, зокрема судом були допитані свідки ОСОБА_10 та ОСОБА_11 які показали, що ОСОБА_4 розповідав їм про вимагання 26.05.2011 року грошових коштів та побиття ОСОБА_3, свідок ОСОБА_12 показав, що заходив до ОСОБА_4 26.05.2011 року і побачив тілесні ушкодження у ОСОБА_4, зокрема синці і садна на обличчі і на шиї була смуга червоно кольору, і ОСОБА_4 йому сказав, що ОСОБА_3, бив та душив його, вимагав гроші і заволодів ними.

Що стосується алібі ОСОБА_3 про те, що він перебував на лікуванні в лікарні, то воно є необґрунтованим. Суд перевірив його і навівши мотиви спростував його. Зокрема не знайшов підтвердження той факт, що ОСОБА_3, в цей день, тобто 26.05.2011 року знаходився на лікуванні в лікарні. Як убачається з довідки Лебединської ЦРЛ, ОСОБА_3 дійсно лікувався в цій лікарні, але 16.04.2011 року був виписаний і більше в лікарні не перебував.

Також суд перевірив змінені доводи ОСОБА_3 про те, що він в цей день рубав дрова у ОСОБА_13 і вони також не знайшли свого підтвердження.

Зокрема, допитана в судовому засіданні ОСОБА_13 показала, що дійсно ОСОБА_3, допомагав їй порубати дрова, але це було під час перебування його на лікуванні .а згідно довідки в лікарні він знаходився до 16.04.2011 року.

Суд першої інстанції за клопотанням засудженого допитав і інших свідків, але вони не підтвердили алібі ОСОБА_3 і суд розцінив невизнання ним своєї вини як спробу уникнути відповідальності за вчинене.

Наведені докази спростовують доводи апеляції про непричетність ОСОБА_3 до вчинення цього злочину, а тому суд обґрунтовано кваліфікував дії ОСОБА_3 за ст. 186 ч. 2 КК України, оскільки він застосовуючи насильство, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого ОСОБА_4 відкрито заволодів його коштами в сумі 400 грн..

Колегія суддів вважає, що суд повно, всебічно та об'єктивно дослідив обставини справи і перевірив належним чином всі доводи ОСОБА_3 та обґрунтовано прийшов до висновку про його винність у вчиненні зазначеного злочину, а тому доводи апеляцій засудженого та прокурора про неповноту судового слідства не заслуговують на увагу.

Що стосується доводів апеляції прокурора про те, що ОСОБА_3, вчинив більш тяжкий злочин, то вони є безпідставними. Ці обставини перевірялися судом першої інстанції і за висновком комісійної судово-медичної експертизи № 133/2012 від 24.12.2012 року здавлювання шиї ОСОБА_4 поясом від одягу не супроводжувалося небезпечним для життя станом як в момент заподіяння тілесних ушкоджень, так і в подальшому (т. 2 а.с. 121).

Що стосується доводів засудженого про те, що він не викрадав мобільний телефон у потерпілого ОСОБА_7, то вони не відповідають фактичним обставинам справи та доказам, які є у кримінальній справі.

Зокрема, сам ОСОБА_3 під час його затримання 28.05.2011 року вказував на те, що він в цей день зайшов в квартиру до ОСОБА_7 по АДРЕСА_1, побачивши, що ОСОБА_7 спить, він вирів викрасти мобільний телефон. Підійшовши до нього, витягнув з чохла на поясі штанів телефон «Нокіа» і вийшов з будинку. Вкрав його з метою продажу (т. 1 а.с. 38).

Ці обставини підтверджуються показами потерпілого ОСОБА_7, який пояснив, що 28.05.2011 року, коли він спав у своєму будинку, у нього з чохла на поясі штанів був викрадений мобільний телефон «Нокіа 2626». ОСОБА_3, телефон він не давав і наміру поміняти цей телефон на спиртні напої не мав.

Свідок ОСОБА_14 показала, що 28.05.2011 року на території Покрівського цвинтаря ОСОБА_3 запропонував їй мобільний телефон в обмін на 1л горілки, але вона не погодилась і при цьому він сказав, що телефон належить йому особисто.

Свідки ОСОБА_15, ОСОБА_16 та ОСОБА_17 підтвердили, що в їх присутності 28.05.2011 року у приміщенні Лебединського РВ УМВС України в Сумській області у ОСОБА_3 був виявлений та вилучений мобільний телефон марки «Нокіа 2626». Показання свідків підтверджуються також і актом виявлення та вилучення.

Доводи ОСОБА_3 про те, що цей телефон йому дав ОСОБА_7 у якості застави суд обґрунтовано не прийняв до уваги, оскільки вони не підтверджені жодними доказами та спростовуються оголошеними показами потерпілого ОСОБА_7 про те, що він не давав нікому свого телефону і вважав, що його викрала невідома особа.

Отже, колегія суддів вважає, що вина ОСОБА_3 у вчиненні цього злочину доведена і його дії суд правильно кваліфікував за ст. 185 ч. 2 КК України, а невизнання ним своєї вини суд обґрунтовано розцінив способом уникнення відповідальності.

Що стосується доводів апеляції засудженого про те, що суд не задовольнив його клопотання про повне фіксування судового засідання, то вони не відповідають дійсності, оскільки таке клопотання не заявлялося і дані про це в протоколі судового засідання відсутні.

Покарання, засудженому ОСОБА_3 суд призначив відповідно до вимог ст. 50, 65 КК України.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України, суд призначає покарання враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Обґрунтовуючи висновок щодо виду і міри покарання засудженому ОСОБА_3 суд, як вбачається з вироку, врахував ступінь тяжкості вчинених злочинів, стан здоров'я засудженого та його матеріальний та сімейний стан, а також його характеристику і дійшов обґрунтованого висновку про вид та розмір призначеного покарання.

При цьому судом було враховано й обставини, на які посилається прокурор у своїй апеляції.

Отже, колегія суддів вважає, що призначене засудженому ОСОБА_3 покарання є справедливим і за своїм видом та розміром є необхідним та достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів, а тому немає підстав для призначення йому більш суворого покарання, як про це ставиться питання в апеляції прокурора, або пом'якшення покарання.

Таким чином колегія суддів вважає, що вирок суду відносно ОСОБА_3 є законним та обґрунтованим і немає підстав для його скасування та постановлення нового вироку, або направлення справи на новий судовий розгляд.

Керуючись ст. ст. 362, 366, 377 КПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Вирок Лебединського районного суду Сумської області від 09 січня 2013 року стосовно ОСОБА_3 залишити без зміни, а змінену апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції та апеляцію засудженого ОСОБА_3 - без задоволення.

СУДДІ:

Гончаров М. В. Матус В. В. Захарченко О. П.