Постанова № 31168560, 29.04.2013, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 817/1300/13-а

29 квітня 2013 року 15год. 35хв. м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Зозулі Д. П. за участю секретаря судового засідання Школяр О.І. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник не з'явився,

відповідача: представник не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Публічного акціонерного товариства "Рівнеазот" до Державної податкової інспекції у місті Рівному Рівненської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Рівнеазот» (далі - ПАТ "Рівнеазот") звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у місті Рівному Рівненської області Державної податкової служби (далі - ДПІ у м. Рівному) про скасування податкового повідомлення-рішення № 0001262342 від 28 березня 2013 року.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що податковий кредит з податку на додану вартість (далі - ПДВ) по взаємовідносинах з ТОВ «Компанія «РАРИТЕТ». позивачем сформовано відповідно до вимог Податкового кодексу України. Позивач зазначив, що в акті перевірки № 127/22-200/05607824 від 13 березня 2013 року ДПІ у м. Рівному вказує, що ПАТ "Рівнеазот" неправомірно віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ по отриманих товарно-матеріальних цінностях та наданих послугах від ТОВ «Компанія «РАРИТЕТ», які не підтверджуються належними документами на загальну суму 86165,00 грн. Так, ігноруючи фактичні обставини справи, відповідач, із посиланнями на норми Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та Податкового кодексу України визнає правочини, здійснені позивачем із зазначеним контрагентом безтоварними. Разом із тим, ДПІ у м. Рівному в акті перевірки № 127/22-200/05607824 від 13 березня 2013 року, констатовано, що господарські операції між позивачем та контрагентом - ТОВ «Компанія «РАРИТЕТ», підтверджуються належним чином оформленими первинними документами, зокрема, видатковими та податковими накладними. Крім того, позивач стверджує, що єдиною підставою для визнання податкової накладної недійсною, відповідно до положень Податкового кодексу України є випадок, коли така накладна заповнена та видана особою, що не зареєстрована платником податку на додану вартість на момент видачі такої накладної. На час існування взаємовідносин між ПАТ "Рівнеазот" та ТОВ «Компанія «РАРИТЕТ», останній мав цивільну правоздатність, чинну державну реєстрацію, реєстрацію платника податку на додану вартість та не був позбавлений права укладати будь-які угоди у відповідності із вимогами чинного законодавства.

Також, позивач вказав, що висновки акта перевірки № 127/22-200/05607824 від 13 березня 2013 року, щодо нереального характеру правочинів, укладених між ПАТ "Рівнеазот" та ТОВ «Компанія «РАРИТЕТ», ґрунтуються виключно на припущеннях працівників податкового органу, що проводили перевірку. ДПІ у м. Рівному під час проведення перевірки не доведено що сторони, укладаючи правочини, мали умисел на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

В зв'язку з наведеним, позивач вважає висновки акта перевірки № 127/22-200/05607824 від 13 березня 2013 року про порушення ПАТ "Рівнеазот" п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.14, п. 201.15 ст. 201 Податкового кодексу України безпідставними, а податкове повідомлення-рішення № 0001262342 від 28 березня 2013 року таким, що підлягає скасуванню. З таких підстав, просить суд позов задовольнити повністю.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, про дату, час, місце судового засідання судом повідомлявся належним чином. До початку судового засідання подав клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача. Судом не визнавалася обов'язковою участь представника позивача в судовому засіданні. За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника позивача за наявними у справі матеріалами.

Відповідач заперечень на адміністративний позов не подав, у судове засідання не з'явився, про дату, час, місце судового засідання судом повідомлявся належним чином. Про причини неявки суд не повідомив. Судом не визнавалася обов'язковою участь представника відповідача в судовому засіданні. За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши у відкритому судовому засіданні подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення повністю з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 11.12. 1991 року Публічне акціонерне товариство "Рівнеазот" зареєстроване у виконавчому комітеті Рівненської міської ради. Позивач є платником податку на додану вартість, яким зареєстрований відповідно до свідоцтва № 24904799 від 18.07. 1997 року.

З матеріалів справи вбачається, що ДПІ у м. Рівному була проведена позапланова виїзна документальна перевірка ПАТ "Рівнеазот" щодо підтвердження взаємовідносин з ТОВ «Компанія Раритет» за період з 01.11. 2012 року по 30.11. 2012 року. По результатам перевірки був складений акт № 127/22-200/05607824 від 13 березня 2013 року (а.с. 16-25).

На вказаний акт позивачем було подано заперечення № 1497 від 20.03. 2013 року, які листом ДПІ у м. Рівному № 7566181-210 від 27.03. 2013 року були відхилені, а висновки, викладені в акті перевірки, залишено без змін (а.с. 27, 28).

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0001262342 від 28 березня 2013 року, яким, із посиланням на пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54, п. 123.1 ст. 123, п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.14, п. 201.15 ст. 201 Податкового кодексу України, збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 129247,50 грн., з яких 86165,00 грн. - основного платежу та 43082,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції (а.с. 29).

Надаючи правову оцінку податковому повідомленню-рішенню форми «Р» № 0001262342 від 28 березня 2013 року, суд виходить з наступного.

Оспорюване податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі висновків відповідача про безпідставне включення позивачем до податкового кредиту з ПДВ, сум по господарським операціям з надання послуг ТОВ «Компанія «РАРИТЕТ». Вказані заключення зроблені податковим органом на підставі аналізу господарських операцій ПАТ "Рівнеазот" з ТОВ «Компанія «РАРИТЕТ», висновків, викладених у акті перевірки № 127/22-200/05607824 від 13 березня 2013 року та інформації Дніпропетровської МДПІ, щодо контрагента позивача - ТОВ «Компанія «РАРИТЕТ». Зокрема, у акті перевірки № 127/22-200/05607824 від 13 березня 2013 року, податковим органом, за місцем реєстрації контрагента позивача, вказується, що ТОВ «Компанія «РАРИТЕТ» має стан платника «9» - направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням. На дату складання акту підприємство має стан «9» - «Направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням». Фактичне місце здійснення діяльності ТОВ «Компанія «Раритет» встановити немає можливості. В зв'язку з цим відсутні первинні та бухгалтерські документи: договори, накладні, товарно-транспортні накладні, податкові накладні, реєстри отриманих та виданих податкових накладних, банківські виписки та будь-які інші первинні бухгалтерські документи, регістри бухгалтерського обліку, що засвідчують здійснення господарської діяльності. У зв'язку з чим, податковим органом було зроблено висновок, що відсутності фактичного здійснення операції з надання послуг, по ланцюгу, ТОВ «Компанія «РАРИТЕТ» - позивач.

З такими висновками податкового органу суд не погоджується з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" від 15 травня 2003 року № 755-IV - якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

З Акту перевірки № 127/22-200/05607824 від 13 березня 2013 року та інформації із офіційного сайту Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, вбачається, що контрагент позивача ТОВ «Компанія «РАРИТЕТ» знаходився на момент господарських операцій і досі перебуває в Єдиному державному реєстрі (а.с. 146).

Крім того, ТОВ «Компанія «РАРИТЕТ» у встановленому порядку зареєстроване платником податку на додану вартість із правом виписування податкових накладних, та має свідоцтво платника податку на додану вартість за № 100339548, індивідуальний податковий номер 249985204175, видане 03.06. 2011 року Дніпропетровською МДПІ (а.с. 54).

Вказані обставини доводять, що контрагент ТОВ «Компанія «РАРИТЕТ» володів необхідною право та дієздатністю для вчинення господарських операцій, що ставляться податковим органом під сумнів.

Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «Компанія «РАРИТЕТ» 05 січня 2011 року було укладено Договір № 25. За даним договором, ТОВ «Компанія «РАРИТЕТ» зобов'язується на своїй території в м. Дніпропетровськ виконати ремонт тепловозу серії ТЕМ-2 в об'ємі ТР-3, з продовженням строку експлуатації на десять років, а також відправку Замовнику тепловоза після ремонту в об'ємах та строки визначені даним Договором, а ПАТ «Рівнеазот» зобов'язується в повній мірі і своєчасно забезпечити виконання умов щодо відправки тепловоза в ремонт, а також оплату всіх робіт виконавця по виконанню ремонту відповідно до умов даного Договору (а.с. 44-52).

На виконання Договору № 25 від 05.01. 2012 року та доповнення до нього, ТОВ «Компанія «РАРИТЕТ» виконав ремонтні роботи тепловозу серії ТЕМ-2, що належить ПАТ «Рівнеазот» на загальну суму 1155613,02 грн. у тому числі ПДВ - 192602,17 грн. Вказані обставини підтверджуються:

- Актом здачі-приймання робіт ОУ № 0058 від 22.11. 2012 року на загальну суму 1155613,02 грн., у т.ч. ПДВ - 192602,17 грн. (а.с. 53);

- відмітками у технічному паспорті тепловоза та його агрегатів (а.с. 89-107);

- податковими накладними: № 1 від 03.07. 2012 року на загальну суму 398166,51 грн., у т.ч. ПДВ - 66361,08 грн.; № 49 від 27.09. 2012 року на загальну суму 240457,00 грн., у т.ч. ПДВ - 40076,17 грн. та № 16 від 22.11. 2012 року на загальну суму 516989,51 грн., у т.ч. ПДВ - 86164,92 грн. Вказані податкові накладні були включені позивачем до податкового кретину за вересень та листопад 2012 року (а.с. 58-60).

Крім того, виконання робіт підтверджується Актом випробування тепловозу від 22.11. 2012 року, Актом перевірки технічного стану локомотиву від 03.12. 2012 року, перепискою позивача із посадовими особами ТОВ Компанія «Раритет» та технічним рішенням щодо продовження троку служби основних несучих конструкцій тепловоза ТЕМ-2 (а.с. 66, 67, 72-79, 80-88).

Розрахунки за отриманий товар були проведені повністю, згідно платіжних доручень № 7326 від 03.07. 2012 року, № 10458 від 27.09. 2012 року та № 12664 від 26.11. 2012 року (а.с. 55, 56, 57).

Тепловоз серії ТЕМ-2 супроводжувався до місця ремонту та до власника відповідальними особами, що підтверджено копіями наказів про відрядження (а.с. 68-71).

Перевезення тепловозу до місця ремонту та у зворотному напрямку проводилося залізничним транспортом, що підтверджується залізничними накладними (а.с. 61-63).

Відповідно до п.п. "а" п. 198.1 ст.198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, зокрема, встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Статтею 201 Податкового кодексу України визначені основні положення щодо податкової накладної, зокрема, вказані обов'язкові вимоги до змісту податкової накладної. У п.201.8 вказаної норми встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

За змістом наведених норм законодавства, необхідною умовою для включення податку на додану вартість до податкового кредиту, що безпосередньо впливає на зменшення суми податкових зобов'язань, є, зокрема, фактична наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), їх зв'язок з господарською діяльністю платника податків. При цьому, наслідки у податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто дії, які викликають зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Крім того, згідно ч. 2, 3 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-XIV від 16.07.1999 р., підставою для бухгалтерського обліку господарських, операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, визначальним фактором, для формування податкового кредиту з ПДВ, є зв'язок придбаних товарів (робіт, послуг) із господарською діяльністю платника податків та наявність підтверджуючих первинних документів, що відображають реальність таких господарських операцій.

Судом встановлено, що факт використання позивачем у власній господарській діяльності відремонтованого у ТОВ Компанія «Раритет» тепловозу серії ТЕМ-2 та отримання доходу від його використання, підтверджується долученими до матеріалів справи документами. Так, згідно Інструкції з охорони праці машиніста тепловозу дільниці руху залізничного цеху ПАТ «Рівнеазот» та Журналу руху тепловоза № 7114 відремонтований тепловоз використовується для перевезення вантажів по залізничних коліях із території підприємства до станції Обарів (а.с. 147-177, 178-185).

Таким чином, здійснення позивачем ремонту тепловозу серії ТЕМ-2 у ТОВ Компанія «Раритет» здійснювалось для подальшого його використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Наявними первинними документами, долученими до матеріалів справи, що описані вище, підтверджуються обставини реального виконання замовлених позивачем робіт у ТОВ Компанія «Раритет», а не лише документальне оформлення господарських операцій з перерахуванням коштів постачальнику чи виконавцю, на чому наполягає відповідач.

Суд не бере до уваги висновки акту перевірки відповідача про відсутність фактичного здійснення господарських операцій через інформацію про ТОВ Компанія «Раритет», яке має стан платника «9» - направлено повідомлення про відсутність за місцем знаходження. На думку суду, такі висновки податкового органу ґрунтуються на припущеннях та аналітичних даних - висновків іншого податкового органу, без встановлення достовірної інформації з компетентних джерел. ДПІ у м. Рівному не надано суду будь-яких доказів, які давали б підстави для сумніву у реальності проведених господарських операцій між позивачем та ТОВ Компанія «Раритет» і вказували б на те, що дані податкових накладних, виписаних виконавцем робіт не відповідають дійсності.

Крім того, ч. 2 ст. 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

У рішенні ж Європейського суду з прав людини від 22.01. 2009 року у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Отже, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання зі сплати податку до бюджету, не подав звітність, або не знаходиться за місцем своєї реєстрації, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого податкового кредиту та має всі документальні підтвердження його розміру.

Судом були досліджені первинні документи, що містять відомості про обставини, які є предметом доказування у цій справі, та пов'язані з рухом активів, виконанням зобов'язань, що описані вище, останні відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, та підтверджують обґрунтованість визначення податкового кредиту з податку на додану вартість.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За наведених обставин, суд прийшов до висновку, що відповідач при прийнятті податкового повідомлення-рішення форми «Р» № 0001262342 від 28 березня 2013 року, діяв не на підставі, не в межах повноважень та не в спосіб, визначений чинним законодавством, а вказане податкове повідомлення-рішення є протиправним, таким, що прийняте без урахування всіх обставин, які мають значення для прийняття рішення, а тому підлягає скасуванню.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 цього Кодексу. У відповідності до п. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його висновки, та не довів правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення форми «Р» № 0001262342 від 28 березня 2013 року.

При зазначених обставинах, вимоги позивача правомірні, обґрунтовані і підлягають до задоволення, а висновки відповідача суд відхиляє як безпідставні і такі, що суперечать чинному законодавству та фактичним обставинам справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Враховуючи викладене та те, що позов задоволено повністю на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, позивачу слід присудити з Державного бюджету України 1292 грн. 48 коп. судового збору, сплаченого згідно платіжного доручення № 4306 від 03.04. 2013 р. (а.с. 2).

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Рівному Рівненської області Державної податкової служби форми "Р" № 0001262342 від 28.03. 2013 року.

Присудити на користь позивача Публічного акціонерного товариства "Рівнеазот" із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1292 (одна тисяча двісті дев'яносто дві) 48 коп.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Зозуля Д. П.