Вирок № 31157134, 15.05.2013, Старобешівський районний суд Донецької області

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2013 року. Старобешівський районний суд Донецької області у складі головуючого судді - Дмитрієва О.Ф. при секретарі Вжещ Ю.О., за участю прокурора Носкової Н.М. , потерпілих ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, законного представника потерпілого ОСОБА_3 - ОСОБА_4 розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Старобешеве кримінальну справу за звинуваченням

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки м. Комсомольське Старобешівського району Донецької області, громадянки РФ, не працюючої, не одруженої, із неповною середньою освітою, не судимої в силу ст. 89 КК України, проживаючої АДРЕСА_1,

за ч. 2 ст. 297; 15 ч.2, 186 ч. 1 Кримінального кодексу України,

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця м. Макіївка Донецької області, громадянина України, не працюючого, не одруженого, із середньою освітою, не судимого, проживаючої АДРЕСА_2,

за ч. 2 ст. 297 Кримінального кодексу України,

ВСТАНОВИВ:

07.07.2012 року приблизно об 11 годині ОСОБА_5, перебуваючи на цвинтарі м. Комсомольське Старобешівського району Донецької області вступила у злочинну змову з ОСОБА_6 за пропозицією останнього з метою викрадення металевих швелерів задля їх продажу з могил похованих. Співучасники розробили план спільних дій, відповідно до якого ОСОБА_6 мав руйнувати могили та вилучати з землі металеві вироби, а потім спільними зусиллями вони вдвох повинні були продавати викрадене майно.

Реалізуючи спільний злочинний намір, діючи умисно з корисливих спонукань за попередньою змовою групою осіб, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 порушуючи суспільні відносини що забезпечують загальноприйнятні моральні принципи, традиційні та релігійні положення щодо поховання померлих та вияв поваги до пам'яті покійних, діючи згідно розробленому плану, 7 липня 2012 року в післяобідній час знаходились на цвинтарі м. Комсомольське Старобешівського району Донецької області. ОСОБА_6 руками зруйнував могили де поховані ОСОБА_7 та ОСОБА_8 й витягнув з могил металеві швелера, призначені для утримання на поверхні землі надгробних пам'ятників. ОСОБА_5 в цей час перебувала поряд із ОСОБА_9 , очікуючи реалізації наступної частини злочинного наміру по розпорядженню майном. Коли ОСОБА_6 витягнув з могили ОСОБА_7 металевий швелер, довжиною 1,3 метри, а з могили ОСОБА_8 два металевих швелера довжиною 1, 2 метри кожен, то разом із ОСОБА_5 викрадене майно перенесли за територію цвинтаря й сховали. В такий спосіб ОСОБА_5 та ОСОБА_6 розпорядились викраденим майном, зокрема металевим швелером довжиною 1,3 метри за ціною 155 грн. за 1 погонний метр, заподіявши потерпілому ОСОБА_1, матеріальний збиток на суму 201, 5 грн., та двома металевими швелерами довжиною 1,2 метри за ціною 155 грн. за 1 погонний метр, заподіявши потерпілій ОСОБА_10, матеріальний збиток на суму 372 грн. Аналогічним чином 8 липня 2012 року приблизно о 12 год., ОСОБА_5 та ОСОБА_6, діючи з єдиним умислом за попередньою змовою групою осіб, на цвинтарі в м. Комсомольське Старобешівського Донецької області, викрали два металевих швелери з могили ОСОБА_11, при цьому ОСОБА_6 руками зруйнував могилу ОСОБА_11, дістав два металевих швелера довжиною 2 метри кожен, за ціною 155 грн. за 1 погонний метр, заподіявши потерпілому ОСОБА_11, матеріальний збиток в розмірі 620 грн.

Викрадені 7 та 8 липня 2012 року швелери ОСОБА_6 та ОСОБА_5 продали ОСОБА_12, тим самим розпорядилися викраденим майном на власний розсуд.

14 серпня 2012 року приблизно о 17 годині 30 хвилин ОСОБА_5, будучи у стані алкогольного сп'яніння, знаходилась у гостях в домоволодінні АДРЕСА_3. Скориставшись відсутністю власників домоволодіння ОСОБА_5 шляхом вільного доступу увійшла до приміщення літньої кухні й побачила пару чоловічих туфель та у неї виник умисел на їх викрадення. ОСОБА_5 реалізуючи свій злочинний намір, діючи суб'єктивно таємно, умисно, з корисливих мотивів, викрала пару чоловічих туфель, що належать ОСОБА_3 вартістю 126 грн., після чого вийшла з викраденим за межі двору. В цей час ОСОБА_3, який знаходився у дворі, та бачив , що ОСОБА_5 викрала його майно побіг за останньою вимагаючи повернути туфлі. ОСОБА_5 побачивши, що її переслідує ОСОБА_13, при цьому явно усвідомлюючи, що її спрямовані на викрадення чужого майна дії стали відкритими, спробувала з викраденим втекти. ОСОБА_13 наздогнав і затримав ОСОБА_14, при цьому забрав з її рук свої туфлі не давши осатаній можливості розпорядитися викраденим майном. Таким чином, ОСОБА_14 виконала усі дії, які вважала необхідними для доведення злочину до кінця, а саме щодо відкритого заволодіння чужим майном й злочин не було закінчено з причин, не залежних від її волі.

У судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_5 фактично провину у вчиненні інкримінованих злочинів визнала й суду пояснила, що 7 липня 2012 року до неї прийшов ОСОБА_6 й запропонував на цвинтарі м. Комсомольське зібрати для подальшого вживання в їжу цукерки залишені на могилах. Коли вони прийшли на цвинтар ОСОБА_6 запропонував з могил викрасти металеві вироби й продати їх на металобрухт. Вона погодилась. ОСОБА_6 руками зруйнував могильні пам'ятники похованих ОСОБА_1 та ОСОБА_10. З під кожного пам'ятника витягнув по одному металевому швелеру. Потім вони разом перенесли ці швелери за територію цвинтаря й сховали. Домовились, що наступного дня знову продовжать красти метал з могил. 8 липня 2012 року з ОСОБА_6 вона знову прийшла на цвинтар, де аналогічним чином він зламав пам'ятник ОСОБА_11, витягнув швелер, який вони разом винесли з цвинтаря. Всі викрадені швелери продали ОСОБА_12. У серпні 2012 року вона була в гостях у свого знайомого в м. Комсомольське. Потім кудись ходила, а коли повернулась, то увійшла в літню кухню будинку ОСОБА_3 де побачила чоловічі туфлі, вирішила їх красти й продати. Вона взяла туфлі, вважаючи, що цього ніхто не бачить, вийшла з території домоволодіння й почула, що її кличе ОСОБА_3 та вимагає туфлі повернути. Вона намагалася втекти, але ОСОБА_3 її наздогнав, вдарив і туфлі забрав.

В обсязі обвинувачення не згодна з викраденням п'яти швелерів, оскільки з кожної з трьох могил вони з ОСОБА_6 брали по одному швелеру.

ОСОБА_6 у судовому засіданні провину у вчиненні інкримінованого злочину фактично визнав, суду пояснив, що 7 та 8 липня 2012 року разом із ОСОБА_5 зруйнував руками три могили на цвинтарі м. Комсомольське та викрав по одному швелеру з кожної могили. Коли він руйнував могили, ОСОБА_5 стояла поруч, а потім допомагала йому переносили метал та його продавати. З обвинуваченням не згоден в частині кількості викрадених швелерів.

Потерпілий ОСОБА_3 суду пояснив, що 14 серпня 2012 року у нього вдома у гостях була ОСОБА_5, всі вживали спиртні напої. Потім ОСОБА_5 пішла, а згодом повернулась. В цей час він знаходився поряд з будинком й бачив, як вона з літньої кухні взяла його туфлі та стала з ними видалятися. Він звав ОСОБА_5 й вимагати повернути туфлі, тоді вона побігла. Він наздогнав обвинувачену, силоміць туфлі забрав.

Потерпілий ОСОБА_1 суду пояснив, що на цвинтарі м. Комсомольське похований його батько ОСОБА_7 На могилі він особисто облаштовував пам'ятника, під який поклав металеві швелери довжиною 1,3 метри, вартість кожного 155 гривень. Влітку 2012 року ці швелери було вкрадено, а пам'ятник на могилі понівечений.

Потерпілий ОСОБА_2 пояснив суду, що на цвинтарі м. Комсомольське похована його матір ОСОБА_15 Влітку 2012 року він побачив, що могила матері понівечена, а з її основи вкрадено два швелери по 2 метри кожен вартістю приблизно 620 гривень.

Із показів потерпілої ОСОБА_16 слідує, що влітку 2012 року з могили її родича викрадено два металеві швелери довжиною більше метра.

Свідок ОСОБА_17 суду пояснив, що працює доглядачем цвинтаря м. Комсомольське. Влітку 2012 року він виявив, що пошкоджено могили ОСОБА_15, ОСОБА_7 та ОСОБА_16. Про пригоду повідомив родичам померлих.

Свідок ОСОБА_12 суду пояснила, що влітку 2012 року ОСОБА_6 та ОСОБА_5 продали їй п'ять або шість швелерів кожен більше метра довжиною. Вона використала швелери при будівництві.

Суд, відповідно до Перехідних положень КПК України оцінює докази, що зібрані при провадженні у справі до набрання чинності цим кодексом за положеннями КПК України (1960р).

Відповідно до заяв потерпілих ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_7 кожен із них у встановленому ст. 97 КПК України (1960р) звернувся до органів міліції із заявами про вчинення крадіжки металевих виробів з могил своїх родичів на цвинтарі м. Комсомольське. Допитані в якості підозрюваних, обвинувачених за правилами КПК України (1960р) ОСОБА_6 та ОСОБА_5 пояснювали , що спільно вчинили крадіжку металевих швелерів у потерпілих ОСОБА_7, ОСОБА_16 та ОСОБА_15, швелери продали ОСОБА_12. Свої покази ОСОБА_5 та ОСОБА_6 підтвердили під час відтворення обстановки та обставин події.

Досліджені у судовому засіданні докази в своїй сукупності упевнюють суд у винності обвинувачених у вчиненні інкримінованих злочинів.

На вчинення ОСОБА_5 закінченого замаху на грабіж вказують покази потерпілого ОСОБА_3, що ОСОБА_5 намагалася таємно викрасти його туфлі, а коли була викрита, то продовжувала вчиняти дії задля утримання майна. Її дії були закінчені тільки після затримання потерпілим. Такі свідчення повністю підтверджуються показами самої обвинуваченої. Крім того провина доведена протоколами огляду вилучених туфель, висновком експерта щодо їх вартості.

Суд дає умисним діям ОСОБА_5 юридичну оцінку й кваліфікує їх за ст.15 ч.2, ст. 186 ч.1 КК України, як закінчений замах на відкрите викрадення чужого майна (грабіж). При цьому судом достовірно встановлено, що обвинувачена вчинила всі дії задля незаконного заволодіння майном потерпілого, але не довела їх до кінця з причини, яка не залежала від її волі, оскільки була затримана потерпілим.

За обвинуваченням ОСОБА_6 та ОСОБА_5 за ст. 297 ч. 2 КК України, суд визнає обвинувачених винними в усьому обсязі звинувачення й посилається на такі докази. Обвинувачені у судовому засіданні не заперечували, що до початку вчинення злочинних дій домовились щодо участі кожного у спільному вчиненні злочину. Їх ціллю було незаконне збагачення, а предметом злочинного посягання майно, що знаходилося на могилі. Крім того на спільне вчинення злочину ОСОБА_5 та ОСОБА_6 вказують протоколи слідчих дій, виконаних за правилами КПК України (1960р), які суд ставить, разом з іншими доказами в основу обвинувального вироку. На самі факти викрадення майна з могил вказують протоколи огляду місця події - могил ОСОБА_15, ОСОБА_7 та ОСОБА_16, покази допитаних в суді потерпілих. Вартість майна встановлена шляхом допиту потерпілих та довідкою щодо вартості швелерів. Про розпорядження викраденим майном свідчать як покази обвинувачених, так й покази свідка ОСОБА_12.

Заперечення обвинувачених щодо кількості викрадених швелерів, вони стверджують, що викрали 3, але дослідженими доказами, зокрема показами потерпілих та свідка ОСОБА_12 доведено, що викрадені були п'ять швелерів.

Суд кваліфікує умисні дії ОСОБА_6 й ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 297 КК України, як наруга над могилою, а також незаконне заволодіння предметами, що знаходяться на могилі, вчинені за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів.

Суд признає ОСОБА_6 та ОСОБА_5 покарання в межах санкції ч. 2 ст. 297 КК України у вигляді позбавлення волі, а ОСОБА_5 також за ст. 15 ч. 2, 186 ч .1 КК України у вигляді арешту й враховує тяжкість злочину, задовільні характеристики за місцем проживання, обставини що обтяжують та пом'якшують відповідальність. Обставиною, що обтяжує відповідальність ОСОБА_5 є вчинення злочину передбаченого ст. 15 ч. 2, 186 ч. 1 КК України у стані алкогольного сп'яніння.

Остаточно призначаючи ОСОБА_5 покарання за сукупністю злочинів суд керується ст. 70 ч. 1 КК України й обирає принцип повного складання призначених покарань, з урахуванням положень ст. 72 КК України.

Обвинувачені раніше не судимі, мають постійні місця проживання, у вчинених злочинах фактично покаялися, тому суд вважає за можливе із застосуванням ст. 75-76 КК України звільнити кожного від відбування призначеного покарання.

Запобіжні заходи ОСОБА_5 в порядку КПК України (2012р) не обирався, тому суд постановляючи вирок обирає їй запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання. Запобіжний захід ОСОБА_6 у вигляді особистого зобов'язання, умови якого він не порушував, суд залишає без змін.

Процесуальні витрати на залучення експерта у кримінальному провадженні підлягають стягненню з ОСОБА_5, оскільки епізод злочинної діяльності за яким проведено експертизу вчинено нею одноособово. Речовий доказ підлягає поверненню власнику. Цивільний позов у судовому засіданні потерпілими не заявлений.

Керуючись ст.ст. 373-374 Кримінального процесуального кодексу України суд, -

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_6 визнати винним у вчиненні злочину передбаченого ст. 297 ч. 2 Кримінального кодексу України.

Призначити ОСОБА_6 покарання за ч. 2 ст. 297 Кримінального кодексу України у виді позбавлення волі на строк один рік.

На підставі ст.ст. 75-76 КК України звільнити ОСОБА_6 від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, строком на два роки, якщо засуджений не вчинить нового злочину й виконає покладені на нього судом обов'язки: повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання.

Запобіжний захід ОСОБА_6 у виді особистого зобов'язання залишити без змін.

ОСОБА_5 визнати винною у вчиненні злочинів передбачених ст. 297 ч. 2 та 15 ч. 2, 186 ч. 1 Кримінального кодексу України.

Призначити ОСОБА_5 покарання за ч. 2 ст. 297 Кримінального кодексу України у виді позбавлення волі на строк один рік.

Призначити ОСОБА_5 покарання за ст. 15 ч. 2, 186 ч. 1 Кримінального кодексу України у виді арешту на строк шість місяців.

За сукупністю злочинів, на підставі ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом складання основних покарань у виді позбавлення волі та арешту, із застосуванням положень ст. 72 КК України остаточно ОСОБА_5 призначити покарання у виді позбавлення волі на строк один рік шість місяців.

На підставі ст.ст. 75-76 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, строком на два роки, якщо засуджена не вчинить нового злочину й виконає покладені на неї судом обов'язки: повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання.

Обрати ОСОБА_5 запобіжний захід у виді особистого зобов'язання.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь НДЕКЦ при ГУ МВСУ в Донецькій області на р/р 31253272210095 в ГУ ГКСУ в Донецькій області МФО 834016 ЄДРПОУ 25574914 витрати на залучення експерта в сумі 235,20 грн.

Речові докази - пару чоловічих туфель, що передані на зберігання до камери схову речових доказів Старобешівського РВ по квитанції ФЕ 043351 від 29.08.12 повернути власнику ОСОБА_3 (а.с.107).

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Донецької області через Старобешівський районний суд протягом тридцяти днів з дня проголошення. Роз'яснити обвинуваченому право подати клопотання про помилування, право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.

Копія вироку негайно вручити обвинуваченому та прокурору. У разі відсутності учасника судового провадження під час проголошення вироку його копію не пізніше наступного дня після ухвалення надіслати цій особі.

Суддя О.Ф.Дмитрієв

15.05.2013