Постанова № 31151187, 29.04.2013, Окружний адміністративний суд міста Севастополя

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

ПОСТАНОВА

Іменем України

29 квітня 2013 рокуСправа №827/763/13-а11 год. 46 хв.

м. Севастополь

Окружний адміністративний суд міста Севастополя в складі:

головуючого судді - Мінько О.В.;

при секретарі - Бойко М.С.,

за участю: представника позивача, Севастопольського міського центру зайнятості - Балдигі Тетяни Іванівни, довіреність № 3727/08 від 24.10.2011 року;

відповідача, ОСОБА_2, паспорт серія НОМЕР_2, виданий Ленінським РВ УМВС України в м. Севастополі 06.05.2003 року,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Севастополі адміністративну справу за позовом Севастопольського міського центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Севастопольський міський центр зайнятості звернувся до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_2 про стягнення суми виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг в розмірі 2196,89 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем вимог Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" та Закону України "Про зайнятість населення".

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 20.03.2013 р. адміністративний позов залишено без руху.

Ухвалами Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 11.04.2013 р. відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, надав пояснення, просив позов задовольнити у повному обсязі.

Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги визнав у повному обсязі.

Частиною першою статті 136 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позивач може відмовитися від адміністративного позову, а відповідач - визнати адміністративний позов протягом всього часу судового розгляду, зробивши усну заяву.

Суд, заслухавши представника позивача, відповідача, встановивши обставини у справі, дослідивши докази, вважає позов таким, що підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.

Встановлено, що 31.08.2010 р. ОСОБА_2 звернулася до Севастопольського міського центру зайнятості з заявою про допомогу у працевлаштуванні.

Наказом директора Севастопольського міського центру зайнятості № НТ 100907 від 07.09.2010 р. на підставі заяви від 31.08.2010 р. ОСОБА_2 надано статус безробітної з виплатою допомоги по безробіттю.

Частиною другою статті 21 Закону України "Про зайнятість населення" від 05.07.2012 № 5067-VI (далі Закон № 5067-VI) визначено, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, здійснює свої повноваження безпосередньо та через територіальні органи. Територіальні органи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, районах у містах, містах є юридичними особами публічного права.

Відповідно до пункту 18 частини другої статті 22 Закону № 5067-VI, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, його територіальні органи відповідно до покладених на них завдань проводять розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення в порядку, встановленому центральними органами виконавчої влади у сфері соціальної політики, державної податкової політики та Пенсійним фондом України. Таке розслідування здійснюється шляхом звіряння даних, зазначених у документах страхувальника, з базою даних Пенсійного фонду України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію єдиної державної податкової політики, а в разі потреби - шляхом проведення виїзних планових та позапланових перевірок страхувальників.

Пунктом 1 Положення про Державну службу зайнятості України затвердженого Указом Президента України від 16.01.2013 № 19/2013 передбачено, що Державна служба зайнятості України (далі - Служба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики України (далі - Міністр). Служба входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері зайнятості населення та трудової міграції.

Згідно зі статтею 8 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" від 02.03.2000 № 1533-III (далі - Закон № 1533-III), Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (далі - Фонд) створюється для управління страхуванням на випадок безробіття, акумуляції страхових внесків, контролю за використанням коштів, виплати забезпечення та надання соціальних послуг, здійснення інших функцій згідно із цим Законом і статутом Фонду.

Відповідно до підпунктів 28, 29, 30 пункту 4 Положення про Державну службу зайнятості України Державна служба зайнятості України відповідно до покладених на неї завдань представляє інтереси Фонду в судових та інших органах, у відносинах з органами державної влади та органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями, громадськими об'єднаннями з питань соціального захисту, а також з органами соціального страхування на випадок безробіття іноземних держав, міжнародними організаціями, діяльність яких пов'язана із захистом соціальних прав людини; проводить у встановленому порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення, в тому числі шляхом проведення виїзних планових та позапланових перевірок страхувальників; здійснює контроль за використанням коштів Фонду, застосовує в установленому законодавством порядку фінансові санкції та накладає адміністративні штрафи.

Частинами 2, 3 статті 36 Закону № 1533-III передбачено, що застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг. Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України "Про зайнятість населення" № 803-XII від 01.03.1991 (далі Закон № 803-XII), що діяв на час встановлення спірних правовідносин, встановлено, що зайнятість - це діяльність громадян, пов'язана із задоволенням особистих та суспільних потреб і така, що, як правило, приносить їм доход у грошовій або іншій формі. Зайнятість населення, що проживає на території України, забезпечується державою шляхом проведення активної соціально-економічної політики, спрямованої на задоволення його потреб у добровільному виборі виду діяльності, стимулювання створення нових робочих місць і розвитку підприємництва.

Згідно з частиною першою статті 2 Закону України № 803-XII, безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. Безробітними визнаються також інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 31 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі: працевлаштування безробітного.

Громадяни, зареєстровані як такі, що шукають роботу, та безробітні, знімаються з обліку: з дня працевлаштування, в тому числі на сезонні або загальнодержавні оплачувані громадські роботи, державної реєстрації фізичної особи - підприємця, укладення цивільно-правового договору, предметом якого є діяльність, спрямована на виконання власними силами робіт, надання послуг. При цьому в картці робиться запис про прийняття на роботу, зазначаються дата і номер наказу, дата державної реєстрації фізичної особи - підприємця, дата укладення цивільно-правового договору, абзацом 2 підпункту 1 пункту 20 Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 219 від 14.02.2007.

Пунктом 2 статті 36 Закону № 1533-III передбачено, що застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Відповідно до частини третьої статті 36 Закону № 1533-III сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Як встановлено, інспекцією по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення Севастопольського міського центру зайнятості (далі СМЦЗ) проведена перевірка обґрунтованості виплати матеріального забезпечення стосовно ОСОБА_2

За наслідками перевірки складено акт № 10 від 29.01.2013 р.

Перевіркою встановлено, що ОСОБА_2 в період перебування на обліку в центрі зайнятості в якості безробітної з 25.11.2010 р. по 01.02.2011 р. працювала в ПАТ "Ренесанс Життя" по договору цивільно-правового характеру та отримувала прибуток від роботодавця і відповідно до статті 1 Закон № 803-XII відносився до зайнятого населення тому допомогу по безробіттю за період з 25.11.2010 р. по 01.02.2011 р. отримувала обманним шляхом.

ОСОБА_2 за період з 25.11.2010 р. по 01.02.2011 р. було перераховано допомогу по безробіттю у розмірі 2196,89 грн. в тому числі послуги банку в сумі 6,57 грн.

На підставі встановлених порушень наказом директора СМЦЗ від 02.09.2011 р. № НТ 110902 з 02.09.2011 р. ОСОБА_2 припинено виплату допомоги по безробіттю у зв'язку з закінченням строку виплати відповідно до статті 31 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" та знято з обліку з 02.09.2011 р. відповідно до пункту 20 "Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу і безробітних", затвердженого постановою Кабінету Міністрів від 14.02.2007р. № 219.

В зв'язку з чим, директором СМЦЗ видано наказ № 40 від 30.01.2013 р. "Про повернення коштів, виплачених як допомога по безробіттю ОСОБА_2 " та вжиття заходів по поверненню коштів виплачених неправомірно ОСОБА_2 за період з 25.11.2010 р. по 01.02.2011 р. в сумі 2196,89 грн. в тому числі послуги банку в сумі 06,57 грн.

Севастопольським міським центром зайнятості супровідним листом від 31.01.2013 р. за вих. № 425/10 на адресу ОСОБА_2 направлений лист з пропозицією добровільно повернути суму виплаченого забезпечення та вартості наданих їй соціальних послуг разом з актом № 10 від 29.01.2013 р., копією наказу № 40 від 30.01.2013 р.

У судовому порядку вказаний наказ ОСОБА_2 не оскаржений, отже є чинним.

На день розгляду справи відповідачем доказів погашення заборгованості до суду не наведено.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

З врахуванням зазначеного, того, що відповідач визнав адміністративний позов, аналізуючи законодавство України, оцінюючи у сукупності встановлені обставини та перевівши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Севастопольського міського центру зайнятості обґрунтовані, засновані на законі та підлягають задоволенню, а сума заборгованості - стягненню з відповідача.

Керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Севастопольського міського центру зайнятості задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 (АДРЕСА_1 ІНН НОМЕР_1) на користь Севастопольського міського центру зайнятості (вул. Руднєва, буд. 40 м. Севастополь 99053 ЄДРПОУ 03491145, інших реквізитів у матеріалах справи немає), суму виплаченого забезпечення та вартості наданих їй соціальних послуг в розмірі 2196 (дві тисячі сто дев'яносто шість) грн. 89 коп.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного адміністративного суду у порядок і строки, передбачені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України повний текст постанови складено та підписано 08.05.2013 р.

Постанова не набрала законної сили.

Суддя О.В. Мінько