Рішення № 31165540, 23.04.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/4923/13 23.04.13

За позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "ВіДі - Страхування" до Приватного акціонерного товариства Страхова компанія "Лафорт"провиплату страхового відшкодування у розмірі 35 329,56 грн.

Суддя Стасюк С.В.

Представники сторін:

від позивача Рябчикова О.О. (дов. № 29/12_р від 29.12.2012 року)від відповідачане з'явився

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 23 квітня 2013 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Товариство з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "ВіДі - Страхування" (надалі по тексту - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства Страхова компанія "Лафорт" (надалі по тексту - відповідач) про відшкодування шкоди в порядку регресу у розмірі 35 329,56 грн., а також просить суд покласти на відповідачів судові витрати.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.03.2013 року порушено провадження у справі № 910/4923/13, слухання справи призначено на 12.04.2013 року.

29.03.2013 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва від Моторного транспортного (страхового) бюро України надійшов лист на виконання вимог ухвали суду від 18.03.2013 року.

Представник відповідача в судове засідання 12.04.2013 року не з'явився, вимоги ухвали суду від 18.03.2013 року не виконав, письмового відзиву на позов не надав, про причини своєї неявки суд не повідомив, про дату та час слухання справи повідомлявся належним чином рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.04.2013 року, розгляд справи було відкладено на 23.04.2013 року, у зв'язку з неявкою відповідача та необхідністю подання додаткових доказів у справі.

Представник відповідача в судове засідання 23.04.2013 року повторно не з'явився, вимоги ухвали суду від 12.04.2013 року не виконав, письмового відзиву на позов не надав, про причини своєї неявки суд не повідомив, про дату та час слухання справи повідомлявся належним чином рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Як вбачається з матеріалів позовної заяви, відповідач зареєстрований за адресою: 04050, м. Київ, вул. Довнар-Запольського, буд. 9/10.

Згідно із абзацом 2 пункту 3.6 роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 року № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Разом з тим, Вищий господарський суд України у пункті 11 інформаційного листа від 15.03.2007 року № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначив, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач належним чином повідомлений про дату та час розгляду справи № 910/4923/13.

Враховуючи те, що нез'явлення представника відповідача, не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, відповідач не скористався своїм процесуальним правом на надання позову та направлення представника для участі в судове засідання, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані позивачем матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд -

ВСТАНОВИВ:

17 вересня 2011 року між Товариством з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "ВіДі-Страхування" (страховик) та Купайгородським Емілем Омельяновичем (страхувальник) було укладено договір АС № 005605 добровільного страхування наземного транспорту, відповідно до умов якого страховик зобов'язувався відшкодувати збитки, що могли настати у зв'язку з пошкодженням або знищенням автомобіля марки "Toyota", державний номер АА 1137 ТТ.

Як вбачається з матеріалів справи, 09.08.2012 року у місті Києві по вулиці Щорса сталась дорожно - транспортна пригода (надалі по тексту - ДТП) за участю автомобіля марки "Toyota", державний номер АА 1137 ТТ та автомобіля марки "Renault", державний номер АІ 6610 СВ, яким керував Горобей Ю.І.

ДТП сталася в результаті порушення Горобей Ю.І правил дорожнього руху України, останнього визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення згідно з постановою Печерського районного суду міста Києва від 07.09.2012 року у справі № 3-4611/12.

Цивільно-правова відповідальність Горобей Ю.І за шкоду завдану майну третіх осіб під час ДТП за участю автомобіля марки "Renault Master", державний номер АІ 6610 СВ, була застрахована у Приватному акціонерному товаристві Народна фінансово-страхова компанія "Добробут", що підтверджується полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АВ/7809007 від 26.07.2012 року.

Внаслідок вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди автомобіль марки "Toyota", державний номер АА 1137 ТТ отримав механічні пошкодження.

Відповідно до Звіту за вих. № 292 про визначення вартості матеріального збитку від 21.08.2012 року, складеного Товариством з обмеженою відповідальністю "Агенція "Експертиза та оцінка", вартість матеріального збитку завданого власнику автомобіля марки "Toyota", державний номер АА 1137 ТТ, в результаті його пошкодження при ДТП складає 30 463,94 грн.

13.02.2013 року позивач, виходячи із Звіту за вих. № 292 про визначення вартості матеріального збитку від 21.08.2012 року та враховуючи умови страхування, визначив розмір страхового відшкодування в сумі 35 329,56 грн., про що склав страховий акт № АС - 005081.

Відповідно до умов договору АС № 005605 добровільного страхування наземного транспорту від 17.09.2012 року, страхове відшкодування позивачем було сплачено страхувальнику в розмірі 35 329,56 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 7628 від 09.10.2012 року (належним чином засвідчена копія додана до матеріалів справи).

Зважаючи на вищенаведене, позивач просить суд стягнути з відповідача суму страхового відшкодування у розмірі 35 329,56 грн.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Матеріалами справи підтверджується, що транспортним засобом "Renault", державний номер АІ 6610 СВ, яким керував Горобей Ю.І, цивільно-правова відповідальність якого застрахована відповідачем, що підтверджується полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АВ/7809007 від 26.07.2012, спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди застрахованому у позивача автомобілю марки "Toyota", державний номер АА 1137 ТТ.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Частиною другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Вина водія який керував автомобілем "Renault Master", державний номер АІ 6610 СВ, встановлена у судовому порядку, що підтверджується постановою Печерського районного суду міста Києва від 07.09.2012 року у справі № 3-4611/12.

Як вбачається з матеріалів справи, цивільно-правова відповідальність вказаної особи була застрахована у відповідача на підставі полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АВ/7809007 від 26.07.2012 року.

Пунктом 37.4 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Таким чином, відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля марки "Toyota", державний номер АА 1137 ТТ відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" в межах, передбачених полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АВ/7809007 від 26.07.2012 року, а до позивача як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором АС № 005605 добровільного страхування наземного транспорту від 17.09.2012, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до відповідача як особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 38 Закону (у редакції, чинній на момент виплати страхового відшкодування) передбачено право страховика після виплати страхового відшкодування подати регресний позов.

Зважаючи на вищенаведене, Товариство з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "ВіДі-Страхування" реалізувало своє право на отримання страхового відшкодування шляхом подачі позову до суду.

Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Враховуючи положення вищенаведеної статті Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та умови, визначені полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АВ/7809007 від 26.07.2012 року розміри лімітів відповідальності та франшизи, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "ВіДі-Страхування", а саме, про стягнення з відповідача на користь позивача вартість матеріального збитку, встановлену висновком автотоварознавчої експертизи, у сумі 30 463,94 грн.

Витрати з судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 4, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія" Лафорт" (04050, м. Київ, вул. Довнар - Запольського, 9/10 код ЄДРПОУ 25005889) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем на користь Товариство з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "ВіДі-Страхування" (08131, Київська область, Києво - Святошинський район, село Софіївська Борщагівка, вулиця Велика Кільцева, 56; код ЄДРПОУ 35429675) 30 463 (тридцять тисяч чотириста шістдесят три) грн. 94 коп. страхового відшкодування, 1 483 (одну тисячу чотириста вісімдесят три) грн. 55 коп. судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання повного

тексту рішення 29.04.2013 року

Суддя С.В. Стасюк