Постанова № 31172600, 19.04.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

19 квітня 2013 року № 826/3598/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справуза позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКАР Лізинг»доДержавної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання нечинним податкових повідомлень-рішень від 13 листопада 2012 року № 0006342220, № 0006352220, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «УКАР Лізинг» (далі - ТОВ «УКАР Лізинг») з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби (далі - ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС) про визнання нечинним податкових повідомлень-рішень від 13 листопада 2012 року № 0006342220, № 0006352220.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 березня 2013 відкрито провадження у справі № 896/3598/13-а, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 10 квітня 2013 року.

10 квітня 2013 року представник позивача не з'явився, належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду, подав до суду заяву про розгляд справи у письмовому провадженні.

Позивач в позовній заяві в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що ним були виконані усі законодавчі умови для формування податкового кредиту за липень, серпень 2011 року та податку на прибуток за ІІ-ІІІ квартал 2011 року за результатами фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Ліга-Груп», а тому спірні податкові повідомлення-рішення є нечинними.

Окрім цього, також зазначав, що відповідно до положень Цивільного кодексу України відповідальність ТОВ «УКАР Лізинг» не може ґрунтуватися на правопорушеннях, вчинених іншою юридичною особою, а тому акт перевірки ТОВ «Ліга-Груп», яким встановлено недотримання чинного законодавства останнім, не може враховуватися при проведенні перевірки діяльності ТОВ «УКАР Лізинг».

Представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечував.

Відповідач в обґрунтування своєї правової позиції посилається на акт ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області ДПС від 31.08.2012 року № 304/22-2/36449011 «Про результати документальної виїзної позапланової перевірки ТОВ «Ліга-Груп» (код за ЄДРПОУ 36449011) з питань дотримання вимог податкового законодавства за травень 2011 року - січень 2012 року», відповідно до якого встановлено відсутність трудових ресурсів, виробничого обладнання, складських та торгівельних приміщень, транспорту та торгівельного обладнання, сировини, матеріалів для здійснення основного виду діяльності.

Відповідно до вимог частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на вищевикладене та з урахуванням вимог ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про доцільність розгляду справи у письмовому провадженні на підставі наявних матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «УКАР Лізинг» (код ЄДРПОУ 34181828) відповідно до Свідоцтва про державну реєстрацію серія А00 № 060059, зареєстроване 18 квітня 2006 року Голосіївською районною у м. Києві державною адміністрацією (номер запису про включення відомостей про юридичну особу ЄДР 1 068 102 0000 015269). Місцезнаходження ТОВ «УКАР Лізинг»: 03039, м. Київ, провулок Червоноармійська, 3.

ТОВ «УКАР Лізинг» взято на податковий облік в органах державної податкової служби 20 квітня 2006 року за № 14891 та перебуває на обліку в ДПІ у Голосіївському районі м. Києва.

До видів діяльності ТОВ «УКАР Лізинг» за КВЕД відповідно до довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України від 09 квітня 2012 року серії АБ № 325847 відносяться: 69.91 Фінансовий лізинг, 45.11 Торгівля автомобілями та легковими транспортними засобами, 45.19 Торгівля іншими транспортними засобами, 45.20 Технічне обслуговування наземного транспорту, 52.21 Допоміжне обслуговування наземного транспорту, 77.11 Надання в оренду автомобілів і легкових автотранспортних засобів.

ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «УКАР Лізинг» (код за ЄДРПОУ 34181828) з питань правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток по фінансово-господарським взаємовідносинам з ТОВ «Ліга Груп» (код за ЄДРПОУ 36449011) за період з 01.07.2011 року по 30.09.2011 року, за результатами якої складено акт від 17 жовтня 2012 року № 365/1/22-20-34181828.

В ході перевірки встановлено, що ТОВ «УКАР Лізинг» задекларовано суму податкового кредиту з податку на додану вартість та суму витрат з податку на прибуток по взаємовідносинам з ТОВ «Ліга Груп», які не спричиняють реального настання правових наслідків.

За результатами перевірки податковим органом було встановлено порушення ТОВ «УКАР Лізинг»:

- п.138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI із змінами та доповненнями, що призвело до заниження податку на прибуток за ІІ-ІІІ квартал 2011 року на загальну суму 270 680, 50 грн.;

- п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 p. №2755-VI із змінами та доповненнями, що призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 235 374, 33 грн., в т.ч.:

- за липень 2011 року - 99 550, 00 грн.;

- за серпень 2011 року - 135 824, 33 грн.,

07 листопада 2012 року ТОВ «УКАР Лізинг» подано до податкового органу заперечення (вих. № 115) на акт перевірки від 17 жовтня 2012 року № 365/1/22-20-34181828, за результатами розгляду яких, висновки викладені в акті перевірки, залишено без змін, а заперечення без задоволення.

13 листопада 2012 року ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС прийняла наступні податкові повідомлення-рішення:

- № 0006352220, яким відповідно до пп. 54.3.2, п. 54.3 ст. 54 та абз. « 1» п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України за порушення п.138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI із змінами та доповненнями ТОВ «УКАР Лізинг» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у загальному розмірі 270 680, 00 грн.;

- № 0006342220, яким відповідно до пп. 54.3.2, п. 54.3 ст. 54 та абз. « 1» п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України за порушення п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 p. №2755-VI із змінами та доповненнями ТОВ «УКАР Лізинг» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 294 217, 91 грн., в тому числі 235 374, 33 грн. - основний платіж, 58 843, 58 грн. - штрафні (фінансові) санкції (штрафи).

Вказані податкові повідомлення-рішення ТОВ «УКАР Лізинг» оскаржено в адміністративному порядку до Державної податкової служби у м. Києві та до Державної податкової служби України, за результатами розгляду якого останні, рішеннями від 29 січня 2013 року № 894/10/12-1-03 та від 25 лютого 2013 року № 2808/6/10-2115, податкові повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС від 13 листопада 2012 року № 0006342220, № 0006352220, залишили без змін, а скарги без задоволення.

Незгода з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями обумовила звернення позивача до суду з адміністративним позовом.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва не погоджується з доводами рішення ТОВ «УКАР Лізинг», виходячи з наступного.

Спірні правовідносини, що склалися між сторонами регулюються нормами Конституції України, Податковим кодексом України та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приписами п. 1.1 ст. 1 ПК України визначено, що податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Пунктом 138.2 ст. 138 ПК України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

У відповідності до пп. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138 ПК України до складу інших витрат включаються витрати на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг: а) витрати на пакувальні матеріали для затарювання товарів на складах готової продукції; б) витрати на ремонт тари; в) оплата праці та комісійні винагороди продавцям, торговим агентам та працівникам підрозділів, що забезпечують збут; г) витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів; ґ) витрати на відрядження працівників, зайнятих збутом; д) витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, пов'язаних зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (оперативна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона); е) витрати на транспортування, перевалку і страхування товарів, транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору (базису) поставки; є) витрати на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування; ж) витрати на транспортування готової продукції (товарів) між складами підрозділів підприємства; з) інші витрати, пов'язані зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У відповідності до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Платники податку, що застосовували касовий метод до набрання чинності цим Кодексом або застосовують касовий метод, мають право на включення до податкового кредиту сум податку на підставі податкових накладних, отриманих протягом 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку.

Приписами п. 201.10 ст. 201 ПК України визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин.

Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Виявлення розбіжностей даних податкової накладної та Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення органами державної податкової служби документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Відповідно, наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв'язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності, визначають окремі випадки, за яких неможливе формування витрат та податкового кредиту, зокрема, це: непов'язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети використання у господарській діяльності), фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваної операції, видача податкової накладної особою, яка не є платником ПДВ та, крім того, відсутність у платника податків на момент перевірки первинних документів/податкових накладних або підписання цих документів не уповноваженою особою.

З акту перевірки від 17 жовтня 2012 року № 365/1/22-20-34181828 судом встановлено, що між ТОВ «УКАР Лізинг» (Замовник) та ТОВ «Ліга Груп» (Виконавець) укладено договір про надання послуг від 16.06.2011 р. № 160611/1, за умовами якого Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов'язання цілодобово надавати послуги Асистансу Клієнтам Замовника на території України згідно Додатку № 1, в порядку і на умовах, передбачених цим Договором.

На виконання вказаного договору ТОВ «Ліга Груп» виписано податкові накладні від 31.07.2011 року № 33, від 31.08.2011 року № 135, № 136, акти здачі-прийняття від 31.07.2011 року № ОУ-000033, від 31.08.2011 року № ОУ-0000135, № ОУ-0000136, рахунки-фактури від 31.07.2011 року № СФ-000033, від 31.08.2011 року № СФ-0000135, № СФ-0000136.

Суми податку на додану вартість по зазначеним податковим накладним включені ТОВ «УКАР Лізинг» до складу податкового кредиту у липні, серпні 2011 р. та відображені у Додатках № 5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» до податкових декларацій з ПДВ за відповідні періоди.

З дослідженого акту перевірки судом встановлено, що висновки податкового органу щодо відсутності у позивача права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість за липень - серпень 2011 року та права на формування витрат, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування з податку на прибуток складені на основі акту перевірки ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області ДПС від 31.08.2012 року № 304/22-2/36449011 «Про результати документальної виїзної позапланової перевірки ТОВ «Ліга Груп» (код за ЄДРПОУ 36449011), з питань дотримання вимог податкового законодавства за травень 2011 року - січень 2012 року». Відповідно до вказаного акту перевірки у ТОВ «Ліга Груп» встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбані та продажу товарів (послуг) за травень 2011 року - січень 2012 року, а також встановлено, що правочини вчинені ТОВ «Ліга Груп» не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними.

Окрім цього, в зазначеному акті перевірки йдеться посилання на протокол допиту свідка ОСОБА_1, постанову старшого слідчого в ОВС слідчого відділу Управління СБ України в Київській області від 16 січня 2012 року про порушення кримінальної справи та на висновок спеціаліста Науково-дослідного експертно-криміналістичного центу сектору техніко-криміналістичного забезпечення роботи Святошинського ГУ ГУМВС України від 29.09.2011 року № 1641.

Відповідачем, на підтвердження висновків акту перевірки надано суду письмові докази - протокол допиту свідка ОСОБА_1, постанову старшого слідчого в ОВС слідчого відділу Управління СБ України в Київській області від 16 січня 2012 року про порушення кримінальної справи.

З наданого протоколу допиту свідка ОСОБА_1, вбачається, що останній ніякого відношення до фінансово-господарської діяльності ТОВ «Ліга Груп» не має, первинних документів, податкових, видаткових накладних, актів виконаних робіт не підписував, звітності до податкових органів не подавав, довіреності на представлення інтересів від свого імені та імені ТОВ «Ліга Груп» не видавав, коштів з рахунку в банках не знімав та нікому не передавав.

Окрім цього, відповідно до постанови старшого слідчого в ОВС слідчого відділу Управління СБ України в Київській області від 16 січня 2012 року про порушення кримінальної справи вбачається, що вона порушена за фактом фіктивного підприємництва, тобто придбання суб'єкта підприємницької діяльності ТОВ «Ліга Груп» з метою прикриття незаконної діяльності, за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України.

Втім, суд критично ставиться до таких доказів та вважає їх неналежними з огляду на таке.

В розумінні кримінально-процесуального законодавства України, належними засобами, які б підтверджували відповідні юридичні факти (зокрема, вину службових осіб ТОВ «Ліга Груп» у фальсифікації бухгалтерських чи інших документів), є відповідні судові рішення, що набрали законної сили, зокрема, вирок суду.

Відповідно до ч. 4 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Таким чином, як зазначалося вище, відповідачем надано лише постанову та протокол допиту. Проте, відповідних вироків суду ним не надано, а тому такі докази не можуть визнаватися судом належними, оскільки не містять інформації щодо обставин формування податкового кредиту позивачем.

Щодо посилань відповідача на висновок спеціаліста Науково-дослідного експертно-криміналістичного центу сектору техніко-криміналістичного забезпечення роботи Святошинського ГУ ГУМВС України від 29.09.2011 року № 1641, відповідно до яких податкову звітність гр. ОСОБА_1 не підписував, суд до них ставиться критично, оскільки вказаний висновок підтверджує лише факт не підписання вказаною особою податкової звітності, а не підписів на первинних документах за спірною операцією, податкових накладних та установчих документів.

Відповідачем зазначений висновок спеціаліста суду не надано.

Окрім цього, з наданого відповідачем акту перевірки ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області ДПС від 13.01.2012 року № 19/23-3/36449011 «Про результати документальної невиїзної позапланової перевірки ТОВ «Ліга Груп» (код за ЄДРПОУ 36449011), з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.09.2011 року по 31.10.2011 року», вбачається, що ТОВ «Ліга Груп» станом на 13.01.2012 року було зареєстровано як суб'єкт підприємницької діяльності та платник податку на додану вартість. А отже, станом на час укладання спірної операції, мав право видавати та підписувати податкові накладні.

Водночас, судом беруться до уваги надані позивачем документи, що підтверджують наявність у власності ТОВ «УКАР Лізинг» транспортних засобів, які за умовами договору було передано у фінансовий або оперативний лізинг (свідоцтва про реєстрацію транспортного засобів, рахунки, акти виконаних робіт) та в свою чергу свідчать про необхідність замовлення послуг асистансу.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Як визначено частиною другою статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Європейський суд з прав людини у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пеню.

Аналогічні висновки Європейський Суд з прав людини виклав у справі «Бізнес Супорт Центр проти Болгарії».

З наведених рішень вбачається, що при розгляді даної категорії справ Європейський суд з прав людини виходить з того, що держава в особі податкових органів може і повинна вживати заходів для недопущення та/або зупинення зловживань у сфері сплати податку на додану вартість та бюджетного відшкодування, але відмова у бюджетному відшкодуванні платнику податків, який добросовісно виконав свої зобов'язання перед бюджетом і виконав всі передбачені національним законодавством умови для отримання такого відшкодування, тільки на тій підставі, що податковий орган не встановив сплати податку на додану вартість з боку постачальника та/або його контрагентів у ланцюгу, за умови відсутності шахрайських дій з боку отримувача відшкодування, на думку Європейського суду з прав людини, порушує права такого платника податків.

Доказів вчинення таких шахрайських дій з боку позивача суду відповідачем не надано.

Крім того, згідно правової позиції Верховного суду України, викладеної в постанові від 12 лютого 2008 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Метпромсервіс» до ДПІ у Шевченківському районі міста Запоріжжя про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, факт порушення контрагентами-постачальниками продавця своїх податкових зобов'язань може бути підставою для висновку про необґрунтованість заявлених платником податку вимог про надання податкової вигоди - відшкодування ПДВ з державного бюджету, якщо податковий орган доведе, що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти, чого не виявлено в акті перевірки від 17 жовтня 2012 року № 365/1/22-20-34181828.

Виходячи зі змісту статей 109-113 Податкового Кодексу України, відповідальність платника податків у вигляді застосування штрафних (фінансових) санкцій можлива лише за умови вчинення ним порушень, визначених законами з питань оподаткування.

Пунктом 123.1 статті 123 Податкового Кодексу України передбачено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Відтак, збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 294 217, 91 грн. (235 374, 33 грн. - основний платіж та 58 843, 58 грн. - штрафні (фінансові) санкції (штрафи)) та з податку на прибуток у розмірі 270 680, 00 грн. було здійснено відповідачем протиправно, у зв'язку із чим податкові повідомлення-рішення від 13 листопада 2012 року № 0006342220, № 0006352220 підлягають скасуванню.

За правилами частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, відповідач в обґрунтування правомірності своїх висновків не надав достатніх доказів порушень закону позивачем, а тому суб'єктом владних повноважень не доведено своєї правоти.

Таким чином, оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, на підставі ч. 2 ст. 162, ч. 2 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України, суд прийшов до переконання про задоволення позовних вимог повністю.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує на користь позивача всі здійснені ним документально підтверджені витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 294, 00 грн. з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 69-71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 254, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «УКАР Лізинг» задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 13 листопада 2012 року № 0006342220, № 0006352220 Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби.

3. Присудити з Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКАР Лізинг» понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 294, 00 грн. (дві тисячі гривень двісті дев'яносто чотири гривні, 00 коп.).

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя І.М. Погрібніченко