Постанова № 31166057, 08.04.2013, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" квітня 2013 р. 8 год.44 хв.Справа № 821/280/13-а

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді: Дубровної В.А.,

при секретарі: Кургузовій Т.М.,

за участю представників:

позивача - Южбабенка І.В.,

відповідача - Імшеницького А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропродукт-Херсон" до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агропродукт-Херсон" (далі - позивач, ТОВ "Агропродукт-Херсон") звернулось до Херсонського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби (далі - відповідач, ДПІ), у якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 11.01.2013 року -

- №0000302200 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем у сумі 445574,00 грн.;

- №0000312200 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на загальну суму 30743,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 15371,00 грн.

В обґрунтування вказаних вимог позивач стверджує, що висновки контролюючого органу про заниження підприємству валового доходу в сумі 429578,00 грн. внаслідок порушення позивачем порядку застосування звичайних цін при реалізації на експорт товару не мають правового підґрунтя. Позивач вказує, що з огляду на приписи пп. 1.20.10 п. 1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» відсутність законодавчо визначеної методики визначення податкових зобов'язань за непрямими методами виключає можливість донарахування зобов'язань за результатами застосування звичайних цін. Щодо висновку ДПІ про зменшення підприємству валового доходу в сумі 15996,00 грн. внаслідок нікчемності угод з його контрагентами ТД «Паладиум» та ПП «Алекс» ЛТД щодо придбання ПММ, то позивач вказує, що вказаним господарським операціям була надана правова оцінка Херсонським окружним адміністративним судом в адміністративній справі №2а-1975/12/2170, за результатами якої визнано незаконними дії ДПІ стосовно визначення цих правочинів нікчемними визнано незаконними, а податкове повідомлення рішення про донарахування ПДВ за вказаними угодами скасовано, що свідчить про незаконність донарахування податку на прибуток за тими самими правочинами. Щодо дій податкового органу по донарахуванню ПДВ в сумі 30743,00 грн. в наслідок не застосування звичайних цін при надані послуг з грануляції висівок пшеничних підприємствам протягом жовтня - грудня 2011 року та січня 2012 року, то позивач стверджує про відсутність у податкового законного права на встановлення порушення позивачем п. 188.1. ст. 181 Податкового кодексу України, оскільки у вказаній нормі є посилання на ст. 39 Податкового кодексу України, яка згідно з пунктом 1 розділу XIX Податкового кодексу України набирає чинності з 01.01.13 року, а спірні операції були вчинені позивачем до моменту набрання її чинності.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти адміністративного позову, при цьому в усні формі обґрунтував свою позицію з посиланням на обставини, викладені в акті перевірки ТОВ "Агропродукт-Херсон" від 28.12.2012 р. за №3227/22-1/33590624. При цьому, представник відповідача просив суд відмовити у задоволені позовних вимог, оскільки оскаржувані податкові повідомлення - рішення відповідають діючому законодавству.

Заслухавши думку представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агропродукт-Херсон" зареєстроване юридичною особою 23.06.2005р. Виконавчим комітетом Херсонської міської ради із 06.07.2005р. перебуває на обліку платників податків та зареєстрований платником ПДВ.

Судом встановлено, що з 19.11.12 р. по 21.12.12 р. фахівцями ДПІ у м. Херсоні на підставі пп.20.1.4 п.20.1 ст. 20, пп. 75.1.2 п.75.1. ст. 75, п. 77.4. ст. 77 Податкового Кодексу України від 02.12.10 р. № 2755-VІ та наказу ДПІ у м. Херсоні від 23.10.12 р. № 1121, від 22.11.12 р. №1257, відповідно до плану-графіка проведена виїзна перевірка ТОВ «Агропродукт-Херсон» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.11 р. по 30.09.12 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.11 р. по 30.09.12 р., за результатами якої складено акт від 28.12.2012 р. за № 3227/22-1/33590624 (далі - акт перевірки).

Відповідно до висновків акту перевірки відповідачем встановлені наступні порушення:

1. Заниження податку на прибуток в сумі 445574,00 грн. внаслідок встановлення:

- реалізації ТОВ «Агропродукт-Херсон» висівок гранульованих пшеничних нерезиденту, який є пов'язаною особою, за цінами, які є нижчими ніж звичайні, що є порушенням пп.153.2.1 п.153.2 ст.153 розділу ІІІ Податкового кодексу України та в результаті чого підприємством занижено дохід у сумі 1867729,00 грн., у т.ч. за 3 квартал 2011 року у сумі 1546478,00грн., за 4 квартал 2011 року у сумі 321251,00грн.

- нікчемності взаємовідносин з ТОВ «Торговий дім «Паладіум» та ПП « Алекс », що є порушенням п.138.2, ст.138 Податкового кодексу України, та як наслідок до завищення валових витрат за 4 квартал 2011 року на загальну суму 69548,33 грн.

2. Заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість в сумі 30743,00 грн., у т.ч. за вересень 2011 року в сумі 9988 грн., за жовтень 2011 року в сумі 10356 грн., за листопад 2011 року в сумі 6843 грн., за грудень 2011 року в сумі 3556 грн. внаслідок реалізації послуг по грануляції пшеничних висівок за цінами, нижчими за звичайні ціни, що є порушенням п. 188.1 ст.188 Податкового кодексу України. Вказане порушення вплинуло на зменшення задекларованого за період з 01.07.2011 р. по 30.09.12 р. податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних ( податкових) періодів ( ряд. 23.2) декларацій всього в сумі 30743,00 грн.

На підставі акту перевірки ДПІ були винесені податкові повідомлення-рішення від 11.01.2013 року, зокрема -

- податкове повідомлення-рішення №0000302200, яким з посиланням на п.138.2 ст.138, пп.153.2.1 п.153.2 ст.153, п. 6 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем у сумі 445574,00 грн.;

- податкове повідомлення-рішення №0000312200, яким з посиланням на пункти 54.3, ст. 54 та пункт 58.1 ст. 58, п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на загальну суму 30743,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 15371,00 грн.

Відносно встановленого ДПІ порушення позивачем пп. 153.2.1, ст. 153, п. 188.1 ст. 188, п. 6 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України по господарських операціях позивача щодо реалізації на експорт висівок гранульованих пшеничних та надання послуг з грануляції підприємствам, які є пов'язаними особами, за цінами, які є нижчими ніж звичайні, то суд зазначає наступне.

Судовим розглядом встановлено, що у перевіреному періоді основним видом діяльності ТОВ «Агропродукт - Херсон» було виробництво висівок пшеничних гранульованих, надання послуг з їх грануляції, а також здійснення експортних операцій щодо продажу висівок пшеничних гранульованих.

В ході перевірки повноти визначення доходу за період з 01.07.11 р. по 30.09.12 р. та з наданих до матеріалів справи документів було встановлено, що 29.03.10 р. ТОВ «Агропродукт - Херсон» уклав з нерезидентом - компанією "VESMA LLC" ( США) експортний контракт №0603-1/2010 на реалізацію висівки пшеничні гранульовані. Як зазначено на стор. 11 акту перевірки, то за перевірений період ТОВ "Агропродукт - Херсон" реалізовував на експорт висівки пшеничні гранульовані пов'язаній особі нерезиденту - компанії "VESMA LLC" (США) за цінами, які відрізняється більше ніж на 20% від звичайної ціни на такі товари на загальну суму 1867729,00 грн., що підтверджується цінами з сайта АПК-Інформ (http:www.apk-inform.com.ru) та розрахунком, наведеному в акті перевірки у додатках 2.6, 2.7. до нього.

При цьому, податковий орган встановив, що ТОВ "Агропродукт - Херсон" та компанія "VESMA LLC" (США) є пов'язаними особами через засновника ОСОБА_3. Проте, на підтвердження вказаного факту податковий орган не надав суду жодного доказу, хоча протокольно було ухвалено про зобов'язання відповідача надати суду вказану інформацію.

Отже, на підставі вказаних обставин податковий орган вважає, що на порушення пп.153.2.1 п.153.2 ст.153 Податкового кодексу України позивач у деклараціях з податку на прибуток неправомірно занизив дохід на загальну суму 1867729,00 грн., у тому числі за 3 квартал 2011 року у сумі 1546478,00 грн., за 4 квартал 2011 року у сумі 321251,00 грн., що вплинуло на збільшення зобов'язання з податку на прибуток за оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням від 11.01.2013 року №0000302200.

Крім того, перевіркою повноти визначення податкових зобов'язань з ПДВ за період з 01.07.11 р. по 30.09.12 р. ДПІ встановлено, що ТОВ "Агропродукт - Херсон" у 2011 році надавало послуги по грануляції висівок пшеничних ПП "Єврокомерш Україна" (ціна переробки 1 т. висівки 125,00 грн.) ТОВ "Агросервіс" (ціна переробки 1 т. висівки 119,00 грн., 124 грн.), ТОВ "Агрохолдінг" (ціна переробки 1 т. висівки 105 грн.). В акті перевірки на стор. 20 податковий орган зазначив, що ТОВ "Агрохолдінг" та ТОВ " Агропродукт - Херсон" є пов'язаними підприємствами, оскільки директор, головний бухгалтер, засновники ТОВ "Агрохолдінг" та ТОВ "Агропродукт - Херсон" є ті ж самі особи. Отже, перевіркою встановлено, що ТОВ "Агропродукт - Херсон" надавав послуги по грануляції висівок пшеничних ТОВ "Агрохолдінг" за цінами, нижчими за звичайні, що призвело до заниження податкових зобов'язань з ПДВ на загальну суму 30743 грн., в тому числі за вересень 2011 року в сумі 9988 грн., за жовтень 2011 року в сумі 10356 грн., за листопад 2011 року в сумі 6843 грн., за грудень 2011 року в сумі 3556 грн., що підтверджується розрахунком звичайних цін послуг по грануляції висівок пшеничних ТОВ "Агропродукт - Херсон" пов'язаній особі, наведеному у додатку 6 до акту перевірки.

Проте, суд з такими висновками не погоджується, виходячи з наступного.

Відповідно до Прикінцевих положень Податкового кодексу України стаття 39 цього Кодексу, яка регулює методи визначення та порядок застосування звичайної ціни, набирає чинності з 1 січня 2013 року. До вказаної дати діє пункт 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», згідно якого, якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін. Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг). Ринок товарів (робіт, послуг) - сфера обігу товарів (робіт, послуг), яка визначається виходячи з можливості покупця (продавця) реально і без значних додаткових витрат придбати (продати) товар (роботу, послугу) на найближчій стосовно будь-якої із сторін договору території. Ідентичні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), що мають однакові характерні для них основні ознаки. Під час визначення ідентичності товарів беруться до уваги, зокрема, їх фізичні характеристики, які не впливають на їх якісні характеристики і не мають суттєвого значення для визначення ознак товару, якість і репутація на ринку, країна походження та виробник. Незначні відмінності в їх зовнішньому вигляді можуть не враховуватися. Однорідні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), які не є ідентичними, мають подібні характеристики і складаються зі схожих компонентів, що дозволяє їм виконувати однакові функції та (або) бути взаємозамінними. Під час визначення однорідності товарів (робіт, послуг) беруться до уваги, зокрема, їх якість, наявність товарного знака, репутація на ринку, країна походження та виробник.

З положень наведеної норми закону слідує, що за загальним правилом звичайною ціною товару є ціна договору, котрий був укладений між взаємно незалежними (як юридично, так і фактично) сторонами, за наявності у сторін добровільного наміру досягти згоди з істотних умов договору, за умови можливості реального виконання зобов'язань за договором без докладання сторонами значних додаткових зусиль (в тому числі й витрат).

Згідно підпункту 1.20.8 пункту 1.20 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом.

Отже, за загальним правилом, встановленим Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств", якщо не доведено протилежне звичайною ціною є договірна ціна, що відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Якщо податковий орган не згодний із ціною договору, то він зобов'язаний довести, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни. При цьому податковий орган зобов'язаний діяти в порядку, встановленому законом.

Згідно з приписами підпункту 1.20.2 пункту 1.20 ст. 1 цього ж Закону для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

Отже, при наданні оцінки правильності нарахування податкових зобов'язань при визначенні рівня звичайних цін, податковий орган мав діяти з дотриманням вищенаведених приписів пп. 1.20.2 Закону.

Методологічні засади формування інформації про операції пов'язаних сторін та її розкриття у фінансовій звітності визначено Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 23 "Розкриття інформації щодо пов'язаних сторін", затвердженого Наказом Міністерства Фінансів України № 303 від 18 червня 2001 року, відповідно до якого за методом порівняльної неконтрольованої ціни застосовується ціна, яка визначається за ціною на аналогічну продукцію (товари, роботи, послуги) що реалізована не пов'язаному з продавцем покупцеві за звичайних умов діяльності.

У відповідності до п. 188.1. ст. 188 Податкового кодексу України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

Підпунктом 153.2.1. пункту 153.2 ст. 153 Податкового кодексу України встановлено, що дохід, отриманий платником податку від продажу товарів (виконання робіт, надання послуг) пов'язаним особам, визначається відповідно до договірних цін, але не менших від звичайних цін на такі товари, роботи, послуги, що діяли на дату такого продажу, у разі, якщо договірна ціна на такі товари (роботи, послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (роботи, послуги).

Витрати, понесені платником податку у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у пов'язаної особи, визначаються виходячи з договірних цін, але не вищих за звичайні ціни, що діяли на дату такого придбання, у разі якщо договірна ціна на такі товари (роботи, послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (роботи, послуги). (пп.153.2.2. п. 153.2 ст. 153 Податкового кодексу України).

Відповідно до пп.14.1.71. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу звичайна ціна - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін.

Згідно з пп.14.1.219. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу ринкова ціна - ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати на добровільній основі, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) у порівняних економічних (комерційних) умовах.

Між тим, відповідачем не було надано доказів в підтвердження проведення ним повного аналізу цін на аналогічну продукцію, використання при визначенні звичайної ціни інформації про укладені на момент продажу такого товару договори з ідентичними (однорідними) товарами інших продавців-резидентів, умови яких є співставними умовам експортного контракту, укладеному між позивачем та компанією "VESMA LLC" ( США).

Представник відповідача в судовому засіданні стверджував, що інформація для визначення звичайної ціни, яка була використана податковим органом з сайту АПК-Інформ (http:www.apk-inform.com.ru) є офіційним джерелом інформації. При цьому, суд протокольно ухвалив надати ДПІ докази на обґрунтованість своїх тверджень з відповідними доказами. Однак, вказана вимога суду залишилась відповідачем не виконаною.

При цьому, суд відмічає, що співставними умовами для визначення звичайної ціни на товар, що реалізується на експорт, є умови реалізації ідентичного товару (а за його відсутності - однорідного товару) також за експортними операціями, оскільки на формування експортної ціни першочергово впливають умови поставки товарів згідно правил Інкотермс. Проте, внаслідок відсутності даної інформації в матеріалах справи суд позбавлений можливості дослідити вказану обставину.

Крім того, суд відмічає, що на вимогу суду позивач спростував довід податкового органу щодо пов'язаності осіб між ТОВ "Агропродукг - Херсон" та ОСОБА_3, який на думку податкового органу є засновником "VESMA LLC" ( США), надавши суду нотаріально засвідчені пояснення керуючими компанії «Весма», що ОСОБА_4 не є законним власником компанії «Весма».

З'ясування рівня звичайних цін має відбуватися відповідно до визначеної процедури, а необхідна інформація - надаватися уповноваженим державним органом. Таким чином, будь-які дані, надані приватними структурами чи не уповноваженими на це державними органами (висновки, результати досліджень, тощо), не є статистичними документами стосовно звичайних цін на товари (роботи, послуги) та не можуть бути підставою для визначення звичайної ціни.

З огляду на те, що відповідачем не було представлено статистичної оцінки рівня цін реалізації ідентичних або однорідних товарів, які б вказували на заниження позивачем ціни продажу вказаних товарів у співставних умовах, тому суд приходить до висновку про неправомірність донарахування позивачу податкових зобов'язань з податку на прибуток, з підстав реалізації продукції пов'язаним особам та особі, яка не є платником ПДВ за цінами нижче звичайних.

Крім того, з додатку №6 до акту перевірки вбачається, що висновок ДПІ про невідповідність рівню звичайних цін вартості послуг з грануляції ґрунтується на розрахованій податковим органом у спірних правовідносинах звичайної ціни виходячи з середньоарифметичної ціни переробки за вересень - грудень 2011 року. Проте саме такого порядку визначення рівня звичайної ціни не передбачено ані Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств", ані положеннями іншого акту законодавства.

При цьому, суд відмічає, що податковим органом не надано доказів того, що ціни переробки перевищують більше ніж на 20 відсотків звичайної ціни.

Враховуючи, що відповідач, на якого законом покладено обов'язок доведення, не надав обґрунтованих доказів та підтверджень того, що експортна ціна та ціна переробки не відповідають рівню звичайної ціни, тому суд вважає, що відповідач неправомірно застосував до спірних правовідносин положення пп. 1.20 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", пп. 153.2.1, пп. 153.2.2, пп. 153.2.3 п. 153.2 ст. 153, п. 188.1 ст. 188, п. 8 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, що призвело до необґрунтованих висновків в акті перевірки про заниження підприємством позивача доходу від експортної операції та заниження суми податкових зобов'язань з ПДВ.

Крім того, суд відмічає, що до податкового повідомлення-рішення №0000302200 від 11.01.2013 року було включено загальну суму збільшеного грошового зобов'язання з податку на прибуток із встановленням порушення норми, що регулює звичайні ціни, а також норми, що регулює валові витрати.

Проте, відповідно до п. 2.3 Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації від 22.12.2010 №985, податкове повідомлення-рішення складається в двох примірниках за кожним окремим податком, збором разом із штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), або штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами, пенею), передбаченими Кодексом, а також за кожною штрафною (фінансовою) санкцією (штрафом) за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, та/або пенею за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності. У разі здійснення розрахунку (перерахунку) збільшення (зменшення) грошового зобов'язання, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування, зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість із застосуванням звичайних цін за результатами перевірки приймаються окремі податкові повідомлення-рішення на ці суми за формами, передбаченими пунктом 2.2 цього розділу.

З аналізу викладеної норми вбачається, що у разі здійснення розрахунку грошового зобов'язання суми податку на прибуток із застосуванням звичайних цін податковим органом повинно прийматися окреме податкове повідомлення-рішення на ці суми.

Між тим, позивачем окреме податкове повідомлення-рішення на суму грошового зобов'язання відповідача із податку на прибуток та ПДВ з застосуванням звичайних цін не приймалося. А тому, суд вважає, що відповідачем порушено встановлений порядок реалізації владних управлінських повноважень в частині визначення грошових зобов'язань відповідача за вказаними податками з застосуванням звичайних цін.

Відносно встановленого порушення позивачем п. 138.2, ст.138, Податкового кодексу України по правовідносинам з ТОВ « Торговий дім «Паладіум»», ПП « Алекс ЛТД» з підстав не підтвердження факту поставки ПММ від вказаних контрагентів, що свідчить про укладення угод без мети настання правових наслідків, то суд зазначає про наступне.

Стаття 138 Податкового Кодексу України містить у собі склад витрат та порядок їх визнання, так, відповідно п.138.1 витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно з підпунктом 138.2 статті 138 Податкового Кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно із приписами абзаці 1 підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України до витрат не включаються витрати, які не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Як вбачається з акту перевірки, що згідно договору від 28.10.11 р. № 28/10-1, укладеному з ТОВ "Торговий дім "Паладіум" ( постачальник), позивач придбав у жовтні 2011 року паливно - мастильні матеріали (дизельне паливо) у кількості 4 850 л. за ціною 7,29 грн. на загальну суму 35365,00 грн. без ПДВ 7042,92 грн., що підтверджується видатковою накладною від 28.10.2011 р. за №РН-000590 та податковою накладною від 28.10.2011 р. за №119, та на підставі яких ТОВ "Агропродукт-Херсон" до складу валових витрат віднесено витрати з придбання ПММ у 4 кварталі 2011 року в сумі 35365,00 грн. Розрахунки з ТОВ «ТД «Палладіум» проводились у безготівковій формі, заборгованість відсутня.

Крім того, актом перевірки (стор. 5-6 акту) встановлено, що у жовтні 2011 року позивач мав договірні взаємовідносини з ПП "Алекс ЛТД" на підставі договору від 13.10.11 р. №49, на виконання якого ПП "Алекс-ЛДТ" було поставлено на адресу ТОВ "Агропродукт-Херсон" дизельне паливо у кількості 4 715 л. за ціною 7,25 грн. на загальну суму 34184,00 грн., крім того ПДВ - 6836,75 грн., що підтверджується видатковою накладною від 13.10.2011 р. за №205 та податковою накладною від 13.10.2011 р. за № 20, та на підставі яких ТОВ "Агропродукт-Херсон" до складу валових витрат віднесено витрати з придбання ПММ у 4 кварталі 2011 року в сумі 34184,00 грн. Розрахунки між сторонами проведені у безготівковому порядку. Позивачем до матеріалів справи додаткового надано докази перевезення вантажу, а саме ТТН на відпуск нафтопродуктів (нафти) №А-1320-2 від 13.10.2012 року, згідно якої вбачається що перевезення дизельного палива від ПП "Алекс-ЛДТ" проводилось найманим автотранспортом ТОВ "Агропродукт-Херсон", а саме ФОП ОСОБА_5 в особі водія ОСОБА_6, автомобілем держ. № НОМЕР_1.

Дизельне паливо, отримане ТОВ "Агропродукт-Херсон" від ПП "Алекс-ЛДТ" та ТОВ "ТД "Палладіум", в подальшому були використані у господарській діяльності позивача, що підтверджується актами списання товарів №786 від 31.10.2011 року, №788 від 31.10.2011 року, №790 від 31.10.2011 року.

Таким чином, отримані за договорами поставки дизельне паливо було направлено на забезпечення експлуатації автотранспорту, що використовується у господарській діяльності позивача.

Отже, суд зазначає, що оформлені сторонами за договорами поставки нафтопродуктів, первинні документи відповідають вимогами ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

З огляду на викладене, суд відмічає, що між сторонами відсутній спір про наявність у позивача вищевикладених первинних документів: договорів, видаткових накладних, податкових накладних, товарно-транспортних накладних, розрахункових документів про сплату коштів за отриманий товар. Проте, спір полягає у не підтвердженні на думку податкового органу реальності здійснення господарської діяльності за договорами з вищевказаними контрагентом внаслідок встановлених порушень в актах перевірки ПП "Алекс-ЛДТ" та ТОВ "ТД "Палладіум".

Як вбачається з акту перевірки позивача, то неправомірність формування валових витрат внаслідок придбання дизельного палива у ТОВ "ТД "Палладіум" ґрунтується на акті ДПІ у м. Херсоні від 06 січня 2012 року №101/7/15-211 "Про надання інформації та матеріалів перевірки по ТОВ «ТД «Палладіум», відповідно до якого встановлено, що у ТОВ "ТД "Палладіум" відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, підприємство не знаходиться за юридичною адресою, угоди, укладені між постачальниками та покупцями за період з 01 жовтня 2011 року по 31 жовтня 2011 року мають ознаки нікчемності відповідно до ч.1, 5 ст. 203, п.1,2 ст. 215, ст. 228 ЦК України, що свідчить про проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди контрагентам. Даним актом податковий орган стверджує, що оскільки не було операцій із придбання товару ТОВ "ТД "Паладіум", то відповідно не було його подальшої реалізації позивачу.

Аналогічний висновок відображено ДПІ у м. Херсоні в акті від 27 січня 2012 року №285/23/2/34554498 "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПП "Алекс-ЛДТ" з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ "ТД "Палладіум" та з контрагентами-покупцями за жовтень 2011 року, яким встановлено порушення ч. 1 ст. 201, ч1-6 ст. 203, ст. 215, 216 ЦК України в момент вчинення правочинів, здійснених ПП "Алекс-ЛДТ" при придбанні та продажу товарів. Товар по вказаних правочинах не був переданий в порушення ст. 662, 665 та 656 ЦК України.

Таким чином, податковий орган дійшов висновку, що у жовтні 2011 року господарська діяльність ТОВ "Агропродукт-Херсон", яка пов'язана з сумнівними платниками по ланцюгу товарно-грошових потоків має ознаки нереальності здійснення.

Інших обставин не здійснення господарської діяльності та мотивів для висновку про порушення позивачем вимог податкового законодавства при вчиненні правочину з ПП "Алекс-ЛДТ" та ТОВ "ТД "Палладіум", відповідачем в акті перевірки не вказано.

Суд не погоджується з вказаними доводами податкового органу, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 4 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на валові витрати, податковий кредит; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право йому права на формування валових витрат.

Суд вважає, що в силу закону отримання податковим органом актів зустрічних перевірок, в котрих викладені висновки про наявність ознак фіктивної господарської діяльності, відсутність факту реального вчинення господарських операцій, вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, акт перевірки контрагента або акт про неможливість проведення зустрічної звірки тощо, не має преюдиціального значення при розгляді справи судом та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

Таким чином, не можуть бути безумовним свідченням правомірності висновків податкового органу результати актів перевірок контрагента позивача або результати автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України.

Отже, податковий орган не довів суду належними та достатніми доказами, що досліджені первинні документи, складені за наслідками здійснення господарських операцій, не відповідають дійсності, що укладення договору не відповідало дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків, а також, що договори укладено з метою безпідставного формування податкового кредиту з податку на додану вартість. Таких доказів до суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

Таким чином, відповідачем по справі не надано доказів фактичного нездійснення господарських операцій, суми по яких позивачем включені до складу валових витрат при визначенні об'єкта оподаткування з податку на прибуток . Наявні в матеріалах судової справи та досліджені в ході судового розгляду первинні документи за змістом відповідають вимогам законодавства, що пред'являються до первинних документів, доказів недостовірності даних в цих документах відповідачем не надано.

Крім того, матеріали справи не містять доказів того, що під час проведення перевірки відповідачем досліджувались первинні документи спірних контрагентів ПП "Алекс-ЛДТ" та ТОВ "ТД "Палладіум" на підтвердження реальності здійснених правочинів. Натомість, усі документи, що підтверджують обставини здійснення зазначеними підприємствами господарської діяльності в розрізі відносин з позивачем, наявні в матеріалах справи. Факт виконання позивачем зобов'язань за спірним правочином шляхом перерахування безготівкових грошових коштів не заперечується відповідачем у справі та підтверджується наданими до матеріалів справи копіями банківських виписок.

Згідно п. 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України №984 від 22.12.2010 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772; далі за текстом - Порядок №984), факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

У відповідності до п. 5. 2. Порядку №984, у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожними відображеним в акті фактом порушення необхідно чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово - господарської діяльності та господарську операцію, в результаті якої здійснено порушення.

Суд зауважує, що відповідачем в акті перевірки висновок про відсутність реального здійснення господарських операцій позивачем з ПП "Алекс-ЛДТ" та ТОВ "ТД "Палладіум" викладено без висвітлення конкретних обставин господарських операцій, які свідчать про неможливість факту їх здійснення, та без посилання на будь-які первинні документи, в зв`язку з чим, суд вважає такий висновок ДПІ таким, що зроблений з порушенням вимог Порядку №984.

Разом з цим, суд відмічає, що обов'язок контролю за правильністю нарахування та сплати податків покладаються на відповідача, а не на позивача, у зв'язку з чим відсутні підстави для позбавлення позивача права на валові витрати через можливі порушення податкового законодавства постачальниками товарів (послуг).

При цьому, суд також звертає увагу на приписи ч.2 ст.8 КАС України, яка зобов'язує суд застосовувати принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У відповідності до ст. 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року Україна визнає джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковими для правозастосування органами правосуддя.

Так, Європейський Суд з прав людини (далі по тексту - Суд) у своєму рішенні у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява №3991/03) від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Слід відмітити, що в акті перевірки ДПІ з посиланням на службові записки ГВПМ ДПІ у м. Херсоні вказує, що спірні контрагенти позивача ПП "Алекс-ЛДТ" та ТОВ "ТД "Палладіум" за податковою адресою не знаходяться, проте вказана інформація спростована позивачем наданими до матеріалів справи витягами з ЄДР.

Слід відмітити, що як позивач, так і вищевказані контрагенти позивача на час здійснення спірних господарських операцій були зареєстровані як юридичні особи-суб`єкти підприємницької діяльності, що не заперечується відповідачем по справі, тобто, як позивач, так і його контрагент мав відповідний обсяг цивільної право - та дієздатності.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем у сумі 445574,00 грн. та про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на загальну суму 30743,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 15371,00 грн., відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією України та Податковим кодексом України, а тому позовні вимоги про скасування таких рішень є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 6-14, 71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

постановив:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 11.01.2013 року №0000302200 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем у сумі 445574,00 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 11.01.2013 року №0000312200 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на загальну суму 30743,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 15371,00 грн.

Стягнути з Державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропродукт-Херсон" (ідентифікаційний код 33590624) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 2294,00 грн. (дві тисячі двісті дев'яносто чотири гривні).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 08 травня 2013 р.

Суддя Дубровна В.А.

кат. 8.2.6