Постанова № 31172490, 26.04.2013, Луганський окружний адміністративний суд

3.6

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 квітня 2013 року Справа № 812/2613/13-а

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Захарової О.В.,

секретаря судового засідання - Білоконя Д.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма «ЛІА ЛТД» до Головного державного інспектора ветеринарної медицини Луганської області Державної ветеринарної фітосанітарної служби України Мартиненко М.В., Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування наказу т.в.о.начальника відділу ветеринарної міліції ГУМВС України в Луганській області №100 від 04.03.2013, -

ВСТАНОВИВ:

15 березня 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма «ЛІА ЛТД» звернулося до Луганського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного державного інспектора ветеринарної медицини Луганської області Державної ветеринарної фітосанітарної служби України Мартиненко М.В., відділу ветеринарної міліції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області про визнання протиправними дій.

Ухвалою суду від 28 березня 2013 року здійснено заміну первинного відповідача у справі - відділ ветеринарної міліції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області на належного відповідача - Головне управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області (а.с.78).

02.04.2013 позивачем, до початку судового розгляду справи по суті, надано заяву про уточнення позовної заяви та збільшення позовних вимог, згідно якої позивач просив суд:

- визнати протиправними дії Головного державного інспектора ветеринарної медицини Луганської області Державної ветеринарної фітосанітарної служби М.В. Мартиненко щодо направлення на перевірку інспекторів ветеринарної міліції та видачі направлення від 04.03.2013 року №55;

- визнати протиправними дії відділу ветеринарної міліції ГУМВС України в Луганській області щодо прибуття на перевірку на підставі направлення №55 від 04.03.2013 року та дії зі складання акту від 09.03.2013 року;

- визнати протиправним та скасувати наказ тимчасово виконуючого обов'язки начальника відділу ветеринарної міліції ГУМВС України в Луганській області капітана міліції ОСОБА_2 №100 від 04.03.2013 року про відрядження співробітників ветеринарної міліції ГУМВС України в Луганській області капітана міліції ОСОБА_3, капітана міліції ОСОБА_4, старшого лейтенанта міліції ОСОБА_5, старшого лейтенанта міліції ОСОБА_6

У судовому засіданні позивач уточнені позовні вимоги підтримав у повному обсязі, в обґрунтування уточнених позовних вимог зазначив наступне.

В порушення ст.7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 5 квітня 2007 року №877, наказ щодо проведення планової перевірки - Головним державним інспектором ветеринарної медицини Луганської області Мартиненко М.В. взагалі не видавався, що утворює протиправність дій з його боку стосовно видачі направлення №55 від 04.03.2013.

Направлення №55 від 04.03.2013, видане інспекторам ветеринарної міліції на перевірку супермаркету «Абсолют» ТОВ ВКФ «ЛІА» ЛТД за адресою: м. Стаханов, пр.50 років Жовтня, 12, містить реквізити наказу №31-100 від 04.03.2013 року ВВМ ГУМВС України в Луганській області для здійснення планового заходу, але наказ з такими реквізитами також не видавався.

Т.в.о. начальника ВВМ ГУМВС України в Луганській області капітан міліції ОСОБА_2 підписав наказ №100 від 04.03.2013, але тільки про відрядження співробітників ветеринарної міліції ГУМВС України в Луганській області капітана міліції ОСОБА_3, капітана міліції ОСОБА_4, старшого лейтенанта міліції ОСОБА_5, старшого лейтенанта міліції ОСОБА_6 Наказ виданий та підписаний капітаном міліції ОСОБА_2 з перевищенням наданих йому повноважень, що також утворює протиправність дій з збоку ГУМВС України в Луганській області в особі відділу ветеринарної міліції. Перевищення полягає в тому, що відповідно п.3 Постанови КМУ від 29 березня 2002 року №395, якою затверджено Положення про підрозділи ветеринарної міліції з проведення карантинних ветеринарних заходів, територіальний підрозділ ветеринарної міліції з проведення карантинних ветеринарних заходів організаційно підпорядковується заступнику начальника ГУМВС України в Луганській області, тому наказ про відрядження мав бути виданий за підписом саме заступника начальника ГУМВС.

Направлення №55 від 04.03.2013 не містить таких обов'язкових реквізитів як «підстави для здійснення заходу» та «інформація про здійснення попереднього заходу (тип заходу і строк його здійснення)», які відповідно до вимог п.3 ст.7 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності є обов'язковими. Також, направлення №55 від 04.03.2013 року містить розділ «перелік посадових осіб, які беруть участь у здійсненні заходу, із зазначенням їх посади, прізвища, ім'я та по батькові» в якому зазначені: інспектора відділу ветеринарної міліції ГУМВС України в Луганській області капітан міліції ОСОБА_2, капітан міліції ОСОБА_3, капітан міліції ОСОБА_4, старший лейтенант міліції ОСОБА_5, старший лейтенант міліції ОСОБА_7 Але, наказ №100 від 04.03.2013 не містить відомостей про направлення у відрядження капітана міліції ОСОБА_2, а отже у направленні №55 капітан міліції ОСОБА_2 зазначений безпідставно.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України «Про ветеринарну медицину» 25 червня 1992 року №2498-ХІІ (із змінами та доповненнями) та п.13 Постанови КМУ від 29 березня 2002 року №395 до повноважень підрозділів ветеринарної міліції віднесено тільки надання практичної допомоги державним органам ветеринарної медицини в організації та здійсненні контролю і нагляду за виконанням вимог ветеринарно-санітарних заходів щодо профілактики, локалізації та ліквідації карантинних хвороб тварин.

Позивач зазначає, що ветеринарна міліція не наділена повноваженнями щодо самостійного здійснення інспекторських перевірок об'єктів роздрібної торгівлі. Зазначає, що дії державного чи іншого органу управління повинні бути в межах повноважень і компетенції відповідного органу, не порушувати інтересів держави, прав та інтересів фізичних чи юридичних осіб, відповідати вимогам діючого законодавства.

Позовні вимоги просив задовольнити у повному обсязі.

Представники першого і другого відповідачів в судовому засіданні заперечували проти адміністративного позову, в обґрунтування заперечень проти позову зазначили, що при проведенні перевірки діяли у точній відповідності із законом та в межах наданої діючим законодавством компетенції.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, суд прийшов до наступного.

Ст. 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та Законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом встановлено, що відділом ветеринарної міліції ГУМВС України в Луганській області в особі виконуючого обов'язки ОСОБА_2 виданий наказ №100 від 04.03.2013 «Про відрядження співробітників відділу ветеринарної міліції ГУМВС у Луганській області» щодо здійснення у період з 04.03.2013 по 15.03.2013 планових інспекторських перевірок виконання вимог діючого ветеринарного законодавства на цехах з переробки м'ясної та рибної сировини, які є структурними підрозділами супермаркетів (або орендують виробничі приміщення), серед інших в наказі визначене ТОВ ВКФ ЛІА ЛТД філія «Абсолют» (а.с.66).

04.03.2013 на виконання вищезазначеного наказу Головним державним інспектором ветеринарної медицини Луганської області Мартиненко М.В. видане направлення №55 на проведення у період з 04.03.2013 по 15.03.2013 ТОВ ВКФ «ЛІА» ЛТД «Абсолют» за адресою: м.Стаханов, пр.50 років Жовтня, 12, інспекторами відділу ветеринарної міліції ГУМВС України в Луганській області планової інспекторської перевірки щодо виконання вимог діючого ветеринарного законодавства України (а.с.11).

Про проведення планової інспекторської перевірки відділом ветеринарної міліції Головного управлінням Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області направлено повідомлення від 16.02.2013 за №31-79 (а.с.12).

Згідно акту, складеного інспекторами відділу ветеринарної міліції ГУМВС України у Луганській області від 05.03.2013, до проведення перевірки інспектори ветеринарної міліції допущені не були (а.с.10).

Щодо повноважень відповідачів на проведення планової інспекторської перевірки дотримання вимог діючого ветеринарного законодавства України.

Відповідно до ст. 1 Закону України від 25 червня 1992 року № 2498-XII «Про ветеринарну медицину» (далі Закон №2498) визначено, що ветеринарно-санітарні заходи - будь-які заходи, у тому числі на виконання законів, постанов, інших нормативно-правових актів, зводів правил, вимог та процедур, включаючи, зокрема, протиепізоотичні заходи, визначення критеріїв кінцевого продукту, методів переробки та виробництва, процедур тестування, інспектування, сертифікації та ухвалення, карантинні заходи, включаючи відповідні вимоги, пов'язані з транспортуванням об'єктів державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду, на виконання положення щодо відповідних статистичних методів, процедур відбору зразків та методів оцінки ризику хвороби тварин, що застосовуються для:

а) захисту життя і здоров'я тварин від ризиків, що виникають у результаті занесення, укорінення чи поширення хвороб тварин, організмів, які переносять хвороби, а також хвороботворних організмів;

б) захисту життя і здоров'я людей або тварин від ризиків, що виникають від забруднюючих речовин, токсинів або хвороботворних організмів, які містяться у продуктах тваринного походження чи кормах;

в) захисту життя і здоров'я людей від ризиків, що виникають у результаті хвороб, які переносяться тваринами або продукцією, що виробляється з них;

Статтею 1 Закону України від 25 червня 1992 року № 2498-XII «Про ветеринарну медицину» також визначено, що державний ветеринарно-санітарний нагляд - функції, що виконуються державними інспекторами ветеринарної медицини та/або уповноваженими лікарями ветеринарної медицини і полягають у періодичній перевірці дотримання вимог чинного законодавства в галузі ветеринарної медицини; державний ветеринарно-санітарний контроль - функції, що виконуються державними інспекторами ветеринарної медицини та/або уповноваженими лікарями ветеринарної медицини і полягають у постійному забезпеченні виконання встановлених чинним законодавством ветеринарно-санітарних заходів та технічних регламентів.

Відповідно до ст.4 Закону України від 25 червня 1992 року № 2498-XII «Про ветеринарну медицину» державне управління в галузі ветеринарної медицини здійснюють

Кабінет Міністрів України, центральний орган виконавчої влади з питань аграрної політики, Державний департамент ветеринарної медицини з державною інспекцією ветеринарної медицини, його територіальні органи.

Відповідно до ч.1 ст.7 Закону України від 25 червня 1992 року № 2498-XII «Про ветеринарну медицину» Департамент для виконання покладених на нього завдань утворює відповідні територіальні органи, регіональні служби та державні установи.

Начальники територіальних органів Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, міст, районів та регіональних служб, їх заступники одночасно є за посадою відповідно головними державними інспекторами ветеринарної медицини та заступниками головних державних інспекторів ветеринарної медицини зазначених регіонів, а державні лікарі ветеринарної медицини державної служби ветеринарної медицини та регіональних служб одночасно є за посадою відповідно державними інспекторами ветеринарної медицини (ч.5 ст.7 Закону №2498).

Стаття 10 Закону України від 25 червня 1992 року № 2498-XII «Про ветеринарну медицину» визначає посадових осіб, на яких покладено здійснення державного ветеринарно-санітарного контролю.

Так, у відповідності до ст.10 Закону №2498 державний ветеринарно-санітарний контроль здійснюється державними інспекторами ветеринарної медицини. Головний державний інспектор ветеринарної медицини України може надавати лікарям ветеринарної медицини, які працюють у державних установах ветеринарної медицини, та ліцензованим лікарям ветеринарної медицини повноваження державного інспектора ветеринарної медицини на проведення державного ветеринарно-санітарного контролю. Втручання в роботу уповноважених лікарів ветеринарної медицини щодо здійснення державного ветеринарно-санітарного контролю забороняється.

Положеннями ст.11 Закону України від 25 червня 1992 року №2498-XII «Про ветеринарну медицину» передбачені права та обов'язки посадових осіб, які здійснюють державний ветеринарно-санітарний контроль.

Відповідно до ч.1 ст.11 Закону №2498 державні інспектори ветеринарної медицини та уповноважені лікарі ветеринарної медицини, які здійснюють державний ветеринарно-санітарний контроль, мають право:

1) перевіряти під час транспортування об'єктів державного ветеринарно-санітарногоконтролю та нагляду додержання ветеринарно-санітарних заходів і наявність відповідних супровідних ветеринарних документів;

2) перевіряти безпечність неїстівних продуктів тваринного походження, у тому числі шляхом розширеного ветеринарно-санітарного контролю, щодо їх відповідності вимогам

законодавства та технічним регламентам;

3) проводити відбір зразків товарів та інших об'єктів державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду для проведення ветеринарно-санітарної експертизи;

4) проводити оцінку зразків неїстівних продуктів тваринного походження та інших об'єктів державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду з метою перевірки додержання ветеринарно-санітарних заходів і мінімальних показників якості, встановлених відповідними технічними регламентами;

5) перевіряти ветеринарно-санітарний стан виробничих приміщень та умов зберігання репродуктивного матеріалу;

6) перевіряти дотримання ветеринарно-санітарних заходів на потужностях (об'єктах), які використовуються для утримання тварин, виробництва та обігу неїстівних продуктів тваринного походження, ветеринарних препаратів, субстанцій, кормових добавок, преміксів,

кормів тваринного походження, готових кормів, репродуктивного матеріалу, засобів догляду за тваринами;

7) вносити пропозиції щодо призупинення, поновлення або анулювання (скасування) експлуатаційних дозволів;

8) здійснювати інспектування та в разі необхідності видавати розпорядження або приписи щодо дезінфекції транспортних засобів, які переміщувалися через карантинні зони хвороб, що підлягають повідомленню;

9) здійснювати стандартний прикордонний ветеринарно-санітарний контроль за об'єктами державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду, що перевозяться транзитом;

10) здійснювати стандартний прикордонний ветеринарно-санітарний контроль, а за необхідності - вибірковий або розширений контроль за об'єктами державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду, що імпортуються або експортуються;

11) видавати міжнародні ветеринарні сертифікати на товари, що експортуються.

Відповідно до ст.12 Закону України від 25 червня 1992 року № 2498-XII «Про ветеринарну медицину» державний ветеринарно-санітарний нагляд здійснюється Головним державним інспектором ветеринарної медицини України, головними державними інспекторами ветеринарної медицини Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, міст, районів, головними державними інспекторами ветеринарної медицини

регіональних служб, їх заступниками та державними інспекторами ветеринарної медицини.

Відповідно до ст.13 Закону України від 25 червня 1992 року № 2498-XII «Про ветеринарну медицину» державні інспектори ветеринарної медицини, які здійснюють

державний ветеринарно-санітарний нагляд, мають право:

1) з метою здійснення ветеринарно-санітарного нагляду протягом робочого часу мати безперешкодний доступ до потужностей (об'єктів), які використовуються для виробництва, переробки та обігу товарів, ветеринарних препаратів, кормових добавок, преміксів, кормів;

2) у разі спалаху хвороби, що підлягає повідомленню, у будь-який час мати безперешкодний доступ до потужностей (об'єктів), які здійснюють виробництво або обіг товарів, якщо такі потужності (об'єкти) розташовані в межах карантинної зони, для

перевірки їх ветеринарно-санітарного стану та/або товарів та/або виконання необхідних заходів, які встановлюються під час карантину тварин;

3) одержувати інформацію, необхідну для встановлення ветеринарно-санітарного стану та забезпечення безпечності товарів, виявлення причин хвороби тварин, з метою визначення ветеринарно-санітарного статусу відповідної зони;

4) перевіряти стан здійснення державного ветеринарно-санітарного контролю;

5) видавати накази, розпорядження та приписи про обов'язкові для виконання ветеринарно-санітарні заходи (включаючи забій, вимушений забій тварин, знешкодження, утилізацію або знищення товарів, дотримання процедур переробки, утилізації або знищення

об'єктів, якщо вони є носіями хвороб, що підлягають повідомленню, або в разі виникнення підозри, що ці об'єкти заражені чи є носіями хвороб, що підлягають повідомленню, чи містять забруднюючі речовини, радіонукліди в кількостях, які перевищують максимальні

рівні залишків);

6) забороняти експорт, імпорт, транзит та інший обіг товарів і засобів догляду за тваринами, які не відповідають ветеринарно-санітарним заходам та/або технічним регламентам;

7) видавати накази, розпорядження та приписи стосовно вилучення з обігу товарів та засобів догляду за тваринами, які не відповідають ветеринарно-санітарним заходам або технічним регламентам;

8) видавати розпорядження та приписи стосовно призупинення, закінчення строку дії, поновлення і анулювання (скасування) експлуатаційних дозволів та ветеринарних документів;

9) у разі необхідності утворювати комісії з числа експертів з ветеринарної медицини із залученням спеціалістів ветеринарної медицини з профільних науково-дослідних установ і вищих навчальних закладів для ідентифікації хвороб тварин та причин їх загибелі;

10) обмежувати, забороняти або припиняти відповідно до законодавства господарську діяльність юридичних або фізичних осіб у разі порушення ними ветеринарно-санітарних заходів, встановлених законодавством, якщо такі порушення можуть спричинити безпосередню

загрозу життю та/або здоров'ю людей і тварин;

11) організовувати проведення протиепізоотичних заходів юридичними та фізичними особами, які здійснюють професійну діяльність у галузі ветеринарної медицини;

12) накладати адміністративні стягнення відповідно до закону.

Щодо повноважень відділу ветеринарної міліції ГУМВС України у Луганській області.

За змістом ст. 9 Закону України від 25 червня 1992 року №498-XII «Про ветеринарну медицину» підрозділ ветеринарної міліції з проведення карантинних ветеринарних заходів Міністерства внутрішніх справ України та відповідні підрозділи його головних управлінь і управлінь в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, міських, районних управлінь та відділів утворюються для надання практичної допомоги державним органам ветеринарної медицини в організації та здійсненні контролю і нагляду за виконанням вимог ветеринарно-санітарних заходів щодо профілактики, локалізації та ліквідації карантинних хвороб тварин і комплектуються виключно лікарями ветеринарної медицини, які за посадами є державними інспекторами ветеринарної медицини.

Підрозділ ветеринарної міліції з проведення карантинних ветеринарних заходів Міністерства внутрішніх справ України та відповідні підрозділи його головних управлінь і управлінь в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, міських, районних управлінь та відділів функціонально підпорядковуються Департаменту ветеринарної медицини та його територіальним органам (ч.3 Закону №498).

Положення про підрозділи ветеринарної міліції з проведення карантинних ветеринарних заходів затверджується Кабінетом Міністрів України (ч.4 Закону №498).

Організаційно-правові засади діяльності підрозділів ветеринарної міліції з проведення карантинних ветеринарних заходів МВС (далі - підрозділи ветеринарної міліції), завдання та повноваження цих підрозділів, а також права та обов'язки їх працівників передбачені Положенням про підрозділи ветеринарної міліції з проведення карантинних ветеринарних заходів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 березня 2002 року №395 (далі - Положення).

Із змісту п.2 Положення вбачається, що для надання практичної допомоги державним органам ветеринарної медицини в організації та здійсненні контролю і

нагляду за виконанням вимог ветеринарно-санітарних заходів щодо профілактики, локалізації та ліквідації карантинних хвороб тварин утворюються такі підрозділи ветеринарної міліції: зокрема, у головних управліннях, управліннях МВС в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі - відділи ветеринарної міліції з проведення карантинних ветеринарних заходів, а у міських і районних відділах (управліннях) внутрішніх справ - сектори ветеринарної міліції з проведення карантинних ветеринарних заходів (далі - територіальні підрозділи ветеринарної міліції).

Територіальні підрозділи ветеринарної міліції організаційно підпорядковуються заступникам начальників головних управлінь, управлінь МВС в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, міських і районних відділів (управлінь) внутрішніх справ, а функціонально - начальникам відповідних територіальних органів Держветфітослужби.

Відповідно п.4 Положення роботу підрозділів ветеринарної медицини організовує МВС з урахуванням завдань, покладених на Держкомветмедицини.

Відповідно п.5 цього Положення підрозділи ветеринарної міліції у своїй діяльності керуються Конституцією і законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції і законів України, актами Кабінету Міністрів України, наказами МВС і Держкомветмедицини та цим Положенням.

Відповідно до п.13 Положення до повноваження підрозділів ветеринарної міліції належить надання практичної допомоги державним органам ветеринарної

медицини в організації та здійсненні контролю і нагляду за виконанням вимог ветеринарно-санітарних заходів щодо профілактики, локалізації та ліквідації карантинних хвороб тварин шляхом:

забезпечення проведення заходів, спрямованих на ліквідацію спалахів інфекційних хвороб тварин;

здійснення державного ветеринарно-санітарного нагляду за виробництвом і обігом продуктів тваринного, а на агропродовольчих ринках і рослинного походження, ветеринарних препаратів, субстанцій, кормових добавок, преміксів, кормів, репродуктивного матеріалу, а також засобів ветеринарної медицини та засобів догляду за тваринами;

здійснення державного ветеринарно-санітарного контролю і нагляду за переміщенням об'єктів державного ветеринарно-санітарного контролю і нагляду в межах України, у тому числі тварин;

здійснення державного ветеринарно-санітарного нагляду за додержанням підприємствами, установами та організаціями, а також фізичними особами вимог ветеринарно-санітарних заходів на потужностях (об'єктах), які використовуються для виробництва, переробки, зберігання та обігу тварин, продуктів тваринного походження, ветеринарних препаратів, субстанцій, кормових добавок, преміксів, кормів, репродуктивного матеріалу, засобів, що використовуються для їх транспортування, та засобів догляду за тваринами (далі - потужності (об'єкти);

перевірка дотримання правил видачі та оформлення ветеринарних документів, а також документації, пов'язаних з безпекою продуктів тваринного походження, станом здоров'я тварин;

зупинення або обмеження діяльності з виробництва та обігу товарів на потужностях (об'єктах) у разі порушення їх операторами вимог ветеринарно-санітарних заходів;

здійснення державного ветеринарно-санітарного нагляду за проведенням ветеринарно-санітарної експертизи на потужностях (об'єктах) продуктів тваринного, а на агропродовольчих ринках і рослинного походження;

участь у проведенні епізоотичного розслідування, спрямованого на встановлення причин виникнення інфекційних хвороб тварин, а також умов, що призводять до надходження в обіг небезпечних або не придатних для споживання харчових продуктів, підконтрольних ветеринарній службі.

Відповідно п.16 Положення працівники підрозділів ветеринарної міліції мають право: безперешкодного доступу без попередження до потужностей (об'єктів) з метою здійснення ветеринарно-санітарного нагляду в будь-який час їх роботи; у разі спалаху хвороби, що підлягає повідомленню, безперешкодного доступу в будь-який час до потужностей (об'єктів), якщо вони розташовані в межах карантинної зони, для проведення перевірки їх ветеринарно-санітарного стану та необхідних ветеринарно-санітарних заходів в умовах карантину тварин; вносити пропозиції місцевим органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування щодо проведення спеціальних ветеринарно-санітарних, організаційно-господарських та інших заходів на території, на якій встановлено карантин або введено попередні карантинні обмеження; одержувати від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій усіх форм власності, а також фізичних осіб інформацію, необхідну для встановлення ветеринарно-санітарного стану, забезпечення безпечності товарів та виявлення причин виникнення хвороби тварин, з метою визначення ветеринарно-санітарного статусу відповідної зони; перевіряти додержання вимог ветеринарно-санітарних заходів і наявність відповідних супровідних ветеринарних документів під час транспортування об'єктів державного ветеринарно-санітарного контролю і нагляду; перевіряти додержання вимог ветеринарно-санітарних заходів на потужностях (об'єктах); вносити відповідним органам виконавчої влади, органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам та організаціям усіх форм власності обов'язкові до розгляду подання (інформацію) про необхідність усунення причин правопорушень і умов, що сприяють їх вчиненню; готувати матеріали для розгляду державними надзвичайними протиепізоотичними комісіями з питань, що належать до компетенції підрозділів ветеринарної міліції; вимагати від керівників підприємств, установ та організацій усіх форм власності надання пояснення за фактами порушення законодавства, перевірка додержання якого належить до компетенції підрозділів ветеринарної міліції; складати протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати в установленому порядку матеріали про порушення законодавства з питань ветеринарної медицини; видавати приписи щодо: здійснення обов'язкових для виконання ветеринарно-санітарних заходів, обмеження, заборони або припинення відповідно до законодавства господарської діяльності (у тому числі такої, яка провадиться на підставі експлуатаційного дозволу) підприємств, установ та організацій усіх форм власності та фізичних осіб у разі порушення ними вимог законодавства з питань ветеринарної медицини, якщо такі порушення можуть спричинити безпосередню загрозу життю та здоров'ю людей і тварин; тимчасової заборони обігу харчових продуктів, що підлягають контролю ветеринарної служби, у разі, коли є підозра, що вони небезпечні, не придатні для споживання або неправильно марковані, до отримання результатів їх лабораторного дослідження; інших випадків порушення вимог законодавства з питань ветеринарної медицини.

Працівники підрозділів ветеринарної міліції - державні інспектори ветеринарної медицини мають також інші права, передбачені законами України.

З системного аналізу наведених положень Закону України від 25 червня 1992 року №498-XII «Про ветеринарну медицину» та Положення про підрозділи ветеринарної міліції з проведення карантинних ветеринарних заходів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 березня 2002 року №395 слідує, що на державні органи ветеринарної міліції, як і на органи ветеринарної медицини покладені повноваження щодо здійснення державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду за об'єктами державного ветеринарно-санітарного контролю з питань дотримання суб'єктами господарювання норм і правил з питань ветеринарної медицини. Посадові особи ветеринарної міліції за посадою є державними інспекторами ветеринарної медицини, тому мають усі права передбачені ст.ст.11, 13 Закону України від 25 червня 1992 року № 2498-XII «Про ветеринарну медицину» при здійсненні державного ветеринарно-санітарного контролю та/або нагляду.

Пунктами 13, 16 Положення про підрозділи ветеринарної міліції з проведення карантинних ветеринарних заходів передбачає право працівників підрозділів ветеринарної міліції - державних інспекторів ветеринарної медицини перевіряти додержання вимог ветеринарно-санітарних заходів на потужностях (об'єктах) та наявність інших прав, передбачених законом України.

Відповідно до ч.2 ст.5 Закону України від 23 грудня 1997 року № 771/97 «Про безпечність та якість харчових продуктів» (далі Закон № 771) визначено, що ветеринарна служба здійснює державний контроль та державний нагляд за такими харчовими продуктами (далі - харчові продукти, підконтрольні ветеринарній службі):

1) необроблені харчові продукти тваринного походження на потужностях (об'єктах) з їх виробництва;

2) усі рослинні продукти, сільськогосподарська продукція та необроблені харчові продукти тваринного походження, що продаються на агропродовольчих ринках.

Ветеринарна служба здійснює державний контроль за виробництвом і готовою продукцією на м'ясопереробних, рибодобувних, рибопереробних, молокопереробних підприємствах, які використовують необроблені харчові продукти тваринного походження як сировину, та підприємствах гуртового зберігання необроблених харчових продуктів тваринного походження (ч.3 ст.5 Закону №771).

Позивач відноситься до суб'єктів господарювання з високим критерієм ризику від провадження господарської діяльності, тому його діяльність підлягає державному ветеринарно-санітарному контролю та нагляду.

На спірні правовідносини з приводу проведення органами ветеринарної медицини та ветеринарної міліції розповсюджуються положення Закону України від 5 квітня 2007 року № 877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (далі - Закон №877).

Статтею 1 Закону №877 визначено, що державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, прийнятного рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища; заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються шляхом проведення перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та інших дій.

Відповідно до п.4 ст.4 Закону №877 виключно законами встановлюються:

органи, уповноважені здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності;

види господарської діяльності, які є предметом державного нагляду (контролю);

повноваження органів державного нагляду (контролю) щодо зупинення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг;

вичерпний перелік підстав для зупинення господарської діяльності;

спосіб здійснення державного нагляду (контролю);

санкції за порушення вимог законодавства і перелік порушень, які є підставою для видачі органом державного нагляду (контролю) припису, розпорядження або іншого розпорядчого документа.

Орган державного нагляду (контролю) не може здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності, якщо закон прямо не уповноважує такий орган на здійснення державного нагляду (контролю) у певній сфері господарської діяльності та не визначає повноваження такого органу під час здійснення державного нагляду (контролю). органи, уповноважені здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності; спосіб здійснення державного нагляду (контролю).

Відділ ветеринарної міліції ГУМВС України у Луганській області у розумінні Закону України від 25 червня 1992 року №498-XII «Про ветеринарну медицину» є органом державного нагляду (контролю).

Відповідно до ст.7 Закону №877 для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ, який має містити найменування суб'єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки.

На підставі наказу оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу, яке підписується керівником або заступником керівника органу державного нагляду (контролю) (із зазначенням прізвища, ім'я та по батькові) і засвідчується печаткою (ч.2 ст.7 Закону №877).

У посвідченні (направленні) на проведення заходу зазначаються: найменування органу державного нагляду (контролю), що здійснює захід; найменування суб'єкта господарювання та/або його відокремленого підрозділу або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснюється захід; місцезнаходження суб'єкта господарювання та/або його відокремленого підрозділу, щодо діяльності яких здійснюється захід; номер і дата наказу, на виконання якого здійснюється захід; перелік посадових осіб, які беруть участь у здійсненні заходу, із зазначенням їх посади, прізвища, ім'я та по батькові; дата початку та дата закінчення заходу; тип заходу (плановий або позаплановий); вид заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд, інспектування тощо); підстави для здійснення заходу; предмет здійснення заходу; інформація про здійснення попереднього заходу (тип заходу і строк його здійснення) (ч.3 ст.7 Закону №877).

У статті 5 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» зазначено, що планові заходи здійснюються відповідно до річних або квартальних планів, які затверджуються органом державного нагляду (контролю) до 1 грудня року, що передує плановому, або до 25 числа останнього місяця кварталу, що передує плановому.

Орган державного нагляду (контролю) визначає у віднесеній до його відання сфері критерії, за якими оцінюється ступінь ризику від здійснення господарської діяльності (ч.2 ст.5 Закону №877).

З урахуванням значення прийнятного ризику всі суб'єкти господарювання, що підлягають нагляду (контролю), відносяться до одного з трьох ступенів ризику: з високим, середнім та незначним (ч.3 ст.5 Закону №877).

Залежно від ступеня ризику органом державного нагляду (контролю) визначається періодичність проведення планових заходів державного нагляду (контролю) (ч.3 ст.5 Закону №877).

Частиною 4 ст.5 Закону №877 визначено, що органи державного нагляду (контролю) здійснюють планові заходи з державного нагляду (контролю) за умови письмового

повідомлення суб'єкта господарювання про проведення планового заходу не пізніш як за десять днів до дня здійснення цього заходу.

Повідомлення повинно містити: дату початку та дату закінчення здійснення планового заходу; найменування юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснюється захід; найменування органу державного нагляду (контролю).

Повідомлення надсилається рекомендованим листом чи телефонограмою за рахунок коштів органу державного нагляду (контролю) або вручається особисто керівнику чи уповноваженій особі суб'єкта господарювання під розписку.

Суб'єкт господарювання має право не допускати посадову особу органу державного нагляду (контролю) до здійснення планового заходу в разі неодержання повідомлення про здійснення планового заходу.

Отже, плановий захід у вигляді планової перевірки органом державного нагляду (контролю) може здійснюватись за умови наявності плану, яким передбачений плановий захід, винесення органом державного нагляду (контролю) наказу, направлення, повідомлення про проведення планового заходу.

З обставин справи вбачається, що планом роботи відділу ветеринарної міліції ГУМВС України в Луганській області на перший квартал 2013 року передбачено, що на виконання наказу головного державного інспектора ветеринарної медицини в Луганській області "Про державний ветеринарно-санітарний контроль та нагляд на переробних підприємствах" від 25.10.2012 №47 ( а.с.68-69) проведення перевірки у період січень-березень 2013 року всіх переробних цехів супермаркетів з питань дотримання вимог чинного ветеринарного законодавства України щодо виявлення та вилучення з обігу неякісної та небезпечної продукції тваринного походження супермаркету "Абсолют", м.Стаханов, пр.50 років Жовтня, 12 (а.с.71-75).

Наказ для здійснення планової інспекторської перевірки виданий відділом ветеринарної міліції ГУМВС України у Луганській області перевірки, направлення на перевірку - головним державним інспектором ветеринарної медицини Луганської області.

Твердження позивача щодо порушення ст.7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 5 квітня 2007 року №877, яке полягає в тому, що наказ щодо проведення планової перевірки не був виданий Головним державним інспектором ветеринарної медицини Луганської області Мартиненко М.В., суд вважає не обгрунтованим, оскільки вказаний Закон не встановлює виключну компетенцію головного державного інспектора ветеринарної медицини на видання наказу. В зазначеному Законі визначений обов'язок органу державного нагляду (контролю) видати наказ для здійснення планового або позапланового заходу, який і був виданий відділом ветеринарної міліції ГУМВС України у Луганській області як органом державного нагляду (контролю).

При цьому, суд бере до уваги, що першим і другим відповідачем, як органами державного нагляду (контролю) дотримані вимоги ст.ст. 5, 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 5 квітня 2007 року №877 щодо видання та оформлення усіх документів, необхідних для проведення планового заходу.

Щодо підписання наказу №100 від 04.03.2013 т.в.о. начальника ВВМ ГУМВС України в Луганській області капітаном міліції ОСОБА_2 судом встановлено таке.

Згідно функціональних повноважень заступника начальника ГУМВС - начальника міліції громадської безпеки, заступник начальника ГУМВС відповідно до посади, яку обіймає безпосередньо спрямовує, координує та контролює діяльність служб та підрозділів апарату ГУМВС України, за яким він закріплений, згідно з розподілом обов'язків між керівництвом управління (Наказ ГУМВС України від 04.10.2012 №1488). Закріплення керівного складу апарату ГУМВС за галузевими службами передбачає, що заступник начальника ГУМВСУ - начальник міліції громадської безпеки координує та контролює діяльність відділу при ГУМВС України (а.с.125-131).

За змістом п.2.8 розділу «завдання та обов'язки» посадової інструкції начальник відділу ветеринарної міліції ГУМВС України у Луганській області забезпечує нагляд за ветеринарно-санітарним станом об'єктів підприємств торгівлі та громадського харчування, оптово-роздрібних баз, ринків, холодильників, складських приміщень для зберігання та реалізації продукції, сировини тваринного походження; перевірку якості та безпеки продукції тваринного походження і її відповідності стандартам, інше (а.с.132-135).

Пунктом 3.4. розділу «права» посадової інструкції начальника відділу ветеринарної міліції ГУМВС України у Луганській області передбачено, що начальник відділу ветеринарної міліції ГУМВС України у Луганській області у межах своїх повноважень, визначених чинним законодавством і нормативно-правовими актами МВС України, організовує роботу відділу, видає накази, доручення з питань діяльності відділу, забезпечує контроль за їх виконанням (а.с.134).

За наказом ГУМВС України в Луганській області «По особовому складу» від 01.02.2013 №37 виконання посадових обов'язків на період відпустки начальника відділу з 04.02.2013 по 05.03.2013 покладено на інспектора відділу ОСОБА_8 (а.с.136).

З обставин справи вбачається, що 01.03.2013 на ім'я заступника начальника ГУМВСУ у Луганській області ОСОБА_9 був поданий рапорт т.в.о. начальника ВВМ ГУМВСУ ОСОБА_10, яким доповідалось про необхідність відправлення співробітників ВВМ ГУМВСУ у період 04.03.2013 по 15.03.2013 на перевірку виконання вимог діючого ветеринарного законодавства структурними підрозділами супермаркетів у містах Сєвєродонецьку, Лисичанську, Свердловську та Стаханові, у тому числі й про необхідність перевірки TOB ВКФ «ЛІА» ЛТД філія «Абсолют», яка знаходиться за адресою м. Стаханов, пр. 50 років Жовтня, 12. Вказаний рапорт був узгоджений заступником начальника ГУМВСУ (а.с.114).

Таким чином, направлення співробітників ВВМ ГУМВСУ на перевірку було узгоджено з заступником начальника ГУМВСУ у Луганській області, що цілком відповідає п.3 Положення про підрозділи ветеринарної міліції з проведення карантинних ветеринарних заходів, яким передбачено, що територіальний підрозділ ветеринарної міліції з проведення карантинних ветеринарних заходів організаційно підпорядковується заступнику начальника ГУМВС України в Луганській області.

З огляду на викладене, підписання наказу №100 від 04.03.2013 т.в.о. начальника ВВМ ГУМВС України в Луганській області капітаном міліції ОСОБА_2 узгоджується з наданими законом повноваженнями та закріпленими наказами ГУМВС України в Луганській області посадовими правами та обов'язками.

Стосовно доводів позивача, що направлення №55 від 04.03.2013 містить реквізити наказу №31-100 від 04.03.2013.

Відповідно до наказу ГУМВСУ у Луганській області від 04.01.2013 № 11 «Про затвердження Переліку індексів для підрозділів документального забезпечення галузевих служб, підрозділів та ОВС ГУМВСУ за відділом ветеринарної міліції ГУМВСУ був закріплений індекс №31 (а.с.115-116).

Як встановлено під час судового розгляду, в направленні №55 від 04.03.2013 року зазначено номер наказу з урахуванням індексу відділу, а саме №31-100 від 04.03.2013, що не може бути визначене судом як порушення, допущене першим відповідачем при складенні направлення.

Таким чином, наказ зазначений у направленні на перевірку від 04.03.2013 № 55 є тотожнім наказу ВВМ УМВСУ від 04.03.2013 № 100, який оскаржується.

Доводи позивача щодо не зазначення у направлення №55 від 04.03.2013 обов'язкових реквізитів «підстави для здійснення заходу» та «інформація про здійснення попереднього заходу (тип заходу і строк його здійснення)» у наказі №100 від 04.03.2013 є безпідставними, оскільки як встановлено під час судового розгляду справи, не заперечувалось позивачем, що інформація про здійснення попереднього заходу (тип заходу і строк його здійснення) у направленні № 55 від 04.03.2013 не зазначена, оскільки перевірка діяльності позивача як суб'єкта господарювання, відбувалася вперше. У пункті направлення «тип заходу (плановий або позаплановий) зазначено, що перевірка має плановий характер, у пункті «вид заходу» зазначено інспекторська перевірка, що відповідає вимогам обов'язкових реквізитів як «підстави для здійснення заходу», на які посилається позивач як на відсутні.

Доводи позивача щодо безпідставності зазначення у направленні №55 від 04.03.2013 року у розділі «перелік посадових осіб, які беруть участь у здійсненні заходу, із зазначенням їх посади, прізвища, ім'я та по батькові» капітана міліції ОСОБА_2, оскільки наказ №100 від 04.03.2013 не містить відомостей про направлення у відрядження капітана міліції ОСОБА_2, суд вважає необґрунтованими, оскільки таке визначення посадових осіб, які беруть участь у здійсненні заходу не носить характер порушення.

Суд вважає необхідним зазначити, що зазначені позивачем доводи щодо наявності порушень при складенні направлення носять формальний характер, та не можуть свідчити про протиправність дій відповідачів по проведенню перевірки.

Згідно ч.6 ст.7 Закону №877 за результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю), у разі виявлення порушень вимог законодавства, складає акт, який повинен містити такі відомості: дату складення акта; тип заходу (плановий або позаплановий); вид заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд тощо); предмет державного нагляду (контролю); найменування органу державного нагляду (контролю), а також посаду, прізвище, ім'я та по батькові посадової особи, яка здійснила захід; найменування юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснювався захід. Посадова особа органу державного нагляду (контролю) зазначає в акті стан виконання вимог законодавства суб'єктом господарювання, а в разі невиконання - детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідну вимогу законодавства.

Відповідно до ч.7 ст.7 Закону №877 на підставі акта, який складено за результатами здійснення планового заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, протягом п'яти робочих днів з дня завершення заходу складається припис, розпорядження або інший розпорядчий документ про усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу.

В ході розгляду справи встановлено, що будь-яке рішення за наслідками перевірки, яке б впливало на права позивача не виносилося.

Крім того, з акту від 05.03.2013 (а.с.10) вбачається, що інспектори не були допущені до проведення перевірки з підстав відсутності у перевіючих компетенції, що не знайшло свого підтвердження в ході судового розгляду справи.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень, на якого частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов'язок щодо доказування правомірності своїх дій та рішень, довів суду правомірність своїх дій, що є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову.

Згідно з пунктом 1 ч.1 ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

За змістом цієї норми предмет оскарження повинен мати юридичне значення, тобто впливати на коло прав, свобод, законних інтересів чи обов'язків, встановлені законом умови їх реалізації.

Закріплення частиною 2 ст. 2 КАС України положення про можливість оскарження до адміністративних судів будь-яких рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, на думку колегії суддів, не означає спростування висновку про юридичне значення рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень як предмета судового оскарження, так само як не означає і нівелювання способу захисту порушеного права, свобод чи законних інтересів.

Суд вважає, що дії по проведенню перевірки є лише засобом фіксування порушення та документування дій контролюючого органу та не є актом індивідуальної дії у розумінні частини першої статті 17 КАС, а тому не можуть бути предметом оскарження в суді. Предметом оскарження в адміністративному суді є юридичні наслідки (застосовані наслідки), що безпосередньо випливають з результатів перевірки.

В матеріалах справи не має жодного доказу на підтвердження порушених прав позивача у зв'язку із проведенням відповідачем перевірки.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Питання по судових витратах вирішується відповідно до ст. 94 КАС України.

На підставі частини 3 статті 160 КАС України у судовому засіданні 26 квітня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено на 30 квітня 2013 року, про що згідно вимог частини 2 статті 167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

Керуючись ст. ст. 11, 71, 94, 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма «ЛІА ЛТД» до Головного державного інспектора ветеринарної медицини Луганської області Державної ветеринарної фітосанітарної служби України Мартиненко М.В., Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування наказу т.в.о. начальника відділу ветеринарної міліції ГУМВС України в Луганській області №100 від 04.03.2013, - відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Постанову складено та підписано у повному обсязі 30 квітня 2013 року.

Суддя О.В. Захарова