Постанова № 31163909, 14.05.2013, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" травня 2013 р.Справа № 5017/3320/2012Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Шевченко В.В.

суддів: Мирошниченко М.А., Головея В.М.

при секретарі судового засідання: Подуст Л.В.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: Дядюк Є.М., Осіпов В.Ю. - за дорученням

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Скальд-Лтд"

на рішення господарського суду Одеської області

від 13 березня 2013 року

у справі № 5017/3320/2012

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Скальд-Лтд"

до Публічного акціонерного товариства "Гемопласт"

про стягнення 143 700 грн.

В С Т А Н О В ИЛА:

19.11.2012р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Скальд-Лтд" (далі позивач, ТОВ) звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Гемопласт" (далі відповідач, ПАТ) про стягнення 143 700 грн. Позов мотивований тим, що 04.01.2012 р. між сторонами у справі був укладений договір оренди № 001/01-12 за умовами якого позивач передав, а відповідач прийняв у платне строкове користування нежитлове приміщення, площею 198 кв. м., що розташоване за адресою: м. Донецьк, вул. Югославська, 26 В.

16.05.2012 р. біля 18 години внаслідок короткого замикання електропроводки, яке сталося з вини відповідача, в орендованому приміщенні виникла пожежа, якою позивачеві була заподіяна матеріальна шкода на загальну суму 87.600 грн., з яких: 22 400 грн. - пошкодження будівлі; 74.400 грн. - кошти необхідні на відновлення та ремонт пошкодженої будівлі, 13.400 грн. - не отримана орендна плата за час ремонту будівлі (неодержаний прибуток впродовж двох місяців), у зв'язку з чим відповідач повинний відшкодувати позивачеві не лише зазначені збитки, а ще й сплатити 33.500 грн. - штрафу, а також понесені витрати на сплату судового збору в сумі 2874 грн.

У відзиві на позов відповідач позовні вимоги ТОВ не визнавав та вважав їх безпідставними, посилаючись на те, що позивачем в супереч ст. 33 ГПК України, не надано доказів, які б свідчили, що останній є законним власником об'єкту оренди, який зазнав пошкодження під час пожежі, а крім того, у позові відсутній обґрунтований розрахунок сум, що стягуються, а також в порушення п. п. „е" п. 3 „Інструкції по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-транспортних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків", затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 11 серпня 1994 р. № 69, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26.08.1994 р. за № 202/412 не провів інвентаризацію приміщення складу, пошкодженого пожежею, у зв'язку з чим підстави для задоволення позову - відсутні.

Рішенням господарського суду Одеської області від 13.03.2013р. (головуюча Оборотова О.Ю.; судді: Горячук Н.О., Панченко О.Л.) позовні вимоги ТОВ залишені без задоволення.

Рішення суду мотивоване тим, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про те, що на час пожежі останній є власником орендованого відповідачем приміщення та доказів проведення державної реєстрації його права власності на нерухоме майно (будівлі складу), яке було пошкоджено під час пожежі, тобто позивач не підтвердив, що саме він є особою, яка має право на захист своїх майнових прав по володінню вищевказаним складом і що саме йому були спричинені збитки в наслідок пожежі на складі, що мала місце 16.05.2012 р.

Крім того, суд першої інстанції дійшов до висновку, що інвентаризація була проведена з порушенням вимог діючого законодавства та враховуючи, що позивачем не доведено суму заявлених позовних вимог, то підстави для задоволення позову - відсутні.

В апеляційній скарзі позивач просить рішення місцевого суду скасувати, оскільки воно не відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, ухвалено з порушеннями норм матеріального права та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Про день, час і місце розгляду справи скаржник був своєчасно та належним чином повідомлений, але 26.04.2013 р. до апеляційного суду надійшло клопотання позивача про перенесення судового засідання у зв'язку з зайнятістю його представника в іншому судовому процесі.

Назване клопотання визнано колегією суддів необґрунтованим та відхилено з огляду на те, що вказана позивачем в клопотанні причина про перенесення судового засідання не є достатньою, оскільки до клопотання заявником не надано доказів зайнятості його представника в іншому судовому процесі, а крім того, представництво його інтересів може здійснюватися також любою іншою особою в силу повноваження, що ґрунтується на довіреності. Поважною причиною такого перенесення може вважатися та, існування якої зумовлено факторами об'єктивного характеру, які не залежать від волі заявника, тобто ні за яких обставин не можуть бути ним змінені чи усунуті, а таких обставин, у даному випадку, немає.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. В судовому засіданні представники відповідача доводи відзиву на апеляційну скаргу підтримали.

Обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, заслухавши пояснення представників відповідача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржене судове рішення - частковому скасуванню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи 03.01.2012 р. між ТОВ „Скольд", який відповідно до рішенням господарського суду Донецької області у справі № 31/24пн від 17.04.2008 р., яке набрало законної сили, і довідки КП „Бюро технічної інвентаризації м. Донецька" від 25.04.2012 р. є власником нежитлового приміщення, площею 198 кв. м., розташованого за адресою: м. Донецьк, вул. Югославська, 26 В та позивачем по цій справі був укладений договір оренди, за умовами якого перший передав, а другий прийняв у тимчасове платне користування на строк до оформлення останнім права власності на це приміщення, але в будь-якому разі не довше ніж до 03.01.2015 р. для здійснення господарської діяльності.

У п. п. 5.2.1, 5.2.3 вищеназваного договору сторонами погоджено, що позивач має право передавати об'єкт оренди іншим особам на умовах оренди (суборенди).

04.01.2012 р. між сторонами у справі був укладений договір № 001/01-12 за умовами якого позивач передав, а відповідач прийняв за відповідним актом приймання-передачі у платне строкове користування вищеназване нежитлове приміщення на строк до 03.01.2013 р.

16.05.2012 р. біля 18 години внаслідок короткого замикання електропроводки, в орендованому приміщенні виникла пожежа, якою об'єкту оренди були заподіяні значні технічні пошкодження.

Позивач звертаючись з позовом до суду щодо стягнення з відповідача на свою користь заподіяних збитки, внаслідок пожежі посилається на те, що відповідно до рішення загальних зборів учасників ТОВ „Скольд" від 24.05.2011 р. об'єкт оренди останнім переданий позивачеві на праві власності, а тому він і є власником цього майна та має право на відшкодування завданих збитків на підставі ч. 1 ст. 224 ГК України та ст. 22 ЦК України.

Однак, з такими доводами позивача підставне не погодився суд першої інстанції, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Згідно ч. 1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Але, оскільки об'єкт оренди є нерухомим майном, то на нього розповсюджуються вимоги Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" та Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 р. № 7/5 (зі змінами та доповненнями).

Відповідно до ст. 4 названого Закону та Тимчасового положення - право власності та інші речові права на нерухоме майно, їх виникнення, перехід і припинення підлягають обов'язковій державній реєстрації. Аналогічним чином це питання регулюється і ст. 182 ЦК України, у зв'язку з чим суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про те, що право власності на нерухоме майно виникає у будь-якої особи лише з моменту його державної реєстрації.

З довідки КП „Бюро технічної інвентаризації м. Донецька" від 25.04.2012 р. видно, що станом на час вирішення спору місцевим судом право власності на спірний об'єкт нерухомості зареєстроване саме за ТОВ „Скольд", у зв'язку з чим виключно останній і має право на відшкодування заподіяних його майну, внаслідок пожежі, матеріальних збитків, а ніяким чином не позивач, у зв'язку з чим протилежні доводи позивача не можуть бути прийнятими до уваги.

Посилання скаржника на те, що відповідно до п. 5.2.3 договору оренди від 03.01.2012 р., укладеного між ТОВ „Скольд" та позивачем, останній має право вимагати від інших осіб відшкодування шкоди та будь-яких збитків, завданих цим особами приміщенню у разі його втрати, гибелі або пошкодженню, а тому відповідач повинний саме позивачеві відшкодувати завдану пожежею матеріальну шкоду є необґрунтованими, оскільки в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази того, що власник об'єкту оренди - ТОВ „Скольд" переуступив позивачеві права на ці вимоги або будь-яким іншим способом уповноважив останнього стягнути заподіяні збитки з винних осіб на свою користь, а не на користь власника, у зв'язку з чим суд першої інстанції правомірно залишив без задоволення позовні вимоги ТОВ про стягнення з відповідача на користь позивача 22 400 грн. збитків з пошкодження будівлі та 74.400 грн. витрат необхідних на відновлення та ремонт пошкодженої будівлі.

Крім того, позивачем не доведений і фактичний розмір вищевказаних збитків, оскільки в їх обґрунтування ТОВ надані договір підряду № 3/07/2012 від 03.07.2012 р., довідка про договірну ціну на виконання робіт, довідки про вартість виконаних робіт, акт приймання-передачі виконаних будівельних робіт, що підписані між позивачем та ТОВ „Промислова компанія СДВ-Сервіс", без будь-якої участі та повідомлення про це відповідача у справі.

Згідно ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ці дані встановлюються, зокрема, й висновками судових експертів.

Відповідно до ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Роз'яснення питань, що потребують спеціальних знань в галузі науки, мистецтва, техніки або ремесла покладаються на судових експертів.

Згідно п.19 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах" від 30 травня 1997 р. № 8 - відповідно до Закону України від 25 лютого 1994р. "Про судову експертизу" судово-експертна діяльність в Україні здійснюється державними спеціалізованими установами та відомчими службами, до яких належать:

- науково-дослідні та інші установи судових експертиз Міністерства юстиції України і Міністерства охорони здоров'я України;

- експертні служби Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства оборони України, Служби безпеки України.

Судово-експертна діяльність також може здійснюватись на підприємницьких засадах на підставі спеціального дозволу (ліцензії), а також громадянами за разовими договорами. Видача ліцензій та атестація судових експертів з числа працівників підприємницьких структур та громадян здійснюється Міністерством юстиції України або Міністерством охорони здоров'я України відповідно до їх повноважень.

У випадках, коли проведення експертизи доручається працівникові підприємницької структури, яка має ліцензію на здійснення судово-експертної діяльності, суд повинен перевірити, чи є у спеціаліста свідоцтво про присвоєння йому кваліфікації судового експерта за відповідною спеціальністю.

Таким чином, особа якої доручається проведення судової експертизи повинна мати ліцензію на здійснення судово-експертної діяльності та свідоцтво про присвоєння йому кваліфікації судового експерта за відповідною спеціальністю.

За змістом закону, особа набуває права та несе обов'язки експерта після оголошення (вручення) їй ухвали про призначення експертизи та попередження про відповідальність. Тільки за цих умов висновок експерта набуває доказової сили. Невиконання цих вимог робить неможливим використання висновку експерта як доказ у справі.

При викладених обставинах вважати надані позивачем в обґрунтування розміру заподіяних збитків докази, а саме: договір підряду № 3/07/2012 від 03.07.2012 р., довідка про договірну ціну на виконання робіт, довідки про вартість виконаних робіт, акт приймання-передачі виконаних будівельних робіт належними і допустимими доказами у справі - неможливо, а тому вони до уваги прийнятими бути не можуть.

У п. 5.1 договору № 001/01-12 сторонами визначений розмір орендної плати в сумі 6.700 грн. на місяць з розрахунку оплати за один квадратний метр орендованої площі в місяць, яка становить 33 грн. 84 коп. без ПДВ і підлягає щомісячному перерахуванню відповідно до індексу інфляції.

Згідно п. 5.3 договору позивач зобов'язаний щомісяця до 20 числа проводити розрахунок плати за оренду з урахуванням офіційного індексу інфляції за попередній місяць та виставляти відповідний рахунок для оплати відповідачеві.

В матеріалах справи не міститься жодного доказу того, що позивачем взагалі в період дії договору будь-коли виставлялись рахунки відповідачеві на оплату орендної плати та останній ухилився від оплати цих рахунків, зокрема, і за спірний період.

З огляду на вищевикладене та приписи ст. т. ст. 525, 526 ЦК України, положення яких кореспондуються з нормами ст. 193 ГК України та п. 5.3. договору оренди (якими встановлено обов'язок здійснення орендних платежів у відповідності з виставленим рахунком до 20 числа), колегія суддів вважає, що місцевий суд дійшов до правомірного висновку про те що підстави для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача 13.400 грн. - відсутні, оскільки позивачем не надано належних доказів виставлення ним відповідачеві рахунків на сплату орендної плати та ухилення останнього від їх оплати та, як наслідок цього заподіяння збитків позивачеві, внаслідок чого протилежні доводи скаржника не можуть бути прийнятими до уваги.

Ці висновки апеляційного суду ґрунтуються на матеріалах справи, нормах чинного законодавства та сформованій судові практиці (Постанова Вищого господарського суду України від 14.02.2013 року у справі № 5017/2598/2012).

З акту про пожежу від 17.05.2012 р. вбачається, що причиною пожежі стало коротке замикання електропроводки внаслідок порушення правил пожежної безпеки при експлуатації електричної мережі.

Згідно технічного висновку Головного управління Держтехнобезпеки у Донецькій області від 19.05.2012 р. встановлено, що робітники складу покинули будівлю не вимкнувши один із світильників. Причиною пожежі стало порушення п. 5.1.33 Правил пожежної безпеки в Україні: несправності в електромережі та електроапаратурі, які можуть викликати іскріння, коротке замикання, понад нормований нагрів горючої ізоляції кабелів і проводів, повинні негайно ліквідовуватися черговим персоналом. Пошкоджену електромережу потрібно відключати до приведення її в пожежобезпечний стан.

Відповідно до умов договору укладеного між сторонами у справі відповідач зобов'язаний дотримуватись противопожежних правил, а також правил користування тепловою та електричною енергією, не до пускати перевантаження електромережі (абз. 5 п. 7 договору).

Відповідно до п. 5.1.29 Правила пожежної безпеки в Україні, що затверджені Наказом МНС № 126 від 19.10.2004 р. заборонено залишення під напругою кабелів та проводів з неізольованими струмопровідними жилами; не дозволяється користування пошкодженими вимикачами; заборонено залишення без догляду при виході з приміщення увімкнених в електромережу електроприладів. На підставі п. 5.1.30 названих Правил в приміщеннях, які після закінчення роботи замикаються і не контролюються черговим персоналом, з усіх електроустановок та електроприладів, а також з мереж живлення повинна бути відключена напруга.

Як вбачається з письмових пояснень гр. Пушнова А.С., Атоненко Д.С., АндриенкоД.Ю. в орендованому приміщенні 16.05.2012 р. була виявлена несправність електровимикача, яку до завершення робочого часу не вдалося усунути. Але, незважаючи на це нежитлове приміщення було зачинено на замок та залишено без нагляду відповідачем, а біля 18 години внаслідок короткого замикання електропроводки, в орендованому приміщенні виникла пожежа, якою об'єкту оренди були заподіяні значні технічні пошкодження.

Пошкодження електровимикача відповідності до наказу Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства № 150 від 10.08.2004 р. входить до поняття „поточний ремонт" - п. 1.2.15.4. Згідно Відомчих будівельних норми ВБН 58-88 (р) „Положення про організацію та проведення реконструкції, ремонту та технічного обслуговування будівель, об'єктів комунального та соціально-культурного призначення" даний вид ремонту також віднесено до поточного (додаток № 7).

Відповідно до п. 7.1. Договору відповідач зобов'язаний за власний рахунок здійснювати поточний ремонт приміщення, тобто є відповідальним за його проведення.

У п. 8.5 договору оренди № 001/01-12 сторонами погоджено, що відповідач у випадку втрати, гибелі або пошкодження об'єкту оренди сплачує позивачеві штраф у розмірі п'ятикратної плати за оренду, що діяла в попередньому місяці, якщо не доведе, що це сталось не з його вини.

Відповідно до положень ст. ст. 9, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Тобто, названими нормами права визначений один із загальних принципів договірних правовідносин - принцип свободи договору. При цьому не має значення, які це умови - істотні, або ті, які сторони узгодили виключно за власною згодою. Якщо умова виконання закріплена у договорі, вона є обов'язковою для сторін та є

критерієм належності виконання.

Оскільки, відповідач всупереч вимогам ст. 33 ГПК України, належними та допустимими доказами не довів, що пожежа на об'єкті оренди сталося не з його вини, то відповідно до п. 8.5 договору він повинний сплатити позивачеві штраф у розмірі п'ятикратної плати за оренду, що діяла в попередньому місяці в сумі 33 500 грн., так як виявивши несправність електровимикача, яку до завершення робочого часу не вдалося усунути він не мав права зачиняти нежитлове приміщення на замок та залишати його без нагляду та належного контролю, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст. ст. 44, 49 ГПК України при частковому задоволенні позову судові витрати по справі покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки, позовні вимоги та апеляційна скарга підлягають задоволенню на 23 % (позов заявлений на суму 143.700 грн., а підлягає задоволенню в сумі 33.500 грн.), то відповідач повинний відшкодувати позивачеві понесені судові витрати по справі: 661 грн. 02 коп. - на сплату судового забору за подання позову та 330 грн. 51 коп. - на сплату судового збору за подану апеляційну скаргу.

Так як, при ухваленні судового рішення місцевий суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи та його висновки не повністю відповідають обставинам справи, то колегія суддів вважає за необхідне це рішення частково скасувати і прийняти нове рішення, яким позов задовольнити частково.

Керуючись ст. ст. 99, 101- 105 ГПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Скальд-Лтд" - задовольнити частково.

Рішення господарського суду Одеської області від 13 березня 2013 року у справі № 5017/3320/2012 - частково скасувати та викласти його резолютивну частину в наступній редакції:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Скальд-Лтд" - задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Гемопласт" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Скальд-Лтд": 33.500 грн. - штрафу та 661 грн. 02 коп. - понесених витрат на сплату судового збору при поданні позову, а в решті частині позову - відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Гемопласт" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Скальд-Лтд": 330 грн. 51 коп. - понесених витрат на сплату судового збору за подану апеляційну скаргу.

Зобов'язати господарський суд Одеської області видати відповідні накази з зазначенням повних та необхідних реквізитів сторін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 15.05.2013 року.

Головуючий суддя: Шевченко В.В.

Судді: Головей В.М.

Мирошниченко М.А.