Постанова № 311727, 29.08.2006, Харківський апеляційний господарський суд

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Адміністративна Головуючий по 1-й інстанції

справа №4/561-05 суддя –Яризько В.О.

Доповідач по 2-й інстанції

суддя –Кравець Т.В.

“22” серпня 2006 р. м. Харків

Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду у складі:

головуючого судді Кравець Т.В., суддів Шутенко І.А., Твердохліба А.Ф.

при секретарі Кобзєвої Л.О.

за участю представників:

позивача за первісним позовом –Шаповал Л.О.

відповідача за первісним позовом –Самойленка М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ДПІ у м. Суми (вх.№2646С/2-5)

на рішення господарського суду Сумської області від 12.12.2005 р. по адміністративній справі №4/561-05 та матеріали справи

за позовом Державної податкової інспекції у м. Суми

до Відділу державної служби охорони при УМВС України в Сумській області

про стягнення 160089,86 грн.-

та за зустрічним позовом Відділу державної служби охорони при УМВС України в Сумській області

до Державної податкової інспекції у м. Суми

про визнання частково недійсним акту, -

встановила:

У вересні 2005 року, позивач за первісним позовом, - Державна податкова інспекція у м. Суми, звернувся до господарського суду Сумської області з позовом про стягнення з Відділу державної служби охорони при УМВС України в Сумській області, заборгованість по податку з доходів фізичних осіб в сумі 160098,86 грн.

Відповідач подав зустрічний позов, в якому просить суд визнати недійсним акт за результатами перевірки фінансово - господарської діяльності Відділу ДСО від 03.08.2005 року № 233/08597003 в частині висновку про наявність заборгованості перед бюджетом в сумі 160 098 грн. 86 коп. Зустрічний позов судом першої інстанції був прийнятий до розгляду.

Рішенням господарського суду Сумської області від 12 грудня 2005 року по справі № 4/561-05 у задоволенні вимог по первісному позову відмовлено, провадження у справі по зустрічному позову припинено на підставі п. 1 статті 80 ГПК України.

Не погодившись з зазначеним рішенням, позивач по первісному позову, ДПІ у м. Суми, звернувся до апеляційного суду зі скаргою, в якої порушує питання про скасування рішення місцевого господарського суду від 12 грудня 2005 року та прийняття нового рішення, яким задовольнити первісні позовні вимоги.

У запереченнях на апеляційну скаргу відповідач по первісному позову, просить суд рішення господарського суду Сумської області залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, при цьому зазначив, що місцевий господарський суд при прийнятті рішення по справі правомірно застосував норму закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181 від 21.12.2000 року , яка передбачає, що коли норма закону, або чи іншого нормативно-правового акту, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Господарським судом Сумської області справа розглянута за правилами ГПК України. Висновок господарського суду про застосування до спірних правовідносин ГПК України, судова колегія вважає помилковим. Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням суб*єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом. Органи державної податкової адміністрації України є органами виконавчої влади, їм надано право здійснювати контроль за правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів та здійснювати заходи погашення податкового боргу, зокрема, примусово шляхом звернення до суду.

Враховуючи викладене, звернення ДПІ до суду з вимогою стягнення заборгованості по сплаті податку з доходів фізичних осіб є публічно-правовим спором, підвідомчим адміністративним судам України, тому апеляційним судом справа розглядається за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, їх юридичну силу та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 195 КАС України, заслухавши у судовому засіданні пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом Сумської області норм матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, та встановлено судом першої інстанції, органом ДПС було проведено планову комплексну документальну перевірку відповідача з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства, в т.ч. правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку з доходів фізичних осіб, податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів, державного мита за період з 01.01.2004 року по 31.03.2005 року, в результаті чого ДПІ було складно довідку № 17-3-18/375 від 03.08.2005 року про результати проведеної перевірки, відповідно до якої, відповідачем порушені вимоги п.п.8.1.2. п.8.1. ст.8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»№ 884-ІУ від 22.05.2003р. (надалі-Закон № --IV), а саме: не сплачено суму прибуткового податку (бюджетний борг) в сумі 160098 грн. 86 коп.

Позивач по первісному позову, зазначає, що у періоді, що перевірявся ДПІ, діяло два Порядки сплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних що утримується з грошового забезпечення винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями та особами рядового і начальницького складу. Відповідно до п. 5 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримується з грошового забезпечення винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями та особами рядового і начальницького складу, що діяв з 15.01.2004р. по 05.01.2005р. передбачено утримання податку з доходів фізичних осіб з грошового забезпечення військовослужбовців, та його перерахування, а саме «Джерелом виплати грошової компенсації військовослужбовців та особам рядового і начальницького складу, які утримуються за рахунок не бюджетних коштів є нарахована сума податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення, яка залишається в розпорядженні відповідних установ (організацій, підприємств) для здійснення рівноцінної та повної компенсації». Відповідно до п. 3 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримується з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями та особами рядового і начальницького складу, передбачено утримання податку з доходів фізичних осіб з грошового забезпечення військовослужбовців, та його перерахування, а саме: «Виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв'язку з виконанням ними своїх обов'язків під час проходження служби, що пов'язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом № 884.

Відповідач по первісному позову, в обґрунтування своєї позиції посилається на те, що п.22.7. ст.22 Прикінцевих положень Закону № 884 визначено спеціальний порядок використання бюджетного фонду в частині податків з доходів фізичних осіб - осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, а саме направлення цих сум відповідними податковими агентами на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян. Також зазначає, що протягом 2004 року і першого кварталу поточного року, відділ ДСО використовував суми утриманого податку з доходів фізичних осіб виключно на рівноцінну і повну компенсацію втрат доходів цієї категорії громадян.

Проте, судова колегія зазначає, що відповідно до закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" Відділ ДСО являється податковим агентом, який зобов'язаний нараховувати, утримувати та сплачувати податок з доходів фізичних осіб - своїх працівників - від їх імені до державного бюджету та звітувати про цю діяльність перед податковими органами. Відділ ДСО постійно і відповідно до чинного законодавства перераховував до державного бюджету нарахований і утриманий податок з доходів фізичних осіб - своїх працівників - крім працівників, осіб рядового і начальницького складу, порядок оподаткування доходів яких відмінний від порядку оподаткування доходів інших категорій працюючих.

Позивач по первісному позову посилається на підпункт 8.1.2. пункту 8.1. ст. 8 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", відповідно до якого, податок підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету під час виплати оподаткованого доходу єдиним платіжним документом, тобто фактично визначає загальний порядок перерахування до державного бюджету утриманого податковим агентом податку з доходів фізичних осіб.

Судова колегія не погоджується з твердження позивача стосовно того, що відповідачем по первісному позову порушений даний порядок, оскільки пунктом 22.7. ст. 22. Прикінцевих положень Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»затверджений інший порядок розпорядження сумами податку на доходи осіб рядового і начальницького складу ОВС, та встановлено, що суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ у зв'язку із виконанням обов'язків несення служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.

Як встановлено матеріалами справи, протягом 2004 року і першого кварталу 2005 року, Відділ ДСО і використовував суми утриманого податку з доходів виключно на рівноцінну і повну компенсацію втрат доходів цієї категорії громадян.

Позивач по первісному позову також зазначив, що відповідачем по первісному позову порушені вимоги статті 38 Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет на 2005 рік»та інших законодавчих актів України», однак як зазначає, відповідач по первісному позову, і з цим погоджується колегія суддів, пунктом 1 Прикінцевих положень даного закону встановлено порядок набрання чинності окремих положень закону, а саме: "Цей закон набирає чинності з дня опублікування, крім..." Стаття 38 даного закону не включена до переліку норм, які набирають чинності в інший період. Даний закон опублікований в офіційному друкованому виданні "Урядовий кур'єр" 31.03.2005 року № 58-59, строк набрання чинності цього закону починається з 31.03

.2005 року, та застосування статті 38 зазначеного закону позивачем по первісному позову не правомірне.

Стосовно припинення провадження щодо зустрічних вимог, колегія суддів, зазначає, що не можуть оспорюватися в господарському суді акти ревізій, документальних перевірок, дії службових осіб, вчинені у процесі чи за результатами перевірок, оскільки ці акти не мають обов'язкового характеру, тому висновки місцевого господарського суду в цій частині є законними.

Таким чином, вимога позивача про примусове стягнення з Відділу ДСО податкової заборгованості перед державним бюджетом на суму 160098 грн.86 коп. являється безпідставною та такою, що не відповідає чинному законодавству, в зв'язку з чим висновки місцевого господарського суду стосовно незадоволення первісних позовних вимог, колегія суддів вважає правильними, а рішення місцевого господарського суду, яке прийняте у відповідності до вимог діючого законодавства, є законним та обґрунтованим, підстав для задоволення апеляційної скарги, судова колегія не вбачає.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 195, 196, п. 1 ст. 198, ст. 206, 209, 211, 212, 254 КАС України, колегія суддів апеляційного суду, одностайно, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Суми залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Сумської області від 12 грудня 2005 року по справі № 4/561-05 залишити без змін.

Адміністративну справу № 4/561-05 повернути до господарського суду Сумської області.

Роз’яснити сторонам, що вони мають право на дану ухвалу подати касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції

Головуючий суддя Кравець Т.В.

Судді Шутенко І.А.

Твердохліб А.Ф.