Ухвала суду № 31164493, 23.04.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 квітня 2013 р.Справа № 2а-8255/11/1470Категорія: 8.2.8 Головуючий в 1 інстанції: Птичкіна В.В. Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Коваля М.П.,

суддів - Потапчука В.О.,

- Семенюка Г.В.,

при секретарі - Журкіній І.І.,

за участі: представник позивача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 липня 2012 року по справі за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень - рішень,-

В С Т А Н О В И Л А:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень від 17.10.2011 року № 0002001702 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб з підприємницької діяльності у сумі 37626,35 грн. і № 0002011702 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 18689 грн. та застосування штрафної (фінансової) санкції у сумі 4672,25 грн.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 липня 2012 року адміністративний позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 задоволено. Визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення, що було прийнято Державною податковою інспекцією у Заводському районі м. Миколаєва 17.10.2011 року № 0002001702 про збільшення грошового зобов'язання Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 з податку з доходів фізичних осіб з підприємницької діяльності на суму 37626,35 грн. Визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення, що було прийнято Державною податковою інспекцією у Заводському районі м. Миколаєва 17.10.2011 року № 0002011702 про збільшення грошового зобов'язання Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 з податку на додану вартість в сумі 23361,25 грн. (з яких: 18689 грн. - сума податку, 4672,25 грн. - сума штрафу).

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням суду першої інстанції відповідач - Державна податкова інспекція у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову, наголошуючи, зокрема, на правомірності винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 17.10.2011 року № 0002001702 та № 0002011702.

В судовому засіданні представник позивача - Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 заперечував проти задоволення апеляційної скарги відповідача з підстав викладених у наданих до суду письмових запереченнях на подану апеляційну скаргу (а.с.197-199) та просив залишити останню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Представник апелянта - Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби в судове засідання не прибув, попередньо звернувшись з клопотанням про розгляд справи за його відсутності (а.с.195).

Колегія суддів порадившись на місці та заслухавши думку представника позивача, враховуючи подане представником відповідача клопотання про розгляд справи за його відсутності, ухвалила слухати справу за відсутністю представника відповідача у відповідності до приписів ч. 4 ст. 196 КАС України.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, в період з 01.09.2011 року по 21.09.2011 року ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва здійснила документальну планову невиїзну перевірку Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого податкового законодавства за період з 01.07.2008 року по 31.12.2010 року, за результатами якої був складений акт від 28.09.2011 року № 3617/17-200/НОМЕР_3.

На підставі зазначеного акту перевірки ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва винесені податкові повідомлення - рішення від 17.10.2011 року: № 0002001702 - про збільшення суми грошового зобов'язання позивача з податку з доходів з фізичних осіб з підприємницької діяльності на 37626,35 грн.; № 0002011702 - про збільшення суми грошового зобов'язання позивача з податку на додану вартість на 23361,25 грн., з яких 18689 грн. - податок, 4672,25 грн. - штраф, передбачений пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України.

Не погоджуючись з означеними податковими повідомленнями-рішеннями ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва від 17.10.2011 року № 0002001702 та № 0002011702, позивач звернувся до суду з позовною заявою про визнання їх незаконними та скасування.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржувані позивачем податкові повідомлення-рішення ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва від 17.10.2011 року № 0002001702 та № 0002011702, винесено податковим органом неправомірно, безпідставно та в порушення положень чинного податкового законодавства України, з урахуванням наступного.

Так, як вірно встановлено судом першої інстанції спірні податкові повідомлення-рішення базуються на викладених в акті перевірки висновках відповідача щодо порушення позивачем вимог: ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» від 26.12.1992 року № 13-92, що призвело до заниження фізичною особою - підприємцем податку з доходів фізичних осіб з підприємницької діяльності в сумі 37626,35 грн.; п.п.3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п.п.7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР, внаслідок чого позивачем занижено податкове зобов'язання за період з 01.07.2008 року по 31.12.2008 року на суму 18689 грн.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, доходячи висновку про порушення позивачем вказаних вимог законодавства, відповідачем взято до уваги, зокрема, висновки акту ДПІ в Приморському районі м. Одеси № 593/22-1/36675024 від 08.04.2011 року «Про неможливість проведення документальної перевірки ТОВ «ГУТ» з питань правомірності нарахування податкового зобов'язання та податкового кредиту з податку на додану вартість за період грудень 2010 року». У висновку вказаного акту зазначено, що враховуючи те, що у TOB «ГУТ» відсутні основні фонди 1 групи, технічний персонал у достатній кількості, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, підприємство не знаходиться за місцезнаходженням та на підставі складених актів контрагентів по ланцюгу постачання згідно з ч.ч. 1, 5 ст. 203, п.п.1, 2 ст. 215 Цивільного кодексу України угоди з контрагентами за період грудень 2010 року є нікчемними.

Однак, колегія суддів не погоджується з вказаними висновками акту перевірки, на підставі яких прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення, та досліджуючи фактичність проведених господарських операцій, їх зв'язок з господарською діяльністю позивача, формування валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість, а також, питання щодо нікчемності угод, зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, здійснюючи свою господарську діяльність, 01 квітня 2010 року, TOB «ГУТ» (Продавець), в особі директора Нестеренко К.М., що діє на підставі Статуту, з одного боку, та ФОП ОСОБА_3 (Покупець), в особі ОСОБА_3, що діє на підставі Свідоцтва, з іншого боку, уклали Договір № 010/10-С (а.с.21), відповідно до умов якого Продавець зобов'язується передати у власність покупця, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити цукор - пісок білий (далі - Товар) на умовах, передбачених у Специфікаціях до даного Договору, що укладаються окремо на кожну партію Товару.

На виконання умов зазначеного договору сторонами складено та підписано Специфікацію № 15 до Договору № 010/10-С від 01.04.2010 року (а.с.22), згідно якої позивач придбав у TOB «ГУТ» цукор-пісок білий у кількості двадцять чотири тонни на загальну суму (з урахуванням ПДВ) 188 880 грн., на умовах поставки СРТ - склад Покупця.

Передача товару від TOB «ГУТ» до ФОП ОСОБА_3 підтверджується відповідною видатковою накладною від 06 грудня 2010 року № G-002598 на загальну суму 188 880 грн., в т.ч. ПДВ 31480 грн. (а.с.23).

Також, на підтвердження того, що вказаний товар було отримано позивачем та він був в наявності у останнього, а також на підтвердження факту використання позивачем товарно-матеріальних цінності отриманих від TOB «ГУТ» у подальшій господарській діяльності, в матеріалах справи містяться: акти інвентаризації товарно-матеріальних цінностей ФОП ОСОБА_3 на складах; накладні з відповідними квитанціями на відпуск товару зі складу (а.с.25-32).

На підтвердження здійснення оплати за отриманий від TOB «ГУТ» товар в матеріалах справи наявні рахунки - фактури № G-001039 від 06 грудня 2010 року та № СФ - 0000129 від 22 грудня 2010 року та виписки по рахунку на оплату отриманого від постачальника товару - TOB «ГУТ».

Матеріали справи містять копію податкової накладної від 06 грудня 2010 року № 2312 (а.с.40), отриманої від постачальника товару - TOB «ГУТ», яка, також, підтверджує факт здійснення вищевказаної господарської операції з постачання товару за Договором № 010/10-С від 01.04.2010 року, та дає право на включення податку на додану вартість до складу ціни товару та є необхідною умовою для формування валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість.

Таким чином, згідно встановлених обставин, беручи до уваги вимоги законодавства України, чинного станом на дату виникнення спірних правовідносин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що ФОП ОСОБА_3 в перевіряємий період правомірно включив до складу валових витрат витрати, понесені ним при отриманні товару від TOB «ГУТ», а також правомірно включив до складу податкового кредиту з податку на додану вартість суми ПДВ, на підставі податкової накладної, отриманої від TOB «ГУТ». При цьому, колегія суддів враховує, що зі змісту Акту перевірки від 28.09.2011 року № 3617/17-200/НОМЕР_3, зокрема, вбачається, що перевіряючими були досліджені всі первинні бухгалтерські документи, надані ФОП ОСОБА_3 до перевірки, та зауважень щодо належного оформлення вказаних документів у перевіряючих не виникло. Зазначені обставини, також, не заперечувались апелянтом під час розгляду справи.

Також, колегія суддів не приймає до уваги та вважає необґрунтованими посилання апелянта в обґрунтування порушення ФОП ОСОБА_3 вимог ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» та п.п.3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п.п.7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», на акт перевірки контрагента ФОП ОСОБА_3 - TOB «ГУТ», оскільки обставини, зазначені в цьому акті, стосуються не позивача, а його контрагента, та жодною нормою діючого законодавства не передбачено обов`язку платника податків контролювати сплату своїм контрагентом до бюджету податків та ведення ним бухгалтерського та податкового обліку. Контроль за дотриманням платниками податків податкового законодавства та своєчасну сплату ними податків здійснює податкова служба.

Колегія суддів вважає недостатнім для висновків акту перевірки відносно позивача посилання в ньому лише на дані інформаційних баз податкової служби та акт перевірки відносно його контрагента, оскільки без визначення в акті перевірки і дослідження договорів позивача з його контрагентом, які на думку перевіряючих не відповідають закону, умов цих договорів, їх виконання з посиланням на первинні документи, такі висновки не ґрунтуються на законодавстві і не можуть бути підставою для прийняття правомірних рішень щодо застосування відповідальності відносно позивача.

Окрім того, колегія суддів зазначає, що діючим законодавством, не передбачено і не визначено обов'язку підприємства встановлювати ланцюг суб'єктів підприємницької діяльності, з якими контрагенти такого підприємства мали договірні відносини, а також підприємству не надано право вимагати від його контрагентів такої інформації.

Щодо відсутності необхідних умов для здійснення господарської діяльності, колегія суддів зазначає, що чинним законодавством чітко не регламентована обов'язкова кількість необхідних ресурсів для здійснення тої чи іншої діяльності. В свою чергу, апелянт також не зміг надати пояснення стосовно того, яка кількість працюючих осіб достатня для такого виду діяльності, за яким було здійснено господарські операції між позивачем та його контрагентом.

Водночас, колегія суддів враховує, що в залежності від специфіки виду діяльності підприємство у разі виникнення такої потреби може залучити до виконання роботи інших осіб з наявними ресурсами визначеного обсягу і структури.

Таким чином, посилання ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва на той факт, що у TOB «ГУТ» відсутні основні фонди та трудові ресурси для здійснення господарської діяльності, колегією суддів не приймаються до уваги з мотивів безпідставності та недоведеності.

Також, колегія суддів зазначає, що у разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями та їх постачальниками, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Як встановлено судом першої інстанції та не заперечується апелянтом, позивач і його контрагент на час укладання спірних правочинів, були зареєстровані як платники податку на додану вартість.

Крім того, колегія суддів враховує, що постановою Одеського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2012 року по справі № 2а/1570/4252/2011, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2013 року, визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби щодо складання висновків, викладених в акті перевірки № 593/22-1/36675024 від 08.04.2011 року «Про неможливість проведення документальної перевірки TOB «ГУТ»», які в свою чергу стали підставою для висновків викладених в акті перевірки позивача.

Також, як вірно зазначено судом першої інстанції у таблиці «Узагальнені показники діяльності суб'єкта господарської діяльності» на ар. 12 Акта за період з 01.07.2008 року по 31.12.2008 року зазначені такі показники: валовий дохід за даними декларації про доходи - 1220622,88 грн., валовий дохід за даними перевірки - 1314070,27 грн., розбіжність - (-) 93447,39 грн., витрати за даними декларації про доходи - 1199457,98 грн., витрати за даними перевірки - 1199457,98 грн.

Водночас, посилань на первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, на докази, що підтверджують наявність факту порушення, Акт в цій частині не містить.

Разом з тим, як вірно зазначено судом першої інстанції, ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва в абз.4 ар. 8 Акта вказала, що фізичною особою -підприємцем у період з 01.07.2008 року по 31.12.2010 року фактично сплачено в готівковій та безготівковій формі контрагентам -постачальникам товарів та послуг 1314070,27 грн., а саме: сплачено за придбання товару згідно виписок банку 1383310,27 грн. (з урахуванням ПДВ), перерахування коштів на інші витрати склали - 56834,33 грн. (без урахування ПДВ), сплачено згідно квитанцій прибуткових ордерів - 125373,86 грн. (з урахуванням ПДВ).

Виходячи з цього, визначена ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва сума 1314070,27 грн. є витратами позивача, а не валовим доходом. Тобто, та обставина, що сума 1314070,27 грн. є валовим доходом позивача за період з 01.07.2008 року по 31.12.2008 року, спростована самим Актом.

На підставі наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що твердження податкового органу про те, що різниця між валовим доходом і витратами позивача за період з 01.07.2008 року по 31.12.2008 року склала 93447,39 грн. є абсолютно недоведеним, та приймаючи до уваги ту обставину, що ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва визначила податкове зобов'язання з прибуткового податку з громадян не з суми сукупного чистого доходу позивача, а з суми перевищення його витрат над валовим доходом, а також, те, що у ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва не було жодних підстав для визначення позивачу податкового зобов'язання з ПДВ, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень рішень.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, відповідно до ст. 200 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 липня 2012 року - залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 липня 2012 року по справі за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень - рішень - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів після набрання чинності безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали складено та підписано колегією суддів 24 квітня 2013 року.

Головуючий суддя: /М.П. Коваль/

Суддя: /В.О. Потапчук/

Суддя: /Г.В. Семенюк/