Постанова № 311661, 26.09.2006, Харківський апеляційний господарський суд

У К Р А Ї Н А

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Адміністративна справа Головуючий по 1-й інстанції

№ АС-27/229-06 Суддя –Мамалуй О.О.

Доповідач по 2-й інстанції

Суддя –Погребняк В.Я.

20 вересня 2006 року м. Харків

Колегія суддів у складі: головуючого судді Лащенко Л.Д.

судді Істоміної О.А.

судді Погребняка В.Я..

при секретарі Андросовій О.В.

за участю представників сторін:

позивача: Любімого О.М., довіреність № 305/56 від 20.09.2005 р.,

відповідача: Демченко О.С., довіреність № 7951/10/10-026 від 05.09.2006 р., Лукашиної І.А., довіреність № 5758/10/10-026 від 10.07.2006 р., Слинько М.О., довіреність № 4040/10/10-026 від 12.05.2006 р.,

За участю прокурора: Балаклицького В.В., -

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу (вх. № 2544 Х/2 від 13.07.2006 р.) Харківського державного авіаційного виробничого підприємства на постанову господарського суду Харківської області від 22.06.2006 р. у справі № АС-27/229-06

за позовом Харківського державного авіаційного виробничого підприємства, м. Харків

до Спеціалізованої Державної податкової інспекції у по роботі з великими платниками податків у м. Харкові

про скасування податкового повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові № 0000300815/0 від 03.04.2006 р.,

Встановила:

12.04.2006 р. (вх. № 4395/1-27) позивач в порядку адміністративного судочинства звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача та просив скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000300815/0 від 03.04.2006 р.

Постановою господарського суду Харківської області від 22.06.2006 р. (суддя Мамалуй О.О.) у позові відмовлено. Постанову обґрунтовано тим, що підприємства літакобудування суму бюджетного відшкодування декларують до відшкодування в тому ж місяці, в якому її визначають, що і є особливістю визначення терміну відшкодування для таких підприємств, встановлених п.13 «Перехідних положень»розділу 2 Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік»та деяких інших законодавчих актів України», і наведена норма встановлює тільки інший термін відшкодування, а не порядок. Позивач при визначенні суми бюджетного відшкодування за грудень 2005 р. в порядку п.п.7.7.1 п.7.7. ст..7 Закону України «Про податок на додану вартість»декларує цю суму як бюджетне відшкодування у грудні 2005 р., однак ігнорує обов’язкову умову відшкодування –«фактичну сплату», передбачену п.п. а) п.п.7.7.2 п.7.7. ст.7 Закону «Про подок то на додану вартість». Оскільки позивачу відшкодовується бюджетне відшкодування грудня 2005 р., то воно не повинно перевищувати суму податку, фактично сплаченого у грудні 2005 р. Закон України «Про податок на додану вартість»не містить норм стосовно особливостей визначення суми бюджетного відшкодування для підприємств літакобудування. Всі норми цього Закону стосовно визначення суми бюджетного відшкодування застосовуються у загальновстановленому порядку. В оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні за суттю викладені всі обставини, що мають істотне значення, а саме повну назву і код позивача, посилання на акт перевірки, статті Закону, які були порушені, правові наслідки податкового повідомлення-рішення –зменшення суми бюджетного відшкодування у картці особового рахунку платника податку.

Позивач –Харківське державне авіаційне виробниче підприємство –з постановою суду не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати зазначену вище постанову господарського суду Харківської області від 22.06.2006 р. повністю, ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю, розподілити судові витрати відповідно до прийнятого судового рішення. Апеляційну скаргу позивач обґрунтовує тим, що оскаржувана постанова винесена господарським судом першої інстанції з порушенням норм матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають обставинам справи. Позивач зазначає, що для підприємств літакобудування при від’ємному значенні суми ПДВ у грудні 2005 р. відшкодування з бюджету належних сум податку повинно здійснюватися у наступному за звітним періоді (з 01.01. по 31.01.2006 р.) у порядку і строки, передбачені у п.7.7. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а застосування п.п. а) п.п.7.7.2 цієї ж статті можливе лише за умови декларування позивачем у наступному (січень 2006 р.) за звітним (грудень 2005 р.) податковому періоді від’ємного значення податку на додану вартість. З урахуванням особливостей відшкодування ПДВ, встановлених для підприємств літакобудування, позивач має право на отримання бюджетного відшкодування незалежно від умов, передбачених п.п.7.7.2 п.7.7. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість». У акті перевірки відповідачем самостійно вказано, що позивач правомірно визначив суму бюджетного відшкодування відповідно до вимог п.п.7.7.1 п.7.7. ст.7 Закону, а тому дії позивача відповідають вимогам п.13 “Перехідних положень” розділу 2 Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про Державний бюджет України на 2005 р. та деяких інших законодавчих актів України” та не можуть залежати від наявності чи відсутності від’ємного значення податку у наступному податковому періоді. Крім того, позивач звернув увагу, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення за датою винесено раніше, ніж відбулася перевірка, і не відповідає вимогам Порядку направлення органами держаної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій. Отримане позивачем податкове повідомлення-рішення не відповідає жодній з затвердженим вказаним Порядком форм, не містить правового висновку по встановленому відповідачем факту завищення бюджетного відшкодування –зменшити або збільшити заявлену суму бюджетного відшкодування чи відмовити у наданні заявленого бюджетного відшкодування.

Відповідач –СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові –у запереченнях на апеляційну скаргу вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи і постанова винесена з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відповідач зазначає, що актом позапланової виїзної перевірки № 391/41-014/14308894 від 21.03.2006 р. встановлено порушення позивачем п.п. а) п.п.7.7.2 п.7.7.ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.2997 р. № 169/97-ВР (із змінами і доповненнями), відповідно до якого якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з п.п.7.7.1 цього пункту, має від’ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від’ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг). Фактично сплачена утримувачем товарів –ХДАВП - сума ПДВ у грудні 2005 р. постачальникам таких товарів складає 399 685,0 грн., в той час як підприємство задекларувало до відшкодування за грудень 2005 р. на 279 008,0 грн. більше. На думку відповідача, особливості відшкодування сум ПДВ для підприємств літакобудування стосується тільки іншого терміну відшкодування, а не порядку. Позивач при визначенні суми бюджетного відшкодування за грудень 2005 р. в порядку ч.1 п.п.7.7.1 декларує цю суму як бюджетне відшкодування у грудні 2005 р. (керуючись п.13 «Перехідних положень»), однак, ігнорує обов’язкову умову відшкодування частини такого від’ємного значення яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій у періоді, в якому виникло від’ємне значення, передбачену п.п.а) п.п.7.7.2 п.7.7. ст.7 Закону № 168. Оскільки підприємству відшкодовується тільки бюджетне відшкодування грудня 2005 р., то воно не повинно перевищувати суми податку, фактично сплаченій у грудні 2005 р., виходячи зі змісту наведеного вище п.п.а). Щодо форми податкового повідомлення-рішення відповідач зазначив, що судом першої інстанції було встановлено, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення було винесено 03.04.2006 р., в ньому за суттю викладено всі обставини, що мають істотне значення, а саме повну назву і код позивача, посилання на акт перевірки, статті Закону, які були порушені, наслідок встановленого завищення суми бюджетного відшкодування.

Судова колегія для розгляду даної справи була сформована розпорядженням 1-го заступника голови Харківського апеляційного господарського суду від 04.09.2006 р. відповідно до ст. 29 Закону України «Про судоустрій України», ст.190 КАС України у складі: головуючий суддя Лащенко Л.Д., суддя Істоміна О.А., суддя Погребняк В.Я.

В судовому засіданні 06.09.2006 р. розгляд справи було відкладено до 09 години 30 хвилин 20.09.2006 р. в зв*язку з неявкою в судове засідання представника позивача (апелянта).

Перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та наданих сторонами в підтвердження обставин справи доказів, надану в постанові суду їх юридичну оцінку, дослідивши матеріали справи та правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, висновок прокурора, судова колегія вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, постанова господарського суду Харківської області від 22.06.2006 р. по справі № АС-27/229-06 підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позову, виходячи з наступного.

Харківське державне авіаційне виробниче підприємство діє на підставі Статуту, зареєстрованого у виконкомі Київської районної Ради народних депутатів м. Харкова розпорядженням № 1071 від 27.12.1991 р., реєстраційний № 14308894 та перереєстрований Наказом Державного комітету промислової політики України від 07.11.2000 р. за № 356. Форма власності підприємства –загальнодержавна, орган управління – Міністерство промислової політики України. (п.п.1.3. Акту перевірки від 21.03.2006 р.)

Видами діяльності підприємства згідно довідки органу статистики від 14.11.2000 р. за № ю0010577 є , зокрема, 14720 –авіаційна промисловість, видом діяльності за КВЕД є, зокрема, 35.30.0 – будування повітряних та космічних літальних апаратів. (п.п.1.9. Акту перевірки від 21.03.2006 р.)

Тобто, Харківське державне авіаційне виробниче підприємство є підприємством в галузі літакобудування, яка згідно до ст.1 Закону України «Про державну підтримку літакобудівної промисловості в Україні»є пріоритетною галуззю економіки України, та міститься в переліку підприємств, наведеному у ст.2 вказаного Закону.

Як вбачається з матеріалів справи, в період з 21.02.2006 р. по 14.03.2006 р. (з перервами в роботі) посадовими особами відповідача у позивача було проведено позапланову виїзну перевірку з питання правомірності декларування від’ємного значення податку на додану вартість за грудень 2005 р.

За результатами перевірки складено акт № 391/41-014/14308894 від 21.03.2006 р., висновок якого свідчить про порушення позивачем абзацу «а»п.п. 7.7.2. п.7.7. ст.7 Закону України «Про податок на додатну вартість», за рахунок чого бюджетне відшкодування за грудень 2005 р. зменшено на 279 008,09 грн.

Як вказано в акті перевірки № 391/41-014/14308894 від 21.03.2006 р. (п.3 акту перевірки), абзацем 14 п.13 «Перехідних положень»розділу 2 Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік»від 25.05.2005 р. № 2505-ІУ та п.6 «Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість»визначені особливості здійснення відшкодування з бюджету від’ємного значення сум ПДВ для підприємств суднобудування та літакобудування, а саме при від’ємному значенні сум ПДВ, обрахованого в порядку, передбаченому у п.п. 7.7.1 п.7.7. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», відшкодування по підприємствам суднобудування та літакобудування з бюджету здійснюється у податковому періоді, наступному за звітним податковим періодом, у порядку і строки, передбачені у п.7.7 ст.7 цього Закону.

Тобто, якщо підприємством літакобудування визначене від’ємне значення різниці між сумою податкового зобов’язання та сумою податкового кредиту поточного звітного податкового періоду (у нашому випадку –грудень 2005 р.), то за підсумками цього (першого) звітного (податкового) періоду (грудня 2005 р.) сума такого від’ємного значення можу бути відшкодована з бюджету у податковому періоді, наступному (січень 2006 р.) за звітним (грудень 2005 р.) періодом, у якому виникло від’ємне сальдо податку, в порядку та строки, передбачені у п.7.7. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість». Тому сума, відображена в рядку 22.2. податкової декларації поточного звітного (податкового) періоду (грудня 2005 р.) переноситься до рядка 23.1 податкового декларації цього ж звітного періоду.

Позивач в розрахунку суми бюджетного відшкодування –додаток до податкової декларації з ПДВ за грудень 2005 р. - задекларував:

ряд.1 залишок від’ємного значення попереднього податкового періоду, за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду, –5 168 041,0 грн.;

ряд.2 сума податкового кредиту попереднього податкового періоду –3 115 394,0 грн.;

ряд.3 сума податкового кредиту попереднього податкового періоду, фактично сплачена утримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг) –678 693,0 грн.;

ряд.4 сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню –678 693,0 грн.

Натомість, з’ясовано, що в рядку 24 податкової декларації по ПДВ за грудень 2005 р. позивач повинен був вказати суму 5 247 958,0 грн. (на суть спору не впливає), а в рядку 25 декларації –399 684,55 грн., оскільки згідно наданих для перевірки документів встановлено, що сума податкового кредиту за грудень 2005 р., фактично сплачена отримувачем товарів (послуг) у грудні 2005 р. постачальникам таких товарів (послуг) складає 399 685,0 грн.

Таким чином, позивач в порушення абз. «а»п.п.7.7.2. п.7.7. ст.7 Закону України «Про податок на додатну вартість»зайво включив до розрахунку бюджетного відшкодування суму ПДВ в розмірі 279 008,0 грн.

За результатами перевірки відповідач прийняв та направив позивачу податкове повідомлення-рішення за формою «В»від 03.04.2005 р. (дата за текстом податкового повідомлення-рішення) № 00003000815/0, яким з посиланням на п.п. «б»п.п.4.2.2 п.4.2. ст..4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»та абз «б»п.п. 7.7.7 п.7.7. ст.7 цього ж Закону на підставі акту перевірки № 391/41-014/14308894 від 21.03.2006 р. відповідно до абз. «а»п.п. 7.7.2. п.7.7. ст.7 Закону України «Про податок на додатну вартість»виявив завищення суми бюджетного відшкодування з ПДВ за грудень 2005 р. на суму 279 008,0 грн.

Цим же податковим повідомленням-рішенням відповідач повідомив позивачу, що у десятиденний термін від дня отримання цього податкового повідомлення-рішення завищена сума бюджетного відшкодування зменшується у картці особового рахунку платника податків.

В судовому засіданні 20.09.2006 р. представник позивача пояснив, що позивач, з урахуванням особливостей бюджетного відшкодування, визначених п.13 «Перехідних положень»розділу 2 Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 р. та деяких інших законодавчих актів України», має право на бюджетне відшкодування в розмірі від’ємного значення, зазначеного в рядку 18 податкової декларації по ПДВ за грудень 2005 р., проте, з урахуванням вимог п.1.8. Закону України «Про податок на додану вартість»до розрахунку суми бюджетного відшкодування відносить тільки суми ПДВ, які були фактично сплачені у звітному податковому періоді отримувачем товарів (послуг) постачальникам таких товарів (послуг). При цьому, на думку позивача, до рядків 3 та 4 розрахунку суми бюджетного відшкодування слід відносити всі суми ПДВ, фактично сплачені позивачем у цьому звітному періоді, незалежно від того, чи пов’язані ці суми з податковим кредитом саме цього податкового періоду.

На думку ж відповідача, до рядку 3 розрахунку суми бюджетного відшкодування повинні відноситися тільки суми податкового кредиту попереднього податкового кредиту, фактично сплачені отримувачем товарів (послуг) у такому податковому періоді постачальникам товарів (послуг), тобто, позивач отримує право на бюджетне відшкодування тільки того ПДВ, податковий кредит по якому було сформовано в звітному періоді, і в сумі, фактично сплаченій в цьому ж податковому періоді. В разі ж, якщо позивач фактично оплачує отримані товари (послуги) в іншому періоді, ніж тому, коли по таким операціям сформовано податковий кредит, то суми ПДВ, сплачені в ціні товарів (послуг), не можуть бути відшкодовані за наслідками податкового періоду, в якому відбулася оплата товарів (послуг), а повинні враховуватися у зменшення податкових зобов’язань з ПДВ наступних звітних періодів.

Відповідач не заперечує того, що позивачем у грудні 2005 р. було сплачено ПДВ в ціні товарів (послуг) в розмірі, зазначеному в рядку 3 та 4 розрахунку суми бюджетного відшкодування, проте, бюджетному відшкодуванню підлягає тільки сума податкового кредиту за грудень 2005 р., фактично сплачена позивачем у грудні 2005 р.

Судова колегія вважає за необхідне вказати на наступне.

По-перше, відповідно до п.п.7.7.1 п.7.7. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з п.п. 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з п.п.7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

П.п. 7.7.2. цієї ж статті встановлює, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з п.п. 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Аналіз зазначених положень Закону та його застосування для всіх платників податку (крім певних визначених законом категорій) дозволяє зробити висновок, що в разі виникнення від’ємного значення суми ПДВ у звітному податковому періоді бюджетне відшкодування за такий звітний податковий період може бути проведено тільки з урахуванням сум від’ємного значення ПДВ наступного податкового періоду, що неможливо зробити без подання податкової звітності за такий наступний податковий період, та в розмірі сум ПДВ, фактично сплачених у попередньому до наступного (тобто у звітному) податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг). З цього також випливає, що бюджетне відшкодування всім платникам податків (крім визначених законом) по ПДВ не може бути проведено у наступному за звітним податковому періоді.

Як вже зазначалося, позивач є підприємством літакобудування.

Абзацем чотирнадцятим п.13 «Перехідних положень»розділу 2 Закону України від 25.03.2005 р. № 2505-ІУ «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 р.»та деяких інших законодавчих актів України»визначені особливості здійснення відшкодування з бюджету від’ємного значення сум ПДВ для підприємств суднобудування та літакобудування, а саме: при від’ємному значенні сум ПДВ, обрахованого в порядку, передбаченому в п.п. 7.7.1.п.7.ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»по підприємствах суднобудування та літакобудування, відшкодування з бюджету здійснюється в податковому періоді, наступному за звітним періодом у порядку та строки, передбачені у п.7.7 ст. 7 цього Закону, тобто законодавець для підприємств судно- і літакобудування передбачив кращі порівняно з іншими платниками податків умови щодо повернення обігових коштів та використання їх в господарській діяльності, що узгоджується з конституційними основами правопорядку у сфері господарювання, передбачених ч.1 ст.5 Господарського Кодексу України та загальними принципами господарювання, передбаченими абз.6 ч.1 ст.6 ГК України, а також визнання літакобудування пріоритетною галуззю економіки України, передбаченому ст.1 Закону України «Про державну підтримку літакобудівної промисловості в Україні».

Судова колегія зазначає, що вказівка в Законі на необхідність здійснення бюджетного відшкодування по ПДВ за звітний податковий період в наступному податковому періоді для підприємств літакобудування змінює порядок і строки здійснення бюджетного відшкодування для таких підприємств навіть за вказівки на необхідність дотримання поряду і строків бюджетного відшкодування, передбачених п.7.7 ст.7 Закону.

Так, зокрема, не може бути в повному обсязі застосований п.п. 7.7.2 п.7.7. ст.7 Закону, оскільки бюджетне відшкодування по таким підприємствам здійснюється в наступному за звітним податковому періоді і не враховує від’ємне значення ПДВ наступного податкового періоду.

Судова колегія також наголошує, що крім визначених п.п.7.4.1 п.7.4. ст. Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР обов’язкових підстав для виникнення у платника податку права на податковий кредит з ПДВ необхідна ще й така підстава, як сплата платником сум податку, тобто Законом встановлено прямий взаємозв’язок між сплатою, надходженням до бюджету ПДВ та відшкодуванням такого податку. За змістом Закону право на відшкодуванням виникає лише при фактичні надмірній сплаті ПДВ, а не з самого факту існування зобов’язання по сплаті ПДВ в ціні товару.

Проте, як вбачається з матеріалів справи та не заперечується і відповідачем, порушень з боку позивача при формуванні податкових зобов’язань та податкового кредиту грудня 2005 р. не встановлено.

Позивач в рядках 3 та 4 розрахунку суми бюджетного відшкодування по податковій декларації з ПДВ за грудень 2005 р. задекларував як суму бюджетного відшкодування 678 693,0 грн., тобто, виходячи з загальних вимог Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР, та як вбачається з матеріалів справи, позивач здійснив всі дії, які дають право та підстави для отримання бюджетного відшкодування за звітний податковий період у наступному податковому періоді.

Оскільки особливості відшкодування від’ємного значення для позивача не передбачають врахування такої підстави як обов’язкове декларування від’ємного значення ПДВ у наступному за звітним податковому періоді, то унеможливлюється застосування в цілому норми п.п. 7.7.2 п.7.2 ст.7 вказаного Закону, що робить висновки акту перевірки необґрунтованими.

По-друге, надання платником податку разом з податковою декларацією по ПДВ розрахунку суми бюджетного відшкодування (додаток 3 до декларації), випадки надання розрахунку та вимоги щодо його заповнення передбачені п.5.12. Порядку заповнення та подання податкової декларації з ПДВ, затвердженого Наказом ДПА України від 30.05.1997 р. № 166 (із змінами і доповненнями).

При буквальному прочитанні рядка 3 розрахунку суми бюджетного відшкодування, де міститься вимога про зазначення суми податкового кредиту попереднього податкового періоду, яка фактично сплачена отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг), можна зробити висновок, що сума бюджетного відшкодування дорівнює сумі податкового кредиту попереднього податкового періоду, фактично сплаченій у попередньому податковому періоді.

Між тим, Закон України «Про податок на додану вартість»(п.п. «а»п.п.7.7.2. п.7.7. ст.7) встановлює, що сума бюджетного відшкодування повинна дорівнювати сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг), тобто Закон не вимагає від платника податку для визначення суми бюджетного відшкодування, що податковий кредит формувався і сплачувався в одному податковому періоді.

Таким чином, і в разі застосування до позивача вимог п.п. «а»п.п.7.7.2. п.7.7. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»(що не є в даному випадку можливим з підстав, викладених вище) не можна було б стверджувати про порушення позивачем зазначеної вище норми, бо висновки відповідача з цього питання ґрунтувалися б (і частково ґрунтуються) на формулюванні рядка 3 розрахунку сум бюджетного відшкодування, принцип обрахування суми бюджетного відшкодуванням по ПДВ за яким суперечить принципам, закладеним в Законі України «Про податок на додану вартість», а відтак, в силу ч.4 ст.9 КАС України, в разі невідповідності нормативно-правового акту Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Що стосується форми і змісту оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до ст.86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності.

Право органу державної податкової служби на направлення платнику податків податкових повідомлень-рішень передбачено, крім Закону України «Про порядок погашення зобов*язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами», також і п.п.7.7.7 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», відповідно до якого якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної перевірки (документальної) податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий податковий орган має, зокрема, право у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною податковим органом внаслідок проведення таких перевірок, надіслати платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування.

Форма і зміст податкового повідомлення передбачені Порядком направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затверджених Наказом ДПА України від 21.06.2001 р. № 253, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 06.07.2001 р. за № 567/5758 –в редакції Наказу від 10.08.2005 р.

Оскаржуване податкове повідомлення-рішення, як вбачається з його змісту, є за формою «В»і повинно відповідати додатку № 6 вказаного вище Порядку.

За змістом цього додатку вказане в ньому податкове повідомлення-рішення надсилається платнику податків у разі встановлення невідповідності заявленої до відшкодування суми ПДВ, а саме заниження платником податків суми бюджетного відшкодування, в зв*язку з чим вважається, що платник податків добровільно відмовляється від отримання суми заниження у встановленому розмірі як бюджетного відшкодування, зазначена сума підлягає зарахуванню у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів.

Натомість, податкове повідомлення-рішення, яке мається в матеріалах справи, містить висновок про виявлене завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ і за формою відповідає додатку 6 вищевказаного Порядку в редакції, що діяла з 11.06.2003 р. по 05.09.2005 р.

Судова колегія, зважаючи на те, що діючий Порядок в редакції з 10.08.2005 р. не передбачає винесення податкового повідомлення за формою «В»(а тільки «В1», «В2», «В3»), але податковий орган не може іншим шляхом реалізувати своє право, передбачене п.п. 7.7.7. п.7.7. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», зміст податкового повідомлення-рішення відповідає обсягу прав контролюючого органу, приходить до висновку, що саме тільки посилання на неналежну форму податкового повідомлення-рішення як не підставу його скасування не може бути достатнім для його скасування у відриві від інших обставин справи в їх сукупності.

Що стосується дати оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, судова колегія зазначає наступне.

Оскаржуване податкове повідомлення-рішення є рішенням (правовим актом індивідуальної дії), прийнятим органом владних повноважень, і повинно містити ряд обов’язкових реквізитів, в т.ч. і дату винесення, які повинні відповідати дійсним обставинам.

Недотримання вимог нормативно-правових актів (зазначеного вище Порядку) щодо форми і змісту рішення органу владних повноважень може бути підставою для скасування або визнання такого рішення нечинним.

Але в даному випадку вбачається, що в даті податкового повідомлення-рішення було допущено описку в році, замість 2006 р. вказано 2005 р. Інші ж обставини справи свідчать, що оскаржуване рішення було прийнято саме 03.04.2006 р., воно було прийняте після проведення перевірки, його зміст і посилання на правові підстави прийняття, акт перевірки відповідають фактичним обставинам справи, а тому судова колегія приходить до висновку, що ці обставина сама по собі також не є достатньою у відриві від інших для скасування податкового повідомлення-рішення.

Разом з тим судова колегія звертає увагу відповідача на необхідність неухильного дотримання вимог Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій в частині відповідності відомостей обов’язкових реквізитів податкових повідомлень-рішень дійсним обставинам справи.

Позивач в апеляційній скарзі просив також розподілити судові витрати відповідно до прийнятого судового рішення.

Матеріали справи свідчать, що позивач при подачі позову сплатив до Державного бюджету України державне мито в розмірі 85,00 грн., а також 1,70 грн. державного мита за подання апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що за таких обставин оскаржувана позивачем постанова господарського суду Харківської області прийнята з порушенням норм матеріального права і з винесенням не відповідаючим обставинам справи висновків, а тому підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позову.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.94, 195, 196, п.3 ст.198, п.3 ст.202, ч.2 ст. 205, 207, 209, 211, 212 КАС України, судова колегія апеляційного господарського суду одноголосно,

Постановила:

Апеляційну скаргу Харківського державного авіаційного виробничого підприємств, м. Харків задовольнити.

Постанову господарського суду Харківської області по справі № АС-27/229-06 від 22.06.2006 р. скасувати.

Прийняти нову постанову.

Позов задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові від 03.04.2005 р. № 0000300815/0.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Харківського державного авіаційного виробничого підприємства (61023, м. Харків, вул.. Сумська, 134) 5,10 грн. витрат по державному миту.

Видати довідку про повернення з Державного бюджету України Харківському державному авіаційному виробничому підприємству (61023, м. Харків, вул. Сумська, 134) суму надміру сплаченого державного миту при поданні позовної заяви в розмірі 81,60 грн.

Зобов’язати господарський суд Харківської області на виконання даної постанови видати відповідний виконавчий лист та довідку про повернення суми надміру сплаченого держмита.

Дана постанова набирає законної сили з дня проголошення.

Роз’яснити сторонам, що вони мають право на дану постанову подати касаційну скаргу безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Справу № АС-27/229-06 направити до господарського суду Харківської області.

Головуючий суддя Л.Д.Лащенко

Суддя О.А.Істоміна

Суддя В.Я.Погребняк