Постанова № 31168234, 15.05.2013, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

14.05.2013 р. справа №908/172/13-г

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівЛомовцевої Н.В. Принцевської Н.М., Скакуна О.А.при секретарі судового засідання Прилуцьких М.І.за участю представників сторін: від позивача: Овсяникова Є.Д. за довіреністю №ДАК-03/864-1 від 27.12.2012р.від відповідача:Ботов М.Г. за довіреністю б/н від 05.12.2012р.розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скаргитовариства з обмеженою відповідальністю «ДАК-ЕНЕРГЕТИКА», м. Дніпропетровськ Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛІЗ», м. Запоріжжяна рішення господарського судуЗапорізької області від01.04.2013р.по справі№908/172/13-г (суддя Давиденко І.В.)за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю «ДАК-ЕНЕРГЕТИКА», м. Дніпропетровськ до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛІЗ», м. Запоріжжяпростягнення 460 800,00грн.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ДАК-ЕНЕРГЕТИКА" звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛІЗ», м. Запоріжжя про стягнення 460800,00 грн. за договором №30/11 від 16.06.2011р., з яких: 384 000,00 грн. - сума боргу та у зв'язку із поставкою продукції неналежної якості, 76800,00 грн. - штраф.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 01.04.2013р. позовні вимоги задоволені частково, стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛІЗ" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ДАК-ЕНЕРГЕТИКА" 192 000,00грн. - основного боргу, 38 400,00грн. - штрафу, 4 608,00грн. - судового збору. В іншій частині позову відмовлено у зв'язку із недоведеністю вимог.

В обґрунтування висновку щодо часткового задоволення позовних вимог господарський суд дійшов висновку, що акт від 06.12.2012р. є дефектним актом, який свідчить про визнання відповідачем невідповідної якості двох трансформаторів, які отримав від позивача та у подальшому не замінив їх та не виконав роботи з ремонту.

Позивач, не погодившись з прийнятим судовим рішенням, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати в частині відмови у задоволенні позову та прийняти нове рішення, яким у частині стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 230400грн. задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування своїх доводів зазначає, що судом першої інстанції не прийнято до уваги, що наявність відповідного повідомлення про виявлення товару неналежної якості та ухилення відповідача від підписання двостороннього акту про виявлені недоліки свідчать про обґрунтованість позовних вимог та є підставою для скасування оспорюваного рішення в тій частині, в якій було відмовлено у задоволенні позову.

Відповідач, не погодившись з прийнятим судовим рішенням, також звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 01.04.2013р. у справі №908/172/13-г та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Підставами для скасування рішення господарського суду відповідач зазначає неправильне застосування норм матеріального права.

В обґрунтування своїх доводів зазначає, що наявність неналежної якості товару не підтверджується матеріалами справи. Також апелянт вказує на те, що акти від 24.10.2012р. та від 31.10.2012р. засвідчують лише факт наявності короткого замикання при включенні позивачем трансформаторів та не містять доказів істотного порушення вимог щодо якості товару. На думку скаржника, суд першої інстанції не надав будь-якої оцінки протоколам №241 та №242 від 12.11.2012р, які свідчать про належну якість отриманих трансформаторів та листуванню між сторонами та не прийняв до уваги порушення позивачем Інструкції № П-7, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СССР від 25.04.1966р. при оформленні факту нібито неякісності товару, застосування якої погоджено сторонами.

Представник позивача у судове засідання прибув, підтримав правову позицію, викладену в апеляційній скарзі, проти доводів апеляційної скарги відповідача заперечував.

Представник відповідача у судове засідання прибув, підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив скасувати судове рішення в частині задоволення вимог, проти доводів позивача заперечував.

Судове засідання апеляційної інстанції фіксувалось за допомогою звукозаписувального технічного засобу у порядку, встановленому статями 4-4, 81-1, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційні скарги, заслухавши у судовому засіданні представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила.

Як вбачається з матеріалів справи, 16.06.2011р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "ДАК-ЕНЕРГЕТИКА" (далі - Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕЛІЗ" (далі - Постачальник) укладено договір № 30/11 (далі - договір).

Відповідно до пункту 1.1 договору постачальник зобов'язується поставити трансформатори, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити вартість поставленої продукції.

Пунктом 1.2 договору визначено, що кількість, ціна та асортимент продукції встановлюється на кожну партію продукції та вказується в специфікаціях (додатки до договору).

Згідно з пунктом 2.1 договору вартість продукції, що поставляється визначаться відповідно до рахунків та сплачується у наступному порядку: 50% вартості товару покупець здійснює передплату згідно виставленого рахунку в термін 5-ти банківських днів з моменту отримання рахунку на оплату шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника; 50% протягом 5-ти банківських днів з моменту повідомлення про готовність товару до відвантаження (по факсу) шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

Відповідно до пункту 8.1. договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2011р.

Специфікацією № 2 до договору сторонами узгоджено найменування, кількість та ціну товару.

Оцінивши зміст спірного договору, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що останній за правовою природою є договором поставки (купівлі-продажу), який підпадає під правове регулювання норм глави 54 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України.

Згідно з статтею 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з вимогами пункту 7 статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Пунктом 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно видаткової накладної №РН-00794 від 19.09.2011р. відповідач поставив позивачу трифазний сухий захищений трансформатор ТСЗ-160/10-УЗ 10/0,4 У/Ун-0 в кількості 4 одиниці загальної вартості 384000,00грн.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем на підставі виставленого Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕЛІЗ" рахунку-фактури № 0632 від 21.06.2011р. було сплачено суму поставлених трансформаторів, що підтверджується платіжними дорученнями № 1588 від 22.06.2011р. та № 2702 від 16.09.2011р.

Частинами 1, 5 статті 268 Господарського кодексу України встановлено, що якість товарів, що поставляються, повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам), якщо сторони не визначать у договорі більш високі вимоги до якості товарів.

У разі поставки товарів більш низької якості, ніж вимагається стандартом, технічними умовами чи зразком (еталоном), покупець має право відмовитися від прийняття і оплати товарів, а якщо товари уже оплачені покупцем, - вимагати повернення сплаченої суми.

Статтею 673 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу.

Відповідно до частини 1 статті 268 Господарського кодексу України якість товарів, що поставляються, повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам), якщо сторони не визначать у договорі більш високі вимоги до якості товарів. Номери та індекси стандартів, технічних умов або іншої документації про якість товарів зазначаються в договорі. Якщо вказану документацію не опубліковано у загальнодоступних виданнях, її копії повинні додаватися постачальником до примірника договору покупця на його вимогу (частина 2 цієї статті).

Згідно з частинами 4, 5 статті 268 Господарського кодексу України постачальник повинен засвідчити якість товарів, що поставляються, належним товаросупровідним документом, який надсилається разом з товаром, якщо інше не передбачено в договорі. У разі поставки товарів більш низької якості, ніж вимагається стандартом, технічними умовами чи зразком (еталоном), покупець має право відмовитися від прийняття і оплати товарів, а якщо товари уже оплачені покупцем, - вимагати повернення сплаченої суми.

За приписами частини 2 статті 678 Цивільного кодексу України, у разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми або вимагати заміни товару.

Пунктом 4.1 договору передбачено, що якість товару повинна відповідати ТУ У3.49-13608660-048-2000.

Відповідно до пункту 4.3. договору приймання товару за кількістю та якістю здійснюється покупцем відповідно до Інструкції № П-6, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СССР від 15.06.1965р. та П-7, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СССР від 25.04.1966р. (далі - Інструкція П-7).

Таким чином, сторони в добровільному порядку, без заперечень та зауважень передбачили певний порядок приймання продукції, обумовивши в договорі обов'язкове застосування вимог Інструкції П-7 при вирішенні питання щодо якості поставленого товару.

Згідно з вимогами Інструкції П-7, прийомка по якості повинна проводитись в точній відповідності із стандартами та технічними умовами.

Відповідно до пункту 16 Інструкції П-7 при знаходженні невідповідності якості, комплектування, маркірування отриманої продукції, тари або упаковки вимогам стандартів, технічних умов, вертежам, зразкам (еталонам) договору чи даним вказаним в маркірування та супровідних листах, підтверджуючих якість продукції, отримувач зупиняє подальше приймання продукції та складає акт, в якому вказує кількість оглянутої продукції та характер виявлених при прийманні дефектів.

Отримувач продукції також зобов'язаний визвати для участі в продовженні приймання продукції та складанні двостороннього акту представника відправника, якщо це передбачено в основних та особливих умовах поставки, інших обов'язкових правилах або в договорі.

Пунктом 17 Інструкції П-7 визначено, що в повідомленні про виклик, направленому виробнику (відправнику) повинно бути зазначено: найменування продукції, дата та номер рахунку-фактури або номеру транспортного документу, якщо на час виклику рахунок не отримано; основні недоліки, виявлені у продукції; час на який призначено приймання продукції за якістю або комплектністю (в межах встановленого для приймання строку); якість продукції неналежної якості або некомплектної продукції.

З матеріалів справи вбачається, що листом №ДАК-03/749 від 05.11.2012р. позивач повідомляє відповідача про те, що трансформатори ТЗС-160/10-УЗ 10/0,4 У/Ун-0, зав. №110483011, ТЗС-160/10-УЗ 10/0,22 У/Ун-0 зав. № 110483012 не придатні до експлуатації, але не містить вимогу для прибуття з метою здійснення приймання продукції за якістю.

Проте, з матеріалів справи вбачається, що поставка товару відбулася 19.09.2011р., отже значно раніше ніж було складено зазначений лист, також цей лист не відповідає вимогам пункту 17 Інструкції П-7 та відповідно не може бути розцінений апеляційним судом, як належний доказ направлення на адресу виробника (відправника) повідомлення про виклик для приймання продукції за якістю або комплектністю. Крім того, в матеріалах справи відсутні докази направлення листа №ДАК-03/749 від 05.11.2012р. на адресу відповідача або отримання ним цього листа.

Таким чином, позивач не довів виконання вимог пунктів 16, 17 Інструкції П-7 щодо виклику виробника (відправника) для приймання продукції за якістю або комплектністю.

Згідно вимог пунктів 29, 30 Інструкції П-7 за результатами приймання продукції за якістю повинно бути складено акт про фактичну якість, який складається в день закінчення приймання продукції та містити: найменування отримувача продукції та його адресу; номер та дату акту, місце приймання продукції, час початку та закінчення приймання продукції; прізвище, ініціали осіб, які прийняли участь в прийманні продукції за якістю та складанні акту, місце їх роботи,ь займані посади, дата та номер документу про повноваження представника на участь у перевірці продукції по якості та комплектності, а також зазначення про те, що ці особи ознайомлені з правилами приймання продукції за якістю; найменування та адресу виробника (відправника) та постачальника; дата та номер телефонограми або телеграми про виклик представника виробника (відправника); номера та дати договору на поставку продукції, рахунку-фактури, транспортної накладної (коносамента) та документа, який засвідчує якість продукції; дата прибуття продукції на станцію; умови зберігання продукції на складі отримувача до складання акту; стан тари та упаковки на момент огляду продукції; кількість (вага), повне найменування та перелік пред'явленої до огляду та фактично перевіреної продукції; номера стандартів, технічні умови, креслення, зразки (еталони), за якими здійснювалась перевірка якості продукції; інші дані, за якими, на думку осіб, які приймали участь у прийманні, необхідно вказати в акті для підтвердження неналежної якості; висновок про характер виявлених дефектів у продукції та причина їх виникнення. Акт повинен бути підписаний всіма особами, які приймали участь в перевірці якості та комплектності продукції. В акті перед підписом осіб, які приймали участь у прийманні, повинно бути зазначено, що ці особи попереджені, що вони несуть відповідальність за підписання акту, який містить дані, не відповідні дійсності.

Як вбачається з матеріалів справи, такого акту позивачем не складалося та не було надано суду в якості належного доказу поставки неякісної продукції.

Пунктом 4.2 договору сторонами узгоджено, що у випадку, якщо під час приймання товару він виявиться ушкодженим, виявляться відхилення по кількості та комплектності, асортименту, невідповідності технічній документації, покупець та постачальник складають дефектний акт, завірений підписом уповноваженого представника і печаткою підприємства постачальника.

У випадку виявлення дефектів у товарі, що поставляється, постачальник зобов'язаний у строк, не пізніше 10 робочих днів з моменту виявлення дефектів, здійснити заміну на товар належної якості.

З матеріалів справи вбачається, що 24.10.2012р. представниками ПП "Красноград" та Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАК-ЕНЕРГЕТИКА" було складено акт, відповідно до якого зазначено, що 23.10.2012р. після підключення електричного навантаження на трансформатори ТСЗ-160/10-УЗ 10/0,4 У/Ун-0, заводський № 110483007 стався спалах з появою характерного запаху горілої ізоляції, після чого на обмотці трансформатора ТСЗ-160/10-УЗ 10/0,4 У/Ун-0, заводський №110483007 мали місце сліди копоті, а характерних ознак ушкодження не знайдено.

31.10.2012р. представниками товариства з обмеженою відповідальністю "ДАК-ЕНЕРГЕТИКА" та Лозовської підстанції електропостачання було складено акт, відповідно до якого зазначено, що 29.10.2012р. після підключення електричного навантаження на трансформаторі ТСЗ-160/10-УЗ 10/0,4 У/Ун-0, заводський № 110483010 стався спалах з появою характерного запаху горілої ізоляції та спрацював автомат захисту.

Зазначені акти складено без участі уповноваженого представника відповідача та вже після здійснення поставки продукції, всупереч вимогам Інструкції П-7.

Також, колегія суддів зазначає, що вказані акти засвідчують лише факт наявності короткого замикання при включенні позивачем трансформаторів, але не мають висновків про причину виникнення короткого замикання, а також не містять доказів істотного порушення вимог щодо якості товару.

Таким чином, дані акти не є дефектними актами, оскільки вони не відповідають вимогам пункту 16 Інструкції П-7 та пункту 4.2 договору та відповідно не є належними та допустимими доказами поставки неякісної продукції у розумінні вимог статей 34, 36 Господарського процесуального кодексу України.

В матеріалах справи міститься акт від 06.11.2012р., підписаний начальником технічного відділу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАК-ЕНЕРГЕТИКА" та заступником директора по якості Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛІЗ" в якому зазначається, що позивачем було передано відповідачу два трансформатори ТСЗ-160/10-УЗ 10/0,4 У/Ун-0, заводський № 110483007 та ТСЗ-160/10-УЗ 10/0,4 У/Ун-0, заводський № 110483010 для виконання ремонтних робіт в гарантійний період у відповідності до умов договору.

Проте, в цьому акті міститься посилання на договір №30/10, в той час, як постачання товару здійснювалось за договором №30/11 від 16.06.2011р. Також, матеріалами справи не підтверджені повноваження осіб на його підписання та цей акт взагалі засвідчує лише факт отримання товару, а не його якість.

Отже, оцінивши вказаний акт, колегія суддів зазначає, що акт від 06.11.2012р. не є доказом поставки неякісної продукції. Суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що акт від 06.12.2012р., який відсутній у матеріалах справи, є дефектним актом в розумінні умов пункту 4.2 договору, який нібито свідчить про визнання відповідачем невідповідності якості трансформаторів ТСЗ-160/10-УЗ 10/0,4 У/Ун-0, заводський №110483007 та ТСЗ-160/10-УЗ 10/0,4 У/Ун-0, заводський № 110483010, технічним умовам.

В матеріалах справи містяться протоколи №241 випробувань трансформатора ТСЗ - 160/10-УЗ 10/0,4 У/Ун-0 заводський №110483007 від 12.11.2012р. та №242 випробувань трансформатора ТСЗ - 160/10-УЗ 10/0,4 У/Ун-0 заводський №110483010 від 12.11.2012р., складені товариством з обмеженою відповідальністю «ЕЛІЗ», які свідчать, що вказані трансформатори придатні до використання, тобто є товаром належної якості.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В силу приписів частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, апеляційний суд вважає, що позивач не довів належними та допустимими засобами доказування згідно норм статей 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України істотного порушення вимог щодо якості товару та матеріалами справи не підтверджується факт неналежного виконання відповідачем взятих на себе договірних зобов'язань в частині поставки трансформаторів ТСЗ-160/10-УЗ 10/0,4 У/Ун-0, заводський №110483007, ТСЗ-160/10-УЗ 10/0,4 У/Ун-0, заводський № 110483010, ТСЗ-106/10-УЗ, заводський №110483011 та №110483012 належної якості.

Згідно з частиною 1 статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Звертаючись до суду за захистом порушеного права, позивач у позові згідно статті 54 Господарського процесуального кодексу України повинен визначити зміст позовних вимог, викласти обставини, на яких ґрунтуються вимоги, зазначити докази, що підтверджують позов.

Таким чином, саме на позивача покладений обов'язок визначення предмету та підстав позову.

Як вбачається з позовної заяви та доданих до неї документів, підставою позову є договір №30/11 від 16.06.2011р. Саме невиконанням умов цього правочину позивач вважає порушеним своє право. При цьому, договір №30/11 від 16.06.2011р. позивач визначає як доказ, на яких грунтуються позовні вимоги. Але, виходячи з умов зазначеного договору відповідач є постачальником, а позивач - покупцем і саме він має грошові зобов'язання перед постачальником, проте як у відповідача відсутнє грошове зобов'язання перед позивачем.

При таких обставинах, позивач необґрунтовано заявив до стягнення саме суму боргу за поставлений товар, а господарський суд безпідставно стягнув з відповідача грошові кошти саме як борг при тому, що матеріали справи не містять зміни позивачем предмету позову до моменту початку розгляду справи відповідно до вимог статті 22 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, господарський суд дійшов помилкового висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача саме суми боргу у зв'язку із поставкою трансформаторів нібито неналежної якості: ТСЗ-160/10-УЗ 10/0,4 У/Ун-0, заводський № 110483007 та ТСЗ-160/10-УЗ 10/0,4 У/Ун-0, заводський № 110483010 у розмірі 192000,00 грн. є обґрунтованими, тому рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у позові в цій частині.

Одночасно, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позову щодо повернення вартості трансформаторів ТСЗ-160/10-УЗ 10/0,4 У/Ун-0, заводський № 1104830011 та ТСЗ-160/10-УЗ 10/0,4 У/Ун-0, заводський № 110483012 в зв'язку з недоведеністю.

Стосовно позовних вимог щодо стягнення штрафу у розмірі 76 800грн., колегія суддів зазначає наступне.

Пунктом 5.7 договору сторони визначили, що за поставку товару неналежної якості Постачальник сплачує Покупцю штраф у розмірі 20 % від вартості товару неналежної якості.

Відповідно до пункту 7 статті 269 Господарського кодексу України встановлено, що у разі поставки товарів неналежної якості, покупець (одержувач) має право стягнути з виготовлювача (постачальника) штраф у розмірі, передбаченому статтею 231 цього Кодексу, якщо інший розмір не передбачено законом або договором.

Проте, враховуючи недоведеність поставки неякісного товару за договором №30/11 від 16.06.2011р., колегія суддів вважає безпідставним стягнення штрафу за поставку товару неналежної якості, тому в цій частині позову також слід відмовити.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ДАК-ЕНЕРГЕТИКА», м. Дніпропетровськ про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛІЗ», м. Запоріжжя суми боргу в розмірі 384000грн. та штрафу за поставку товару неналежної якості у сумі 76800грн.

Виходячи з наведеного, судова колегія апеляційної інстанції дійшла висновку, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛІЗ», м. Запоріжжя підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Запорізької області від 01.04.2013р. у справі №908/172/13-г - скасуванню в частині задоволених позовних вимог з прийняттям нового рішення про відмову у задоволені цієї частини позову з залишенням без змін рішення суду в іншій частині.

Враховуючи, що позивач не обґрунтував відповідними доказами обставини, викладені в апеляційній скарзі та позовній заяві, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «ДАК-ЕНЕРГЕТИКА», м.Дніпропетровськ не підлягає задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 4-7, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ДАК-ЕНЕРГЕТИКА», м.Дніпропетровськ на рішення господарського суду Запорізької області від 01.04.2013р. у справі №908/172/13-г залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛІЗ», м.Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької області від 01.04.2013р. у справі №908/172/13-г задовольнити.

Рішення господарського суду Запорізької області від 01.04.2013р. у справі №908/172/13-г скасувати в частині стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛІЗ" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ДАК-ЕНЕРГЕТИКА" 192 000,00грн. - основного боргу, 38 400,00 грн. - штрафу, 4 608,00 грн. - судового збору.

Резолютивну частину рішення викласти в наступній редакції: «У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ДАК-ЕНЕРГЕТИКА», м.Дніпропетровськ (49021, м. Дніпропетровськ, вул. Варварівська, 24, ідентифікаційний код 33165522) до товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛІЗ» (69093, м. Запоріжжя, вул. Звенигородська, 9, ідентифікаційний код 13608660) про стягнення боргу у розмірі 384000грн., штрафу за поставку товару неналежної якості у сумі 76800грн. відмовити»

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАК-ЕНЕРГЕТИКА" (49021, м. Дніпропетровськ, вул. Варварівська, 24, код ЄДРПОУ 33165522) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛІЗ" (69093, м. Запоріжжя, вул. Звенигородська, 9, код ЄДРПОУ 13608660) витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 2 304,00грн.

Господарському суду Запорізької області видати відповідний наказ.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий Н.В. Ломовцева

Судді: Н.М. Принцевська

О.А. Скакун

Надруковано 5 прим.: 1. Позивачу; 2. Відповідачу; 3. У справу, 4. ДАГС, 5. ГСЗО