Постанова № 31161093, 14.05.2013, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 травня 2013 року № 813/171/13-а

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Мартинюка В.Я.

секретар судових засідань Шозда Г.В.

представники:

від позивача - Амброс М.Р.,

від відповідача - Дорош А.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (надалі ТзОВ) «Інститут проектування «Комфортбуд» до Державної податкової інспекції (надалі ДПІ) у Сихівському районі м.Львова Львівської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и в :

ТзОВ «Інститут проектування «Комфортбуд» звернулося в суд з позовом до ДПІ у Сихівському районі м.Львова Львівської області Державної податкової служби про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень від 29.12.2012 року за №0004192321 та за №0004202321.

Позивач в позовній заяві стверджує, що ним правомірно, у відповідності до вимог чинного законодавства, відображено в бухгалтерському та податковому обліку господарські операції, щодо погашення заборгованості векселями до ТзОВ «Лідеркомфортбуд» та ТзОВ «Мінаторг». Також, позивач не погоджується з податковим повідомленням-рішенням, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість, оскільки на підставі наданої податкової накладної було сформовано податковий кредит.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просить позов задовольнити.

Відповідач проти позову заперечив, вважає, що висновки, викладені в акті перевірки, є підставними та обгрунтованими, а тому податкові повідомлення-рішення прийняті правомірно.

Представник відповідача дав аналогічні пояснення, просить в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд даючи правову оцінку спірним правовідносинам виходив з наступного.

За результатами виїзної планової перевірки ТзОВ «Інститут проектування «Комфортбуд» з питань правильності обчислення і своєчасності сплати податків та зборів до бюджету та дотримання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.02.2010 року по 30.09.2012 року, ДПІ у Сихівському районі м.Львова Львівської області Державної податкової служби складено акт від 19.12.2012 року за №2421/22-10/34259862 та прийнято податкові повідомлення-рішення від 29.12.2012 року:

- за №0004192321, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 241301 грн. 00 коп., в тому числі, за основним платежем - 241300 грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 1 грн. 00 коп.;

- за №0004202321, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 16987 грн. 50 коп., в тому числі, за основним платежем - 13590 грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 3397 грн. 50 коп.

Перевіркою встановлено:

- порушення підп.1.22.1 п.1.22 п.1.25 ст.1, підп.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року за №334/94-ВР (чинного на час оподаткування господарських операцій, про які йдеться в акті перевірки), в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 241300 грн. 00 коп. в І кварталі 2011 року;

- порушення п.198.1, 198.3, п.198.4, п.198.6 ст.198 ПК України в результаті чого занижено податок на додану вартість за липень 2012 року на загальну суму 13589 грн. 58 коп.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд врахував наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Щодо порушень оподаткування по податку з прибутку підприємств.

В акті перевірки зазначено, що оскільки ТзОВ «Лідеркомфортбуд» не момент перевірки знято з обліку та станом на 01.01.2011 року не звітується, відсутні відомості щодо місцезнаходження, відсутні основні фонди, виробничі потужності, матеріальні та нематеріальні активи, необхідні для здійснення певного виду господарської діяльності відповідно сума заборгованості по векселях - 965200 грн. 00 коп. у І кварталі 2011 року є безнадійною.

Так, судом встановлено, що між ТзОВ «Лідеркомфортбуд» (виконавець) та позивачем (замовник) укладено договори на виконання проектних робіт від 10.06.2008 року за №1006/01, від 07.07.2008 року за №0707-23, від 29.07.2008 року за №2907-22, від 01.08.2008 року за №0108-03, від 05.08.2008 року за №0508-20, від 02.09.2008 року за №0209-20, від 07.10.2008 року за №0710-28, від 03.11.2008 року за №0511-24.

Виконання умов згаданих договорів підтверджується наявними в матеріалах справи актами здачі-прийняття робіт, робочими проектами.

Розрахунок між сторонами здійснювався шляхом видачі векселів.

В подальшому згадані векселі були передані ТзОВ «Мінаторг», який продав їх позивачу, що підтверджується актами передачі-приймання векселів від 29.02.2012 року, від 16.03.2012 року, від 04.04.2012 року та банківськими виписками.

Як передбачено підп.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валовий доход включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді, зокрема, сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону України "Про списання вартості несплачених обсягів природного газу".

Підпунктом 1.22.1 пункту 1.22 статті 1 цього ж Закону визначено безповоротну фінансову допомогу як:

сума коштів, передана платнику податку згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами, які не передбачають відповідної компенсації чи повернення таких коштів (за винятком бюджетних дотацій і субсидій), або без укладання таких угод;

сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після її списання, якщо така безнадійна заборгованість була попередньо включена до складу валових витрат кредитора;

сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності;

основна сума кредиту або депозиту, наданих платнику податку без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних);

сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги.

Оскільки орган державної податкової служби визначив суму заборгованості по векселях, як безнадійну, вона б мала відповідати наступним ознакам.

Безнадійною заборгованістю, згідно положень п.1.25 згаданої статті, вважається заборгованість, яка відповідає будь-якій з наведених нижче ознак:

заборгованість по зобов'язаннях, за якою минув строк позовної давності;

прострочена заборгованість, яка виявилася непогашеною внаслідок недостатності майна фізичної особи, за умови, що дії кредитора, направлені на примусове стягнення майна позичальника, не призвели до повного погашення заборгованості;

заборгованість, яка виявилася непогашеною внаслідок недостатності майна:

фізичної особи, на яке відповідно до закону може бути спрямовано стягнення;

фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності або юридичної особи, оголошених банкрутами у порядку, встановленому законом, або при їх ліквідації (зняття з реєстрації як суб'єкта підприємницької діяльності);

заборгованість, яка виявилася непогашеною внаслідок недостатності коштів, одержаних від продажу на відкритих аукціонах (публічних торгах) майна позичальника, переданого у заставу як забезпечення зазначеної заборгованості, за умови, що інші юридичні дії кредитора щодо примусового стягнення іншого майна позичальника не призвели до повного покриття заборгованості;

заборгованість, стягнення якої стало неможливим у зв'язку з дією обставин непереборної сили, стихійного лиха (форс-мажору), підтверджених у порядку, передбаченому законодавством;

прострочена заборгованість померлих фізичних осіб, а також визнаних у судовому порядку безвісно відсутніми, померлими або недієздатними, а також прострочена заборгованість фізичних осіб, засуджених до позбавлення волі.

Як вбачається з наведеної норми жодної ознаки згадана заборгованість немає, а тому суд вважає, що відповідач без достатніх на те правових підстав кваліфікував цю заборгованість як безнадійну та в подальшому як безповоротну.

Крім того, така заборгованість по векселях була погашена.

Щодо порушень з податку на додану вартість.

В акті перевірки зазначено, що позивачем віднесено до податкового кредиту суму податку на додану вартість сплачену ТзОВ «Замок-Буд», яка в свою чергу не була відображена в податкових зобов'язаннях останнього. Як наслідок відповідач прийшов до висновку про, те що згадана угода порушує публічний порядок.

Так, між позивачем (замовник) та ТзОВ «Замок-Буд» (підрядник) укладено договір про виконання капітального ремонту №0106-бр від 08.06.2012 року.

В матеріалах справи в підтвердження згаданої господарської операції наявні протокол погодження договірної ціни, календарний графік, довідки про вартість виконаних будівельних робіт, акти приймання виконаних підрядних робіт, податкова накладна №26 від 30.07.2012 року.

Підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

У відповідності до вимог пункту 198.3 цього ж Кодексу передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Як передбачено абзацом 1 п.198.6 ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку, продовжується в абзаці 2 цього ж пункту, органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

З наведених норм вбачається, що правовими підставами для відображення в податковому кредиті сум податку на додану вартість, в даному випадку, є, зокрема, наявність реальної господарської операції та податкової накладної.

Матеріалами справи підтверджується реальність господарської операції.

При цьому, суд звертає увагу на те, що частина первинних бухгалтерських документів надана керівником ТзОВ «Замок-Буд» на запит контролюючого органу.

Також в матеріалах справи наявна податкова накладна, яка не містить недоліків.

За таких обставин, позивач у відповідності до норм чинного законодавства відобразив у податковому кредиті суми податку на додану вартість по господарській операції з ТзОВ «Замок-Буд».

Що стосується встановлення під час перевірки розбіжностей в податковій звітності між позивачем та його контрагентом, то дана обставина не може вказувати на неправомірність дій позивача при відображені в податковому кредиті податку на додану вартість по згаданій операції.

Не можна залишити поза увагою і той факт, що перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України, згідно якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Дана позиція викладена у Постанові Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними».

З врахуванням того, що орган державної податкової служби при встановленні факту нікчемності правочину в акті перевірки покликався саме на ст.228 ЦК України, наведені обставини враховуються судом при прийнятті судового рішення.

З огляду на викладені обставини, суд вважає, що наявні в матеріалах справи докази повністю спростовують висновки органу державної податкової служби про неправомірність формування валових доходів та податкового кредиту з податку на додану вартість, а тому податкові повідомлення-рішення, якими позивачу збільшено суми грошових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість є неправомірними.

Оскільки правомірність нарахування основного платежу по згаданих податках не знайшла свого підтвердження під час розгляду справи органом державної податкової служби безпідставно застосовано штрафні (фінансові) санкції.

За таких обставин, суд прийшов до висновку про обгрунтованість та підставність позовних вимог, а тому адміністративний позов належить задовольнити повністю.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст.94 КАС України, такі належить присудити на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 21, 69, 70, 160-163 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати, прийняті Державною податковою інспекцією у Сихівському районі м.Львова Львівської області Державної податкової служби податкове повідомлення-рішення від 29.12.2012 року за №0004192321 та за №0004202321.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інститут проектування «Комфортбуд», що знаходиться за адресою м.Львів, вул.Лемківська,15 (код ЄДРПОУ 34259862) 2294 грн. 00 коп. (дві тисячі двісті дев'яносто чотири гривні) сплаченого судового збору.

4. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

5. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 15 травня 2013 року.

Суддя В.Я.Мартинюк