Постанова № 31160841, 14.05.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" травня 2013 р. Справа№ 910/1576/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тарасенко К.В.

суддів: Рєпіної Л.О.

Суліма В.В.

за участі представників:

від позивача: Кость О.Г. - представник

від відповідача: Ступак Т.О. - представник

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на рішення господарського суду міста Києва від 29.03.2013 року по справі № 910/1576/13 (Повний текст рішення складено і підписано 02.04.2013 р.) (суддя: Мельник В.І.)

за позовом Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»

до Публічного акціонерного товариства «Київгаз»

про стягнення 14 491,81 грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Київгаз» про стягнення 14 491,81 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 29.03.2013 року по справі № 910/1576/13 позов задоволено частково.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Київгаз» на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» 2 612,72 грн. - 3% річних, 4 252,69 грн. - інфляційних втрат, 2 865,77 грн. - пені, 1 376,40 грн. - судового збору.

В іншій частині заявлених позовних вимог відмовлено в повному обсязі.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Публічне акціонерне товариство «НАК «Нафтогаз України» подало до Київського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 29.03.2013 року по справі № 910/1576/13 в частині відмови у стягненні пені в розмірі 2 865,77 грн. та прийняти нове рішення, яким стягнути з ПАТ «Київгаз» на користь ПАТ «НАК «Нафтогаз України» пеню в розмірі 2 865,77 грн. у стягненні якої було відмовлено, в іншій частині рішення залишити без змін.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції в частині зменшення розміру пені, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, порушує норми матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню.

У своїй апеляційній скарзі позивач зазначає, що зменшення судом розміру пені на 50% від нарахованої суми спричиняє позивачу додаткові збитки та дозволяє відповідачу і у подальшому безкарно порушувати договірні умови.

Крім того, апелянт посилається на невиконання судом першої інстанції вимог ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, а саме обов'язку суду дослідити «не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу» тобто суд зобов'язаний був прийняти до уваги негативні наслідки спричинені Публічному акціонерному товариству «НАК «Нафтогаз України» від прострочення виконання зобов'язання відповідачем.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.04.2013 апеляційну скаргу прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 14.05.2013.

Представник відповідача письмового відзиву на апеляційну скаргу не надав, однак у судовому засіданні проти її доводів заперечував, вважаючи її безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню, а рішення суду є законним, обґрунтованим та таким, що підлягає залишенню без змін.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

30.09.2011 між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (продавець) та Публічним акціонерним товариством «Київгаз» (покупець) було укладено Договір №14/2054/11 купівлі-продажу природного газу (надалі - Договір).

За умовами зазначеного Договору продавець передав у власність покупцю в жовтні-грудні 2011 року та січні-лютому 2012 року ввезений Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на митну територію України природний газ, який використовується відповідачем виключно для подальшої реалізації релігійними організаціями (крім обсягів, що використовуються для виробничо-комерційної діяльності), в кількості 812,429 тис. куб. м. на загальну суму 1 780 449,92грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу за жовтень, листопад, грудень 2011 року та січень, лютий 2012 року, копії яких наявні в матеріалах справи та не заперечується сторонами.

30.09.2011 між сторонами було укладено додаткові угоди № 1 та № 3 якими було встановлено ціну природного газу.

Пунктом 6.1. Договору сторони погодили, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки.

Згідно з п. 6.2. Договору оплата за газ здійснюється з поточного рахунку покупця на поточний рахунок продавця кожного банківського дня розрахункового місяця згідно з алгоритмом розподілу коштів, установленим відповідною постановою НКРЕ, та зараховується як оплата за газ, поставлений продавцем покупцю в тому ж місяці, у якому надійшли кошти. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 10-го числа наступного за місяцем поставки газу з поточних рахунків покупця.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач грошове зобов'язання по Договору за спожитий з жовтня 2011 року по лютий 2012 року природний газ виконав неналежним чином, з порушенням встановленого Договором строку його виконання, тобто після 10 числа місяця наступного за звітним по кожному періоду, чим порушив п. 6.1. Договору.

На момент звернення з позовом до суду заборгованість відповідача за основним зобов'язанням по Договору відсутня.

У відповідності до п. 7.2. Договору за несвоєчасну оплату газу у строки, зазначені в п. 6.1. Договору, відповідач сплачує на користь позивача, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення платежу.

Так, у зв'язку з невчасним проведенням сплати вартості поставленого позивачем природного газу, позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з відповідача, з урахуванням уточненого розрахунку: 5 731,53 грн. - пені, 2 612,72 грн. - 3% річних, 4 252,69 грн. - інфляційних втрат та судові витрати.

Пунктами 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами або договором.

Частиною 1 ст. 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений (ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Факт неналежного виконання відповідачем свого зобов'язання стосовно сплати вартості поставленого позивачем природного газу за Договором доведено належними та допустимими доказами.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач у відзиві на позовну заяву просив застосувати норми ст. 233 Господарського кодексу України щодо зменшення штрафних санкцій в частині стягнення інфляційних втрат та 3 % річних.

У разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій (ст. 233 Господарського кодексу України).

Суд зазначає, що згідно з інформаційним листом Верховного Суду України № 3.2-2005 від 15.07.2005 грошовими зобов'язаннями боржника перед кредитором є грошова сума, що визначена з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних. Оскільки інфляційні втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, то ні три проценти річних, ні індекс інфляції не можна розцінювати як заходи відповідальності за порушення зобов'язань.

Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що інфляційні втрати та 3 % річних, що підлягають стягненню з відповідача на користь відповідача у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язання за Договором, не можуть бути зменшені на підставі ст. 233 Господарського кодексу України.

Враховуючи викладене з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2 612,72 грн. - 3% річних, 4 252,69 грн. - інфляційних втрат.

Згідно з п. 3 ст. 83 Господарського кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи відсутність заборгованості по Договору за спірний період на момент подання позову у розмірі 1 780 449,92 грн., матеріальні інтереси сторін, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правомірно, на підставі ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, зменшив розмір пені на 50 %, тобто з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2 865,77 грн. пені.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Заперечення скаржника, викладені у апеляційній скарзі, не приймається колегією суддів до уваги, оскільки не підтверджуються матеріалами справи та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає рішення суду по даній справі обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається, апеляційна скарга позивача є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» залишити без задоволення, рішення господарського суду міста Києва від 29.03.2013 по справі № 910/1576/13 залишити без змін.

Матеріали справи № 910/1576/13 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя Тарасенко К.В.

Судді Рєпіна Л.О.

Сулім В.В.