Рішення № 31167533, 13.05.2013, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"13" травня 2013 р.Справа № 916/634/13

За позовом приватного підприємства "ЛІС УКРАЇНИ";

До відповідача: Державного підприємства "Ізмаїльський морський торговельний порт"

про стягнення 15336,44 грн.;

Суддя Літвінов С.В.

Представники:

Від позивача: Слабенько І.А. - директор

Від відповідача: Буданцев Р.О. - представник за довіреністю №03/04-53 від 26.12.2012р.;

СУТЬ СПОРУ: Позивач, приватне підприємство "ЛІС УКРАЇНИ", звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Державного підприємства "Ізмаїльський морський торговельний порт" про стягнення заборгованості у розмірі 15336,44 грн., а саме: основного боргу у розмірі 14000грн. та пені у розмірі 1336,44грн.

Відповідач надав відзив на позов в якому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу визнав в повному обсязі. В частині стягнення суми пені відповідач не погоджується. Крім того, відповідач просить суд надати Державному підприємству "Ізмаїльський морський торговельний порт" відстрочку виконання рішення господарського суду Одеської області до 31.07.2013р..

Обґрунтовуючи клопотання про відстрочку виконання рішення відповідач посилається на те, що у зв'язку із різким падінням надходжень до ДП „ІЗМ МТП" вантажів зменшився об'єм вантажопереробки порту і, як наслідок, значно погіршився фінансовий стан підприємства. Також, відповідач стверджує, що нові договори на перевалку вантажів будуть укладатися не раніше липня 2013року.

Суд відмовляє в задоволенні відстрочки виконання рішення господарського суду Одеської області з наступних підстав.

Пунктом 6 ст. 83 ГПК України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення має право відстрочити або розстрочити виконання рішення суду. При цьому слід зважати на приписи ст. 121 ГПК України.

Відповідно до ч.1 ст.121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Зі змісту наведених норм вбачається, що заява про відстрочку чи розстрочу виконання рішення суду повинна містити викладення обставин та обґрунтування причин, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення, а також докази, які підтверджують обставини, викладені в заяві, щодо неможливості чи ускладнення виконання рішення.

При цьому, слід мати на увазі, що чинним ГПК України не визначено переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, тому суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 43 ГПК, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом.

Як вбачається з наданого клопотання підставою для надання відстрочки виконання рішення суду є погіршений фінансовий сан підприємства.

Відповідно до п. 2 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України від 12.09.96 р. № 02-5/333 „Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального кодексу України", господарський суд, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Як зазначалось вище, відстрочка виконання рішення суду допускається у виняткових випадках і залежно від обставин справи.

Дослідивши матеріали справи та клопотання, суд доходить висновку про відсутність винятковості обставин для надання такої розстрочки, а отже і у відсутності підстав для задоволення клопотання відповідача.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив.

19.01.2012 року між приватним підприємством "ЛІС УКРАЇНИ" (далі - позивач, постачальник) та Державним підприємством "Ізмаїльський морський торговельний порт" (далі - відповідач, покупець) був укладений договір поставки №6 (далі - «Договір») за яким позивач зобов'язався передати у власність відповідачу товар асортимент, кількість та ціна якого визначені у додатку №1 договору, а відповідач прийняти та вчасно здійснити оплату товару на умовах зазначених у договорі.

12.07.2012р. позивач поставив відповідачу товар ( пилоліс обрізаний столярний хвойних порід) у кількості 6,094 м3 на загальну суму 20644,66грн., що підтверджується видатковою накладною №ЛУ-00035/1 від 12.07.12р. та рахунком-фактурою №ЛУ-0000024 від 12.07.12р.

Відповідно до п. 4.1 договору поставки оплата за поставлений товар здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника протягом 30 банківських днів з моменту отримання рахунку.

Як стверджує позивач, відповідач свої зобов'язання по договору виконав не в повному обсязі, а саме було перераховано лише 6644,66грн.

Отже, сума боргу за неналежне виконання договору поставки №6 від 19.01.2012 року складає 14000грн..

Враховуючи невиконання відповідачем взятого на себе за договором обов'язку щодо оплати заборгованості за отриманий товар, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою, згідно якої просить суд стягнути з відповідача основного боргу у розмірі 14000грн. та пені у розмірі 1336,44грн.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, а саме: цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Він може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ст.ст.202, 205 Цивільного кодексу України).

Ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст.193).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), що визначено в ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Так, судом встановлено наявність поставки позивачем відповідачу товару, існування заборгованості Державного підприємства "Ізмаїльський морський торговельний порт" по оплаті вартості отриманого товару, у зв'язку з чим позовна вимога позивача щодо стягнення з відповідача вартості поставленого товару в сумі 14000грн. є обґрунтованою та підлягає судом задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення з Державного підприємства "Ізмаїльський морський торговельний порт" пені в розмірі 1336,44грн.

Відповідно до ч.1 ст.549, п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки -грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі порушення ним зобов'язання.

Згідно ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.

Відповідно до ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

В силу ст.216, ч.1 ст.218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання. Одним з видів господарських санкцій, згідно ч.2 ст.217 цього кодексу є штрафні санкції, до яких віднесені, у т.ч. пеня (ч.1 ст.230 ГК України).

Відповідно до п. 7.1 договору, у разі невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за цим договором винна сторона несе відповідальність перед іншою стороною на умовах, передбачених законами та цим договором.

Відповідно до п. 7.2. договору, у разі порушення строків оплати товару покупець на вимогу постачальника зобов'язаний сплатити останньому пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченої суми за кожен день прострочення.

В зв'язку з порушенням строків оплати, на підставі п. 7.2. договору відповідачу позивачем на суму заборгованості нарахована пеня за кожен день прострочення платежу у розмірі подвійної облікової ставки НБУ у розмірі 1336,44грн..

Наданий позивачем розрахунок пені, на думку суду, здійснений належним чином, тому судом підлягає задоволенню у розмірі 1336,44грн.

Станом на день розгляду справи, відповідач борг не сплатив, документів спростовуючих позовні вимоги не представив.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Під час розгляду справи відповідачем не було належним чином доведено суду та доказано виконання своїх зобов'язань.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст. 43 ГПК України).

Заперечення відповідача, стосовно стягнення пені які викладені у відзиві судом до уваги не приймаються, так як спростовуються матеріалами справи, а саме п. 7.2. договору сторони узгодили відповідальність покупця за неналежне виконання строків оплати товару.

Враховуючи вищезазначені обставини справи та перевіривши правильність наданого позивачем розрахунку сум заявлених до стягнення, позовні вимоги приватного підприємства "ЛІС УКРАЇНИ" до Державного підприємства "Ізмаїльський морський торговельний порт" про стягнення заборгованості основного боргу у розмірі 14000грн. та пені у розмірі 1336,44грн., є обґрунтованими, підтверджені наявними у справі матеріалами та підлягають задоволенню.

Згідно ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України слід стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору у розмірі 1720,50грн.

Керуючись ст.ст.44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Державного підприємства "Ізмаїльський морський торговельний порт" (68600, м. Ізмаїл, вул. Портова, 7, код ЄДРПОУ 01125815) на користь приватного підприємства "ЛІС УКРАЇНИ" (65020, м. Одеса, вул. Базарна, 71, код ЄДРПОУ 35992137) основний борг у розмірі 14000грн. пеню у розмірі 1336,44грн.. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1720грн.50коп.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено 15.05.2013р.

Суддя Літвінов С.В.