Рішення № 31167513, 14.05.2013, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 травня 2013 р. Справа № 909/342/13

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Булки В.І.,

при секретарі судового засідання Максимів Н.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю

"Станіславська теплоенергетична компанія",

вул.Індустріальна,34, м. Івано-Франківськ, 76014

до відповідача: Українського державного конструкторсько-технологічного інституту

транспорту "УДКТІагротранс"

вул. Незалежності, 46,Івано-Франківськ, 76000

про стягнення заборгованості за договором №28 від 30.10.12 купівлі-продажу теплової енергії у розмірі 137 697,54грн., із них: 133 688,49грн. основного боргу, 3 163,05грн. пені, 212,71грн. інфляційних втрат, 633,29грн. - 3% річних,

за участю представників сторін:

від позивача: Кузьмічова Т.В.- начальник юр. відділу, (довіреність № 20 від 30.11.12);

від позивача: Нестеренко М.М. - юрисконсульт (довіреність №14 від 25.09.2012);

від відповідача: не з"явились,

встановив: Товариство з обмеженою відповідальністю "Станіславська теплоенергетична компанія" звернулось до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до відповідача Українського державного конструкторсько - технологічного інституту транспорту "УДКТІагротранс" про стягнення заборгованості за договором №28 від 30.10.12 купівлі-продажу теплової енергії у розмірі 137 697,54грн., із них: 133 688,49грн. основного боргу, 3 163,05грн. пені, 212,71грн. інфляційних втрат, 633,29грн. - 3% річних.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали з підстав викладених у позовній заяві та поясненнях до позовної заяви (вх. №6581/13 від 15.04.13), просять суд позов задоволити. Позовні вимоги обґрунтовують невиконанням відповідачем договірних зобов`язань щодо оплати поставленої теплової енергії. Крім того, позивач надав суду клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових доказів (вх.№7936/13 від 14.05.13).

Відповідач в судове засідання не з'явився, про причини неявки суду не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. Вимоги суду, вказані в ухвалах від 25.03.13, 04.04.13, 18.04.13, 25.04.13 не виконав. Ухвали суду направлялась відповідачу на адресу, зазначену у позовній заяві. Факт отримання відповідачем ухвал суду підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень (вх. №3135/13 від 25.04.13, вх. №3607/13 від 08.05.13), які знаходяться в матеріалах справи. При цьому суд зауважує, що згідно ухвал від 18.04.13 та 25.04.13 розгляд справи відкладався в зв"язку з поступленням до суду заяв відповідача про відкладення (вх. №6775/13 від 17.04.13 та вх.№7336/13 від 24.04.13). Суд звертає увагу відповідача на те, що господарський процесуальний кодекс України не містить вимог щодо відповідальних осіб, які можуть представляти інтереси сторін в господарському суді. Надання повноважень на представництво інтересів сторони в процесі не обмежено будь-яким певним колом осіб. Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України передбачає широке коло процесуальних прав сторін, поряд із цим встановлює для сторін обов'язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Згідно з пунктом 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України 26.12.2011 N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зі змінами, внесеними згідно з Постановою Вищого господарського суду N 3 від 23.03.2012, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи викладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час, дату і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Беручи до уваги той факт, що неявка в засідання суду відповідача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомленого про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, згідно ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, враховуючи вимоги чинного законодавства та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, заслухавши пояснення представників позивача, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

Між ТОВ «Станіславська теплоенергетична компанія» та Українським державним конструкторсько-технологічним інститутом 30.10.2012 року укладено договір № 28 купівлі - продажу теплової енергії.

Згідно п.11.1 договору, він укладався на строк до 31 грудня 2012 року. Відповідно до п.11.2 договір вважається продовженим щорічно, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов. Судом встановлено, що договір продовжив свою дію на 2013 рік.

Відповідно до п.1 договору, теплопостачальна організація (позивач) зобов`язалася продавати (постачати) споживачу (відповідачу) теплову енергію в гарячій воді у відповідності з умовами договору, а відповідач - своєчасно проводити оплату за спожиту теплову енергію у строки і на умовах, що передбачені договором.

Пунктом 3.2.8 договору сторонами погоджено, що відповідач зобов"язався вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов цього договору.

Розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межею балансової належності (відповідальності), на підставі показів приладу обліку згідно з діючими тарифами (цінами), встановленими у порядку, визначеному законодавством (п. 7.1 договору).

Відповідно до п. 7.2 договору споживач, який розраховується за приладами обліку, що знаходяться на його балансі, щомісячно 27 числа направляє свого представника до позивача для подання «Звіту про обсяги спожитої теплової енергії за розрахунковий період». (Додаток №3 до договору).

Пунктом 7.5 договору передбачено, що розрахунки за теплову енергію проводяться в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів. Розрахунковий період триває з 26 числа поточного місяця до 25 числа наступного місяця.

Судом встановлено, що тариф, який застосовуються позивачем до розрахунків встановлений постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, від 28.09.2012 року № 313 «Про встановлення тарифів на теплову енергію ТОВ «Станіславська теплоенергетична компанія» м. Івано-Франківськ» та становить: на теплову енергію для централізованого опалення - 746,20 грн. за 1 Гкал (без ПДВ); на теплову енергію для централізованого гарячого водопостачання (підігрів води) - 999,90 грн. за 1 Гкал (без ПДВ).

Оскільки, приміщення відповідача обладнане засобом обліку теплової енергії, розрахунок обсягу фактично спожитої теплової енергії проводиться позивачем згідно з показниками лічильника, які знімаються відповідачем та подаються у «Звітах про обсяги спожитої теплової енергії за розрахунковий період» щомісячно.

На виконання умов договору позивач за період з 15.10.2012 року по 31.01.2013 року продав (поставив) відповідачу теплову енергію загальною вартістю 160 718, 03 грн., що підтверджується актами про обсяги спожитої теплової енергії та рахунками за поставлену теплову енергію, які отримані відповідачем. Факт отримання підтверджується підписами представника відповідача на вищезазначених рахунках та актах, які знаходяться в матеріалах справи.

Судом встановлено, що за період з 15.10.2012 року по 31.01.2013 року відповідачем сплачено 27 029, 54 грн. за поставлену позивачем теплову енергію, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями, наявними в матеріалах справи.

Борг відповідача перед позивачем становить 133 688,49грн.

Пунктом 7.10 договору сторонами погоджено, що у випадку несплати у терміни, обумовлені цим Договором, сторони керуються договірними зобов'язаннями, вимогами Правил користування в частині припинення постачання теплової енергії, а на суми невиконаного зобов'язання нараховується пеня в розмірі подвійної ставки НБУ за кожний день прострочення, починаючи з дня наступного за датою остаточного розрахунку до дня фактичної оплати. На суму боргу здійснюються додаткові нарахування із застосуванням індексу інфляції та 3% річних за весь час прострочення.

Позивачем нараховано відповідачу пеню в сумі 3 163, 05 грн.

За порушення грошового зобов"язання, на підставі ст.625 Цивільного кодексу України, позивач нарахував відповідачу 212,71грн. інфляційних втрат, 633,29грн. - 3% річних.

Станом на день звернення позивача до господарського суду Івано-Франківської області заборгованість відповідача за договором №28 від 30.10.12 купівлі-продажу теплової енергії становить 137 697,54грн., із них: 133 688,49грн. основного боргу, 3 163,05грн. пені, 212,71грн. інфляційних втрат, 633,29грн. - 3% річних.

Беручи до уваги викладене вище суд вважає за правильне позов задоволити та виходить з наступних підстав.

Із змісту ст. 11 Цивільного кодексу України вбачається, що цивільні права та обов'язки виникають зокрема, з Договору.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України).

В силу положень ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Як вказує ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов"язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи той факт, що відповідач неналежно виконав свої зобов"язання, які випливають з договору, в частині повної і своєчасної оплати за використану теплову енергію в повному обсязі, отже, вимога позивача про стягнення з відповідача 133 688, 49грн. заборгованості підлягає до задоволення в повному обсязі.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним прав здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штрафом, пенею), якою, з огляду на положення ст. 549 Цивільного кодексу України , є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України визначає, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.25 Закону України "Про теплопостачання" у разі несвоєчасної сплати платежів за споживання теплової енергії споживач сплачує пеню за встановленими законодавством або договором розмірами.

Крім того, сторонами погоджено та встановлено пунктом 7.10 договору, що у випадку несплати у терміни, обумовлені цим Договором, сторони керуються договірними зобов'язаннями, вимогами Правил користування в частині припинення постачання теплової енергії, а на суми невиконаного зобов'язання нараховується пеня в розмірі подвійної ставки НБУ за кожний день прострочення, починаючи з дня наступного за датою остаточного розрахунку до дня фактичної оплати. На суму боргу здійснюються додаткові нарахування із застосуванням індексу інфляції та 3% річних за весь час прострочення.

Таким чином, позивачем правомірно нараховано відповідачу пеню в сумі 3 163, 05 грн.

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, судом перевірено правильність нарахування пені та задоволено її за розрахунком позивача, який наявний в матеріалах справи та є арифметично вірним.

Крім того, суд вважає підставним застосування положень ст.625 Цивільного кодексу України. Передбачена цією статтею сплата суми боргу за грошовим зобов`язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а так само трьох процентів річних з простроченої суми, здійснюється незалежно від тієї обставини, чи був передбачений договором відповідний захід відповідальності.

З урахуванням наведених вимог, нараховані позивачем 3 % річних в сумі 633, 29 грн. та інфляційні втрати у сумі 212, 71 грн. є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Судом встановлено, що заборгованість відповідача перед позивачем становить 137 697,54грн., із них: 133 688,49грн. основного боргу, 3 163,05грн. пені, 212,71грн. інфляційних втрат, 633,29грн. - 3% річних.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 34 Господарського процесуального кодексу України). Позивачем доведено обставини, на які він посилався. Отже, вимога позивача правомірна та підлягає задоволенню. Відповідачем позовні вимоги доказами не спростовано.

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об"єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідачем не надано до суду жодних доказів на спростування своєї вини в невиконанні зобов'язання взятого на себе за договором. Факт наявності заборгованості належним чином доведений, документально підтверджений, у зв'язку чим суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, а отже такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати, відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України, слід покласти на відповідача.

Керуючись ст.124 Конституції України, ст.ст.11,509,525,526,530,546,610,612,625,629 Цивільного Кодексу України, ст.ст.173,193,216,230,231 Господарського кодексу України, ст.25 Закону України "Про теплопостачання", ст.ст.22,33,34,43,49,55, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Станіславська теплоенергетична компанія" до відповідача Українського державного конструкторсько - технологічного інституту транспорту "УДКТІагротранс" про стягнення заборгованості за договором №28 від 30.10.12 купівлі-продажу теплової енергії у розмірі 137 697,54грн., із них: 133 688,49грн. основного боргу, 3 163,05грн. пені, 212,71грн. інфляційних втрат, 633,29грн. - 3% річних - задоволити.

Стягнути з Українського державного конструкторського-технологічного інституту транспорту «УДКТІагротранс», вул. Незалежності, 46, м. Івано-Франківськ (код ЄДРПОУ 00861529) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Станіславська теплоенергетична компанія», вул. Індустріальна, 34, м. Івано-Франківськ (код ЄДРПОУ 38162272) 133 688, 49грн. (сто тридцять три тисячі шістсот вісімдесят вісім гривень 49коп.) основного боргу, 3 163, 05 грн. (три тисячі сто шістдесят три гривні 05коп.) пені, 633, 29 грн. (шістсот тридцять три гривні 29коп.) 3 % річних, 212, 71 грн. (двісті дванадцять гривень 71коп.) інфляційних втрат, 2 753, 94 грн. (дві тисячі сімсот п"ятдесят три гривні 94коп.) судового збору.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 15.05.13.

Суддя Булка В.І.

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"

Помічник судді Гандера М.В. 15.05.13