Рішення № 31163701, 13.05.2013, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"13" травня 2013 р.Справа № 924/407/13

Господарський суд Хмельницької області у складі:

суддя Виноградова В.В., розглянувши матеріали справи

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 м. Шепетівка

до Державного підприємства "Підприємство Ізяславської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Хмельницькій області № 31" м. Ізяслав

про стягнення 57224,60 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2 за довіреністю від 10.11.2009 року

від відповідача: Желіховська Л.В. - за довіреністю №2191 від 09.04.2013р.

В судовому засіданні відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

встановив: позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідача 57224,60 грн. заборгованості за товар поставлений відповідно до договору купівлі - продажу №Г-69 від 17.09. 2012 року, посилаючись на умови договору, видаткові накладні, рахунки-фактури, товарно-транспортні накладні.

Представник позивача в судовому засіданні зазначив, що відповідач частково оплатив отриманий товар, що відображено в актах звірки розрахунків. Зазначив, що сума боргу складає 45224,60 грн.

Відповідач у відзиві на позов зазначає, що в рахунок погашення заборгованості на рахунок позивача було перераховано 1000 грн. за платіжним дорученням №8 від 23.01.2013р., 6000 грн. за платіжним дорученням №79 від 01.04.2013р. Вказує на те, що 10.04.2013р. підприємством було сплачено відповідачу 6000 грн., сума боргу складає 45224,60 грн. Пояснює виникнення заборгованості перед позивачем недостатнім фінансовим забезпеченням, що не дає можливості вчасно та в повному обсязі сплачувати кошти за надану продукцію.

Розглядом матеріалів справи встановлено:

Між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Постачальник) та ДП Ізяславською виправною колонією №31 м. Ізяслав (Замовник) 17.09.2012р. укладено договір №Г-69, за умовами якого постачальник бере на себе зобов'язання продати лісоматеріали в кількості 400 куб. м. за ціною 600 грн. за куб. м. , а Замовник прийняти та оплатити замовлений товар, згідно накладних та даного договору ( р.1 договору) .

Орієнтована сума Договору складає 240000 грн. ( п.1.6 договору).

Відповідно до п.п. 2.1, 2.2 договору, Замовник зобов'язується перерахувати повну вартість за товар на р/рахунок Постачальника у розмірі визначеному у видатковій накладній протягом 30 календарних днів з дати отримання Замовником відповідного товару. Обов'язки щодо передачі товару вважаються здійсненими згідно з видатковою накладною від "Постачальника" "Замовнику".

Договір підписаний представниками та скріплений печатками сторін.

17.09.2012р. між сторонами підписано специфікацію до договору від 17.09.2012р. № Г- 69, якою погоджено найменування товару - напівбрус, породи - сосна, ялина, вартістю 600 грн. за 1м.куб., кількістю 400 м. куб.

Позивач за видатковими накладними №21 від 21.09.2012р. на суму 21712,20 грн., № 22 від 01.10.2012р. на суму 36512,40 грн., товарно-транспортними накладними № 310912 від 21.09.2012р. на суму 21712,20 грн., №31012 від 01.10.2012р. на суму 36512,40 грн. передав відповідачу товар - лісоматеріали на загальну суму 58224,60 грн.

Позивачем було виставлено відповідачу рахунки-фактури на оплату товару, а саме : №21 від 21.09.2012р. на суму 21712,20 грн., № 23 від 01.10.2012р. на суму 36512,40 грн.

22.10.2012р., 07.11.2012р. позивач звернувся до відповідача з вимогою сплатити борг за поставлений товар.

Згідно платіжного доручення №9 від 22.01.2013р. відповідач сплатив відповідачу 1000 грн. за товар згідно договору від 17.09.2012р. №Г-69, утворивши борг в сумі 57224, 60 грн.

Оскільки відповідач не сплатив кошти за товар , позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з останнього 57224,60 грн.

Після звернення до суду із позовом (25.03.2013р.) відповідач, на виконання умов договору від 17.09.2012р. №Г-69, сплатив позивачу 6000 грн. згідно платіжного доручення №79 від 01.04.2013р. та 6000 грн. згідно платіжного доручення №93 від 10.04.2013р.

Між сторонами підписано акти звірки взаєморозрахунків: № 12 згідно якого станом на 19.02.2013р. борг відповідача склав 57224,60 грн. та №16 відповідно до якого заборгованість відповідача перед позивачем станом на 17.04.2013р. становить 45224,60 грн.

Аналізуючи надані докази, оцінюючи їх у сукупності, судом приймається до уваги наступне:

Згідно з ч.2 п.1 ст.175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтями 11 Цивільного кодексу України та 174 Господарського кодексу України унормовано, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Нормами ст. 627 ЦК України встановлено свободу договору, тобто відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до положень ст.509 ЦК України та ст.173 ГК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами 17.09.2012р. було укладено договір за умовами якого позивач взяв на себе зобов'язання продати лісоматеріали, а відповідач прийняти та оплатити товар.

Згідно зі ст.193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язань або їх зміна не допускається.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) стаття 610 ЦК України визначає, як порушення зобов'язання.

Статтею 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем відпущено відповідачу товар - лісоматеріали на загальну суму 58224,60 грн., що підтверджується видатковими накладними №21 від 21.09.2012р. на суму 21712,20 грн., №22 від 01.10.2012р. на суму 36512,40 грн., товарно-транспортними накладними № 310912 від 21.09.2012р. на суму 21712,20 грн. , №31012 від 01.10.2012р. на суму 36512,40 грн. .

Натомість, відповідачем в порушення умов договору не здійснено вчасно та в повному обсязі оплату переданого товару. На час звернення позивача до суду із позовом борг відповідача склав 57224, 60 грн.

Відповідач, після звернення до суду із позовом , сплатив позивачу 12000 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №79 від 01.04.2013р. на суму 6000 грн. та №93 від 10.04.2013р. на суму 6000 грн.

За таких обставин провадження у справі в частині стягнення 12000 грн. необхідно припинити згідно зі п.1-1 ст. 80 ГПК України .

Доказів про оплату товару на суму 45224,60 грн. та доказів , які спростовують позовні вимоги суду не подано. Тому, з огляду на вищенаведене позовні вимоги в частині стягнення 45224,60 грн. боргу підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача , оскільки спір виник в зв'язку з неправомірними діями відповідача .

Керуючись ст.ст. 1, 12, 22, 32, 33, 44, 49, п. 1-1 ст. 80 , 82, 85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 м.Шепетівка до Державного підприємства "Підприємство Ізяславської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Хмельницькій області № 31" м. Ізяслав про стягнення 57224, 60 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства "Підприємство Ізяславської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Хмельницькій області № 31" м. Ізяслав, вул. Гагаріна,4 ( код 08681011) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 АДРЕСА_1 ( код НОМЕР_1) 45224,60 грн. сорок п'ять тисяч двісті двадцять чотири грн. 60 коп.) боргу, 1720,50 грн. (одна тисяча сімсот двадцять грн. 50 коп.) судового збору.

Видати наказ.

Провадження у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 м. Шепетівка до Державного підприємства "Підприємство Ізяславської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Хмельницькій області № 31" м. Ізяслав про стягнення 12000 грн. боргу припинити.

Повне рішення складено 14.05.2013р.

Суддя В.В. Виноградова

Віддрук. 3 прим.:1 - до справи, 2 - позивачу (АДРЕСА_1), 3 - відповідачу (Хмельницька обл., м. Ізяслав, вул. Гагаріна 4)