Рішення № 31159172, 07.05.2013, Петриківський районний суд Дніпропетровської області

ПЕТРИКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 0431/1084/12

2/0187/8/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" травня 2013 р. смт. Петриківка

Петриківський районний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Соловйова І.М., за участю секретаря судового засідання Столяренко Н.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 третя особа Петриківський районний сектор Головного управління Державної міграційної служби України у Дніпропетровській області про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом зняття з реєстрації та виселення фізичних осіб з житлового будинку,

зустрічний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_1, ОСОБА_5 треті особи ОСОБА_2, ОСОБА_3, Хутірська сільська рада Петриківського району дніпропетровської області, Державний нотаріус Петриківської державної нотаріальної контори ОСОБА_6, Дніпропетровське обласне КП Дніпродзержинського Бюро Технічної Інвентаризації про визнання договору дарування недійсним та визнання права власності на частку майна в порядку спадкування за законом,

та зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_5 треті особи ОСОБА_2, ОСОБА_4, Хутірська сільська рада Петриківського району Дніпропетровської області, Державний нотаріус Петриківської державної нотаріальної контори ОСОБА_6, Дніпропетровське обласне КП Дніпродзержинського Бюро Технічної Інвентаризації про визнання договору дарування недійсним, та визнання права власності на частку майна в порядку спадкування за законом

Встановив:

22.06.2012 року до суду звернулася ОСОБА_1 з позовною заявою (з урахуванням уточненої заяви від 26.10.2012 року (т.1 а.с. 194-198) до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом зняття з реєстрації та виселення фізичних осіб з житлового будинку, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідно до договору дарування житлового будинку посвідченому державним нотаріусом, ОСОБА_7, мати позивачки, передала у власність (подарувала) ОСОБА_1 житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_3 Петриківського району Дніпропетровської області. Рішення ОСОБА_7 обумовлювалося, як зазначає позивачка, тим що саме позивачка багато років доглядала її, при цьому відповідачі, які проживали разом з нею, ніякої уваги та розуміння до потреб старої людини не приділяли. Навіть коли ОСОБА_7 у 2003 році захворіла, ОСОБА_2 відмовилася її доглядати, посилаючись на те, що в неї є своя мати, у зв'язку з чим забрала мати до свого місця проживання в с. Чаплинка, Петриківського району, де до самої смерті доглядала за нею. У зв'язку з хворобою матері пов'язаною з захворюванням ніг виникли незручності у її пересування, а тому виникла необхідність видачі доручення на укладення договору дарування, який і був укладений.

Про факт дарування відповідачам було відомо, які спочатку, як зазначає позивачка, погоджувалися сплатити частину вартості будинку, щоб вона як власник могла укласти з ними договір купівлі-продажу, але потім відмовилися. Таким чином протягом чотирьох років відповідачі вимог про розірвання договору дарування не пред'являли, виконати законні вимоги, а саме виїзд та зняття з реєстрації відмовлялися, чим протягом тривалого часу створювали перешкоди їй, як власнику, розпоряджатися своїм майном, оскільки вона та її сім'я була позбавлена права проживати в будинку, а вона ще й права його продати. При цьому відповідачі мають інше місце проживання: ОСОБА_3 та ОСОБА_3 по АДРЕСА_1, а ОСОБА_2 по АДРЕСА_2. За таких обставин посилаючись на положення статей 391, 316 ч.1, 317, 319, 321 Цивільного Кодексу України (далі ЦК), 150,168 ч.3, 169-170 Житлового Кодексу України (далі ЖК) просить:

- усунути перешкоди у користуванні будинком АДРЕСА_3, шляхом зняття з реєстрації ОСОБА_4, ОСОБА_2 та виселення відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_3, ОСОБА_2;

- зобов'язати Петриківський районний сектор Головного управління Державної міграційної служби України у Дніпропетровській області зняти з реєстраційного обліку за адресою АДРЕСА_3, - ОСОБА_4, ОСОБА_2

Не погоджуючись з даним позовом відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_4 подали заперечення на позовну заяву (т.1 а.с. 30-33,35-39) та просили в частині позовних вимог про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом зняття з реєстрації фізичних осіб провадження закрити, а в іншій частині позовних вимог відмовити повністю.

Також 03.08.2012 року ОСОБА_4 звернувся до суду з зустрічним позовом (т.1 а.с. 65-69) (з урахуванням уточнень позовних вимог (т.2 а.с. 42-47) до ОСОБА_1 та ОСОБА_5 про визнання договору дарування недійсним, та визнання права власності на частку майна в порядку спадкування за законом, мотивуючи свої вимоги тим, що 21.03.1974 року його батько ОСОБА_8 та мати ОСОБА_2 зареєстрували шлюб. Після реєстрації шлюби вони почали проживати разом у діда та баби позивача за зустрічним позовом - ОСОБА_9 та ОСОБА_7 за адресо АДРЕСА_3. Від цього шлюбу у них народилися діти ОСОБА_3, ОСОБА_20 та ОСОБА_4. Його дід ОСОБА_9, після своєї смерті ніяких заповітів, чи договорів дарування не залишив. Так само вчинив і його син - ОСОБА_8 - батько позивача за зустрічним позовом, який помер ІНФОРМАЦІЯ_6.

Після смерті його батька та від'їзду на постійне мешкання до свого чоловіка ОСОБА_1 у березні 1983 року, він став проживати з братами, матір'ю та ОСОБА_7 однією сім'єю разом. Усі вони намагалися зробити все для того, щоб забезпечити ОСОБА_7 спокійну, комфорту старість, тим більше, що вона майже постійно проживала разом з ними і до своєї смерті була зареєстрована по АДРЕСА_3. Тому факт подання позову ОСОБА_1 став повною несподіванкою як для нього так і всієї його сім'ї. Про договір дарування він дізнався із первинного позову. Вважає, що темп діяльності ОСОБА_7 щодо дарування житлового будинку є несумісним з можливостями людини, яка померла через три місяці після оформлення договору дарування. Враховуючи той факт, що померла ОСОБА_7 є його рідною бабцею, а за померлим батьком ним фактично прийнято спадщину за вимогами статей 1266-1268 ЦК, ОСОБА_4 вважає, що у нього є право на звернення до суду з цим позовом, так як внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини. Окрім цього спадкоємиць, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК він не заявив про відмову від неї, а з його боку ніяких відмов від спадщини не було. Таким чином договір дарування підлягає визнанню недійсним.

В підтвердження своїх вимог ОСОБА_4 також зазначив, що ОСОБА_7 не було відомо про те, що вона шляхом власноручної видачі 29.05.2008 року у приміщенні Хутірської сільської ради доручення ОСОБА_5, в подальшому провела відчуження своєї частки домоволодіння, так як доручення посвідчене 29.05.2008 року секретарем Хутірської сільської ради ОСОБА_10 видане начебто ОСОБА_7, як вказує позивач за зустрічним позовом, видане для оформлення документів, а не для дарування ОСОБА_1 спірного домоволодіння. Більш того вказане доручення підписано встановленою секретарем особою - ОСОБА_11.

03.06.2008 року Державний нотаріус Петриківської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області, як вказує позивач за зустрічним позовом, всупереч вимогам законодавства усвідомлюючи протиправність своїх дій, посвідчує договір дарування житлового будинку між ОСОБА_5 (дарувальник) та ОСОБА_1 (обдарована) на підставі доручення начебто виданого ОСОБА_7 для оформлення документів, а не для дарування ОСОБА_1 Також вказане доручення не відповідає вимогам встановленим законодавством, а саме в самому тексті доручення відсутнє відображення (усного чи письмового) договору, воно не посвідчене нотаріусом, в ньому не вказано імені обдарованого.

Таким чином, вважає, що тільки він з братом ОСОБА_3 мають право на спірний житловий будинок, так як фони фактично прийняли спадщину, місцем відкриття спадщини вважає місце реєстрації спадкодавця, тобто в АДРЕСА_3.

За таких обставин просить:

- визнати недійсною довіреність видану ОСОБА_7 ОСОБА_5 посвідчену 29.05.2008 року секретарем Хутірської сільської ради Петриківського району Дніпропетровської області за реєстровим №341;

- визнати недійсним договір дарування житлового будинку, розташованого за адресою 51822, АДРЕСА_3 укладений між ОСОБА_7 від імені якої діяла ОСОБА_5 за довіреністю, посвідченою 29.05.2008 року секретарем Хутірської сільської ради Петриківського району Дніпропетровської області за реєстровим №341 і ОСОБА_1, посвідчений Державним нотаріусом Петриківської державної нотаріальної контори ОСОБА_6 від 03.06.2008 року;

- визнати за ОСОБА_4 право власності у порядку спадкування за законом на майно, що належало його бабці ОСОБА_7 та його батькові ОСОБА_8, а саме на 1/2 частку житлового будинку розташованого за адресою 51822, АДРЕСА_3.

Також просив у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити повністю.

11.10.2012 року ОСОБА_3 звернувся до суду з аналогічним зустрічним позовом (т.1 а.с. 106-111) (з урахуванням уточнень позовних вимог (т.2 а.с. 17-22) з таких же підстав та з аналогічними вимогами.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник, свої вимоги підтримали, проти зустрічних позовів ОСОБА_3 заперечували просили в його задоволенні відмовити. Окрім цього просили застосувати строк позовної давності щодо розірвання договору дарування.

Відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_4 та представник ОСОБА_3 проти позову заперечували, просили в частині позовних вимог про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом зняття з реєстрації фізичних осіб провадження закрити, а в іншій частині позовних вимог відмовити повністю. Зустрічні позови підтримали, просили задовольнити їх у повному обсязі.

ОСОБА_5 проти зустрічного позову заперечувала, просила в його задоволенні відмовити, а позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Державний нотаріус Петриківської державної нотаріальної контори ОСОБА_6 проти зустрічних позовів заперечувала, просила в їх задоволенні відмовити.

Представники Хутірської сільської ради, Дніпропетровського обласного КП Дніпродзержинського БТІ та Петриківський районний сектор Головного управління Державної міграційної служби України у Дніпропетровській області в судове засідання не з'явилися, у вирішенні справи покладалися на розсуд суду.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін, дослідивши показання свідків, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню, а в задоволенні зустрічних позовних заявах ОСОБА_4 та ОСОБА_3 слід відмовити, виходячи з наступного.

Відповідно до статей 3,4,11 ЦПК підстави та предмет позову визначає позивач. З урахуванням вимог статті 119 частин 2, 3 ЦПК в позовній заяві позивачем зазначається зміст позовних вимог та відповідачі, виходячи зі змісту заявлених позовних вимог.

Згідно вимог статей 11,213 ЦПК суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Судом встановлено, що 03.06.2008 року між ОСОБА_7 (дарувальник) від імені якої по довіреності посвідченій 29.05.2008 року секретарем Хутірської сільської ради Петриківського району Дніпропетровської області за реєстровим №341 діє ОСОБА_5 з однієї сторони та ОСОБА_1 укладено договір дарування житлового будинку розташованого в АДРЕСА_3. Даний договір посвідчений державним нотаріусом Петриківської державної нотаріальної контори ОСОБА_6 (т.1 а.с. 7, т. 2 а.с.2).

Як вбачається з матеріалів справи житловий будинок по АДРЕСА_3 був збудований 1953 році.

Відповідно до свідоцтва про право власності від 01.09.1988 року на житловий будинок та відповідно до технічного паспорта на садибний (індивідуальний) житловий будинок виготовленого станом на 03.03.2008 року власником житлового будинку по АДРЕСА_3 вказано ОСОБА_7 (т.2 а.с. 12, т.1 а.с. 8-13).

Батько позивачки - ОСОБА_9 помер у 1986 році, а мати позивачки - ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_5.

Після своєї смерті ОСОБА_9 будь-яких заповітів не залишив, що сторони не заперечують.

21.03.1074 року син ОСОБА_7 та ОСОБА_9 - ОСОБА_8 та відповідачка ОСОБА_2 зареєстрували шлюб. Від цього шлюбу народилися троє синів ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_20 ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_4.

Відповідно до довідок виконкому Хутірської сільської ради від 04.08.2011 року №670, №671, від 07.05.2012 року №311, та від 09.07.2012 року №533, №534, №535 за адресою по АДРЕСА_3 зареєстровані:

ОСОБА_8 з 26.01.1950 року до вересня 1967 року, в період навчання та перебування в лавах збройних сил був знятий з реєстрації, а з 03.06.1972 року поновлений до дня своєї смерті;

- ОСОБА_2 - з грудня 1974 року;

- ОСОБА_3 з 03.11.1975 року до 15.01.1998 року. З 15.01.1998 року зареєструвався за адресою АДРЕСА_4, що також підтверджується копією його паспорта (т.1 а.с 41 на звороті); фактично проживає без реєстрації по АДРЕСА_3;

- ОСОБА_4 - з 01.07.1987 року, на період навчання був знятий з реєстрації з 09.09.2004 року по 09.07.2007 року та з 09.07.2007 року реєстрація поновлена;

та ОСОБА_16 (т.1 а.с. 55, 53, 51, 15, 54,).

ОСОБА_8 помер ІНФОРМАЦІЯ_6. Після своєї смерті ОСОБА_8 будь-яких заповітів не залишив, що сторони не заперечують.

Відповідно до статей 1217, 1223 ЦК спадкування здійснюється за заповітом або за законом. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини, право на спадкування за законом одержують спадкоємці почергово, які визначені ст. ст.1261-1265 ЦК України.

В підтвердження своїх позовних вимог за зустрічним позовом, ОСОБА_3 та ОСОБА_20. зазначають про факт прийняття ними спадщини відповідно до вимог статті 1268 ЦК так як вважається прийнявши спадщину спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Як вбачається з матеріалів справи, а також підтверджується показаннями свідків на день своєї смерті ОСОБА_7 проживала у позивачки, що сторонами не заперечується, що також підтвердила в судовому засіданні свідок ОСОБА_17 та ОСОБА_18 Як вказує позивач та допитані свідки на стороні позивача, ОСОБА_7 переїхала до позивачки та проживала в неї в 2003 році, відповідачі ж вказують на 2005 рік, що в свою чергу не спростовує факту останнього місця проживання ОСОБА_7

Заяв про прийняття або про відмову від спадщини після смерті ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_6, позивачами за зустрічними позовами не подавались, що останні підтвердили в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" реєстрація місця проживання або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 23 постанови від 30 травня 2008 року N 7 "Про судову практику у справах про спадкування", будь-яка особа, яка постійно проживала разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається такою, що своєчасно прийняла спадщину.

Таким чином, сама по собі реєстрація місця проживання разом за спадкодавцем на час відкриття спадщини не може свідчити відповідно до ч. 2 ст. 1268 ЦК України про своєчасність прийняття спадщини.

При цьому суд зазначає, що місцем відкриття спадщини, виходячи з положень статті 1221 ЦК є останнє місце проживання спадкодавця, а саме певний населений пункт.

Твердження позивачів за зустрічним позовом про те, що договір дарування від 03.06.2008 року укладено з порушенням вимог законодавства спростовуються матеріалами справи та дослідженими в судовому засіданні доказами.

Так позивачі за зустрічним позовом зазначають, що довіреність видана для оформлення документів, без зазначення на кого саме оформлювати ці документи, посилаючись на доручення, оригінал якого міститься у виконавчому комітеті Хутірської сільської ради, копія якого долучена до матеріалів справи, окрім того в тексті якого містяться неточності у імені довірителя (т. 2 а.с. 23).

Відповідно до доручення, оригінал якого міститься в матеріалах спадкової справи та який досліджено в судовому засіданні, копія якого долучена до матеріалів справи (т.2 а.с. 3), ОСОБА_7 уповноважує ОСОБА_5. оформити від її імені документи по даруванню належного на праві приватної власності житлового будинку з земельною ділянкою за адресою АДРЕСА_3, дочці ОСОБА_1 Також бути представником в усіх установах та організаціях незалежно від їх підпорядкування та форм власності з питань пов'язаних з відчуженням належного вищевказаного житлового будинку з земельною ділянкою, з усіма повноваженнями для виконання всіх юридично значущих дій та формальності пов'язані з даною довіреністю.

Згідно тексту вказаного доручення ОСОБА_7 видала загальну довіреність на вчинення загальних дій та уповноважила ОСОБА_5. саме "оформити документи по даруванню", а не підготувати документи, для оформлення договору дарування. З урахуванням вимог ч. 4 ст.720 ЦК вказано кому необхідно здійснити дарування, а саме "дочці ОСОБА_1", при цьому для підготовки документів для дарування обов'язку для зазначення ПІБ обдарованого не вимагається. Також в тексті визначено "бути представником з питань пов'язаних з відчуженням належного мені житлового будинку..., представляти інтереси у будь-яких установах, органах, в тому числі в органах нотаріату…, розписуватись за мене…, …подавати заяви стосовно мого сімейного стану". Такі заяви відповідно до вимог Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України подаються тільки при посвідченні договорів, а не для виконання доручення по збору чи підготовці документів для укладання договорів. Окрім цього доручення жодним чином не містить застережень щодо заборони відчуження, а навпаки довіритель надав представнику повноваження на всі дії, які вчиняються при договорі відчуження.

Посилання в зустрічних позовах на те, що доручення підписане встановленою секретарем особою з перевіреною дієздатністю - ОСОБА_7, до уваги судом не приймається, оскільки доручення, на підставі якого було укладено вищевказаний договір та оригінал якого зберігається в матеріалах спадкової справи зазначеного найменування сторони не містить. Як підтвердила в судовому засіданні свідок ОСОБА_10, що посвідчувала вказане доручення, 29.05.2008 року її привезли на автомобілі до мешкання позивачки де перебувала і ОСОБА_7 та за участі якої і було посвідчено вказане доручення. Після цього її відвезли до сільради. Через деякий час за нею повернулися, та сказали, що в дорученні є помилки, у зв'язку з чим була виготовлено нове доручення, після чого вона знову поїхала до мешкання позивачки де і було здійснено посвідчення доручення за участю ОСОБА_7 Оригінал доручення з виправленнями було передано довіреному, при цьому знову виникла плутанина, та помилково другий екземпляр, який залишився на зберігання у виконавчому комітеті Хутірської сільської ради, залишився не зміненим, а саме містив ті неточності на які посилаються відповідачі.

Обставини, щодо перевезення секретаря сільської ради підтвердив в судовому засіданні свідок ОСОБА_18

Суд не погоджується з доводами позивачів з зустрічними вимогами, що в даній справі виходячи з положень ст. 209 ЦК довіреність на вчинення правочину підлягає нотаріальному посвідченню, а саме повинно бути обов'язково посвідчене тільки нотаріусами, оскільки за приписами статей 1 та 37 Закону України "Про нотаріат" (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) обмежень щодо посвідчення довіреностей на розпорядження нерухомим майном на момент посвідчення зазначеного доручення від 29.05.2008 року у посадових осіб органів місцевого самоврядування не було. За змістом вказаних норм Закон вимагає посвідчувати нотаріально, а не нотаріусами. Відповідні зміни по обмеженню щодо посвідчення довіреностей були внесені до ст. 245 ЦК України, ст.37 Закону України «Про нотаріат» лише на підставі Закону України від 03.03.2009 року № 1055-VІ.

Також суд не може погодитися з доводами позивачів за зустрічним позовом про обов'язковість зазначення у тексті довіреності про наявність укладеного договору доручення, оскільки, а ні Цивільний Кодекс України, а ні Закон України "Про нотаріат", а ні Інструкція про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, а ні Інструкція про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських рад народних депутатів України не містять обов'язкової норми, що в тексті довіреності обов'язково повинно бути посилання на договір доручення.

При цьому суд зазначає, що ЦК України не містить спеціальних вимог щодо форми договору доручення. Із самої юридичної природи поняття довіреності випливає , що сторони повинні попередньо оговорити, що саме повинен робити представник. Фактом, що дана домовленість (договір доручення) між Довірителем і Повіреним відбувся є сама довіреність, бо інакше неможливий сам факт складання довіреності, тому що Довіритель і Повірений повинні оговорити, які саме повноваження надаються, для якого кінцевого результату та на яких умовах.

Згідно ст.1007 ЦК обов'язком довірителя є видача повіреному довіреності на вчинення юридичних дій, передбачених договором доручення.

Відповідно до положень ст.244 ЦК, п.146 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій, конкретно необхідної форми довіреності, як документа, немає, головне, щоб були письмово виражені повноваження особи, якій видається довіреність. У поданій довіреності зазначено всі дані, які вимагає закон: місце і дата складання, ПІБ і місце проживання представника і особи, яку представляють, надані повноваження, строк дії.

Окрім цього посилання відповідачів, що про договір дарування від 03.06.2008 року їм стало відомо лише з позовної заяви ОСОБА_1 є суперечливим, та спростовуються матеріалами справи й поясненнями самих відповідачів.

Як пояснили відповідачі питання належності будинку до часу звернення позивачку до суду у них не виникало, так як в бесідах з ОСОБА_7 остання, зі слів самих відповідачів, вказувала на те, що з будинку нікого не виганятиме так як вони є сім'єю. Також, під час поновлення своєї реєстрації ОСОБА_4 відвідував ОСОБА_7, щоб остання надала дозвіл на реєстрацію по АДРЕСА_3. В судовому засіданні позивачка та відповідачка за зустрічним позовом ОСОБА_5 вказували, що відповідачам було запропоновано придбати вказане домоволодіння, що підтвердили і відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_4. Останні зазначили, що з даною пропозицією позивачка звернулася восени 2011 року.

При цьому слід зазначити, що відповідно до копій заповітів долучених до матеріалів справи (т. 2 а.с. 189-190) ОСОБА_7 заповідала все майно ОСОБА_1, що свідчить про незмінність волі спадкодавця.

Таким чином в задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_4 та ОСОБА_3 слід відмовити за необґрунтованістю, а отже підстави для застосування строків позовної давності відсутні.

Щодо позовних вимог ОСОБА_1 суд зазначає наступне.

За приписами частини 1 статті 156 ЖК, члени сім'ї власника житлового будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються житлом нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

З відома власника будинку (квартири) член його сім'ї має право вселяти в займане їм житло інших членів сім'ї. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей згоди власника не вимагається.

До членів сім'ї власника будинку відносяться особи, вказані в частині 2 статті 64 цього Кодексу.

Аналогічні положення містяться і в частині 1 статті 405 ЦК. Припинення сімейних стосунків з власником будинку не позбавляє їх права користування займаним приміщенням. У разі відсутності угоди між власником будинку (квартири) і колишнім членом його сім'ї про безвідплатне користування житлом до цих стосунків застосовуються правила, встановлені статтею 162 ЖК.

Підстави і порядок позбавлення членів сім'ї власника права користування житлами визначені в статті 157 ЖК, якою встановлено, що члени сім'ї власника житлового будинку можуть бути виселені у випадках, передбачених частиною 1 статті 116 цього Кодексу.

Виселення здійснюється в судовому порядку без надання іншого житла.

За змістом статті 116 ЖК, виселення члена сім'ї наймача (власника) будинку і інших осіб, що проживають разом з ним, можливо у тому випадку, якщо вони систематично руйнують або псують житло, або використовують його не за призначенням, або систематично порушують правила спільного проживання і роблять неможливим для інших проживання з ними в одному будинку, а заходи запобігання і громадського спливу виявилися безрезультатними.

За таких обставин позовні вимоги в частині усунення перешкоди у користуванні будинком АДРЕСА_3, шляхом зняття з реєстрації ОСОБА_4, ОСОБА_2 та виселення відповідачів ОСОБА_4, ОСОБА_2 та в частині зобов'язання Петриківського районного сектору Головного управління Державної міграційної служби України у Дніпропетровській області зняти з реєстраційного обліку за адресою АДРЕСА_3, - ОСОБА_4, ОСОБА_2 - підлягають залишенню без задоволення, так як позивачем обрано невірний спосіб захисту. В даному випадку сама по собі наявність зареєстрованих осіб не позбавляє права користування, а тим паче розпорядження майном шляхом його відчуження.

При цьому позовні вимоги з урахуванням вимог статей 321, 391 ЦК, щодо виселення ОСОБА_3 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, оскільки останній з 15.01.1998 року зареєстрований за адресою АДРЕСА_4, законних підстав проживання та користування житловим приміщенням по АДРЕСА_3 даним відповідачем не наведено, а з матеріалів справи таких не вбачається.

Підстави для закриття провадження у справі в частині вимог про зобов'язання Петриківського районного сектору Головного управління Державної міграційної служби України у Дніпропетровській області відсутні, оскільки дана вимога є похідною від вимоги про усунення перешкод у користування майном. Відповідних заяв про залучення вказаної сторони у якості відповідача від сторін не надходило.

Щодо прийняття окремої ухвали, суд зазначає, що вказана можливість є правом суду, а не обов'язком. В даному випадку суд не вбачає підстав для її прийняття.

Відповідно до положень ЦПК та Закону України "Про судовий збір" за подання до суду позовної заяви справляється судовий збір у визначених розмірах, а саме за подання позовної заяви майнового характеру 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,2 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 3 розмірів мінімальної заробітної плати, а позовної заяви немайнового характеру 0,1 розміру мінімальної заробітної плати.

Виходячи зі змісту ч.ч. 5, 3 ст. 6 Закону України "Про судовий збір" за подання зустрічних позовних заяв, а також заяв про вступ у справу третіх осіб із самостійними позовними вимогами судовий збір справляється на загальних підставах. За подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

При поданні зустрічних позовів позивачами окреслено коло позовних вимог, які об'єднують в собі вимоги як майнового так і не майнового характеру. Так ОСОБА_4 загалом сплачено 410,50 грн. (т.1 а.с. 64, 96, т.2 а.с. 41), тобто не доплачено 106,30 грн. ОСОБА_3 - 409,50 грн. (т.1 а.с. 105, т.2 а.с. 16), тобто не доплачено 107,30 грн.

Таким чином не сплачений судовий збір підлягає стягненню на користь держави, а саме .

Беручи до уваги, що позовні вимоги задоволені частково, суд відповідно до вимог ст. 88 ЦПК вважає за необхідне здійснити розподіл судових витрат по сплаті судового збору пропорційно задоволеним вимогам.

Ухвалою Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 26.10.2012 року задоволено заяву ОСОБА_3 про забезпечення позову та накладено арешт на житловий будинок АДРЕСА_3.

Таким чином відповідно до вимог ч.6 ст. 154 ЦПК якщо у задоволенні позову було відмовлено, вжиті заходи забезпечення позову застосовуються до набрання судовим рішенням законної сили.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 154 ч.6, 214-215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Усунути перешкоди у користуванні ОСОБА_1 будинком АДРЕСА_3 шляхом виселення ОСОБА_3 з будинку АДРЕСА_3.

В іншій частині позову ОСОБА_1 - відмовити.

Зустрічні позовні заяви ОСОБА_4 та ОСОБА_3 - залишити без задоволення.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 35,77 грн (тридцять п'ять грн. 77 коп.).

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави (реквізити: код ЄДРПОУ суду 26371366; Р/Р 31215206700225; КБК 22030001; отримувач УДКСУ у Петриківському районі Дніпропетровської області; ОКПО 37320300; МФО 805012; банк отримувач ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області) судовий збір у розмірі 106,30 грн. (сто шість грн. 30 коп.).

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави (реквізити: код ЄДРПОУ суду 26371366; Р/Р 31215206700225; КБК 22030001; отримувач УДКСУ у Петриківському районі Дніпропетровської області; ОКПО 37320300; МФО 805012; банк отримувач ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області) судовий збір у розмірі 107,30 грн (сто сім грн. 30 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст рішення буде виготовлено та підписано 13 травня 2013 року.

Суддя: (підпис) І. М. Соловйов

з оригіналом згідно: суддя І.М. Соловйов