Рішення № 31177657, 08.05.2013, Сихівський районний суд м. Львова

Справа № 464/1460/13-ц

пр.№ 2/464/728/13

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08.05.2013року

Сихівський районний суд м. Львова

в складі: головуючого Борейка С.В.,

при секретарі Калітовській А.Б.

з участю: представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача/третьої особи ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засідання в залі суду м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Львівського управління начальника робіт Західного територіального квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України, третя особа ОСОБА_2 про поновлення на роботі та стягнення компенсації за час вимушеного прогулу,-

в с т а н о в и в:

позивач звернувся до суду з позовом, в якому з уточненням просить: поновити на посаді сторожа Львівського управління начальника робіт Західного територіального квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України (далі Львівського УНР ЗТ КЕУ МОУ); визнати незаконними та скасувати накази Львівського управління начальника робіт ЗТ КЕУ МОУ від 28 січня 2013 року №8 та від 4 лютого 2013 року № 11; стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 8677,00 грн. В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що з 05.04.2005 року працювала на посаді сторожа у Львівському управлінні начальника робіт ЗТ КЕУ МОУ. 28.01.2013 р. за ініціативою роботодавця її було звільнено із займаної посади за п.п.2,3 ст.40 КЗпП України. Вважає, таке звільнення незаконне, жодних протипоказань медичного характеру для виконання посадових обов'язків сторожа у неї не має; свої обов'язки виконувала належним чином; до дисциплінарної відповідальності за час виконання обов'язків сторожа не притягалась. Просить позов задовольнити повністю.

У судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали повністю. Додатково пояснили, що відповідно до "Функціональних обов'язків сторожа Львівського УНР", затверджених начальником Львівського УНР від 04.01.2011 р. першим та основним посадовим обов'язком позивачки на посаді сторожа є чергування на прохідній Львівського УНР. Інші посадові обов'язки, такі як відкривання, закривання воріт чи перевірка цілісності об'єкту займають незначну частину робочого часу та не потребують тривалого перебування на відкритому просторі. Крім цього, зазначили, що відповідно до медичної картки працівника, який підлягає передньому (періодичному) медичному огляду (б/н) від 21.01.2013 р. випливає, що ОСОБА_3 придатна для роботи за професією сторожа без шкідливих факторів. Таким чином, жодних причин вважати позивачку такою, що не може виконувати свої обов'язки у відповідача не було, а тому не було підстав розривати із нею трудовий договір та виносити оскаржувані накази. Просять позов задовольнити.

Представник відповідача/третя особа в судовому засіданні позов заперечив повністю. Додатково пояснив, що жодних порушень трудового законодавства при звільненні позивачки не було допущено. В обґрунтування заперечення посилається на картку працівника, який підлягає передньому (періодичному) медичному огляду (б/н) від 21.01.2013 р. з якої випливає, що позивачка придатна для роботи за професією сторожа без шкідливих факторів, однак у зв'язку із функціональними обов'язками сторожа Львівського УНР, одними з яких є перебування на відкритому просторі, під час відкривання та закривання воріт, перевірки цілісності об'єкта під час чого може відбуватися вплив шкідливих факторів навколишнього середовища, що згідно з висновком медичного закладу протипоказано позивачу. У зв'язку із цим, 28.01.2013 р. було винесено наказ № 8 про звільнення ОСОБА_3 з 27.01.2013 р. із посади сторожа за ст. 40 п. 2, 3 КЗпП України. Однак, 04.02.2013 р. було винесено наказ № 11 «Про внесення змін до п.1 наказу № 8 від 28 січня 2013 року» та викладення цього пункту у новій редакції, а саме: звільнити 27 січня 2013 р. сторожа ОСОБА_3 за ст. 40 п. 2 КЗпП України.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи та з'ясувавши її дійсні обставини справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

В силу ст. 43 Конституції України громадянину гарантується захист від незаконного звільнення.

Відповідно до п. 2 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках: 2) виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров'я, які перешкоджають продовженню даної роботи, а так само в разі відмови у наданні допуску до державної таємниці або скасування допуску до державної таємниці, якщо виконання покладених на нього обов'язків вимагає доступу до державної таємниці.

Відповідно до правової позиції, викладеної у п.21 постанови Пленуму ВСУ від 06.11.1992 р. № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів", при розгляді справ про звільнення за п. 2 ст.40 КЗпП ( 322-08 ) суд може визнати правильним припинення трудового договору в тому разі, якщо встановить, що воно проведено на підставі фактичних даних, які підтверджують, що внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров'я (стійкого зниження працездатності) працівник не може належно виконувати покладених на нього трудових обов'язків чи їх виконання протипоказано за станом здоров'я або небезпечне для членів трудового колективу чи громадян, яких він обслуговує, і неможливо перевести, за його згодою, на іншу роботу.

Відповідно до п. 1.1. Наказу Міністерства охорони здоров'я № 246 виданого 21.05.2007р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 липня 2007 р. за N 846/14113 Порядок проведення медичних оглядів працівників певних категорій (далі - Порядок), розроблений на виконання статті 17 Закону України "Про охорону праці" ( 2694-12), визначає процедуру проведення попереднього (під час прийняття на роботу) та періодичних (протягом трудової діяльності) медичних оглядів працівників, зайнятих на важких роботах, роботах із шкідливими чи небезпечними умовами праці або таких, де є потреба у професійному доборі, щорічному обов'язковому медичному огляді осіб віком до 21 року.

Судом встановлено, що з 05.04.2005 року по 27.01.2013 року позивач працювала на посаді сторожа Львівського управління начальника робіт, що підтверджується записами трудової книжки.

Так, наказом начальника Львівського УНР №8 від 28.01.2013 р. позивачку звільнено з 27 січня 2013 року за п.п. 2, 3 ст.40 КЗпП України.

Однак, 04.02.2013 р. начальником Львівським УНР винесено наказ №11 «Про внесення змін до п.1 наказу №8» та викладення цього пункту у новій редакції, а саме: "звільнити 27 січня 2013 р. сторожа ОСОБА_3 за ст.40 п.2 КЗпП України".

Так, зі змісту картки працівника, який підлягає передньому (періодичному) медичному огляду (б/н) від 21.01.2013 р. вбачається, що ОСОБА_3 придатна для роботи за професією сторожа без шкідливих факторів. Таким чином, у висновку картки міститься примітка про певні обмеження чи зауваження щодо виконання посадових обов'язків. Враховуючи те, що примітка не дає можливості у чіткій відповідності визначити характер обмежень, суд також критично оцінює доводи відповідача про те, що позивачці було дозволено роботу сторожа без шкідливих факторів, тобто встановлення будь-яких обмежень для роботи позивача на посаді сторожа не доведені відповідачем.

Судом встановлено, що прохідна частина Львівського УНР обладнана спорудою з підключеним електропостачанням, яка захищає працівника (сторожа) від дії атмосферних чинників. Даний факт визнаний сторонами.

Відповідно до ч.3 ст. 10, ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, з врахуванням положень ст..ст.57-59 ЦПК України.

Згідно із ст.57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їх представників, допитаних як свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів. При цьому дані докази повинні бути належними і допустимими, як це передбачено ст..ст.58-59 ЦПК України.

Установлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувались вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхилюючи інші докази, суд повинен свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.4 ст.60 ЦПК України).

Судом встановлено, що 4 січня 2011 року начальником Львівського УНР затверджено «Функціональні обов'язки сторожа Львівського УНР» серед яких зокрема передбачено: чергування на прохідній Львівського УНР; пропуск працівників, відвідувачів, автомобільного транспорту на територію Львівського УНР і назад; звірка супроводжувальних документів із фактичною наявністю вантажу, відкривання і закривання воріт; спільно із представником адміністрації або змінюваним сторожем перевірка цілісності об'єкта, що охороняється; оголошення тривоги під час виникнення пожежі на об'єкті; приймання та здача чергування; утримання приміщення прохідної частини в належному санітарному стані.

У зв'язку із вищевикладеними обов'язками сторожа, суд приходить до висновку про критичне оцінювання доводів представника відповідача, що єдиною підставою для розірвання трудового договору із позивачкою було те, що у картці працівника, який підлягає передньому (періодичному) медичному огляду (б/н) від 21.01.2013 р. була зроблена відмітка про те, що ОСОБА_3 придатна для роботи за професією сторож без шкідливих факторів. Такі доводи не є достатньою підставою щодо невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок стану здоров'я, які перешкоджають продовженню даної роботи, функціональними обов'язками сторожа на Львівському УНР є не лише перебування протягом значного період часу на відкритому просторі під час відкривання та закривання воріт, перевірки цілісності об'єкта, але й інші неменші важливі обов'язки, належне виконання яких не потребують перебування на відкритому просторі. Разом із тим, у матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували, що позивачка основну частину робочого часу проводила на відкритій території підприємства. А тому, такі доводи представника відповідача суперечать посадовим обов'язкам позивачки у їх сукупності.

В ході розгляду справи судом не встановлено та представником відповідача не подано жодних доказів, які б підтверджували, що посада сторожа у Львівському управління начальника робіт відноситься до категорії важких робіт чи робіт із шкідливими чи небезпечними умовами праці, а тому положення Наказу Міністерства охорони здоров'я №246 виданого 21.05.2007 р. на які посилається відповідач як на підставу встановлення невідповідності позивачки займаній посаді помилково застосовані відповідачем.

Враховуючи викладені обставини, а також зважаючи на те що відповідачем було порушено норми законодавства звільнення позивачки із займаної посади, а саме невідповідність позивачки займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок стану здоров'я, не підтвердилась, суд приходить до висновку про визнання незаконними та скасування наказів начальника Львівського УНР № 8 від 28.01.2013 р. та № 11 від 04.02.2013 р. та поновлення позивача на посаді сторожа Львівського УНР ЗТ КЕУ МОУ.

Відповідно до ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Згідно з розрахунком, поданого представником позивача, який проведений відповідно до п.2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою КМ України від 08.02.1995 р. №100 середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Враховуючи кількість робочих днів за два останні місяці роботи - 42 дні, періоду вимушеного прогулу - 100 днів. Середній заробіток по день ухвалення рішення становить 8677,00 грн. (з урахуванням усіх обов'язкових платежів і зборів, які підлягають відрахуванню з заробітної плати), що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Судом приймається до уваги поданий розрахунок позивача про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, який представником відповідача не заперечувався та доказів неправильного нарахування середнього заробітку за час вимушеного прогулу не подано.

Згідно з п.п.2, 4 ст.367 ЦПК України допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення на роботі ОСОБА_3 на посаді сторожа Львівського УНР ЗТ КЕУ МОУ 3 27 березня 2013 року та виплати заробітної плати за один місяць.

Крім того, відповідно до ст. 233 КЗпП позов подано до районного суду з дотриманням встановлених строків.

Вирішуючи розподіл судових витрат, суд приходить до наступного. Згідно з ч.3 ст.88 ЦПК України якщо позивача на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. Так, з відповідача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 229 грн. 40 коп. в дохід держави.

Враховуючи наведені вище обставини, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, законними, а позов про визнання незаконними та скасування наказів Львівського УНР ЗТ КЕУ МОУ №8 від 28.01.2013 р. та № 11 від 04.02.2013 р., поновлення на роботі позивача та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу слід задовольнити у повному обсязі.

На підставі викладеного, відповідно до ст. 43 Конституції України, ст. ст.40, 233, 235 КЗпП України, п.21 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06.11.1992 року, п.2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою КМ України від 08.02.1995р. №100, керуючись ст. ст. 10, 60, 88, 209, 212-215, 218, 367 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

позов задовольнити повністю.

Визнати незаконним та скасувати наказ Львівського управління начальника робіт ЗТ КЕУ МОУ №8 від 28.01.2013 р. «Про звільнення ОСОБА_3».

Визнати незаконним та скасувати наказ Львівського управління начальника робіт ЗТ КЕУ МОУ № 11від 04.02.2013 р. «Про внесення змін до наказу №8 п.1 від 28 січня 2013 року».

Поновити ОСОБА_3 (ідентифікаційний податковий номер НОМЕР_1) на посаді сторожа Львівського управління начальника робіт ЗТ КЕУ МОУ (ЄДРПОУ 22995851) з 27 січня 2013року.

Стягнути з Львівського управління начальника робіт ЗТ КЕУ МОУ (ЄДРПОУ 22995851) на користь ОСОБА_3 (І.П.Н. НОМЕР_1) середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 8677,00 грн. (з урахуванням усіх обов'язкових платежів і зборів, які підлягають відрахуванню з заробітної плати).

Стягнути з Львівського управління начальника робіт ЗТ КЕУ МОУ судовий збір у розмірі 229,40 грн. в дохід держави.

Допустити негайне виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_3 на посаді сторож Львівського управління начальника робіт ЗТ КЕУ МОУ з 27 січня 2013 року та виплати заробітної плати за один місяць.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Львівської області через Сихівський районний суд м. Львова шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення рішення, а особами, які не були присутні в судовому засіданні під час проголошення рішення протягом 10 днів з часу отримання його копії.

Головуючий

Оригінал. Виготовлено в одному екземплярі.