Постанова № 31172957, 01.04.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 квітня 2013 року справа № 826/2604/13-а

Окружний адміністративний суд м.Києва у складі судді Клименчук Н.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом

Центральної спілки споживачів товариств України (Укооспілка)

до

Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби

про

визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0012322208 від 14.11.2012

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Центральна спілка споживачів товариств України (Укооспілка) звернулась до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0012322208 від 14.11.2012.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що за результатами проведеної перевірки податковим органом встановлено порушення пп.7.2.3, пп.7.2.6 п.7.2, пп.7.4.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України та винесено податкові повідомлення-рішення від 14.11.2012 №0012322208, яким збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість на загальну суму 9256,00грн. (за основним платежем - 8903,00грн., за штрафними санкціями – 356,00грн.). Встановлене порушення, як вважає позивач, не відповідає дійсним обставинам справи. У зв’язку з чим представник позивача просить позов задовольнити та скасувати податкове повідомлення-рішення.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, хоча про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справ. Заперечень проти позовних вимог суду не надано.

Відповідно до ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у порядку письмового провадження у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

В С Т А Н О В И В:

Центральна спілка споживачів товариств України (Укооспілка) зареєстроване Печерською районною у м. Києві державною адміністрацією за №1107001200000000748 від 01.07.1998 за юридичною адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, 7/11 та взято на податковий облік в ДПІ у Печерському районі м. Києва 05.08.1993 №148.

На підставі наказу від 15.10.2012 №1564, службового посвідчення серії УКМ №050846 від 26.01.2009 та пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Центральної спілки споживачів товариств України (Укооспілка) з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з ПП «Кримспецтехнолоджи», КП «Альянс» та ПП «Скипер» за період з 01.01.2009 по 31.03.2012.

За результатами проведеної перевірки податковим органом складено акт перевірки від 26.10.2012 №902/22-8/00012635, яким встановлено порушення пп.7.2.3, пп.7.2.6 п.7.2, пп.7.4.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України та винесено податкове повідомлення-рішення від 14.11.2012 №0012322208, яким збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість на загальну суму 9256,00грн. (за основним платежем - 8903,00грн., за штрафними санкціями – 356,00грн.).

Підпунктом 78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України встановлено, що документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Перевірка проводилась згідно пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України. В той же час, з матеріалів справи встановлено та не заперечується відповідачем (зафіксовано в акті перевірки), позивачем надавалися відповіді на запити відповідача (лист від 09.07.2012 №02-809/04), а також підтверджуючі документи щодо формування податкового кредиту по взаємовідносинам з ПП «Кримспецтехнолоджи», КП «Альянс» та ПП «Скипер» за період з 01.01.2009 по 31.03.2012. Зазначене свідчить про відсутність підстав для проведення документальної позапланової перевірки згідно пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України.

Між Укооспілка в особі директора Відокремленого структурного підрозділу Укооспілка «Лікувально-оздоровчий центр «Укооспілка» та КП «Альянс» укладено договір підряду №647 від 02.07.2010 щодо проведення поточного ремонту фасаду корпусу №5 ВСПУ «ЛОЦ «Укооспілка», а Укооспілка оплатити вартість робіт в строк до 10.06.2010.

КП «Альянс» на підтвердження свого юридичного статусу та права на проведення будівельних (ремонтних) робіт надано позивачеві: свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 №436708, довідку АА №012196 з ЄДРПОУ, свідоцтво Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України серії АВ №119461 на будівельну діяльність із переліком видів робіт.

На виконання вимог даного договору №647 від 02.07.2012 КП «Альянс» надано позивачеві рахунок №1582 на оплату вартості робіт згідно договору в сумі 7471,44грн. та податку накладну №1594 від 09.06.2010.

В зв’язку з чим, Укооспілка віднесла до складу податкового кредиту суму ПДВ в розмірі 1245,24грн.

В судовому засіданні представником позивача зазначено, що на підставі податкової накладної №1594 від 09.06.2010 також підписано наступні документи: договорная цена на строительство Текущий ремонт фасада корпуса №5 «ОСПУ ЛОЦ Укооспилка», осуществляемое в 2010 роду (мовою оригіналу), локальная смета №2-1-1 на Текущий ремонт фасада Корпус №5 «ОСПУ ЛОЦ Укооспилка» (мовою оригіналу), итоговая ведомость ресурсов к локальной смете №2-1-1 на Текущий ремонт фасада (мовою оригіналу), справка о стоимости выполненных подрядных работ на июнь 2010 года (мовою оригіналу), итоговая ведомость ресурсов (расходы - по факту) (мовою оригіналу) та акт приёмки выполненных строительных работ за июнь 2010 года (мовою оригіналу).

Укооспілка в особі директора Відокремленого структурного підрозділу Укооспілка «Лікувально-оздоровчий центр «Укооспілка» в травні – червні 2011 року придбано ПП «Скипер» рушники махрові, поварські куртки, фартухи, халати тощо.

Представником позивача зазначено, що дана господарська операція підтверджується: рахунком №220 від 17.05.2011, платіжним дорученням №206 від 19.05.2011, податковою накладною №26 від 19.05.2011, банківською випискою від 20.05.2011, рахунком №222 від 02.06.2011, платіжним дорученням №255 від 07.06.2011, банківською випискою від 08.06.2011, платіжним дорученням №265 від 08.06.2011, банківською випискою від 10.06.2011, податковою накладною №40 від 14.06.2011, рахунком №712 від 23.06.2011, платіжним дорученням №307 від 23.06.2011, банківською випискою від 24.06.2011, податковою накладною №75 від 25.06.2011, накладними №314 від 12.06.2011, №195 від 14.06.2011, №220 від 14.06.2011. А також виписано оборотні відомості руху матеріальних цінностей з червня 2011 року по лютий 2013 року та акти списання матеріалів.

Укооспілка в особі директора Відокремленого структурного підрозділу Укооспілка «Лікувально-оздоровчий центр «Укооспілка» придбала у ПП «Кримспецтехнолоджи» лоток малий в кількості 45 штук для обладнання дощових стоків на території лікувального закладу. На підтвердження даної господарської операції представником позивача надано суду рахунок-фактуру №3110/01 від 31.10.2011, платіжне доручення №665 від 31.10.2011, банківська виписка по рахунку від 01.11.2011, податкова накладна №77 від 31.10.2011, видаткова накладна №1614 від 01.11.2011, накладна №395 від 15.11.2011, акт від 30.11.2011, витяг з журналу виданих довіреностей на отримання матеріальних цінностей, оборотна відомість руху матеріальних цінний за листопад 2011 року.

На думку представника позивача, як це передбачено податковим законодавством, є документами, що дають йому право на податковий кредит.

Щодо взаємовідносин з КП «Альянс» податковим органом використану інформацію викладену в акті від 11.04.2012 №36/22/32468182 про неможливість проведення зустрічної звірки КП «Альянс» з питань правомірності проведення господарських відносин з контрагентами-покупцями та постачальниками з метою встановлення факту реальності проведених взаємовідносин, повноти їх відображення в податковому обліку з урахуванням їх виду, обсягу та розрахунків при здійсненні фінансово-господарської діяльності за період з 01.01.2009 по 31.03.2012, складеному ДПС у АРК Крим.

Згідно акту від 11.04.2012 №36/22/32468182 встановлено, що місцезнаходження КП «Альянс» відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію: 95493, м.Сімферополь, вул.Глінки, 57/В/2 не знаходиться, висновок УПМ ДПС в АР Крим від 02.04.2012 №420/07-31. Звіркою встановлено, що КП «Альянс» порушило ч.1 ст.203, ст.ст.215, 216, 228, 662, 656 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовленні ними (п.5 ст.203 ЦК України) по правочинах, здійснених по ланцюгу постачання КП «Альянс» до реальних вигодо набувачів за період з 01.01.2009 по 31.03.2012.

Звіркою КП «Альянс» не підтверджено реальність проведених господарських операцій з реалізації товарів, робіт, послуг попередньо придбаних у контрагентів-покупів та постачальників та не підтверджено реальність проведених господарських операцій з контрагентами-покупцями та постачальниками за період з 01.12.2009 по 31.03.2012 з урахуванням їх виду, обсягу, якості та розрахунків.

Щодо взаємовідносин з ПП «Кримспецтехнолоджи» податковим органом використану інформацію викладену в акті від 06.04.2012 №17/22/36693441 про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Кримспецтехнолоджи» з питань правомірності проведених господарських відносин з контрагентами-покупцями та постачальниками з метою встановлення факту реальності проведених взаємовідносин, повноти їх відображення в податковому обліку з урахуванням їх виду, обсягу, якості та розрахунків при здійсненні фінансово-господарської діяльності за період з 01.01.2009 по 31.03.2012, складеному ДПС у АР Крим.

Згідно акту від 06.04.2012 №17/22/36693441 встановлено, що місцезнаходження ПП «Кримспецтехнолоджи» відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію: 95493, м.Сімферополь, вул.Монтажна, 10/Г не знаходиться, висновок УПМ ДПС в АР Крим від 04.04.2012 №494/07-31. Звіркою ПП «Кримспецтехнолоджи» встановлено порушення ч.1 ст.203, ст.ст.215, 216, 228, 662, 656 ЦК України що обумовленні ними (п.5 ст.203 ЦК України) по правочинах, здійснених по ланцюгу постачання ПП «Кримспецтехнолоджи» до реальних вигодо набувачів за період з 01.12.2009 по 31.03.2012.

Звіркою встановлено відображення в податковому обліку господарських операцій та розрахунків з контрагентами-покупцями та постачальниками за період з 01.12.2009 по 31.03.2012 та не підтверджено реальність проведених господарських операцій з контрагентами-покупцями та постачальниками за період з 01.12.2009 по 31.03.2012 з урахуванням їх виду, обсягу, якості та розрахунків.

Щодо взаємовідносин з ПП «Скипер» податковим органом використану інформацію викладену в акті від 06.04.2012 №25/22/37081677 про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Скипер» з питань правомірності проведення господарських відносин з контрагентами-покупцями та постачальниками з метою встановлення факту реальності проведених взаємовідносин, повноти їх відображення в податковому обліку з урахуванням їх виду, обсягу та розрахунків при здійсненні фінансово-господарської діяльності за період з 01.01.2009 по 31.03.2012, складеному ДПС у АР Крим.

Представником позивача зазначено, що на його думку Укооспілкою не порушувало вимоги пп.7.2.3, пп.7.2.6 п.7.2, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України,то ДПІ у Печерському районі м.Києва ДПС відсутні правові підстави для винесення податкового повідомлення-рішення.

Податковий орган вважає, що оскільки ПП «Кримспецтехнолоджи», КП «Альянс» та ПП «Скипер» є основними постачальниками позивача з 01.01.2009 по 31.03.2012, то укладені між ними правочини не спрямовані на реальне настання наслідків, отже, є нікчемними та не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю.

Тобто, позивач не мав підстав відображати у складі податкового кредиту в податкових деклараціях з ПДВ за червень 2010 року, травень 2011 року, червень 2011 року та жовтень 2011 року податкові накладні з реквізитами контрагентів-постачальників ПП «Кримспецтехнолоджи», КП «Альянс» та ПП «Скипер».

Оцінюючи подані сторонами докази, керуючись своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.202, ч.1-3,5,6 ст.203 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ч.1 ст.205 Цивільного кодексу України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.208 Цивільного кодексу України правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.

Згідно ч.2 ст.207 Цивільного кодексу України, правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ч.1 ст.204 ЦКУ).

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оскаржуваний правочин). До оскаржуваних правочинів належить зокрема фіктивний правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним (ст. 234 ЦК України).

Відповідно до ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст.228 ЦК України міститься обов’язкова ознака – специфічна мета – порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов’язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника – фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину. Такі обставши можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Статтею 207 Господарського кодексу України передбачено, що господарське зобов’язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб’єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Недійсною може бути визнано також нікчемну умову господарського зобов’язання, яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобов’язання порушує права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб. Нікчемними визнаються, зокрема, такі умови типових договорів і договорів приєднання, що: виключають або обмежують відповідальність виробника продукції, виконавця робіт (послуг) або взагалі не покладають на зобов’язану сторону певних обов’язків; допускають односторонню відмову від зобов’язання з боку виконавця або односторонню зміну виконавцем його умов; вимагають від одержувача товару (послуги) сплати непропорційно великого розміру санкцій у разі відмови його від договору і не встановлюють аналогічної санкції для виконавця.

Таким чином, необхідними умовами для визнання угоди недійсною є її укладання з метою, що завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків.

Відповідачем не надано суду жодних доказів, які б підтверджували те, що укладення договору, на підставі якого виникли взаємовідносини між позивачем та контрагентом, не відповідають дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав та обов’язків. Зазначена обставина відповідачем взагалі не досліджувалась, посадові особи сторін правочину з цього приводу навіть не опитувались. Отже, доводи відповідача щодо нікчемності правочину, укладених між позивачем та контрагентом, судом до уваги не приймаються.

На момент укладання договорів, на якому ґрунтувалися взаємовідносини позивача з контрагентами, а також під час здійснення господарських операцій, згідно даних ЄДРПОУ контрагенти зареєстровані в податкових органах як платники ПДВ.

Відповідно до ч.1 ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців» встановлено, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки них не внесено відповідних змін.

Суд також звертає увагу на інформаційний лист Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 №1112/11/13-10, в якому зазначено, що у разі якщо на час здійснення господарських операцій, якими податкова інспекція не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту з податку на додану вартість, постачальники були включені до єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Крім того, чинним законодавством України, відповідач не наділений повноваженнями щодо визнання правочинів нікчемними (недійсними) із застосуванням відповідних наслідків їх нікчемності (недійсності).

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює, в даному випадку Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 №168/97-ВР, чинного на момент виникненні правовідносин (надалі по тексту – Закон №168/97) та Податковий кодекс України (надалі по тексту – ПК України), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов’язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов’язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно п.1.7 ст.1 Закону №168/97, податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону №168/97 податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні.

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

Згідно пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону №168/97 податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).

Отримання такої скарги є підставою для проведення позапланової виїзної перевірки такого постачальника для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з цього податку за такою цивільно-правовою операцією.

Підставою для нарахування податкового кредиту без отримання податкової накладної також є:

транспортний квиток, готельний рахунок або рахунок, який виставляється платнику податку за послуги зв'язку, інші послуги, вартість яких визначається за показниками приладів обліку, що містять загальну суму платежу, суму податку та податковий номер продавця, за винятком тих, в яких форма встановлена міжнародними стандартами;

касові чеки, які містять суму поставлених товарів (послуг), загальну суму нарахованого податку (з визначенням фіскального номера, але без визначення податкового номера постачальника). При цьому з метою такого нарахування загальна сума поставлених товарів (послуг) не може перевищувати 200 гривень за день (без урахування податку на додану вартість).

Підпунктом 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону №168/97 передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Для банківських установ при одержані ними права власності на заставлене майно з метою подальшого продажу таке право зберігається до моменту продажу такого заставленого майна.

Згідно пп.21.1.1. п.21.1. ст.21 ПК України посадові особи контролюючих органів зобов’язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Відповідно до пп.14.1.181. п.14.1.ст.14 ПК України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду.

Згідно пп. а п.198.1, п.198.2., п.198.3. ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв’язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6. ст.198 ПК України, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв’язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до п.201.10. ст.201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Законом України «Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Таким чином, для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги), необхідні первинні документи (податкові накладні), оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» (надалі по тексту - Закон).

Відповідно до ст.1 Закону, первинний документ – це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Бухгалтерський облік є обов’язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку (ч.2 ст.3 Закону).

Згідно ст.9 Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов’язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов’язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Пунктом 1 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 №1379, визначено, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Відповідно до п.6.2. зазначеного Порядку, податкова накладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку.

Як вбачається з акту перевірки позивача, ним надавались відповідачу належним чином засвідчені копії первинних документів, зокрема, податкових накладних, отриманих від контрагента, що підтверджує факт їх наявності. Тобто, позивачем надано первинні документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій за договором з контрагентом. При цьому, суд звертає увагу на те, що податковий орган ані в акті перевірки, ані в запереченнях не ставив під сумнів достовірність даних, які містять вказані первинні бухгалтерські документи, а також не зазначав про невідповідність первинних бухгалтерських документів вимогам чинного податкового законодавства, зокрема, відсутності у них обов’язкових реквізитів.

Суд звертає увагу на те, що правочини, укладені між позивачем та ПП «Кримспецтехнолоджи», КП «Альянс» та ПП «Скипер» спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлене ними, не містить положень, які б суперечили вимогам чинного законодавства або інтересам сторін, а волевиявлення сторін правочину є вільне і відповідає їхній внутрішній волі, що відповідає загальним вимогам, встановленим статтею 203 ЦКУ, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

При цьому судом встановлено, що за спірними угодами контрагентів, ними виконав повністю взяті на себе зобов’язання, а позивач, в свою чергу, провів повний розрахунок за товар. Учасники цих господарських операцій у своїх бухгалтерській та податковій звітностях повно і достовірно відобразили вчинені операції, правомірно віднесли вартість поставок відповідно до валового доходу та валових витрат, своєчасно сплатили податки.

При визнанні угод нікчемними податковим органом не дотримано вищезазначених вимог законодавчих норм, тобто не встановлено вини та умислу позивача, спрямованих на заволодіння державним майном, порушення публічного порядку.

Також, з посиланням на відповідні первинні документи, податковим органом, як суб'єктом владних повноважень, не надано доказів про умисел укладення та виконання угод між позивачем та ПП «Кримспецтехнолоджи», КП «Альянс» та ПП «Скипер»» з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства. Вказане підтверджується також тим, що фактично продукція отримана від ПП «Кримспецтехнолоджи», КП «Альянс» та ПП «Скипер» одразу ж була використання позивачем у власній господарській діяльності. Цей факт засвідчується всіма первинними документами, як то податковими та видатковими накладними, платіжними дорученнями та банківськими виписками, актами прийому-передачі товарів тощо.

Статтею 10 Закону №168/97 чітко передбачено коло осіб, які відповідальні за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету.

Суд не приймає до уваги доводи представника відповідача про те, що податок на додану вартість не сплачений до бюджету контрагентами позивача, оскільки, згідно з нормами Закону №168/97 та ПК України, не встановлено обов’язок покупця сплачувати податок на додану вартість ще й до бюджету, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару. Відповідно до положень Закону №168/97 та ПК України, сума податку на додану вартість, що включена в ціну товару, є податковим зобов’язанням продавця товару, і саме продавець товару несе обов’язок щодо сплати цього податку до бюджету.

Таким чином, враховуючи викладені законодавчі норми та обставини справи, суд дійшов висновку, що взаємовідносини позивача з контрагентом, який на момент здійснення господарських операцій були належним чином зареєстрований як платники податку на додану вартість, оформлені договором, який не був визнаний недійсним в судовому порядку, а також підтверджені виданими контрагентом відповідними первинними документами, зокрема, податковими накладними, отже позивачем були виконані передбачені законодавством вимоги для підтвердження права на отримання податкового кредиту.

Відповідно до ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Суд не бере до уваги доводи представника відповідача, сформовані на підставі актів про неможливість проведення зустрічної звірки від 06.04.2012 №25/22/37081677, від 06.04.2012 №17/22/36693441, від 11.04.2012 №36/22/32468182, використаних під час перевірки позивача виходячи з наступного.

Відповідно до п.73.5 ст.73 Кодексу з метою отримання податкової інформації органи державної податкової служби мають право проводити зустрічні звірки даних суб’єктів господарювання щодо платника податків. Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб’єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з’ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків. Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. За результатами зустрічних звірок складається довідка, яка надається суб’єкту господарювання у десятиденний термін.

Як вбачається з матеріалів справи, в порушення вимог Податкового кодексу України, податковими органами складено акти, а не довідки, як це передбачено вимогами податкового законодавства.

Зустрічна звірка є заходом інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби, відповідно до п.73.5 ст.73 Кодексу та, відповідно її віднесенням законодавцем до глави 7 Податкового кодексу України «Інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності органів державної податкової служби».

В актах про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Кримспецтехнолоджи», КП «Альянс» та ПП «Скипер»», викладені висновки, однак, як підтверджено матеріалами справи, зустрічна звірка не відбулась, як того вимагають норми діючого податкового законодавства України.

Відповідно до вимог п.3 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.

Таким чином, висновки акту перевірки позивача, сформовані на підставі актів від 06.04.2012 №25/22/37081677, від 06.04.2012 №17/22/36693441, від 11.04.2012 №36/22/32468182 про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Кримспецтехнолоджи», КП «Альянс» та ПП «Скипер»», є безпідставними.

З огляду на викладене суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованим та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов‘язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Відповідно до ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч.1 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись ст.ст.9, 11, 69, 70, 71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

позовні вимоги Центральної спілки споживачів товариств України (Укооспілка) задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС від 14.11.2012 №0012322208.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 КАС України та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Н.М. Клименчук