Постанова № 31165893, 24.04.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 квітня 2013 р. Справа №2а/0570/3854/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 11:57 годин.

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Галатіної О.О.

при секретарі - Зайцевій Я.О.

за участю:

представників позивача - Кирадієва І.Г., Харченко Є.В.

представника відповідача - Бябошапець Д.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку Державної податкової служби до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Донецькміськгаз» про стягнення коштів за податковим борг з податку на додану вартість з рахунків платників податків або за рахунок готівки,

В С Т А Н О В И В:

До Донецького окружного адміністративного суду звернулася Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку Державної податкової служби до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Донецькміськгаз» про стягнення коштів за податковим борг з податку на додану вартість з рахунків платників податків або за рахунок готівки.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 26.04.2011 року залишено без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 17.06.2011 року позов задоволено частково.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 21 лютого 2013 року постанову Донецького окружного адміністративного суду від 26 квітня 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2011 року скасовано справу направлено на новий судовий розгляд в суд першої інстанції.

Касаційна інстанція дійшла висновку про неповне встановлення обставин справи та обумовлену цим неможливість надання належної юридичної оцінки всім обставинам у справі, у зв'язку з чим було вирішено, що справа підлягає направленню на новий розгляд для достовірно з'ясування та правильного вирішення спору.

26 березня 2013 року справу № 2а/0570/3854/2011 було прийнято про свого провадження суддею Галатіною О.О.

В адміністративному позові в обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач у період з липня 2009 року по січень 2011 року подавали до позивача декларації, однак не сплатив у встановлений законом строк суми податку визначені в деклараціях. Оскільки відповідач не сплатив суму самостійно узгоджених податкових зобов'язань з податку на додану вартість станом на 12.03.2011 року у підприємства обліковується податковий борг у розмірі 20378949,81 грн., з них несплачений податок 17889051 грн. та пеня 2489898,81 грн. Позивачем було здійснено перерозподіл поточних платежів та перераховував суми сплачені відповідачем за поточними платежами в рахунок погашення іншого податкового боргу, у зв'язку з чим і виник вказаний податковий борг. Посилаючись на вказані обставини позивач просить суд стягнути з відповідача податковий борг з податку на додану вартість у сумі - 20 378 949,81 грн. з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника податків, за рахунок готівки, що належить відповідачу.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, посилаючись при цьому на те, що відповідно до п. 59.4 ст. 59 Податкового кодексу України податкова вимога надсилається також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податковим органом не було виконано приписи п. 95.2 ст. 95 Податкового кодексу України, відповідно до якого стягнення коштів та продаж майна платника податків проводиться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги. Натомість, позивач не направляв на адресу відповідача податкову вимогу, а отже у позивача відсутнє право звертатися до суду з адміністративним позовом про стягнення з відповідача коштів за податковим боргом з податку на додану вартість. Крім того, в судовому засіданні відповідач зазначив, що позивач не мав право здійснювати перерозподіл платежів, які були здійсненні за їх цільовим призначенням. Сплата узгоджених податкових зобов'язань була здійснена у строки передбачені законом, про що свідчать платіжні доручення. Посилаючись на вказані обставини, просив суд відмовити позивачу у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ПАТ «Донецькміськгаз» зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Донецької міської ради, ідентифікаційни код 03361081, знаходиться на податковому обліку в СДПІ у м. Донецьку, як платник податків.

Судом було встановлено, що відповідач подав до СДПІ у м. Донецьку ДПС:

- податкову декларацію з податку на додану вартість за липень 2009р. (№9000917456 від 20.08.2009р.), якою визначив суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, з урахуванням залишку від'ємного значення наступного податкового періоду, у розмірі 643 775,00 грн.;

- податкову декларацію з податку на додану вартість за серпень 2009р. (№9001149922 від 21.09.2009р.), якою визначив суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, з урахуванням залишку від'ємного значення наступного податкового періоду, у розмірі 743 604,00 грн.;

- податкову декларацію з податку на додану вартість за вересень 2009р. (№ 9001486379 від 20.10.2009р.), якою визначив суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, з урахуванням залишку від'ємного значення наступного податкового періоду, у розмірі 918 434,00 грн.;

- податкову декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2009р. (№9002013541 від 20.11.2009р.), якою визначив суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, з урахуванням залишку від'ємного значення наступного податкового періоду, у розмірі 1 134 527,00 грн.;

- податкову декларацію з податку на додану вартість за листопад 2009р. (№9002318322 від 21.12.2009р.), якою визначив суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, з урахуванням залишку від'ємного значення наступного податкового періоду, у розмірі 1 504 992,00 грн.;

- податкову декларацію з податку на додану вартість за грудень 2009р. (№9002667935 від 20.01.2010р.), якою визначив суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, з урахуванням залишку від'ємного значення наступного податкового періоду, у розмірі 1 213 830,00 грн.;

- податкову декларацію з податку на додану вартість за лютий 2010р. (№9000781744 від 22.03.2010р.), якою визначив суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, з урахуванням залишку від'ємного значення наступного податкового періоду, у розмірі 2 494 930,00 грн.;

- податкову декларацію з податку на додану вартість за березень 2010р. (№9001269165 від 20.04.2010р.), якою визначив суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, з урахуванням залишку від'ємного значення наступного податкового періоду, у розмірі 54 330,00 грн.;

- податкову декларацію з податку на додану вартість за квітень 2010р. (№9001911541 від 20.05.2010р.), якою визначив суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, з урахуванням залишку від'ємного значення наступного податкового періоду, у розмірі 55 860,00 грн.;

- податкову декларацію з податку на додану вартість за травень 2010р. (№9002217997 від 18.06.2010р.), якою визначив суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, з урахуванням залишку від'ємного значення наступного податкового періоду, у розмірі 25 385,00 грн.;

- податкову декларацію з податку на додану вартість за червень 2010р. (№9002835858 від 20.07.2010р.), якою визначив суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, з урахуванням залишку від'ємного значення наступного податкового періоду, у розмірі 85 517,00 грн.;

- податкову декларацію з податку на додану вартість за липень 2010р. (№9003508215 від 20.08.2010р.), якою визначив суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, з урахуванням залишку від'ємного значення наступного податкового періоду, у розмірі 277 589,00 грн.;

- податкову декларацію з податку на додану вартість за серпень 2010р. (№9003920891 від 20.09.2010р.), якою визначив суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, з урахуванням залишку від'ємного значення наступного податкового періоду, у розмірі 411 526,00 грн.;

- податкову декларацію з податку на додану вартість за вересень 2010р. (№9004380952 від 19.10.2010р.), якою визначив суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, з урахуванням залишку від'ємного значення наступного податкового періоду, у розмірі 598 327,00 грн.;

- податкову декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2010р. (№9005284985 від 22.11.2010р.), якою визначив суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, з урахуванням залишку від'ємного значення наступного податкового періоду, у розмірі 1 356 928,00 грн.;

- податкову декларацію з податку на додану вартість за листопад 2010р. (№9005769964 від 20.12.2010р.), якою визначив суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, з урахуванням залишку від'ємного значення наступного податкового періоду, у розмірі 1 840 537,00 грн.;

- податкову декларацію з податку на додану вартість за грудень 2010р. (№9006420615 від 20.01.2011р.), якою визначив суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, з урахуванням залишку від'ємного значення наступного податкового періоду, у розмірі 2 567 200,00 грн.;

- податкову декларацію з податку на додану вартість за січень 2011р. (№9000687360 від 21.02.2011р.), якою визначив суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, з урахуванням залишку від'ємного значення наступного податкового періоду, у розмірі 1 961 760,00 грн.

Загальна сума податкових зобов'язань складає - 17 889 051,00 грн.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи відповідач здійснював оплату узгоджених податкових зобов'язань платіжними дорученнями:

№ 4809 від 28.08.2009 року по декларації № 9000928074, граничний строк сплати - 31.08.2009 року;

№ 5373 від 29.09.2009 року по декларації № 9001149922, граничний строк сплати - 30.09.2009 року;

№ 6002 від 30.10.2009 року та № 5636 від 14.10.2009 року по декларації № 9001486379, граничний строк сплати - 30.10.2009 року;

№ 6709 від 27.11.2009 року по декларації № 9002013541, граничний строк сплати - 30.11.2009 року;

№ 7170 від 25.12.2009 року по декларації № 9002318322, граничний строк сплати - 30.12.2009 року;

№ 448 від 28.01.2010 року по декларації № 9002667935, граничний строк сплати - 30.01.2010 року;

№ 1714 від 24.03.2010 року по декларації № 9000781744, граничний строк сплати - 30.03.2010 року;

№ 2667 від 28.04.2010 року по декларації № 9001269165, граничний строк сплати - 30.04.2010 року;

№ 3217 від 27.05.2010 року по декларації № 9001911541, граничний строк сплати - 30.05.2010 року;

№ 3714 від 25.06.2010 року по декларації № 9002217997, граничний строк сплати - 30.06.2010 року;

№ 4285 від 27.07.2010 року по декларації № 9002835858, граничний строк сплати - 30.07.2010 року;

№ 4795 від 26.08.2010 року по декларації № 9003508215, граничний строк сплати - 30.08.2010 року;

№ 5536 від 28.09.2010 року по декларації № 9003920891, граничний строк сплати - 30.09.2010 року;

№ 6164 від 21.10.2010 року по декларації № 9004380952, граничний строк сплати - 30.10.2010 року;

№ 7093 від 25.11.2010 року по декларації № 9005284985, граничний строк сплати - 30.11.2010 року;

№ 7806 від 30.12.2010 року та № 7804 від 29.12.2010 року по декларації № 9005769964, граничний строк сплати - 30.12.2010 року;

№ 245 від 25.01.2011 року по декларації № 9006420615, граничний строк сплати - 30.01.2011 року;

№ 738 від 24.02.2011 року по декларації № 9000687360, граничний строк сплати - 30.02.2011 року.

До набрання чинності Податковим кодексом України, тобто до 01.01.2011 року, порядок сплати податкових зобов'язань був визначений у Законі України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" № 2181-ІІІ.

Оскільки декларації, в яких позивачем були визначені податкові зобов'язання з ПДВ подавалися відповідачем за період з липня 2009 року по січень 2011 року включно, тому до вказаних правовідносин слід застосовувати законодавство, що діяло на той момент.

Так, згідно з п. п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовим фондами" від 21 грудня 2000 року N 2181-ІІІ, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Підпунктом 4.1.4. пунктом 4.1 ст. 4 Закону № 2181 визначено, що 4.1.4. Податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює:

а) календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця;

б) календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків), - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя);

в) календарному року, крім випадків, передбачених підпунктом "г" підпункту 4.1.4 цього пункту, - протягом 60 календарних днів за останнім календарним днем звітного (податкового) року;

г) календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб (прибуткового податку з громадян), - до 1 квітня року, наступного за звітним.

Як встановлено у судовому засіданні, відповідач змінив призначення платежу, яке було зазначено у вищевказаних платіжних дорученнях керуючись пунктом 7.7 статті 7 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", оскільки відповідно до наведеного пункту податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Позивач, самостійно визначивши та перерахувавши суму ПДВ, у рахунок погашення зобов'язань визначених податкових періодів, виконав своє зобов'язання зі сплати ПДВ за визначеними ним періодами.

Суд вважає, що у податкового органу не було права самостійно змінювати призначення платежу, визначеного платником податків при їх сплаті, зокрема з метою погашення податкового боргу, а ожте і права застосування штрафних санкцій.

Розбіжності між даними позивача та відповідача стосовно оплати податкових зобов'язань виникли через те, що позивач постійно змінював призначення платежів відповідача, а саме, позивач відносив платежі спрямовані відповідачем на сплату поточних податкових зобов'язань на сплату податкового боргу, який виник значно раніше.

Суд також зазначає, що постановами Донецького окружного адміністративного суду від 19.08.2010 року у справі № 2а-13716/10/0570, від 10.01.2011 року у справі № 2а-28172/10/0570, від 27.09.2011 року у справі № 2а-20890/10/0570, від 22.07.2008 року у справі №2-а-6510/08, від 20.05.2009р. №2-а-6126/09/0570, від 28.09.2009р. №2а-11392/09/0570, від 14.12.2009р. у справі №2а-17555/09/0570, від 21.01.2010р. у справі № 2а-21405/09/0570, від 12.04.2010р. у справі №2а-3587/10/0570 було вирішено питання, щодо правомірності зарахування податковим органом сплаченої підприємством суми в порядку календарної черговості виникнення податкового боргу з посиланням на приписи п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Вказаними постановами була встановлена неправомірність віднесення податковим органом направлених відповідачем сум на погашення податкового боргу минулих періодів, а саме, за 2008, 2009, 2010 роки.

Усі постанови набрали законної сили.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Отже, судом при вирішені спору були взяті до уваги обставини, встановлені вищепереліченими судовими рішеннями.

Суд дійшов висновку про те, що на момент спірних правовідносин діяв Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який позбавляв зарахування податковими органами платежів, що направлені платниками податків та мають цільове призначення, вказане у відповідних платіжних дорученнях.

Цим законом також не був встановлений відповідний порядок для примусового стягнення податковим органом добровільно сплачених платником податків сум податкового зобов'язання для погашення податкового боргу, що виник раніше.

Позиція, щодо відсутності у податкового органу повноважень, щодо зміни призначення платежу була висловлена у листі Верховного Суду України від 27 жовтня 2009 року № 09/186.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку про те, що відповідач сплатив узгоджені податкові зобов'язання з ПДВ за спірний період у строки передбачені податковим законодавством, а відповідач неправомірно зарахував ці кошти в рахунок погашення податкового боргу попереднього періоду.

Крім того, постановами суду була підтверджена відсутність заборгованості відповідача з узгоджених податкових зобов'язань за попередні періоди.

Таким чином, суд не вбачає наявності підстав для задоволення адміністративного позову.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 2, 9, 24, 71, 94, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволені адміністративного позову Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку Державної податкової служби до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Донецькміськгаз» про стягнення коштів за податковим борг з податку на додану вартість з рахунків платників податків або за рахунок готівки - відмовити.

Постанову ухвалено у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 24 квітня 2013 року.

Повний текст постанови складено 29 квітня 2013 року.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Галатіна О.О.