Ухвала суду № 31152088, 25.04.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" квітня 2013 р. справа № 0870/538/12

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Малиш Н.І.

суддів: Щербака А.А. Головко О.В.

за участю секретаря судового засідання: Шкуропадської В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровськ апеляційні скарги ОСОБА_1, Запорізького обласного військового комісаріату на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 03 грудня 2012 року у справі № 0870/538/12 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, Запорізького обласного військового комісаріату про визнання наявності права, визнання дій протиправними та стягнення коштів, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства оборони України, Запорізького обласного військового комісаріату про визнання противоправними дії та бездіяльність посадових осіб Запорізького ОВК що виразились у порушені та неналежному виконанні ст. 19, 46 Конституції України, ст.ст. 15, 19 Закону України «Про звернення громадян», п. 7 Порядку(Постанови Кабінету Міністрів України № від 28.05.2008 р.). п. 4.7. та 4.10.Положення (Наказу Міністерства оборони України № 407 від 19.08.2008р.), ст. 2, 4, 16 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», ст.1, 4, 5, 38-2 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»; стягнення з Міністерства оборони України одноразову грошову допомогу, що належить до складу грошового забезпечення, за встановлену інвалідність ІІ гр. внаслідок захворювання, що сталося у зв'язку з виконанням обов'язків, шляхом безспірного списання Державною казначейською службою України з рахунків Державного бюджету України на картковий рахунок НОМЕР_1 в Запорізькому облуправлінні ВАТ «Державний банк України», МФО- 313957, код ЄДПРОУ- 02760363, військової служби у розмірі - 65407,50 грн.; визнання право на відшкодування моральної шкоди, заподіяної противоправними діями бездіяльністю та стягнути з Міністерства оборони України моральну шкоду завдану незаконними діями та бездіяльністю в розмірі - 15000,00 грн.

Позов було обгрунтовано порушенням відповідачами вимог ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 499.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 03 грудня 2012р. позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Міністерства оборони України щодо відмови у нарахування та призначенні позивачу одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби у відповідності зі статтею 16 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Зобов'язано Міністерство оборони України донарахувати, призначити та вчинити дії щодо виплати позивачу одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби у відповідності зі статтею 16 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у порядку, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 499 «Про затвердження Порядоку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб» з урахуванням виплачених сум. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

На вказане рішення суду позивачем та Запорізьким обласним військовим комісаріатом були подані апеляційні скарги, в яких зазначали на порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Позивач просив змінити судове рішення та визнати дії та бездіяльність Запорізького обласного військового комісаріату протиправними та стягнути з Міністерства оборони України одноразову грошову допомогу в сумі102912грн. а також моральну шкоду в сумі 15000грн. Запорізький обласний військовий комісаріат просив скасувати рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.

У судовому засіданні представник позивача апеляційну скаргу позивача підтримав та просив її задовольнити з підстав в ній викладених, щодо апеляційної скарги відповідача - Запорізького обласного військового комісаріату заперечив, у її задоволенні просив відмовити.

Представник відповідача - Запорізького обласного військового комісаріату свою апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити з підстав в ній викладених, щодо апеляційної скарги позивача заперечив, у її задоволенні просив відмовити. Також цей же представник, як представник Міноборони, зазначив на підтримання поданої апеляційної скарги відповідача та заперечив щодо скарги позивача.

Заслухавши представників сторін, доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 28.10.2003 року під час виконання обов'язків військової служби в складі Миротворчих Сил ООН в р. Ірак позивач отримав мінно-вибухову травму.

За наслідками мінно-вибухової травми правих передпліччя, плеча, після травматична невропатія променевого, серединного і ліктьового нервів правої верхньої кінцівки з вегето- трофічним синдромом і помірним порушенням функції Постановою ВЛК в/ч А 3309 визнано непридатним до військової служби в мирний час, обмежено здатним у воєнний час та видано свідоцтво про хворобу № 323 від 27.04.2004 року, а 08.06.2004року, за наслідками вказаними вище, при огляді ОМСЕК №1 м. Запоріжжя була встановлена 25 % втрата працездатності пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби.

У зв'язку з погіршенням працездатністі та стан здоров'я, за наслідками та на підставах зазначених у попередньому свідоцтві про хворобу було видано аналогічне попередньому свідоцтво про хворобу № 323 від 19.08.2005р. та при повторному огляді 31.10.2005 року комісією ОМСЕК№1 м. Запоріжжя було встановлено ІІІгр. інвалідності з 30 % втратою працездатності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби.

По загальнодержавному обов'язковому особистому страхуванні по вищезгаданому страхових випадках - 25% та 5% втрати професійної працездатності НАСК «Оранта» були здійснені страхові виплати за на загальну суму - 2550грн.

Страхові виплати за 30% втрати професійної працездатності були здійсненні позивачу в зв'язку з розладом функцій правої верхньої кінцівки, що підтверджується свідоцтвами про хворобу та клініко-функціональним діагнозом - наслідки травми правого плеча, саме за підстав розладу функцій правої верхньої кінцівки було 31.10.2005 року ОМСЕК №1 встановлено ІІІ гр. інвалідності та визначено втрату професійної працездатності в розмірі 30%, видано індивідуальну програму реабілітації інваліда та згодом отримано мною страхове відшкодування/виплати.

17.05.2010р. позивачу внаслідок значного погіршення стану здоров'я позивачу було встановлено II гр. інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби та встановлено ступінь втрати професійної працездатності у розмірі 30%.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов'язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб" від 28.05.2008 № 499, призначення і виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, що сталися після 1 січня 2007 р., здійснюється згідно з Порядком, затвердженим цією постановою.

Крім того, судом першої інстанції надано правову оцінку доводам Позивача про те, що виплата одноразової грошової допомоги внаслідок інвалідності, що пов'язана з проходженням військової служби підпадала під дію Постанови Кабінету Міністрів України від 19 серпня 1992 року № 488 "Про умови державного обов'язковою соціального страхування військовослужбовців, військовозобов'язаних, призваних на збори, і порядок виплати їм та членам їх сімей страхових сум", а станом на час звернення (виникнення спірних правовідносин), регулювалася Постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 рік № 499, якою затверджено "Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб".

Також, суд першої інстанції вірно прийшов до висновку, з чим погоджується колегія суду, що відповідно до абзацу 7 підпункту 4 пункту 2 "Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб"затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 рік № 499, в разі встановлення більшого відсотка втрати працездатності або в разі встановлення групи інвалідності, яка дає право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

Таким чином, колегія суддів погоджується з доводами суду першої інстанції, що позивачеві встановлена інвалідність, яка сталася після 1 січня 2007 р. та дає позивачу право відповідно до ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" на отримання одноразової грошової допомоги у порядку, встановленому Постановою Кабінету Міністрів України № 499 від 28 травня 2008р.

Відповідно до п.п.2 п.2 ст.1 вказаного вище Порядку особам, звільненим з військової служби, у разі настання інвалідності внаслідок виконання обов'язків військової служби одноразова грошова допомога виплачується у розмірі 54-місячного грошового забезпечення інвалідам другої групи.

Грошове забезпечення військовослужбовцям, звільненим зі служби, визначається на день звільнення, виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, відсоткової надбавки за вислугу років.

Також колегія суду погоджується щодо задоволення позовних вимог частково, оскільки відповідно до вказаного Порядку, саме Головний розпорядник коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів на їх підставі рішення про призначення одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або в разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.

Щодо не стягнення судом першої інстанції визначеної позивачем в апеляційній скарзі конкретної суми з відповідача, то позовні вимоги не містили таких вимог та не було подано заяви про зміну позовних вимог, відповідно до ст. 137 КАС України, крім того сума відповідачем - Міноборони, не була нарахована, тому суд першої інстанції вірно прийшов до висновку, задовольняючи позовні вимоги щодо зобов'язання останнього вчинити певні дії.

Щодо вимог Позивача з відшкодування моральної шкоди, суд апеляційної інстанції зазначає, що для вирішення питання для відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується. Позивач у позові не визначив такі обставини, тому судов першої інстанції також вірно відмовлено у задоволенні позову в цій частині.

Таким чином доводи апеляційних скарг, спростовуються дослідженими по справі доказами, а тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду, тому колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення.

У відповідності до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційні скарги ОСОБА_1, Запорізького обласного військового комісаріату залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 03 грудня 2012 року у справі № 0870/538/12 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, Запорізького обласного військового комісаріату про визнання наявності права, визнання дій протиправними та стягнення коштів - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Відповідно до ст. 254 КАС України ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Відповідно до ч. 2 ст. 212 КАС України касаційна скарга на судові рішення подається протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Повний текст рішення виготовлено 08 травня 2013року.

Головуючий: Н.І. Малиш

Суддя: А.А. Щербак

Суддя: О.В. Головко