Рішення № 31172673, 30.04.2013, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"30" квітня 2013 р. Справа № 911/1161/13

Господарський суд Київської області у складі судді Саванчук С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Державного підприємства "МІЖНАРОДНИЙ АЕРОПОРТ "БОРИСПІЛЬ",

08307, Київська область, м. Бориспіль, Міжнародний аеропорт "БОРИСПІЛЬ"

до Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "АЕРОСВІТ",

08324, Київська область, Бориспільський район, село Гора

про стягнення 26 841,17 грн.

за участю представників:

позивача - Сінькевич В.А. (довіреність від 06.03.2013 № 35-30-11);

відповідача - не з'явився, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином.

Обставини справи:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Державного підприємства "МІЖНАРОДНИЙ АЕРОПОРТ "БОРИСПІЛЬ" (далі - позивач) до Приватного акціонерного товариства "АВІАКОМПАНІЯ "АЕРОСВІТ" (далі - відповідач) про стягнення 26 841,17 грн., з яких: 26 779,54 грн. - основний борг, 44,02 грн. - пеня та 17,61 грн. - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем зобов'язань щодо здійснення розрахунку за послуги.

Ухвалою господарського суду Київської області від 04.04.2013 порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 23.04.2013.

У судове засідання 23.04.2013 представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали суду від 04.04.2013 не виконав, розгляд справи відкладено на 07.05.2013.

У судовому засіданні 07.05.2013 представник позивача повністю підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити з підстав, викладених у позові.

Відповідач письмовий відзив на позовну заяву не подав, представника у судове засідання вдруге не направив, не повідомивши про причини, хоча належним чином повідомлений про дату та час судового засідання.

Нез'явлення у судове засідання представника відповідача та неподання відповідачем письмового відзиву на позов не перешкоджає розгляду справи.

На підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 07.05.2013 оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутнього в судовому засіданні представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд -

встановив:

Між Державним підприємством "МІЖНАРОДНИЙ АЕРОПОРТ "БОРИСПІЛЬ" (далі - аеропорт, позивач) та Закритим акціонерним товариством "Авіакомпанія "АЕРОСВІТ" (правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство «Авіакомпанія «Аеросвіт»), (далі - абонент, відповідач) досягнуто усних домовленостей щодо надання виконавцем замовникові оплатних послуг із забезпечення реєстрації пасажирів в період з 01.01.2013 по 21.01.2013 (далі - послуги).

Для оплати послуг позивачем відповідачеві виставлено рахунок від 23.01.2013 №171/1426 на суму 50 656,32 грн. (копія в матеріалах справи).

Позивачем відповідачеві послуги надані в повному обсязі, що підтверджується підписаною сторонами відомістю про надання послуг з забезпечення реєстрації пасажирів у період з 01.01.2013 по 21.01.2013.

Крім того, до матеріалів справи надано копію акту приймання-здачі за фактично виконані послуги від 23.01.2013 на суму 50 656,32 грн., що підписаний зі сторони виконавця.

Як зазначається представником позивача та підтверджується матеріалами справи, до звернення позивача з даним позовом до суду, позивач направив відповідачу лист від 18.03.2013 № 14-22-193 з вимогою оплатити зазначений вище рахунок-фактуру за фактично надані послуги в січні 2013 року. Відповідач 18.03.2013 отримав зазначений лист-вимогу, рахунок-фактуру та акт приймання-здачі виконаних послуг у січні 2013 року, що підтверджується підписом представника та відбитком штампу відповідача в правому нижньому куті листа.

Листом від 01.03.2013 № 806-04/13 відповідач запропонував позивачу зарахувати кошти, що надмірно перераховані відповідачем у межах інших правовідносин сторін в сумі 23 876,78 грн. як часткову оплату за рахунком-фактурою від 23.01.2013 № 171/1426, що, крім того, оцінюється судом як визнання відповідачем наявності у нього грошових зобов'язань за спірним рахунком. У даному листі відповідачем зауважень до спірних послуг не зазначено.

Позивач стверджує, що зважаючи на вказану пропозицію відповідача, позивачем вказані кошти зараховані як оплата за рахунком-фактурою від 23.01.2013 № 171/1426. Проте, остаточного розрахунку за надані послуги в сумі 26 779,54 грн. відповідачем не здійснено.

Відповідач не скористався правом подати письмовий відзив на позов, тверджень позовної заяви не заперечив. Доказів оплати у повному обсязі послуг, що ним отримані, на час вирішення спору суду не надав.

Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору на підставі доказів у справі. Зокрема, відповідно до частини 2 статті 32 Господарського процесуального кодексу України - на підставі письмових доказів та пояснень представників сторін. Згідно із частиною 1 статті 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення основного боргу підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Усний договір прирівнюється до договору укладеного в письмовій формі, тому наслідки недотримання умов усного договору такі ж як і при недотриманні письмового договору.

Згідно частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (пункт 2 статті 530 Цивільного кодексу України).

Оскільки між сторонами письмовий договір відсутній, відповідач повинен був виконати своє зобов'язання з оплати послуг у семиденний строк з моменту отримання вимоги позивача, а з моменту спливу семи днів з дня отримання вимоги про оплату - виникла заборгованість.

На підставі листа-вимоги позивача від 18.03.2013, поданого в матеріали справи, судом встановлено, що відповідачем отримано вказаний лист 18.03.2013, що підтверджується підписом представника та відбитком штампу відповідача в правому нижньому куті, а, відтак, семиденний строк оплати за послуги сплинув 25.03.2013.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Матеріали справи не містять доказів оплати відповідачем заборгованості за отримані послуги в повному обсязі станом на день прийняття рішення.

З огляду на викладене, суд встановив доведеним право позивача на стягнення з відповідача 26 779,54 грн. боргу з оплати послуг, що отримані ним від позивача.

У зв'язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов'язання, позивач на підставі статті 625 Цивільного кодексу України заявляє до стягнення 3% річних у розмірі 17,61 грн.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З метою всебічного, повного і об'єктивного розгляду обставин справи, суд здійснив перерахунок розміру 3 % річних за період прострочення з 26.03.2013 по 02.04.2013 та з'ясував, що наданий позивачем розрахунок є арифметично вірними та відповідає обставинам справи, а тому позовні вимоги про стягнення 17,61 грн. 3% річних підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо вимог про стягнення пені в розмірі 44,02 грн., судом враховано відсутність письмового договору щодо погодження сторонами права позивача на стягнення вказаної пені у спірних правовідносинах.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно статті 546 Цивільного кодексу України, неустойка є одним з видів забезпечення виконання зобов'язання.

Відповідно до статті 547 Цивільного кодексу України, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Згідно статті 230 Господарського кодексу України пеня як вид штрафної санкції є господарською санкцією у вигляді грошової суми, яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України, у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Згідно статей 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, що обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Позивач не довів наявності правових підстав для стягнення пені, не обґрунтував її розмір, що ним заявлено до стягнення.

Зважаючи на викладене, позовна вимога про стягнення пені в розмірі 44,02 грн. задоволенню не підлягає.

Проаналізувавши вищезазначені норми чинного законодавства та всебічно розглянувши матеріали справи, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача: 26 779,54 грн. основної заборгованості та 17,61 грн. 3% річних є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростованими, а, відтак, підлягають задоволенню. Позовні вимоги в частині стягнення пені у розмірі 44,02 грн. задоволенню не підлягають.

Відшкодування судового збору, сплаченого позивачем у розмірі 1 720,50 грн., відповідно до пункту 2 частини 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись статтями 4, 22, 32, 33, 36, 43, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "АЕРОСВІТ" (08324, Київська область, Бориспільський район, с. Гора, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 20048090) на користь Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (08307, Київська область, м. Бориспіль, Міжнародний аеропорт "Бориспіль", ідентифікаційний код ЄДРПОУ 20572069) 26 779 (двадцять шість тисяч сімсот сімдесят дев'ять) грн. 54 коп. основної заборгованості, 17 (сімнадцять) грн. 61 коп. 3% річних та 1 717 (одна тисяча сімсот сімнадцять) грн. 68 коп. судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено 13.05.2013.

Суддя С.О. Саванчук